Решение № 140392983, 06.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа № 280/6924/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті суми пенсії, що підлягала виплаті його батькові, ОСОБА_2 , та залишилася недоодержаними у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , що порушує права позивача;

зобов`язати відповідача здійснити позивачу виплату суми пенсії, що підлягала виплаті його батькові, ОСОБА_2 , та залишилася недоодержаними у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування позовних вимов в адміністративному позові зазначає, що позивач є сином померлого пенсіонера ОСОБА_2 , який перебував на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, як отримувач пенсії за вислугою років. Позивач вважає, що має право згідно з ч. 1 ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на одержання сум пенсії, що підлягали йому виплаті і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, відповідач листом повідомив про відсутність підстав для виплати недоотриманої суми пенсії померлого пенсіонера. Вважаючи, що відмова відповідача щодо невиплати йому сум пенсій, належних, але не виплачених її батьку за життя, протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 14.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 30.07.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву (вх. №43283), у якому вказує, що при вирішенні питання про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 слід керуватися Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що є спеціальним нормативно правовим актом для правовідносин, які виникли в даній справі. Наголошує, що позивачем пропущено шестимісячний строк для виплати недоотриманої пенсії відповідно до ст. 61 Закону. Відповідь, яка надавалась відповідачем на заяву від 18.12.2025 позивачем не оскаржувалась. Отже, вважає, що відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача. Крім того, на думку відповідача, суд має взяти до уваги, що позивачем не обґрунтовано і не вказано поважність причин пропуску строку звернення до суду, а тому відсутні правові підстави для поновлення цього строку. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримував пенсію призначену відповідно до Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі №280/10752/24 Головним управлінням йому за життя було проведено перерахунок пенсії внаслідок якого по пенсійній справі сформувалась доплата за минулий час.

ОСОБА_1 є сином померлого пенсіонера ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 27.06.1985.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 19.09.2025 Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою від 18.12.2025, у якій просив здійснити виплату недотриманої пенсії його померлим батьком, із посиланням на те, що він проживав разом із батьком ОСОБА_2 на день його смерті і як єдиний його спадкоємець має право на отримання належної батьку, але невиплаченої пенсії.

Відповідач листом від 16.01.2026 №2028-3092/Т-02/8-0800/26 із посиланням на приписи ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та розділу ІІ п. 9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 №10-1), повідомив позивача про те, що виплата недоотриманої пенсії буде проведена за умови надходження від нього не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера повного пакету документів та після відповідного фінансування з Державного бюджету.

11.05.2026 позивачем до ГУ ПФУ в Запорізькій області надано на виконання рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.03.2026 по справі №335/1459/26, відповідно до якого встановлений юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішення набрало законної сили 13.04.2026.

Листом від 04.06.2026 №26322-25769/Т-02/8-0800/26 відповідачем повідомлено ОСОБА_1 про те, що на теперішній час пакет документів щодо виплати недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_3 до Головного управління належним чином не надходив.

09.06.2026 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про виплату недоодержаної пенсії, проте отримав рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 12.06.2026 П/С N/A 11298 про відмову в оформленні та виплаті недоодержаної пенсії гр. ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 , оскільки звернення за виплатою надійшло пізніше 6 місяців після смерті ОСОБА_2 .

Вважаючи такі дії відповідача щодо відмови у виплаті суми пенсії, що підлягала виплаті його батькові, ОСОБА_2 , та залишилася недоодержаними у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 52 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Частиною 2 статті 52 Закону №1058-IV установлено, що члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

Так, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, в органах цивільного захисту, є Закон України від 09.04.1992 за №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).

Статтею 61 Закону №2262-ХІІ передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Абзацом 3 пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за №135/13402, передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 3-1 до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера додаються такі документи:

1) свідоцтво про смерть пенсіонера;

2) документи, що підтверджують належність членів сім`ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, які передбачені пунктом 3 цього розділу;

3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, які передбачені пунктом 12 цього розділу, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім`ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника).

Зміст статті 61 Закону № 2262-ХІІ узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України (надалі ЦК України).

Зокрема, згідно зі статтями 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Статтею 1227 ЦК України, в свою чергу, визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, Закон № 2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини 3 статті 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім`ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім`ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов`язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.

Тобто, в разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини 3 статті 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Таким чином, вимоги зобов`язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна стягувача, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявниці.

Своєю чергою, відмова пенсійного органу у виплаті позивачу таких сум може бути підставою для звернення останнього до суду із позовом за захистом своїх прав.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 16.05.2023 у справі №420/288/21 та від 27.09.2023 у справі №420/16546/21, від 05.12.2023 у справі №420/18164/23, від 30.01.2024 у справі №420/8604/21, від 14.02.2024 у справі №462/3575/17, від 25.04.2024 у справі №420/18507/21.

Як вже зазначалось, вперше, із заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого батька ОСОБА_2 позивач звернувся 18.12.2025.

Однак, листом від 16.01.2026 №2028-3092/Т-02/8-0800/26 відповідач вказав про необхідність подання додаткових документів.

Суд враховує доводи відповідача щодо змісту заяви ОСОБА_1 , поданої в грудні 2025 року, однак зазначає, що позивач вчиняв активні дії з метою отримання пенсії померлого батька, неодноразово звертався до відповідача із відповідними заявами.

Крім того, 09.02.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування вимог зазначено, що заявник ОСОБА_1 та його батько ОСОБА_2 з червня 2024 року по 18 вересня 2025 року проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , мали спільний бюджет та вели спільне господарство, у зв`язку із онкологічним захворюванням батько заявника потребував сторонньої допомоги та турботи. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько заявника ОСОБА_2 помер. ОСОБА_2 , як пенсіонер МВС України, через рішення суду отримував перерахування розміру своєї пенсії. Рішення суду знаходиться на виконанні у заінтересованої особи, але на час смерті батька заявника ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повністю не виконано залишилася частина недоотриманої ОСОБА_2 суми пенсії. 18.12.2025 заявник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про виплату, як спадкоємцю, недоотриманої батьком ОСОБА_2 пенсії, на що отримав відповідь, що подібна виплата може бути проведена лише члену сім`ї померлого пенсіонера, який проживав разом із пенсіонером на день його смерті. Посилаючись на вказані обставини, заявник ОСОБА_1 просить суд, встановити факт проживання разом із батьком пенсіонером ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з червня 2024 року на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.03.2026 по справі №335/1459/26 встановлений юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішення набрало законної сили 13.04.2026 та 11.05.2026 надано позивачем до ГУ ПФУ в Запорізькій області на виконання.

У подальшому, 09.06.2026 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про виплату недоодержаної пенсії, проте отримав рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 12.06.2026 П/С N/A 11298 про відмову в оформленні та виплаті недоодержаної пенсії гр. ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 , оскільки звернення за виплатою надійшло пізніше 6 місяців після смерті ОСОБА_2 .

За таких обставин, суд доходить висновку, що первинна подача заяви позивачем свідчить про дотримання ним шестимісячного строку звернення.

Отже, позивачем дотримані усі умови, передбачені статтею 61 Закону №2262-ХІІ для виплати членові сім`ї недоотриманої пенсійної виплати.

Відповідачем не надано доказів того, що будь-які інші особи, з числа визначених частиною 1 статті 61 Закону №2262-ХІІ, які мають відповідне право, звертались із заявою про виплату недоодержаних сум пенсії.

З огляду на викладене вище та враховуючи здійснення позивачем всіх залежних від нього дій спрямованих на отримання відповідних виплат у межах встановлених шести місяців після смерті пенсіонера, відсутність документів, які б свідчили про здійснення виплати цієї суми померлому батькові позивача або позивачу, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті недоодержаних сум пенсії померлого батька, оскільки позивач є особою, яка має право на отримання суми пенсії, яка підлягала виплаті його батьку як пенсіонеру з числа військовослужбовців, і залишилась недоодержаною у зв`язку з його смертю, та звернулася до відповідача з відповідною заявою до спливу присікального шестимісячного строку, встановленого Законом №2262-ХІІ, а тому були відсутні підстави для відмови у виплаті йому таких сум.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті суми пенсії, що підлягала виплаті його батькові, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та залишилася недоодержаними у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми пенсії, що підлягали виплаті його батькові, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та залишилася недоодержаними у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак