Решение № 140391886, 07.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №640/14300/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 847,73 кв.м., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Київської міської ради;

- зобов`язати Київську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про передачу у власність земельної ділянки площею 847,73 кв.м., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Київської міської ради та надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), додавши передбачені законом документи, однак рішенням Київської міської ради від 04.11.2021 № 3232/3273 йому відмовлено з підстав відсутності затвердженого детального плану або плану зонування території. Позивач вважає, що така підстава відмови не передбачена частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, а частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забороняє передачу земельних ділянок, а не надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2022 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2022 поновлено позивачу строк звернення до суду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 11.11.2022 № 08/230-1652, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що є неналежним відповідачем, оскільки долучене до позову клопотання адресоване Київській міській державній адміністрації, що з наданих позивачем графічних матеріалів неможливо встановити бажане місце розташування земельної ділянки, а у клопотанні не зазначено вулиці. Також відповідно до витягу з містобудівного кадастру, наданого Департаментом містобудування та архітектури 28.07.2021, щодо бажаного місця розташування земельної ділянки у встановленому законом порядку не розроблено та не затверджено детальний план території, план зонування території та комплексний план просторового розвитку території міста Києва, а тому відмова у наданні дозволу на підставі статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статей 9, 118 Земельного кодексу України є правомірною. Крім того, відповідач вказує, що в період дії воєнного стану пріоритетними при проведенні пленарних засідань ради є заходи щодо оборони та безпеки населення, а підпунктом 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, доповненим Законом України від 24.03.2022 № 2145-IX, під час дії воєнного стану заборонено надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, що виключає позитивне вирішення клопотання позивача.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.

На виконання зазначеного Закону та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду, ухвалою якого від 18.05.2026 справу прийнято до провадження та продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 з 01.06.2026 визначено територіальну підсудність справ Луганського окружного адміністративного суду Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Матеріали справи надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 15.09.2026 та за результатами автоматизованого розподілу передані судді Ремез К.І.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 справу прийнято до провадження, розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) спочатку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

21.07.2021 до Київської міської ради надійшло клопотання ОСОБА_1 від 14.07.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 847,73 кв.м., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у Святошинському районі міста Києва, до якого додано копії паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків та графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

За клопотанням сформовано кадастрову справу № 601810129.

Листом від 21.07.2021 № 05715-17872 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Департаменту містобудування та архітектури щодо надання витягу з містобудівного кадастру. Листом від 28.07.2021 № 055-17635 Департамент містобудування та архітектури надав витяг з містобудівного кадастру.

Рішенням Київської міської ради від 04.11.2021 № 3232/3273 «Про відмову громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у Святошинському районі міста Києва» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,09 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва, справа № 601810129) з підстав того, що на зазначену земельну ділянку відсутній затверджений детальний план або план зонування цієї території відповідно до статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо доводу відповідача про те, що він є неналежним відповідачем, суд зазначає, що клопотання позивача надійшло саме до Київської міської ради, було зареєстроване нею та розглянуте по суті, а оскаржуване рішення про відмову в наданні дозволу прийняла саме Київська міська рада як орган, що відповідно до статей 9, 118, 122 Земельного кодексу України розпоряджається землями комунальної власності територіальної громади міста Києва. Отже, Київська міська рада є належним відповідачем у справі, а зазначений довід відповідача суд відхиляє.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення 04.11.2021) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для … будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) … у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки … Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції Закону України від 17.06.2020 № 711-IX, чинній з 24.07.2021) передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель»; детальний план території.

Верховний Суд у постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 (пункти 19-22, 34, 37, 39, 40) зазначив, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає послідовні етапи - від звернення з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою до затвердження проекту та надання ділянки у власність, отже передача (надання) земельної ділянки у власність є завершальним етапом цієї процедури, а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою не означає позитивного рішення про надання ділянки; частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу.

Положення частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забороняють до затвердження відповідної містобудівної документації саме передачу (надання) у власність чи користування земельних ділянок, проте не містять заборони у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою, які є лише початком процедури відведення; відсутність плану зонування чи детального плану території не вказує на невідповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації, не залежить від волевиявлення заявника і не доводить наявності умов, з якими закон пов`язує можливість відмови у наданні дозволу. У цій постанові Верховний Суд послався також на свої постанови від 31.10.2019 у справі № 607/4538/16-а та від 17.06.2021 у справі № 815/2318/18.

Зміни, внесені до частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Законом № 711-IX, на цей висновок не впливають, оскільки і в чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення редакції ця норма встановлює умови саме передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування, а не надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Оскаржуване рішення не містить висновку про невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів, генерального плану міста Києва чи іншої затвердженої містобудівної документації; єдиною підставою відмови в ньому зазначено відсутність затвердженого детального плану або плану зонування території, що з урахуванням наведених висновків Верховного Суду, не є передбаченою частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Доводи відзиву про неможливість установити з графічних матеріалів бажане місце розташування земельної ділянки суд не бере до уваги, оскільки така підстава в оскаржуваному рішенні не зазначалася, а суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень з урахуванням тих підстав, з яких його було прийнято. До того ж, відповідач сформував за клопотанням позивача кадастрову справу, отримав щодо бажаного місця розташування земельної ділянки витяг з містобудівного кадастру і визначив орієнтовну площу ділянки у Святошинському районі міста Києва, тобто місце розташування ділянки відповідачу було відоме.

Посилання відповідача на підпункт 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України суд також не бере до уваги як підставу для визнання оскаржуваного рішення правомірним. Цей підпункт доповнено Законом України від 24.03.2022 № 2145-IX, який набрав чинності 07.04.2022, тобто після прийняття оскаржуваного рішення, і в самому рішенні від 04.11.2021 № 3232/3273 така підстава не зазначалася. Верховний Суд у постанові від 13.03.2026 у справі № 160/34929/24 (пункти 53-55) зазначив, що адміністративний суд не наділений повноваженням змінювати мотиви, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішення, а підміна судом таких мотивів іншими фактично означала б прийняття рішення замість відповідного адміністративного органу.

За таких обставин рішення Київської міської ради від 04.11.2021 № 3232/3273 прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, необґрунтовано, тобто без дотримання критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 (пункти 48-54) зазначив, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення можливе лише тоді, коли ним перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов, а якщо на момент прийняття рішення таке дотримання не перевірено, суд повинен зобов`язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду; у подібній ситуації належним способом захисту є зобов`язання органу місцевого самоврядування повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України з урахуванням встановлених судом обставин.

У цій справі відповідач не оцінював відповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів та затвердженої містобудівної документації, а також інших умов, з якими закон пов`язує надання дозволу. Отже, вимога позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою задоволенню не підлягає, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання Київської міської ради повторно розглянути його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Зазначений спосіб захисту не суперечить підпункту 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, оскільки не зобов`язує відповідача прийняти позитивне рішення. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.03.2026 у справі № 160/34929/24 (пункт 61), скасування протиправного рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання його повторно розглянути клопотання є належним і пропорційним способом захисту порушеного права, адже адміністративний суд перевіряє правомірність прийнятого рішення, а не здійснює безпосереднє розпорядження земельною ділянкою; при повторному розгляді орган місцевого самоврядування зобов`язаний перевірити наявність підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням положень підпункту 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України. Доводи відповідача про пріоритетність у період воєнного стану інших питань, що розглядаються на пленарних засіданнях ради, на висновки суду не впливають, оскільки позивач не просить зобов`язати відповідача розглянути клопотання на певному пленарному засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Заявлені позивачем вимоги є вимогами немайнового характеру, пов`язаними між собою як основна та похідна: вимога про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання та надати дозвіл є способом усунення порушення, встановленого за вимогою про визнання протиправним та скасування рішення від 04.11.2021 № 3232/3273. Тому за подання цього позову в паперовій формі в 2022 році підлягав сплаті судовий збір за однією ставкою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 (2481 грн), тобто 992,40 грн (підпункт 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Вимогу про визнання протиправним та скасування рішення задоволено, а вимогу про зобов`язання вчинити дії задоволено в інший, ніж заявлено, спосіб, що не свідчить про необґрунтованість звернення позивача до суду. Отже, судовий збір у розмірі 992,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1984,80 грн, тому надміру сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн може бути повернутий позивачу за його клопотанням у порядку, встановленому пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 04.11.2021 № 3232/3273 «Про відмову громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у Святошинському районі міста Києва».

Зобов`язати Київську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.07.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,09 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у Святошинському районі міста Києва (справа № 601810129) та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез