Постановление суда № 140394033, 07.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3876/26

У Х В А Л А

про встановлення судового контролю

07 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №380/3876/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №380/3876/26 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №134450017298 від 11.09.2025 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року № 37. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року № 37, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.01.2024, без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 № 821 та затвердженого нею Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області сплачений судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі №380/3876/26 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 380/3876/26 - без змін.

02.10.2026 до суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області ухиляється від виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №380/3876/26, в частині виплати ОСОБА_1 перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зокрема, згідно з протоколом від 15.06.2026, позивачу здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Після чого, його розмір становить з 19.01.2024 287 781,12 грн, однак така сума не виплачується.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до суду надійшли заперечення на заяву про встановлення судового контролю.

В обґрунтування заперечень повідомляє, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року в справі № 380/3876/26, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2026 року, Головним управлінням здійснено ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року № 37, починаючи з 19.01.2024.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1) після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, Головним управлінням електронну пенсійну справу позивача опрацьовано відповідно до судових рішень у справі № 380/3876/26 і передано до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для перевірки правильності перерахунку на виконання судового рішення, проведення його фіксації та здійснення виплати.

Враховуючи вищезазначене, вважає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року в справі № 380/3876/26, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2026 року, виконано Головним управлінням відповідно до вимог чинного законодавства, приписів статті 19 Конституції України, пункту 5 статті 382-3 КАС України та повноважень державного органу територіального рівня/керівника державного органу територіального рівня.

Також звертає увагу, що 19.08.2026 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» (далі - Постанова № 1046), яка визначає механізм розподілу коштів на виплату пенсій, перерахованих на виконання судових рішень та погашення заборгованості з їх виплати за ретроспективними судовими рішеннями.

Постановою №1046 передбачений принцип пропорційного погашення заборгованості за рішеннями суду, що набрали законної сили, у розрізі джерел їх виплати та виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань.

З огляду на зазначене, в подальшому перераховане щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за рішенням суду у поточній судовій справі буде виплачуватись в межах виділених бюджетних асигнувань.

Крім цього, звертає увагу суду, що предметом спору у поточній судовій справі є перерахунок та виплата щомісячного довічного грошового утримання без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 № 821 та затвердженого нею Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання без застосування Постанови № 1046 у поточній судовій справі не розглядалося.

Вважає, що незгода позивача щодо порядку виплати пенсії свідчить про виникнення нових спірних правовідносин, які не були предметом судового розгляду.

При вирішенні заяви про встановлення судового контролю, суд враховує наступне.

Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Ці конституційні норми зобов`язують сторони судового процесу виконувати судові рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, гарантує право особи на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку. Згідно частини 2 статті 14 та частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч. 4 КАС України відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.

Частиною 6 ст. 382-1 КАС України передбачено, що ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

Отже, статтями 382, 382-1 КАС України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу. При цьому, ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Положення КАС України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ст. 382 КАС України. Тобто, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача. Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17.

Водночас, відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду відповідної заяви.

Так, з матеріалів справи судом встановлено та відповідачем не заперечується, що з 19.01.2024 ОСОБА_1 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року № 37, після чого, його розмір склав 287 781,12 грн, однак така сума не виплачується позивачу.

Покликання відповідача на передачу електронної пенсійної справи позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для перевірки правильності перерахунку на виконання судового рішення, проведення його фіксації та здійснення виплати суд вважає безпідставними, адже судовим рішенням у справі №380/3876/26 прямо зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 не лише перерахунок, а й виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року № 37, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.01.2024, без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 № 821 та затвердженого нею Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Конституційний Суд України в низці своїх рішень прямо зазначив, що з набранням рішенням законної сили виникає його основна властивість обов`язковість як сутнісна ознака акта правосуддя, позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення неможливий без його повного та своєчасного виконання. Так само Конституційний Суд України наголошує, що виконання судового рішення є кінцевою умовою реалізації права на судовий захист, а держава повинна створити дієвий, а не ілюзорний механізм його забезпечення.

У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02 червня 2016 року №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене рішення.

Таким чином, механізм, на який посилається відповідач не є поважною підставою для невиконання судового рішення.

Водночас, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вжиття достатніх заходів для виплати позивачу поточної суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, встановленому судом.

Також, суд вважає безпідставними покликання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на Постанову №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» (далі - Постанова № 1046), яка визначає механізм розподілу коштів на виплату пенсій, перерахованих на виконання судових рішень та погашення заборгованості з їх виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виникнення нового спору, з огляду на таке.

Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі № 520/490/26 відступив від висновку, сформульованого у постанові від 30.04.2026 у справі № 340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, що виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову.

Водночас у цій же постанові Верховний Суд визнав правильним висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.04.2026 у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.

Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24, якою підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого судового рішення.

За висновком Верховного Суду, встановлений КАС України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.

Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 3821- 3823, 383 КАС України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.

При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.

Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Суд зауважує, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зокрема у формі зобов`язання боржника подати до суду відповідний звіт сприяє забезпеченню реалізації принципу виконуваності судового рішення (загальновідомо, що рішення суду не має значення, якщо воно не виконується), запобігає можливому зловживанню з боку боржника (наприклад, у формі уникнення оперативного та повного виконання рішення), гарантує дотримання законності (як у вимогах стягувача, так і у діях боржника), а також підвищує довіру громадян до суду та держави, в цілому.

Наведені обставини на думку суду, свідчать про ухилення боржника від виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області тривалий час не виконує судове рішення в частині виплати позивачу перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для вжиття заходів судового контролю шляхом зобов`язання боржника подати до Львівського окружного адміністративного суду, протягом 30 (тридцяти) днів з моменту набрання ухвалою законної сили, звіт про виконання рішення суду від 20 квітня 2026 року у справі №380/3876/26.

Водночас, суд звертає увагу на те, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 293-295, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України суд,-

п о с т а н о в и в:

заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (місцезнаходження: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, Черкаська область, 18000; ЄДРПОУ 21366538) подати до Львівського окружного адміністративного суду, протягом 30 (тридцяти) днів з моменту набрання ухвалою законної сили, звіт про виконання рішення суду від 20 квітня 2026 року у справі №380/3876/26.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 КАС України.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна