Постановление суда № 140392033, 07.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 жовтня 2026 рокуСправа №160/31865/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К. І., перевіривши матеріали позовної заяви Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

УСТАНОВИВ:

06.10.2026 засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (далі позивач), подана в його інтересах адвокатом Дружиною Тетяною Геральдівною, до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить:

- визнати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № Ю-554-46 від 15.01.2026 на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафу та пені у розмірі 261 605 338,67 грн. протиправною;

- скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № Ю-554-46 від 15.01.2026 на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафу та пені у розмірі 261 605 338,67 грн.

До позовної заяви додано заяву від 01.10.2026 № 01/10 про відстрочення сплати та зменшення судового збору та заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, та чи позов подано у строк, встановлений законом.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі Закон № 3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн.

Згідно із приписами статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем оскаржено індивідуально-правовий акт. Втілення такого оскарження в дві окремі вимоги, якими такий акт визнається спочатку протиправним, а потім скасовується, не змінює природи позову. На підставі вказаного посилання позивача на наявність у позові також позовної вимоги немайнового характеру судом відхилені. За пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України визнання індивідуального правового акта протиправним та його скасування є єдиним способом захисту.

Позивачем заявлено одну позовну вимогу майнового характеру. Ціна позову складає 261 605 338,67 грн розмір вимоги, що є предметом оскарження. Позовну заяву подано в паперовій формі. Отже, судовий збір підлягає сплаті за максимальною ставкою 33 280,00 грн.

В порушення вказаних нормативних положень до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору.

Позивачем подано заяву про відстрочення сплати судового збору та зменшення його розміру. Вирішуючи таку заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є військовослужбовці, окремі категорії батьків, члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї та особи, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

В нормі частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону № 3674-VI передбачене лише щодо звільнення від сплати судового збору. Це означає, що відповідно до частини першої статті 133 КАС України юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 990/263/23.

Позивач в обґрунтування своєї заяви посилається на власний майновий стан, заборгованість із виплати заробітної плати, запровадження простою, соціально-економічне становище держави, збройну агресію проти України та ракетні обстріли підприємства.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Законодавець у вищевикладених нормативних положеннях передбачив застосування пільг щодо сплати судового збору за результатом врахування майнового стану особи. Такий спосіб правового врегулювання свідчить, що недостатнім є посилання на збитковість суб`єкта господарювання, оскільки законодавець передбачив пільгу не відносно показників прибутковості, натомість спрямував правозастосування на оцінку майнового стану в цілому. Як наслідок, сам по собі факт збитковості позивача не є самодостатньою підставою для застосування пільг щодо сплати судового збору.

Позивач стверджує, що залишок його грошових коштів становить 29 000,00 грн, однак жодного доказу на підтвердження цієї обставини, зокрема виписок з банківських рахунків із залишками коштів на час звернення до суду, не надав. Натомість фінансові документи, додані самим позивачем, свідчать про наявність коштів на рахунках у банках: згідно з балансом (звітом про фінансовий стан) на 01.04.2026 залишок коштів на рахунках у банках (рядок 1167) на кінець звітного періоду становить 2 210 537 тис. грн. Надані фінансові документи також вказують на наявність доходів і таких статей видатків, як оплата праці, відрахування на соціальні заходи, інші операційні витрати.

Відповідно, позивач має обов`язок довести, що судовий збір у розмірі 33 280,00 грн дійсно не може бути ним сплачений, наприклад, обґрунтувавши здійснення поточних видатків виключно на витрати, які є визначальними для збереження підприємства, відсутність коштів на рахунках тощо. Наявні ж відомості вказаного не підтверджують. Слід звернути увагу і на те, що позивач власними діями не забезпечив застосування до нього понижуючого коефіцієнта до ставки судового збору для звернення до суду через підсистему «Електронний суд», тобто сам не вжив заходів, які повною мірою залежать від нього та самі по собі надали б результат, про який просить позивач (зменшення ставки судового збору на 20 %), адже як позивач, так і його представник мають зареєстровані електронні кабінети.

Позивач також посилається на те, що докази розміру шкоди, заподіяної йому ракетними атаками, мають гриф «таємно». Водночас законодавством не передбачено «заочної» оцінки фінансового стану позивача для цілей відстрочення чи зменшення судового збору. Ненадання позивачем доказів зумовлює виключно неврахування обставин, які мав би підтвердити такий доказ.

Доводи щодо соціально-економічного становища держави є нерелевантними, оскільки стаття 133 КАС України прямо спрямовує суд на оцінку майнового стану позивача. Соціально-економічний стан держави для позивача як державного підприємства хоча і може мати вплив, однак в будь-якому разі буде втілений в його майновому стані, а тому самостійним фактором, який підлягає врахуванню, бути не може.

Отже, наявні матеріали не дають підстав вважати заяву позивача про відстрочення сплати судового збору та зменшення його розміру обґрунтованою через недоведення належним чином майнового стану позивача такого рівня, за якого сплата судового збору у цій справі у повному розмірі та під час подання позовної заяви становила б для нього надмірне обтяження.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема встановленням строків для звернення до суду. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Згідно з частиною 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як зазначає сам позивач, рішення Державної податкової служби України від 13.02.2026 № 3744/6/99-00-06-02-01-06 за результатами розгляду його скарги на вимогу № Ю-554-46 від 15.01.2026 він отримав 13.02.2026. Отже, тримісячний строк звернення до суду сплив у травні 2026 року, тоді як позовна заява, датована 01.10.2026, надійшла до суду 06.10.2026, тобто з пропуском цього строку, що визнає і сам позивач.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що він є підприємством аерокосмічної галузі, включеним до переліку особливо важливих підприємств, діяв в умовах воєнного стану, у зв`язку з ракетними обстрілами на підприємстві встановлено простій, а також що в межах строку він звертався до суду з аналогічним позовом, який ухвалою від 16.02.2026 у справі № 160/764/26 повернуто, а востаннє позов повернуто ухвалою від 28.09.2026 у справі № 160/27299/26.

Суд зауважує, що сам по собі факт простою на підприємстві ще не свідчить про неможливість звернення до суду. Ступінь впливу простою на можливість позивача своєчасно звернутися з позовом до суду підлягає окремому підтвердженню. Зокрема, сам позивач в період простою реалізував право на оскарження спірної вимоги в адміністративному порядку, що підтверджує його спроможність реалізовувати свої права у спірних правовідносинах, а також неодноразово звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовами, що свідчить про непов`язаність стану простою зі спроможністю позивача звертатися до суду за захистом своїх прав.

В цьому ж аспекті суд оцінює і доводи позивача щодо обставин діяльності в умовах воєнного стану: вплив такої обставини на можливість своєчасного звернення до суду окремо не підтверджений, а наявні матеріали свідчать про відсутність такого впливу з огляду на адміністративне оскарження спірної вимоги та неодноразове звернення позивача до суду.

Посилання позивача на попередні звернення до суду з позовами, які було повернуто, суд також не вважає поважною причиною пропуску строку. Повернення позовних заяв не позбавляло позивача права повторного звернення до суду, однак і не звільняло його від обов`язку дотриматися строку звернення до суду або навести поважні причини його пропуску. Позивач не навів обставин, які об`єктивно перешкоджали йому усунути недоліки раніше поданих позовних заяв у встановлені судом строки.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, що зумовили несвоєчасне звернення до суду із цим позовом, а тому не визнає поважними підстави для поновлення строку звернення до суду та відмовляє у задоволенні заяви позивача про поновлення цього строку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, встановлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Наведеній нормі кореспондують приписи частини 6 статті 161 КАС України, якою визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Крім того, відповідно до пункту 11 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Додане до позовної заяви власне письмове підтвердження стосується вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-554-46 від 15.01.2025, тоді як предметом оскарження у цій справі є вимога № Ю-554-46 від 15.01.2026. Отже, власне письмове підтвердження щодо предмета цього позову відсутнє.

Частинами 1, 2 статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин суд вважає за необхідне цю позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення її недоліків. Відповідно до частини 3 статті 169 КАС України у разі якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Керуючись статтями 122, 123, 133, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про відстрочення сплати та зменшення судового збору відмовити.

У задоволенні заяви Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду:

- оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 33 280,00 грн. Реквізити для сплати судового збору: отримувач ГУК у Дн-кій обл/Чечел.р/22030101; код ЄДРПОУ отримувача 37988155; рахунок UA368999980313141206084004632; код бюджетної класифікації доходів 22030101; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); МФО 899998;

- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші аргументовані підстави для поновлення строку, а також доказів поважності причин його пропуску;

- власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-554-46 від 15.01.2026.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя К.І. Ремез