Решение № 140387548, 06.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 Справа № 917/1130/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", пр. Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Кременчукгаз", вул. Героїв Маріуполя, 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601

про стягнення 1 019 812,21 грн

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Сьомкіна А. В.

Представники учасників справи:

від позивача: Колток О.М.

від відповідача: не з`явився

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося д Господарського суду Полтавської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Кременчукгаз" про стягнення заборгованості за договором №55000731 на експлуатацію складових газотранспортної системи від 29.08.2022 року у розмірі 1 019 812,21 грн, з яких: 899 116,58 грн - основна заборгованість за період з січня 2024 р. по лютий 2026 р., 120 695,63 грн пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідач зобов`язань за договором №55000731 на експлуатацію складових газотранспортної системи від 29.08.2022 в частині оплати.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: розрахунок штрафних санкцій, копії договору № 55000731 від 29.08.2022 з додатками, акту №96к від 01.01.2020 розмежування балансової належності газопроводів та схема розмежування, Графіку ТОРО на 2024, 2025, переліку послуг на експлуатацію складових газотранспортної системи, листа від 13.10.2023 №7202ВИХ-23-1802, листа №19/2026 від 06.11.2023 про відмову підписання додаткової угоди, листа від 20.11.2023 №7202ВИХ-23-2050 щодо складання додаткової угоди з описом вкладення, листа ПрА Т «Кременчукгаз» від 04.01.2024 № 19/17 /2024 щодо розірвання Договору з проектом Додаткової угоди, листа від 02.04.2024 №7202ВИХ-24-628 щодо неможливості розірвання договору, листа ТОВ «Оператор ГТС України» від 23.08.2024 №1416 про реорганізацію, листа ТОВ «Оператор ГТС України» від 25.02.2025 №Д7103ВИХ-25-394, Актів наданих послуг, рахунків, супровідних листів, описів вкладення та трекінгів Укрпошти за період з січня 2024 по лютий 2026, Оперативних журналів ГРС Піщане з 01.01.2024 по 28.02.2026, журналу обліку встановлених пломб, довідки банку про надходження коштів від ПрАТ «Кременчукгаз» за період з 29.08.2022 по 26.05.2026.

ПрАТ «Кременчукгаз» проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві. Так, відповідач вказав, що позивачем не надано до матеріалів справи жодних доказів, які б свідчили, що перелік послуг з експлуатації об`єкта коли-небудь погоджувався відповідачем та додавався до Договору в момент його укладення. Зазначене свідчить про те, що сторони не погодили його предмет, а відтак Договір є неукладеним (таким, що не відбувся). Крім того, у наданих позивачем актах виконаних робіт у графі «Найменування послуги» незмінно зазначалося: «Технічне обслуговування складових газотранспортної системи». Водночас детальний зміст та обсяг послуг, що входили до вищевказаного загального поняття розшифровано у документі «Перелік послуг (робіт) на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України, що надаються Кременчуцьким ЛВУМГ до договору з ПрАТ "Кременчукгаз" протягом 2022 року». Разом з цим, вказана в актах вартість послуг щоразу повністю відповідала сумам, визначеним у згаданому Переліку. Поряд з цим перелік робіт (послуг), що фактично виконувалися зафіксовано у наданих Позивачем оперативних журналах, копії яких додано до справи. Порівняльний аналіз обсягів послуг, указаних у Переліку (і відповідно в актах виконаних робіт), з обсягами, зафіксованими в оперативних журналах, виявив їхню невідповідність. Фактично виконані роботи не збігаються з тими, що були задекларовані в документах. Подані позивачем акти виконаних робіт не можуть вважатися первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не відповідають критерію достовірності та не можуть засвідчувати обставини відображені в них. На думку відповідача, позивач не довів належне виконання робіт (послуг), передбачених умовами Договору, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Правом на подачу доказів відповідач не скористався.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

08.06.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Кременчукгаз" про стягнення заборгованості за договором №55000731 на експлуатацію складових газотранспортної системи від 29.08.2022 року у розмірі 1 019 812,21 грн, з яких: 899 116,58 грн - основна заборгованість за період з січня 2024 р. по лютий 2026 р., 120 695,63 грн - пеня (вх. №1172/26).

Ухвалою від 15.06.2026 року суд залишив позовну заяву ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" без руху та надав позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви. Позивачу необхідно було надати зведений розгорнутий, обґрунтований розрахунок суми основної заборгованості за спірним договором із посиланнями на акти, рахунки, дати, суми та платіжні документи, відповідно до яких відповідачем здійснювались часткові оплати (із зазначенням яким чином відбувалось зарахування даних платежів (в погашення яких нарахувань) тощо).

17.06.2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху) з додатками (вх. №8439).

Відповідно до поданої позовної заяви з додатками позивач виконав усі вимоги, зазначені в ухвалі суду від 15.06.2026 року.

Ухвалою від 22.06.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив відповідачу строки: для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - 5 днів з дня отримання цієї ухвали; для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

24.06.2026 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх. №8776).

Ухвалою від 25.06.2026 року суд клопотання Приватного акціонерного товариства "Кременчукгаз" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх. №8776 від 24.06.2026 року) задовольнив, ухвалив розгляд справи №917/1130/26 здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 16.07.2026 року на 11:00 год.

07.07.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти задоволення позову (вх. №9328).

10.07.2026 року до суду від позивача надійшла заява про участь його представника - адвоката Підлипенського Д. В. в усіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №9522)

14.07.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив з додатками (вх. №9641).

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 16.07.2026 року не відбулося.

Ухвалою від 20.07.2026 року суд продовжив строки підготовчого провадження на 30 днів. Призначив підготовче засідання по справі № 917/1130/26 на 01.09.2026 року на 10:00 год. Задовольнив заяву позивача про участь його представника - адвоката Підлипенського Д. В. в усіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. №9522 від 10.07.2026 р.).

Заявою від 31.08.2026 року позивач повідомив суду, що у судовому засіданні у справі №917/1130/26, яке призначене на 01.09.2026 року о 10:00, буде брати участь представник ТОВ «Оператор ГТС України» адвокат Колток Оксана Миколаївна у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференції.

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 01.09.2026 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 29.09.2026 року на 10:40 год.

В судовому засіданні 29.09.2026 року суд заслухав пояснення представників учасників справи. Представник відповідача заявив усне клопотання про призначення у справі експертизи. Протокольною ухвалою суд залишив вказане клопотання без розгляду на підставі ч.2 ст. 207 ГПК України, оскільки це клопотання без поважних причин не було заявлено в підготовчому провадженні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, представник відповідача проти позову заперечував.

Судом досліджено всі подані учасниками справи докази.

У судовому засіданні 29.09.2026 р. суд розглянув справу по суті, перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав проголошення рішення на 06.10.2026 р. на 10.00 год. У вказаний час за результатами розгляду спору суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз`яснив порядок, строки оскарження рішення та набранням ним чинності.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

29.08.2022 Приватне акціонерне товариство "Кременчукгаз", як замовник, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", як виконавець, уклали договір на експлуатацію складових газотранспортної системи №55000731 (надалі договір, арк. справи 13-14, том 1), згідно з умовами якого замовник передає виконавцю в експлуатацію складові газотранспортної системи (об`єкт, наданий замовником для експлуатації виконавцем, що перебуває у власності замовника, визначений у додатку № 1 до цього договору), які безпосередньо підключені (приєднані) до його газових мереж, який є оператором газотранспортної системи (оператором ГТС), та використовується для забезпечення транспортування природного газу, підключеним (приєднаним) до складових газотранспортної системи замовника.

Відповідно до переліку складових об`єкта в експлуатацію надано: обладнання ГРС Піщане (тип Енергія 1), підводящий газопровід Ду100мм від СТ-4 Блок підготовки газу до ГРС Піщане та вихідний газопровід Ду200 на споживачів згідно зі схемою розмежування балансової належності (додатку № 1 до договору, арк. справи 15, том 1).

У пункті 1.3. договору сторони погодили, що надання послуг з експлуатації об`єкта включає здійснення виконавцем комплексу технічних заходів, необхідних для забезпечення транспорту природного газу, виконання робіт з технічного обслуговування, огляду, обстеження та поточного ремонту у строки та порядку, передбачені цим договором та чинними нормативно-правовими актами.

Вартість послуг вказана у плановій калькуляції (додаток № 2 до договору, арк. справи 15 зворотна сторона, том 1), та є його невід`ємною частиною, та становить 417048,20 грн з ПДВ (пункт 2.1 договору).

Вартість послуг визначена в п. 2.1. договору та плановій калькуляції (додаток №2 до договору) може змінюватися виконавцем, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду до договору та планову калькуляцію у новій редакції (пункт 2.2. договору).

Пунктом 2.5. договору визначено, що фактичні обсяги наданих послуг оформлюються щомісячно актом, який складається та подається виконавцем на розгляд замовника у двох примірниках. Замовник зобов`язується протягом 5 днів від дати передачі акта підписати його та повернути один примірник виконавцю або надати у письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення замовником акта наданих послуг та ненадання обґрунтованих заперечень щодо нього у визначений строк, цей акт вважається погодженим замовником у редакції виконавця.

Відповідно до пункту 2.6. договору остаточний розрахунок за послуги, визначені пунктом 2.4 цього розділу, а також за надання додаткових послуг власнику, пов`язаних з експлуатацією об`єкта, здійснюється не пізніше 5 календарних днів після підписання акта наданих послуг на підставі рахунка виконавця.

Пунктом 5.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим договором.

За несвоєчасну оплату послуг виконавця замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, за кожен день прострочення (пункт 5.2. договору).

Цей договір є укладеним і набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє один календарний рік (п.6.1. договору).

На виконання вимог пп. 4.2.1 п. 4.2 Договору між Сторонами складено Акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін № 96к (арк. справи 16, том 1).

Послуги по договору надавались згідно з «Переліком послуг (робіт) на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України, що надаються Кременчуцьким ЛВУМГ до договору з ПрАТ "Кременчукгаз" протягом 2022 року» (арк. справи 22, том 1); також було затверджено Графік ТОРО (технічне обслуговування, ремонт обладнання) на 2024 та 2025 роки (арк. справи 18-21, том 1).

Договір № 55000731 від 29.08.2022 року виконувався сторонами.

Листами від 13.10.2023 року та від 20.11.2023 року повивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору № 55000731, яку відповідач відхилив (арк. справи 23-27, том 1).

У лютому 2024 року відповідач направив позивачу проект додаткової угоди про розірвання договору № 55000731 від 29.08.2022 року, у відповіді на який позивач повідомив про неможливість розірвання договору (арк. справи 28-32, том 1).

Отже, на даний час договір № 55000731 від 29.08.2022 року є чинним.

Подані докази свідчать, що із супровідними листами Виконавець направляв Замовнику акти виконаних робіт та рахунки-фактури за період з січня 2024 по лютий 2026 року в 2-х екземплярах згідно договору № 55000731 від 29.08.2022 (арк. справи 42-165, том 1).

Отримання вказаних актів відповідач не заперечував.

Замовник не повертав Виконавцю підписані акти наданих послуг та не здійснював оплату наданих послуг за період з січня 2024 року по лютий 2026 року.

За даними позивача, останні оплати від ПрА Т «Кременчукгаз» по Договору були за отримані послуги у листопаді та грудні 2023 року, заборгованість ПрА Т «Кременчукгаз» за період з січня 2024 року по лютий 2026 року перед ТОВ «Оператор ГТС України» станом на 25.05.2026 складає 899 116,58 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Крім суми основного боргу позивач нарахував на підставі п.5.2 Договору та заявив до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну оплату Виконавцем послуг в сумі 120 695,63 грн.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

За змістом норм пункту 1 частини 2 статті 11 та частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторін виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526, частина 1 статті 628, статті 629 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір є договором про надання послуг з елементами підряду, тобто є змішаним договором.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися своєчасно і належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду справи суд з`ясував, що послуги по договору надавались позивачем у спірний період згідно з «Переліком послуг (робіт) на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України, що надаються Кременчуцьким ЛВУМГ до договору з ПрАТ "Кременчукгаз" протягом 2022 року» (арк. справи 22, том 1) та згідно затверджених Графіків ТОРО (технічне обслуговування, ремонт обладнання) на 2024 та 2025 роки (арк. справи 18-21, том 1).

Суд встановив, що позивачем виконувались взяті за договором №55000731 зобов`язання зі здійснення ним, як Виконавцем, комплексу технічних заходів, необхідних для забезпечення транспорту природного газу, виконання робіт з технічного обслуговування, огляду, обстеження та поточного ремонту. Наведене підтверджується поданими доказами, зокрема, частковою оплатою відповідача по договору, актами виконаних робіт, Журналами виконаних робіт (Оперативний журнал) за цим договором, а також судовими рішеннями у справі № 917/1300/23 про часткове задоволення позову ТОВ «Оператор ГТС України» до ПрАТ «Кременчукгаз» про стягнення заборгованості, пені, інфляційних та 3% річних за виконані роботи по Договору від 29.08.2022 № 55000731.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (постанова КГС ВС від 28.01.2020 у справі № 917/1335/18).

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова КГС ВС від 10.12.2019 по справі №910/6356/19). Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин (постанова КАС ВС від 15.10.2019 по справі №813/8801/14).

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо неукладеності договору № 55000731 від 29.08.2022. Зміст договору свідчить, що сторони погодили всі його істотні умови та виконували взяті на себе зобов`язання, що також підтверджується і судовими рішеннями у справі №917/1300/23, як вже вище зазначив суд.

Крім того, в ході розгляду справи судом з`ясовано і проведення оплати відповідачем за договором за інші періоди, що підтверджується довідкою банку (арк. справи 72-77, том 3), тобто у відповідача не виникало сумнівів в укладенні договору до звернення позивача до суду із цим позовом, що вочевидь свідчить про суперечливість та недобросовісність поведінки відповідача.

З огляду на наведене та встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд визнає Договір від 29.08.2022 № 55000731 належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Водночас необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20).

Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20).

Згідно з п.2.3. Договору Замовник сплачує Виконавцю вартість послуг з експлуатації об`єкта Замовника, визначену у пункті 1 цього розділу, на поточний рахунок Виконавця з урахуванням податку на додану вартість щомісячно, на підставі Акту наданих послуг та рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Замовника на банківський рахунок Виконавця. Строк оплати наданих послуг- протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати підписання Сторонами Акту наданих послуг та надання рахунку-фактури до сплати.

Відповідно до п.2.5. Договору фактичні обсяги наданих послуг оформлюються щомісячно актом наданих послуг, який складається та подається Виконавцем на розгляд Замовника у двох примірниках. Замовник зобов`язується протягом 5 днів від дати передачі актів наданих послуг підписати їх та повернути один примірник кожного акту Виконавцю або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акта. У випадку неповернення Замовником акта наданих послуг та ненадання обґрунтованих заперечень щодо нього у визначений строк цей акт вважається погодженим Замовником в редакції Виконавця.

Матеріалами справи підтверджується факт направлення позивачем із супровідними листами відповідачу актів виконаних робіт та рахунків-фактур за період з січня 2024 по лютий 2026 року в 2-х екземплярах згідно договору № 55000731 від 29.08.2022 (арк. справи 42-165, том 1).

Отримання вказаних актів відповідач не заперечував.

При цьому, відповідач, як Замовник, не повернув Виконавцю підписані акти наданих послуг та не здійснив оплату наданих послуг за період з січня 2024 року по лютий 2026 року.

Щодо непідписання актів суд враховує сталу судову практику. Так, 07 травня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 911/680/23 досліджував питання щодо непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання.

Цивільний кодекс України не визначає критеріїв та умов щодо обґрунтованості відмови від підписання акта приймання-передачі робіт, а відтак, обґрунтованість відмови замовника є оціночним поняттям та в кожному конкретному випадку повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та спірних правовідносин сторін.

За загальним правилом при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг / виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 911/1981/20, від 10.08.2023 у справі № 914/11/22, від 16.08.2023 у справі № 914/131/22.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема, непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та / або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг / виконання робіт), а не первинні документи. Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, постановах Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 914/8/22, від 16.08.2023 у справі № 914/131/22.

У постановах Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20, від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18 викладено правовий висновок стосовно того, що якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Отже, виходячи з викладеного, для здійснення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт за договором, позивач (підрядник) повинен був направити замовнику визначені умовами договору документи, зокрема, акти виконаних робіт, а замовник повинен був їх підписати та/або надати вмотивовану відмову від їх підписання.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Водночас у цьому випадку підписання актів приймання-передачі виконаних робіт є формальною необхідністю, яка не змінює суті виконаних робіт та не може ставити під сумнів їх виконання за умови доведення реальності господарської операції іншими належними та допустимими доказами, що не було враховано судом.

При цьому виконавець (підрядник) не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладено саме на замовника.

Відповідно до правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, за загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Отже, законодавець встановив обов`язок замовника здійснити оплату фактично виконаних виконавцем (підрядником) робіт/наданих послуг, при цьому відсутність підписаного сторонами акта виконаних робіт/послуг не може бути підставою для нездійснення замовником розрахунку за фактично виконані роботи.

В межах даної справи відповідач не надав суду жодних доказів здійснення вмотивованої відмови від підписання актів, звернення до позивача із зауваженнями щодо якості чи обсягів виконаних робіт, виявлення будь-яких недоліків наданих позивачем послуг.

Таким чином, з урахуванням положень п. 2.5 договору у даному випадку з огляду на неповернення Замовником акта наданих послуг та ненадання обґрунтованих заперечень щодо нього у визначений строк ці акти вважаються погодженим Замовником в редакції Виконавця.

В судовому засіданні представник відповідача факт несплати пояснив відсутністю коштів.

Відповідач у відзиві також заперечував проти позову з мотивів невідповідності наданих позивачем оперативних журналів актам виконаних робіт та Переліку послуг (робіт) на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України, що надаються Кременчуцьким ЛВУМГ до договору з ПрАТ "Кременчукгаз" протягом 2022 року.

Суд критично оцінює вказані посилання відповідача. Суд також враховує, що умовами договору (п.п.3.2) передбачено право відповідача, як замовника, контролювати своєчасність та якість надання послуг за цим Договором; вимагати від Виконавця надання обґрунтування застосованих цін на послуги; за письмовим запитом щокварталу отримувати від Виконавця інформацію про технічний стан об`єкта, умови його експлуатації; вимагати від Виконавця належної експлуатації об`єкта, дотримання нормативних документів та нормативно-правових актів щодо ведення необхідної документації, журналів, відомостей тощо.

Відповідно до пп. 4.1.3 п. 4.1 Договору Виконавець зобов`язується надавати Замовнику на його прохання необхідну інформацію про хід надання послуг.

Доказів вчинення будь-яких дій згідно п.п.3.2 договору відповідач суду не надав, тобто відповідач не скористався наданими йому правами.

Відповідач не обґрунтував та не довів суду узгодження сторонами при укладенні договору необхідності деталізації ведення оперативних журналів чи встановлення певних інших вимог до них. Підставою для оплати згідно договору є акти виконаних робіт. Доказів звернення до позивача із претензіями щодо виконаних робіт відповідач суду не надав.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, від 26.11.2020 у справі № 904/5217/19.

Позовні вимоги відповідачем не спростовані, жодних доказів у спростування позовних вимог відповідач суду не надав, натомість позивач з урахуванням принципу вірогідності довів позовні вимоги поданими доказами.

Отже, заборгованість ПрАТ «Кременчукгаз» за договором № 55000731 від 29.08.2022 року за період з січня 2024 року по лютий 2026 року перед ТОВ «Оператор ГТС України» складає 899 116,58 грн. (розрахунок та акти в матеріалах справи).

Оскільки судом встановлено та не спростовано відповідачем в ході розгляду справи порушення зобов`язань за договором, а саме не було оплачено вартість наданих послуг у строки та в порядок, визначений договором, що є порушенням вимог ст.ст. 610, 612, 901, 903 ЦК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості за договором № 55000731 від 29.08.2022 за актами за період з січня 2024 року по лютий 2026 року в сумі 899 116,58 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені в сумі 120 695,63 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У частині 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України, та цим Договором. Згідно п. 5 .2 Договору за несвоєчасну оплату послуг Виконавця Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення.

Позивач нарахував на підставі п.5.2 Договору та заявив до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну оплату Виконавцем послуг в сумі 120 695,63 грн.

Перевіривши за допомогою калькулятора ЛІГА:ЗАКОН розрахунок пені суд встановив, що проведені позивачем нарахування є обґрунтованими та арифметично правильними, відтак позовні вимоги в частині стягнення 120 695,63 грн пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Досліджуючи подані докази, суд звертає увагу, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідачем не спростовані та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до господарського суду з даним позовом позивачем сплачено 15 297,18 грн судового збору (арк. справи 6, том 1).

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову, витрати позивача щодо сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 15 297,18 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кременчукгаз" (вул. Героїв Маріуполя, 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03351734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (пр. Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42795490) 899 116,58 грн основного боргу, 120 695,63 грн пені та 15 297,18 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено і підписано 07.10.2026 року

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимощенко О.М.