Постановление суда № 140392282, 07.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 жовтня 2026 рокуСправа №640/15552/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., перевіривши матеріали заяви головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломієць Інни Миколаївни про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 640/15552/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, Служби судової охорони про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала заява головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломієць Інни Миколаївни про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 640/15552/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 по справі № 640/15552/22 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, Служби судової охорони про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії:

- визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року в розмірі 30000,00 грн на місяць, з 19 липня 2022 року по 20 січня 2023 року у розмірі до 30000,00 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум.

- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

22.05.2026 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломієць Інни Миколаївни про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 640/15552/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, Служби судової охорони про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить змінити спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі № 640/15552/22 про: зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000,00 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року, здійснивши виплату однією сумою 383160,14 грн на користь ОСОБА_1 .

Заява обгрунтована таким.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі-Відділ) перебуває виконавче провадження № 79812179 з примусового виконання виконавчого листа № 640/15552/22 виданого 24.10.2025 Луганським окружним адміністративним судом про: Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року в розмірі 30000,00 грн на місяць, з 19 липня 2022 року по 20 січня 2023 року у розмірі до 30000,00 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум.

Державним виконавцем 15.12.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79812179. Даною постановою боржнику надано десятиденний строк для виконання рішення суду. Разом з тим, боржника попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення без поважних причин. Листом Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 24.12.2025 повідомило, що на виконання зазначеного рішення позивачу було здійснено перерахунок відповідно до вищевказаного рішення суду. Сума доплати згідно з розрахунком складає 383 160,14 грн.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, виконавець за заявою сторін, має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Державний виконавець не просить суд здійснити вихід за межі позовних вимог та вирішити питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише просить суд конкретизувати спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення з Територіального управління служби судової охорони у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 , але не виплачених коштів в сумі 383 160,14 грн грн. в межах виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 у справі № 640/1555/22.

Встановлення такого способу виконання спрямоване на своєчасне та повне виконання рішення суду, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України.

Згідно з частиною третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-ІХ (далі - Закон №4094-ІХ) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати. Згідно із пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Як зазначено у пояснювальні записці до проекту Закону №4094- IX (https://itd.rada.gov.Ua/billinfo/BilIs/pubFile/l861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального Законує забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ. запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення. З цього приводу Верховний Суд зазначає, що прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту. Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

На підставі викладеного державний виконавець просить суд задовольнити заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломієць Інни Миколаївни про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 640/15552/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, Служби судової охорони про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії до розгляду у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 09 червня 2026 року; запропоновано стягувачу ОСОБА_1 та боржнику (Територіальному управлінню Служби судової охорони у м. Києві та Київській області) у строк до 05 червня 2026 року подати суду в електронній формі через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційнотелекомунікаційної системи «Електронний суд» відзив на заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 640/15552/22; зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області у строк до 05 червня 2026 року подати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» довідку про фактично нараховану та виплачену ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року в розмірі 30000,00 грн на місяць, з 19 липня 2022 року по 20 січня 2023 року у розмірі до 30000,00 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року у справі № 640/15552/22.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2026 прийнято заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломієць Інни Миколаївни про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 640/15552/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії до провадження, призначено заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломієць Інни Миколаївни про зміну способу і порядку виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 у справі № 640/15552/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, Служби судової охорони про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін на 02 жовтня 2026 року, запропоновано стягувачу - ОСОБА_1 та боржнику - Територіальному управлінню Служби судової охорони у м. Києві та Київській області у строк до 01 жовтня 2026 року включно подати суду в електронній формі через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» відзив на заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 640/15552/22, зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області у строк до 01 жовтня 2026 року включно подати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» довідку про фактично нараховану та виплачену ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року в розмірі 30000,00 грн на місяць, з 19 липня 2022 року по 20 січня 2023 року у розмірі до 30000,00 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року у справі № 640/15552/22.

07.07.2026 Територіальним управлінням Служби судової охорони у м. Києві та Київській області надано заперечення проти заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в обгрунтування яких зазначено таке.

16 вересня 2025 року, з метою виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду, в тому числі по справі № 640/15552/22 про нарахування і виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 № 168, Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області направило лист Голові Служби судової охорони, в якому зазначено про необхідність виділення додаткових кошторисних призначень за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 в загальній сумі 1 539 867,52 грн.

Згідно з роз`ясненнями Державної судової адміністрації України, що є головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони, враховуючи обмеженість фінансового ресурсу рішення суду на корить співробітників Служби судової охорони мають виконуватися у межах передбаченого обсягу видатків за програмою 0501150.

З метою справедливого підходу та впорядкування процесу розподілу асигнувань за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» Службою запроваджено та ведеться єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів. Черговість виплат за рішеннями суду встановлюється за датою набуття законної сили рішення суду.

ЦОУ Служби судової охорони щомісячно звертається до ДСА України, зазначивши, що Службі затверджено кошторис на 2025 рік за КПКВ 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя" у сумі 6 720,8 тис. грн, проте відповідні асигнування за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" в кошторисі Служби на 2025 рік не задовольнили в повному обсязі потребу в коштах на виконання судових рішень. ЦОУ Служби судової охорони просило інілюювати клопотання перед Міністерством фінансів України про виділення додаткових асигнувань для Служби на 2025 рік за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя у сумі 1 427 539 893 грн. (потреба визначена за рішеннями судів на користь позивачів станом на 22.12.2025). 17.04.2026 року Управління отримало лист від Центрального органу управління Служби судової охорони, у відповідності до якого ЦОУ Служби продовжує проводитися відповідна робота щодо збільшення відповідних асигнувань. Зокрема, листом від 10.02.2026 № 30/01.30-02.2-153 надано до Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів інформацію про додаткову потребу в коштах на виконання рішень судjв щодо задоволення позовів співробітників Служби, з проханням додатково внести зміни до кошторису Служби на 2026 рік за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників та установ системи правосуддя.

Після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань Службою буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття рішенням суду законної сили.

Станом на зараз кошти відсутні.

У розумінні пунктів 18 і 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень; розпорядником бюджетних коштів є бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету. Враховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе лише у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів.

Водночас, вимоги про стягнення додаткової винагороди і про зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду є двома різними способами захисту порушеного права, що передбачає відмінний механізм їхнього виконання/реалізації.

Виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.

При цьому під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений порядок і спосіб. Разом з тим, здійснення судом зміни порядку чи способу виконання рішення не повинно змінювати способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи. Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі №556/2609/14-а, від 12.04.2018 у справі №759/1928/13-а.

Таким чином, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Резолютивна частина рішення Луганського окружного адміністративного суду має зобов`язальний характер, судом першої інстанції при розгляді справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів. Отже, зміна способу виконання рішення суду запропонованим заявником чином щодо стягнення конкретної суми коштів, потягне зміну рішення по суті, що не відповідає інституту зміни способу його виконання. Змінивши спосіб виконання такого рішення із зобов`язання перерахувати та виплатити додаткову винагороду на стягнення конкретної суми додаткової винагороди, буде змінено рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, тоді як зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Наведене вище відповідає висновку щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду 30.07.2019 у справі № 281/1618/14а. Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а (К/9901/1034/17), в якій Суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Отже, заявник просить змінити не спосіб і порядок виконання рішення суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення (списання) коштів, яка не була задоволена судом під час прийняття рішення, попри те, що вимоги про стягнення додаткової винагороди заявлялись позивачем.

Зміна способу виконання рішення не відповідатиме висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 у зразкові справі № 260/3564/22 (Пз/990/4/22), яким було чітко визначено належний спосіб захисту порушеного права у зразковій справі

Фактична заміна «зобов`язання вчинити дії» на «стягнення коштів» у даній категорії справ не пришвидшує реальну виплату коштів Стягувачу. Оскільки Боржник є державною установою, виплата здійснюється виключно через органи Державної казначейської служби України за наявності відповідних бюджетних асигнувань. Зміна способу виконання на стягнення лише змінить черговість або механізм обліку боргу, але не створить грошові кошти на рахунках, яких наразі недостатньо для негайного виконання. Окрім того, тривале перебування рішення на виконанні у Відділі примусового виконання рішень вже призвело до нарахування виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Так, в тому випаду, якби суд первинно ухвалив рішення про стягнення коштів, Стягувач мав би право звернутися безпосередньо до органів Казначейства для виконання рішення в порядку Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Залучення виконавчої служби у цьому випадку було фактично зайвим кроком, який призвів до появи додаткових боргів з оплати виконавчих зборів та витрат, що складає понад 31 000 грн., а також штрафу - 5100 грн., постанова про накладення якого оскаржуються боржником в судовому порядку.

Задоволення заяви про зміну способу виконання зараз лише зафіксує цю неефективну модель, де держава має борг не лише перед Стягувачем, а й власне перед виконавчою службою за процеси, які не дали результату. При цьому заборгованість перед стягувачем так і залишиться до моменту появи бюджетних асигнувань тобто зміна запропонована державним виконавцем не призведе до фактичного виконання рішення, а тому є недоцільною.

Заявлена виконавцем сума у розмірі 383 160,14 грн є розрахунковою сумою додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 з урахуванням сплати податків та зборів. Зміна способу виконання рішення на стягнення конкретної суми без зауваження про утримання податків призведе до того, що Боржник буде змушений виплатити «чистими» на руки Стягувачу суму, яка фактично є більшою, ніж передбачено законом. Це потягне за собою порушення бюджетного законодавства та нецільове використання коштів, оскільки податки з цієї суми все одно мають бути сплачені до бюджету. На виконання вимог ухвали щодо визначення суми додаткової винагороди Управління відмічає, розрахунок потреби в коштах на виконання рішення суду було направлено до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, сума за виключенням податків та зборів становить 324 711.98 грн.

На підставі викладеного відповідач просить прийняти пояснення боржника та відмовити в задоволенні вимог заяви державного виконавця про зміну способу виконання рішення суду по справі №640/15552/22.

Ухвалою суду від 02.10.2026 відкладено розгляд заяви головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломієць Інни Миколаївни про зміну способу і порядку виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 у справі № 640/15552/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, Служби судової охорони про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії до 07 жовтня 2026 року, запропоновано стягувачу - ОСОБА_1 у строк до 06 жовтня 2026 року включно подати суду в електронній формі через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» відзив на заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 640/15552/22.

05.10.2026 стягувачем ОСОБА_1 надано пояснення, в яких позивач просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі №640/15552/22, визначити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 , грошових коштів у розмірі 383160,14 грн як невиплаченої додаткової винагороди, визнати, що виконання рішення у первісно визначений спосіб не забезпечує ефективного захисту прав позивача, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення відповідно до ст.ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України із зобов`язанням відповідача подавати до суду звіт про виконання рішення у визначені судом строки.

Розглянувши заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломієць Інни Миколаївни про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 640/15552/22, суд дійшов такого.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина третя статті 378 КАС України).

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставин, що перешкоджають належному виконанню судового рішення, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, при зміні способу і порядку виконання рішення суду судом вживаються нові заходи для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що раніше встановлені судом.

Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту. Відтак зміна способу і порядку виконання судового рішення допустима за умови, що така не призведе до зміни судового рішення по суті.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.

Наданими в матеріали справи листами, які направляються боржником до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня підтверджено, що боржником в межах наданих йому повноважень вживаються заходи з метою повного виконання рішення суду, проте такі заходи є недієвими, оскільки не призвели до повного виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Абзацом першим частини першої статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Спір, який виник між позивачем та ТУ ССО у м. Києві та Київській області, не є спором щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, а є спором, пов`язаним з проходженням ОСОБА_1 публічної служби.

Тобто невиконання відповідачем судового рішення, яке набрало законної сили, щодо нарахування грошового забезпечення у відносинах публічної служби протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням не є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат, передбаченою частиною третьою статті 378 КАС України, проте і відсутня заборона для зміни способу і порядку виконання судового рішення, якщо є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Разом з тим, оскільки предметом розгляду наразі є саме заява державного виконавця, суд виходить з того, яким чином просить державний виконавець змінити спосіб виконання судового рішення.

Так, державний виконавець у заяві просить змінити спосіб виконання судового рішення з «зобов`язання виплатити» на «здійснивши виплату однією сумою 383 160,14 грн. на користь ОСОБА_1 ».

Суд зауважує, що «зобов`язання боржника здійснити виплату» та «стягнення» не є тотожними способами виконання судового рішення, оскільки у разі стягнення коштів рішення виконується органами державної казначейської служби шляхом безспірного списання, а у разі зобов`язання виплатити кошти рішення виконується у примусовому порядку органами державної виконавчої служби, і таке примусове виконання вже має місце.

Тобто, фактично обраний державним виконавцем спосіб не є зміною способу виконання судового рішення, а є висловленим іншим чином способом захисту порушеного права позивача, обраного судом при ухваленні судового рішення у справі № 640/155552/22, зобов`язання ТУ ССО у м. Києві та Київській області здійснити виплату однією сумою 383 160,14 грн на користь ОСОБА_1 не призведе до виконання судового рішення, оскільки ніяк не вплине на наявність фінансування у боржника.

З огляду на наведене, заява державного виконавця не належить до задоволення.

Щодо наданих ОСОБА_1 пояснень, в яких він просить визначити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 , грошових коштів у розмірі 383160,14 грн як невиплаченої додаткової винагороди та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення відповідно до ст.ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України із зобов`язанням відповідача подавати до суду звіт про виконання рішення у визначені судом строки, суд зазначає, що предметом розгляду є саме заява державного виконавця.

Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення і заява про зміну способу і порядку виконання такого рішення є окремими видами заяв, які можуть бути подані на підставі статті 382 КАС України та статті 378 КАС України.

Позивач має право звернутися з окремими заявами, поданими на підставі статей 382 та 378 КАС України, у разі необхідності.

Керуючись вимогами статті 378 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломієць Інни Миколаївни про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 640/15552/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, Служби судової охорони про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська