Решение № 140393692, 07.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року справа №320/710/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у задоволенні запиту на інформацію ОСОБА_1 від 22 травня 2023 року, зареєстрованого 22.05.2023 за реєстраційним № 707/11, оформлену у вигляді електронного листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.05.2023 № 2600-0202-8/102512;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надати ОСОБА_1 на його запит від 22.05.2023 № 707/11 публічну інформацію, що ним запитувалась.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, лист відповідача № 2600-0202-8/102512 не містить відповіді по суті запиту від 22.05.2023 № 707/11, оскільки відповідач фактично повідомив про спосіб подання запиту, його реєстрацію, послався на попередній запит від 12.05.2023 № 669/11 та надав інформацію щодо звернення позивача, поданого через вебпортал Пенсійного фонду України, однак не надав запитуваних копій документів та не навів передбачених законом підстав для відмови у наданні інформації.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2023 позивач засобами електронного зв`язку надіслав до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві запит на інформацію.

У запиті позивач просив надати:

- засвідчену у порядку, встановленому законодавством, паперову копію цього запиту на інформацію, який пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку;

- засвідчену у порядку, встановленому законодавством, електронну копію цього запиту на інформацію, який пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку;

- засвідчену у порядку, встановленому законодавством, паперову копію рішення №30080002_7304_91 від 23.11.2022 про призначення/непризначення/відмову у призначенні субсидії;

- засвідчену у порядку, встановленому законодавством, електронну копію рішення №30080002_7304_91 від 23.11.2022 про призначення/непризначення/відмову у призначенні субсидії.

До запиту позивач додав скановану копію табличного документа, виданого відповідачем, у якому містилося посилання на рішення № 30080002_7304_91 від 23.11.2022 про призначення/непризначення/відмову у призначенні субсидії.

З матеріалів справи вбачається, що запит було направлено позивачем 22.05.2023 о 10:56 год. з електронної адреси позивача на електронну адресу відповідача.

22.05.2023 відповідач зареєстрував запит у підсистемі «Документообіг» за № 707/11, про що повідомив позивача електронним листом.

23.05.2023 відповідачем складено лист №2600-0202-8/102512, підписаний кваліфікованим електронним підписом заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Бойко Олени Володимирівни.

Зазначений лист надійшов на електронну адресу позивача 24.05.2023.

У листі відповідач зазначив, що він надає роз`яснення на звернення позивача, подане через вебпортал Пенсійного фонду України № ВЕБ-26002-Ф-С-23-087132 від 27.04.2023, зареєстроване 27.04.2023 за № 16032/Ч-2600-23, та запит, зареєстрований 22.05.2023 за № 707/11.

При цьому відповідач зазначив, що запит у паперовому вигляді до Головного управління не надходив.

Також відповідач повідомив, що електронний запит на інформацію був зареєстрований Головним управлінням у підсистемі «Документообіг» 22.05.2023 за № 707/11.

Крім того, відповідач послався на попередній запит позивача від 12.05.2023, зареєстрований за № 669/11, та зазначив, що з порушеного в ньому питання позивачу було надано завірене Головним управлінням повідомлення про надання субсидії з жовтня 2022 року по квітень 2023 року листом від 16.05.2023 № 2600-0202-8/96533.

Інша частина листа стосувалася звернення позивача, поданого через вебпортал Пенсійного фонду України, та проведення виробничої наради зі спеціалістами відділу обслуговування громадян № 8 Головного управління.

Вважаючи, що відповідь відповідача не відповідає предмету запиту на інформацію від 22.05.2023 № 707/11 та фактично є неправомірною відмовою у наданні запитуваної інформації, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Законом України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та до інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом, максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації, а також юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації здійснюється, зокрема, на принципах прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень, вільного отримання, поширення та іншого використання інформації, яка була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, та рівноправності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

За змістом частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до розпорядників інформації належать, зокрема, органи державної влади та інші державні органи.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено обов`язки розпорядників інформації, серед яких, зокрема, обов`язок надавати та оприлюднювати інформацію, передбачену цим Законом, в порядку, передбаченому законом, та надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Таким чином, положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» прямо передбачають можливість подання запиту на інформацію електронною поштою, а тому сам по собі факт неподання позивачем запиту у паперовій формі не може бути підставою для ненадання відповіді на такий запит.

При цьому з матеріалів справи встановлено, що відповідач отримав електронний запит позивача 22.05.2023 та зареєстрував його за № 707/11.

Отже, відповідач визнав факт отримання запиту та його реєстрації, а тому з моменту його отримання у відповідача виник обов`язок розглянути запит у порядку та строки, встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Водночас відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1. розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2. інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3. особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4. не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Отже, законом встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації може відмовити у задоволенні запиту, а відповідь, яка не відповідає предмету запиту, законодавцем прямо прирівняна до неправомірної відмови у наданні інформації.

Судом встановлено, що у запиті від 22.05.2023 № 707/11 позивач просив надати конкретні документи, а саме паперову та електронну копії самого запиту після його реєстрації, а також паперову та електронну копії рішення № 30080002_7304_91 від 23.11.2022 про призначення/непризначення/відмову у призначенні субсидії.

Однак у листі від 23.05.2023 № 2600-0202-8/102512 відповідач зазначив, що запит у паперовому вигляді до Головного управління не надходив, підтвердив реєстрацію електронного запиту за № 707/11, послався на попередній запит від 12.05.2023 № 669/11 та повідомив про надання позивачу раніше повідомлення про призначення субсидії.

При цьому у вказаному листі відсутня запитувана позивачем інформація щодо рішення № 30080002_7304_91 від 23.11.2022, а також відсутні належні правові підстави для відмови у наданні цієї інформації, передбачені частиною першою статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зміст самого листа, наведений у позовній заяві, підтверджує, що значна його частина стосується іншого звернення позивача, поданого через вебпортал Пенсійного фонду України, а не безпосередньо запиту № 707/11.

Посилання відповідача на те, що запит у паперовій формі до Головного управління не надходив, не може вважатися відповіддю по суті запиту, оскільки позивач скористався передбаченим законом правом подати запит електронною поштою.

Крім того, сам відповідач визнав факт отримання та реєстрації електронного запиту за № 707/11.

Таким чином, зазначена відповідачем обставина не спростовує його обов`язку розглянути запит та надати на нього відповідь у встановленому законом порядку.

Не може вважатися відповіддю по суті запиту і посилання відповідача на попередній запит позивача від 12.05.2023 № 669/11, оскільки запит від 22.05.2023 № 707/11 мав самостійний предмет, а саме отримання копій документів щодо рішення № 30080002_7304_91 від 23.11.2022.

При цьому з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надав позивачу саме ті документи, які були предметом запиту від 22.05.2023 № 707/11.

Так само надання відповідачем інформації щодо звернення позивача, поданого через вебпортал Пенсійного фонду України, не свідчить про належне виконання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки зазначене звернення та запит на публічну інформацію є різними за своєю правовою природою та предметом.

Отже, суд доходить висновку, що відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.05.2023 № 2600-0202-8/102512 не містить запитуваної позивачем інформації та не містить належного обґрунтування відмови у її наданні.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем фактично допущено неправомірну відмову у наданні запитуваної інформації.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Частиною другою статті 23 цього Закону передбачено, що запитувач має право оскаржити, зокрема, відмову в задоволенні запиту на інформацію, ненадання відповіді на запит на інформацію, надання недостовірної або неповної інформації, несвоєчасне надання інформації, а також інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

За приписами пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання його вчинити певні дії.

Водночас відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З огляду на встановлені обставини справи належним способом захисту порушеного права позивача є визнання неправомірною відмови відповідача у наданні запитуваної інформації та зобов`язання відповідача надати позивачу інформацію, що була предметом запиту від 22.05.2023 № 707/11.

При цьому суд звертає увагу, що суд не підміняє розпорядника інформації та не вирішує питання про зміст документів, які має надати відповідач, а лише зобов`язує його виконати встановлений законом обов`язок щодо розгляду запиту та надання запитуваної інформації.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку з тим, що розмір судового збору перевищує п`ять відсотків його річного доходу за попередній календарний рік.

З матеріалів справи вбачається, що у 2022 році позивач отримував доходи виключно у вигляді державних соціальних виплат, зокрема житлової субсидії у сумі 9389,95 грн та одноразової матеріальної допомоги у сумі 5000 грн. Крім того, позивач є зареєстрованим безробітним.

Позивач зазначив, що розмір судового збору за подання позовної заяви становить щонайменше 858,88 грн, що перевищує п`ять відсотків його річного доходу за попередній календарний рік, який становив 14389,95 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони суд може своєю ухвалою звільнити її від сплати судового збору, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у розмірі судового збору, від сплати якого позивач звільнений.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 72- 77, 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у задоволенні запиту на інформацію ОСОБА_1 від 22 травня 2023 року, зареєстрованого 22.05.2023 за реєстраційним № 707/11, оформлену у вигляді листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.05.2023 № 2600-0202-8/102512.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на його запит від 22 травня 2023 року, зареєстрований 22.05.2023 за № 707/11, запитувану публічну інформацію.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 719 (сімсот дев`ятнадцять) грн. 50 коп., від сплати якого позивача звільнено.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.