Решение № 140387368, 28.09.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Справа № 915/386/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю сторін:

від позивача (представник позивача) Бондар В.А.

від 1-го відповідача (представник 1-го відповідача) Шандер К.І.

від 2-го відповідача (представник 2-го відповідача) Шандер К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001,

електронна пошта: kancel@mkrada.gov.ua

до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Південний Транспортний Сервіс, вул. В`ячеслава Чорновола, 1Б, м. Миколаїв, 54028,

відповідача- 2: Приватного малого підприємства Відзев, вул.В`ячеслава Чорновола, 1 м.Миколаїв, 54028,

про: усунення перешкод щодо користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі - продажу

Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №2014/02.02.01-22/02/14/24 від 25.02.2024 (вх.№4150/24 від 08.04.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю Південний Транспортний Сервіс та Приватного малого підприємства Відзев в якій просить суд:

- зобов`язати ТОВ Південний Транспортний Сервіс усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 763 кв.м. шляхом знесення будівель та споруд, у тому числі будівель та споруд автопарковки загальною площею 763 кв.м, опис: ІІІ автопарковка, ІV покриття, V, VI замощення, № 1 блоки, № 2 зливова каналізація по вул. Чорновола В`ячеслава, буд. 1б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2024984448233).

- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за ТОВ Південний Транспортний Сервіс право власності на автопарковку загальною площею 763 кв.м, опис: ІІІ автопарковка, ІV покриття, V, VI замощення, № 1 блоки, № 2 зливова каналізація по вул. Чорновола В`ячеслава, буд. 1б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2024984448233).

- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за ПМП Відзев право власності на автопарковку загальною площею 763 кв.м, опис: ІІІ автопарковка, ІV покриття, V, VI замощення, № 1 блоки, № 2 зливова каналізація по вул. Чорновола В`ячеслава, буд. 1б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2024984448233).

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер: 369, виданий 21.02.2020, видавник: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицька Ганна Василівна.

- витребувати у Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради оригінал реєстраційної справи на автопарковку загальною площею 763 кв.м, опис: ІІІ автопарковка, ІV покриття, V, VI замощення, № 1 блоки, № 2 зливова каналізація по вул. Чорновола В`ячеслава, буд. 1б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2024984448233), у т.ч. договір купівлі-продажу, серія та номер: 369, виданий 21.02.2020, видавник: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицька Ганна Василівна.

- судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (р/р UA448201720344230028000027733, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 04056612).

В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю Південний Транспортний Сервіс є власником автопарковки загальною площею 763 кв.м., опис: ІІІ автопарковка, ІV покриття, V, VI замощення, № 1 блоки, № 2 зливова каналізація по вул.Чорновола В`ячеслава, буд. 1б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2024984448233). Вказує, що до набуття права власності ТОВ Південний Транспортний Сервіс власником вказаного об`єкту було Приватне мале підприємство «Відзев». На підставі рішення Миколаївської міської ради від 13.03.2008 №22/55 укладено договір оренди землі від 19.11.2008, згідно якого ПМП «Відзев» передано в оренду земельну ділянку для розміщення та обслуговування автопарковки по вул.Гмирьова, 1-б без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно. У подальшому строк дії оренди спірної земельної ділянки для подальшого обслуговування автопарковки по вул.Гмирьова, 1-б продовжувався на підставі договору про зміни №54-14 від 10.04.2014 та договору про зміни №281-14 від 18.11.2014, який діяв до 04.08.2017. Зазначає, що надалі Миколаївська міська рада не приймала жодних рішень щодо надання відповідачу-1 права користування цією земельною ділянкою та права на забудову вказаної земельної ділянки об`єктами нерухомого майна. Вказує, що зі змісту договору оренди зі змінами та доповненнями, відповідачам не надавалась земельна ділянка по вул.В`ячеслава Чорновола, 1б для будівництва будь-якого нерухомого майна, зокрема автопарковки. Позивач зазначає про порушення прав територіальної громади міста Миколаїв в особі Миколаївської міської ради як власника земельної ділянки та перешкоджання в її вільному володінні, користуванні та розпорядженні на розсуд власника ділянки. Вказує, що в діях державного реєстратора містяться ознаки порушення ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права власності на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Державна реєстрація права власності на нього без будь-яких правовстановлюючих документів, та подальше відчуження відповідачу-1 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства. Вказує, що ПМП «Відзев» без будь-яких прав на земельну ділянку площею 763 кв.м. (кадастровий номер 4810136900:05:060:0040), без прав на забудову земельної ділянки комунальної форми власності та без будь-яких дозвільних документів збудовано об`єкт нерухомого майна - автопарковку загальною площею 763 кв.м., опис: ІІІ автопарковка, ІV покриття, V, VI замощення, № 1 блоки, № 2 зливова каналізація по вул.Чорновола В`ячеслава, буд. 1б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2024984448233), зареєструвало право власності на нього та у подальшому відчужило ТОВ Південний Транспортний Сервіс. У зв`язку з цим, позивач зазначає, що ефективним способом захисту порушених прав Миколаївської міської ради є зобов`язання ТОВ Південний Транспортний Сервіс, усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 763 кв.м. шляхом знесення будівель та споруд, у тому числі будівель та споруд автопарковки загальною площею 763 кв.м., опис: ІІІ автопарковка, ІV покриття, V, VI замощення, № 1 блоки, № 2 зливова каналізація по вул.Чорновола В`ячеслава, буд. 1б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2024984448233), оскільки у ТОВ Південний Транспортний Сервіс відсутні правові підстави утримувати та користуватись земельною ділянкою шляхом розміщення на ній незаконно збудованого об`єкту. Зазначає, що оскільки об`єкт нерухомого майна автопарковка по вул.Черновола В`ячеслава, 1б м.Миколаїв є самочинним будівництвом в розумінні ст.376 Цивільного кодексу України, право власності на яке не виникло згідно ч.2 ст.376 ЦК України, ТОВ Південний Транспортний Сервіс не набуло право власності на визначених законом підставах, як то вимагає ст.328 ЦК України, на підставі договору купівлі продажу. Позивач зазначає, що договір купівлі продажу, серія та номер: 369, виданий 21.02.2020, видавник: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицька Ганна Василівна, відповідно до ст.21, ч.1,2 ст.203, ст.215 ЦК України, ст.152 Земельного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Разом з позовною заявою до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява Миколаївської міської ради (вх.№4180/24 від 08.04.2024) про вжиття заходів забезпечення позову, у порядку ст.136, 138 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 09.04.2024 (суддя Ткаченко О.В.) заяву Миколаївської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно автопарковку загальною площею 763 кв.м, опис: ІІІ автопарковка, ІV покриття, V, VI замощення, № 1 блоки, № 2 зливова каналізація по вул. Черновола В`ячеслава, буд. 1б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2024984448233). Заборонено державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна автопарковку загальною площею 763 кв.м, опис: ІІІ автопарковка, ІV покриття, V, VI замощення, № 1 блоки, № 2 зливова каналізація по вул. Черновола В`ячеслава, буд. 1б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2024984448233). Заборонено ТОВ ПІВДЕННИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС, код ЄДРПОУ 43339492, укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі нерухомого майна - автопарковку загальною площею 763 кв.м, опис: ІІІ автопарковка, ІV покриття, V, VI замощення, № 1 блоки, № 2 зливова каналізація по вул. Черновола В`ячеслава, буд. 1б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2024984448233).

Ухвалою суду від 09.04.2024 (суддя Ткаченко О.В.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.05.2024. Ухвалено провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи. Витребувано у Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради в строк до 02.05.2024 оригінал реєстраційної справи на автопарковку загальною площею 763 кв.м, опис: ІІІ автопарковка, ІV покриття, V, VI замощення, № 1 блоки, № 2 зливова каналізація по вул. Чорновола В`ячеслава, буд. 1б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2024984448233), у т.ч. договір купівлі-продажу, серія та номер: 369, виданий 21.02.2020, видавник: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицька Ганна Василівна.

29.04.2024 від Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради надійшов супровідний лист №4736/19.03.02-04/19/020/24 від 24.04.2024 згідно якого надає засвідчені копії витребуваних документів реєстраційної справи №2024984448233 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 02.05.2024 (суддя Ткаченко О.В.) повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відкладено на 03.06.2024.

Підготовче засідання призначене на 03.06.2024 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко О.В. у відпустці.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №73 від 18.06.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судових справи, які перебувають у провадженні судді Ткаченко О.В., підставою призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ є звільнення у відставку головуючого судді Ткаченко О.В. (підстава рішення Вищої ради правосуддя від 06.06.2024 №1766/0/15-24).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 визначено головуючим у справі №915/386/24 суддю Алексєєва А.П.

У зв`язку з відпусткою судді Алексєєва А.П. (для догляду за дитиною), розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №94 від 19.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді Алексєєва А.П., зокрема, судової справи № 915/386/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 визначено головуючим у справі №915/386/24 суддю Семенчук Н.О.

Ухвалою суду від 29.07.2024 справу №915/386/24 прийнято до свого провадження суддею Семенчук Н.О. Підготовче засідання призначено на 09.09.2024. Встановлено учасникам справи строк на надання заяв, клопотань, заперечень до 12.08.2024.

Представник відповідача-2 через систему Електронний суд надав клопотання (вх.№10741/24 від 09.09.2024) в якому просив суд відкласти підготовче засідання призначене на 09.09.2024 на іншу дату.

Суд, ухвалою від 09.09.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 01.10.2024.

Відповідач 2 через систему Електронний суд надав клопотання про долучення доказів (вх.№11687/24 від 30.09.2024) та відзив на позовну заяву (вх.№11644/24 від 30.09.2024) в якому, зокрема, просить суд поновити строк на подання відзиву та доказів. В обґрунтування поновлення строку зазначає, що у зв`язку з постійними ворожими обстрілами та небезпекою для життя та здоров`я, наявні певні обмеження в господарській діяльності відповідача, ускладнено отримання певних документів через знищення приміщень, виїзд окремих співробітників за межі Миколаєва та України. Зазначає, що внаслідок влучення ворожої ракети по одній з будівель підприємства, всі документи було перенесено з архіву до підвалу, в результаті чого пошук необхідних документів ускладнено. Також, було знищено документи ТОВ Миколаївський обласний інжиніринговий центр, яке мало у своєму архіві документи, надані ПМП Відзив під час інвентаризації автопарковки.

Ухвалою суду від 01.10.2024, продовжено позивачу строк для надання відзиву та доказів до 30.09.2024, прийнято їх до розгляду. Відкладено підготовче засідання на 22.10.2024. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Так, відповідач 2 у відзиві проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову. Вказує, що аналізуючи договір оренди землі, стає зрозумілим, що згідно з п.1.1 Договору, позивач на підставі рішення від 13.03.2008 р. за № 22/55 передає, а ПМП «Відзев» приймає в оренду земельну ділянку для розміщення та обслуговування автопарковки по вул. Гмирьова, 1-б, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно (Ленінський район). У пункті 2.2 Договору визначено, що земельна ділянка вільна від забудови. Разом з тим, п.п «в» п. 9.3 Договору оренди передбачено право орендаря зводити в установленому законодавством порядку будівлі і споруди. Керуючись наведеними пунктами 1.1 і 9.3 Договору оренди, ПМП «Відзев» власними силами і за власний кошт побудувало автопарковку на наданій в оренду земельній ділянці. У подальшому, позивач рішенням від 04.02.2014 № 37/43 р. на підставі якого укладено Договір про зміни № 54-14, продовжив дію первісного Договору оренди земельної ділянки для подальшого обслуговування автопарковки. Вказує, що ПМП «Відзев» отримало право обслуговувати вже побудовану автопарковку. Зазначає, що з довідки Комунального підприємство «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» Миколаївської міської ради (КП ММБТІ) від 24.11.2017 р. вбачається, що за замовленням ПМП «Відзев» від 14.11.2017 р. № 5-317 (договором на виконання робіт з технічної інвентаризації) комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» провело поточні інвентаризаційно оцінювальні роботи автопарковки за адресою: м. Миколаїв, вул. В`ячеслава Чорновола, 1Б. В довідці Миколаївського міжміського БТІ зазначається, що за результатами обстеження від 24.11.2017 встановлено, що автопарковка має такі технічні показники: літера № за планом земельної ділянки № ІІІ; назва будівлі та споруд Автопарковка; загальна площа 763 м2. Далі, напівжирним шрифтом виділено: «Об`єкти самочинного будівництва відсутні. Інвентаризаційна вартість станом на 24.11.2017 становить 38929 грн.» В кінці довідки наявна примітка: вул. В`ячеслава Чорновола № 1Б (стара назва вул. Гмирьова, зміна назви згідно з розпорядженням голови Миколаївської обласної державної адміністрації № 197-р від 21.05.2016 про перейменування об`єктів топоніміки). Отже, автомобільна парковка не є самочинним будівництвом в розумінні ч.1 ст.376 ЦК України (житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил). Вказує, що факт здійснення Комунальним підприємством "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" Миколаївської міської ради інвентаризації автопарковки у листопаді 2017 року, тобто після припинення оренди землі, свідчить, що ПМП "Відзев" як замовник мало право власності на автопарковку. В іншому випадку, ПМП "Відзев" не могло би бути замовником і КП ММБТІ відмовило б йому в проведенні інвентаризації спірної автопарковки. Зазначає, що неодноразово звертався до позивача із заявою про видачу рішення про передачу земельної ділянки в оренду. Проте, позивач не виніс рішення та не надав жодної відповіді чим допустив порушення права ТОВ «ПТС». Зазначає, що з лютого 2020 року сплачує позивачу земельний податок. Також, відповідач-1 просить застосувати строк позовної давності.

Позивач через систему Електронний суд надав відповідь на відзив відповідача-2 (вх.№12116/24 від 09.10.2024) в якій не погоджується з викладеними відповідачем-2 у відзиві запереченнями, вважає їх необґрунтованими з підстав зазначених у відповіді на відзив. Також, вказує, що на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Відповідач-2 через систему Електронний суд надав заперечення (на відповідь на відзив) (вх.№12461/24 від 16.10.2024) в яких вказує, що будівництво автопарковки здійснено ПМП "Відзев" з дозволу Позивача у 2008-2009 роках з дотриманням будівельних норм, стандартів і вимог законодавства. Доказів незаконного будівництва позивач не надав. Вказує, на відсутність порушених прав позивача та невірно обраний спосіб захисту права. Зазначає, що позивач у позовній заяві не вказав, яким чином продаж автомобільної парковки вплинув на його права та інтереси. Позивач не вказав, яким чином визнання недійсним договору купівлі-продажу вплине на його майновий інтерес, які його права будуть поновлені.

Суд, ухвалою від 22.10.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.11.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. на навчанні, судове засідання у справі №915/386/24 призначене на 26.11.2024 об 11:30 не відбулось.

Ухвалою суду від 28.11.2024 повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі №915/386/24 відбудеться 18.12.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 14.01.2025 о 12:00.

У зв`язку з перебування судді Семенчук Н.О. на лікарняному, судове засідання у справі №915/386/24 призначене на 14.01.2025 о 12:00 - не відбулось.

Ухвалою суду від 27.01.2025 повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі №915/386/24 відбудеться 18.02.2025 та ухвалено розглянути справу №915/386/24 поза межами строку, встановленого ст.195 ГПК України, у розумний строк.

Відповідач-2 через систему Електронний суд надав клопотання (вх.№2449/25 від 18.02.2025) в якому зазначає, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу №908/2388/21 з метою вирішення питання, хто саме має зносити самовільно побудовні споруди. Предмет розгляду справи № 908/2388/21 є подібним до предмету справи № 915/386/24 та просить зупинити провадження у справі № 915/386/24, та розглянути клопотання без участі представника відповідача.

Ухвалою суду від 18.02.2025 повернуто справу №915/386/24 зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження. Зупинено провадження у справі №915/386/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №908/2388/21.

Позивач через систему Електронний суд подав заяву від 21.01.2026 (вх.№934/26) в якій у зв`язку з прийняттям рішення по справі №908/2388/21 просить суд поновити провадження у справі №915/386/24.

У подальшому, позивач через систему Електронний суд подав заяву від 03.02.2026 (вх.№1569/26 від 03.02.2026) в якій зазначає, що у зв`язку з прийняттям рішення по справі №908/2388/21, Миколаївська міська рада подала клопотання з проханням поновити провадження у справі №915/386/24. Однак, у подальшому з`ясувалось, що повний текст судового рішення у справі №908/2388/21 ще не оприлюднено. Зазначає, що подання клопотання від 21.01.2026 про поновлення провадження у справі №915/386/24 є передчасним, тому просить суд розглянути його після опублікування повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21.

Позивач через систему Електронний суд подав клопотання від 18.02.2026 (вх.№2232/26 від 18.02.2026) в якому зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду від 17.12.2025 прийнято постанову у справі №908/2388/21, яку було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 12.02.2026. З огляду на те, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 915/386/24, усунуто, Миколаївська міська рада просить суд поновити провадження у справі №915/386/24.

Ухвалою суду від 27.03.2026 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 28.04.2026, ухвалено розглянути справу №915/386/24 поза межами встановленого ГПК України строку «у розумний строк».

Відповідач-2 через систему «Електронний суд» подав клопотання (вх.№5984/26 від 27.04.2026) в якому просить суд відкласти підготовче засідання на іншу дату.

Також, відповідач-2 через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення (вх.№6046/26 від 28.04.2026) в яких вказує, що у п.104 постанови від 17.12.2025 р. по справі № 908/2388/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала наступне: «Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 376 ЦК України, об`єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним». Побудована автопарковка не підпадає під жодну із вище перелічених ознак, а тому не може вважатися самочинним будівництвом. Автопарковка побудована на земельній ділянці, відведеній саме з цією метою. Дана обставина підтверджується Договором оренди землі № 6146 від 19.11.2008 р., укладеним між позивачем і ПМП «Відзев». Пунктом 1.1 Договору передбачено, що земельна ділянка передана в оренду для розміщення та обслуговування автопарковки. Зазначає, що автопарковка побудована на підставі належним чином затверджених документів. Вказує, що позивачем не доведено протиправність і безпідставність проведення державної реєстрації права власності на новостворене майно за ПМП «Відзев». Державна реєстрація відбулась із дотриманням законодавства. Вказує, що позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі продажу не підлягає задоволенню, оскільки внаслідок укладення відповідачами оскаржуваного договору купівлі-продажу, обсяг прав та обов`язків позивача жодним чином не змінюється. Укладення оскаржуваного договору не створило для позивача, як дійсного власника земельної ділянки, жодних правових наслідків. Позивач не вказав, яким чином визнання недійсним договору купівлі-продажу вплине на його майновий інтерес, які його права будуть поновлені. Позивач ніколи не був власником автомобільної парковки і не брав у часті у її облаштуванні.

Позивач подав до суду клопотання (вх.№6100/26 від 28.04.2026) в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 28.04.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 28.05.2026

Позивач через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення (вх.№7660/26 від 22.05.2026) в яких зазначає, що враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/2388/21 за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва відповідачем є ТОВ Південний Транспортний Сервіс, оскільки саме зазначене товариство є останнім набувачами прав на об`єкт самочинного будівництва та чинить перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Вказує, що автопарковка збудована на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети. Зазначає, що автопарковка збудована без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту. З огляду на положення законодавста, що діяло у 2008 році (у період будівництва автопарковки - за твердженням ПМП «ВІДЗЕВ») для здійснення будівельних робіт необхідно було отримати Дозвіл на виконання будівельних робіт. При цьому, за інформацією управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від 06.11.2023 №42170/02.02.01-22/23-2 відомості щодо отримання ПМП «Відзев» або ТОВ «Південний транспортний сервіс» Дозволу на виконання будівельних робіт відсутні. Відповідачами до суду також не надано належних та допустимих доказів щодо законності проведення будівельних робіт, а саме отримання Дозволу на виконання будівельних робіт, розроблення та затвердження проектної документації на будівництво. Зважаючи на зазначене Автопарковка збудована без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту, що відповідає ознакам самочинного будівництва.

Ухвалою суду від 22.05.2026, повідомлено учасників справи, що у зв`язку із перебуванням головуючої у даній справі судді Семенчук Н.О. у відрядженні у вказану дату, підготовче засідання, призначене на 28.05.2026 не відбудеться з об`єктивних причин. Зазначено, що підготовче засідання у справі №915/386/24 відбудеться 16.06.2026.

Ухвалою суду від 16.06.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2026.

Позивач через систему «Електронний суд» подав клопотання (вх.№10061/26 від 10.07.2026) в якому просить суд відкласти судове засідання на іншу дату.

Ухвалою суду від 21.07.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 27.08.2026.

Позивач через систему «Електронний суд» подав клопотання (вх.№12469/26 від 21.08.2026) в якому просить суд відкласти судове засідання на іншу дату.

У зв`язку з оголошенням у місті Миколаєві та області повітряної тривоги, та, відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті, судове засідання у справі № 915/386/24 призначене на 27.08.2026, не відбулось.

Ухвалою суду від 27.08.2026 повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі №915/386/234 відбудеться 15.09.2026.

Представник відповідачів через систему «Електронний суд» подав клопотання (вх.13680/26 від 15.09.2026) в якому просить суд долучити до матеріалів справи лист Миколаївської міської ради від 14.09.2026 №24077/02.02.01-40/12/3/26. Зазначає, що 14.09.2026 на адресу ТОВ «ПТС» надійшов лист від позивача № 24077/02.02.01-40/12/3/26 від 14.09.2026 р. «Про розгляд звернення», з якого слідує, що позивачем розглянуті заяви ТОВ «ПТС» від 21.09.2020 р., від 24.12.2020 р., від 12.07.2021 р., від 31.07.2026 року. Позивач, розглянувши вказані заяви підготовив проект відповідного рішення, і цей проект направлено на погодження у порядку, визначеному Регламентом Миколаївської міської ради. Вказує, що заявами від ТОВ «ПТС» від 21.09.2020 р., 24.12.2020 р., 12.07.2021 р., 31.07.2026 р. є заяви з проханням розглянути питання про передачу в оренду земельної ділянки, на якій знаходиться автомобільна парковка. Зазначає, що у ТОВ «ПТС» не було можливості надати суду лист Позивача № 24077/02.02.01 40/12/3/26 від 14.09.2026 р. під час підготовчого засідання, оскільки на момент підготовчого засідання, а саме 16.06.2026 р., Позивач цей лист ще не підготував, і, відповідно, ТОВ «ПТС» не май цього листа у своєму розпорядженні. Тобто причини не подання листа у встановлений законом строк не залежали від відповідача.

У зв`язку з оголошенням у місті Миколаєві та області повітряної тривоги, та, відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті, судове засідання у справі № 915/386/24 призначене на 15.09.2026, не відбулось.

Ухвалою суду від 15.09.2026 повідомлено учасників справи, що розгляд справи відбудеться 28.09.2026.

У судовому засіданні 28.09.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачів, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

19.11.2008 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Приватним малим підприємством «Відзев» (орендар) було укладено договір оренди землі №6146 (далі Договір) (т.1 арк.34-37), у відповідності до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 13.03.08 за №25/22 передає, а ПМП «Відзев» приймає в оренду земельну ділянку для розміщення та обслуговування автопарковки по вул.Гмирьова, 1б без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно/Ленінський район/ (п.1.1 Договору).

У відповідності до п.2.1 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею763 кв.м., без права передачі її в суборенду.

Згідно п.2.2 та п.2.3 Договору, земельна ділянка вільна від забудови. Земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об`єктів.

Відповідно до п.3.1 Договору, договір діє протягом 5 років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до орендодавця з проханням, щодо продовження строку дії договору.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення та обслуговування автопарковки.

Відповідно до п.5.2 Договору, цільове призначення земельної ділянки (1.11.6 УКЦВЗ) землі комерційного використання.

Згідно п.7.1 Договору у разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання Договору оренди, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.

У відповідності до п.п.в) п.9.3 Договору, орендар земельної ділянки має право зводити в установленому законодавством порядку будівлі і споруди.

Відповідно до п.п.к) п.9.4 Договору, орендар зобов`язаний у разі відчуження споруд розташованих на земельній ділянці, наданій в оренду, орендар зобов`язаний повідомити про це міську раду у 10-денний термін з дня відчуження, демонтувати споруди та привести земельну ділянку у стан, придатний для використання за призначенням. До розірвання міською радою договору оренди орендна плата виконується орендарем у повному обсязі.

Згідно п.п.л) п.9.4 Договору, у разі не продовження строку оренди землі, орендар зобов`язаний демонтувати споруди та привести земельну ділянку у стан, придатний для використання за призначенням без відшкодування орендодавцем втрат орендаря, у тому числі вартості майна.

Відповідно до п.12.7 Договору, у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки.

Вказаний договір оренди зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.12.2008 за №040800101428.

У подальшому, 10.04.2014 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Приватним малим підприємством «Відзев» (орендар) було укладено договір про зміни №54-14 до договору оренди землі, згідно якого, на підставі рішення Миколаївської міської ради від 04.02.2014 за №37/43 сторони, зокрема, внесли наступні зміни:

1.1. Пункт 1.1 договору доповнили наступним:

«Миколаївська міська рада на підставі рішення від 04.02.2014 №37/43 продовжує ПМП «Відзев» оренду земельної ділянки (кадастровий номер 4810136900:05:060:0040) для подальшого обслуговування автопарковки по вул..Гмирьова, 1-б, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно/Ленінський район/.

1.2. Пункт 3.1 договору доповнити наступним:

«Договір діє до 04.08.2014. Орендар, який має намір скористатися переважним правом укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за три місяці до спливу строку договору оренди землі.

Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця».

1.8.Розділ 6 договору оренди землі доповнити пунктом 6.3 наступного змісту:

«Право на оренду не може бути відчужено орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу».

Вказаний договір про зміни, зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 10 квітня 2014 року за №54-14 (т.1 арк.40, 41).

18 листопада 2014 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Приватним малим підприємством «Відзев» (орендар) було укладено договір про зміни №281-14 до договору оренди землі, відповідно до якого, на підставі рішення Миколаївської міської ради від 16.09.2014 за №43/38 сторони, зокрема, внесли наступні зміни:

1.1. Пункт 1.1 договору доповнили наступним:

«Миколаївська міська рада на підставі рішення від 16.09.2014 №43/28 продовжує ПМП «Відзев» оренду земельної ділянки (кадастровий номер 4810136900:05:060:0040, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 349310448101) для подальшого обслуговування автопарковки по вул..Гмирьова, 1-б, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно/Ленінський район/.

1.2.Пункт 3.1 договору доповнити наступним:

«Договір діє до 04.08.2017. Орендар, який має намір скористатися переважним правом укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за шість місяці до спливу строку договору оренди землі.

Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця».

1.3. Частину 1 пункту 7.1 договору викласти в такій редакції:

« 7.1. У разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання договору оренди, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку вільну від споруд за актом приймання передачі».

1.4. Підпункт «в» пункту 9.3 договору виключити.

Вказаний договір про зміни, зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 18.11.2014 року за №281-14 (т.1 арк.42).

За твердженням позивача, у подальшому Миколаївська міська рада не приймала жодних рішень щодо надання відповідачу-1 права користування спірною земельною ділянкою.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №356342200 від 29.11.2023 року за Приватним малим підприємством Відзев, 01.02.2020 було зареєстровано право власності на автопарковку загальною площею 763 кв.м., Опис: ІІІ-Автопарковка, IV-покриття, V, VI замощення, №1Блоки, №2 зливова каналізація за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Чорновола В`ячеслава, буд.1. Підстава виникнення права власності: довідка, серія та номер: бн, виданий 24.11.2014, видавник: Миколаївське МБТІ; рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер: 2210, виданий 23.10.2007, видавник: виконавчий комітет Миколаївської міської ради Миколаївської області; довідка, серія та номер: 2-4088, виданий 13.09.2019, видавник: Миколаївське МБТІ; технічний паспорт, серія та номер: 30277, виданий 24.11.2017, видавник: Миколаївське МБТІ (т.1 арк.43-46).

У подальшому, 21.02.2020 між Приватним малим підприємством Відзев (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Південний Транспортний Сервіс (покупець) укладено договір купівлі-продажу, у відповідності до п.1.1 якого, продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність автопарковку, яка розташована за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Чорновола В`ячеслава, буд.1б та зобов`язується сплатити продавцю обумовлену цим договором грошову суму за продані йому частку нежитлових приміщень.

Згідно п.1.2 Договору купівлі-продажу, державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Красновою С.М. 01.02.2020 на підставі довідки, виданої 24.11.2014, Миколаївським МБТІ; рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів №2210, виданого 23.10.2007 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради Миколаївської області; довідки №2-4088, виданої 13.09.2019 Миколаївське МБТІ; технічного паспорту, серія та номер: 30277, виданого 24.11.2017 Миколаївським МБТІ, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2024984448233, номер запису про право власності: 35372162, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 200996555, виданим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Красновою С.М.19.02.2020.

У відповідності до п.1.3 Договору купівлі продажу, автопарковка має площу 763 кв.м., позначена на плані під літ.ІІІ розташована на земельній ділянці, яка має кадастровий номер: 4810136900:05:060:0040, площу 763 кв.м. та перебуває у комунальній власності (номер запису про право власності: 5497672, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 349310448101).

Відповідно до п.3.1 Договору купівлі продажу, відповідно до ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на предмет договору у покупця виникає з моменту державної реєстрації права в Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вказаний договір посвідчений Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицька Г.В. номер у реєстрі 369 (т.1 арк.105-108).

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №356342200 від 29.11.2023 року за Товариством з обмеженою відповідальністю Південний Транспортний Сервіс, 21.02.2020 було зареєстровано право власності на автопарковку загальною площею 763 кв.м., Опис: ІІІ-Автопарковка, IV-покриття, V, VI замощення, №1Блоки, №2 зливова каналізація за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Чорновола В`ячеслава, буд.1. Підстава виникнення права власності: договір купівлі продажу, серія та номер: 369, виданий 21.02.2020, видавник: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицька Ганна Василівна (т.1 арк.44-46).

Згідно матеріалів справи, документи, які стали підставою для державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості спочатку за ПМП Відзев, потім за Товариством з обмеженою відповідальністю Південний Транспортний Сервіс, містяться в матеріалах реєстраційної справи №2024984448233 (арк..91-122 т.1), які надані до суду Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради на виконання вимог ухвали суду від 09.04.2024.

Водночас в матеріалах справи наявний лист від 02.11.2023 №41659/12.01-24/23-2 згідно якого Департамент архітектури та містобудування Миколаївської міської ради повідомив, що містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва ТОВ Південний Транспортний Сервіс на автопарковку про вул.В`ячеслава Чорновола, 1б не видавалось, адреса автопарковці не присвоювалась (т.1 арк.21).

Листом від 06.11.2023 №42170/02.02.01-22/23-2 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області повідомило, що серед справ, переданих управлінням ДАБІ у Миколаївській області до управління, відповідно до отриманих повноважень, повідомлення, декларація або дозвіл про початок виконання підготовчих або будівельних робіт, декларація про готовність до експлуатації об`єкта по вул.В`ячеслава Чорновола (Гмирьова), 1бв Інгульському районі м.Миколаєва, відсутні. Станом на 03.11.2023 повідомлення на початок виконання будівельних робіт, та/або заява на дозвіл на виконання будівельних робіт, декларація про готовність до експлуатації об`єкта за адресою вул.В`ячеслава Чорновола (Гмирьова), 1бв Інгульському районі м.Миколаєва до управління не надходило (т.1 арк.22, 23).

Також, листом від 07.12.2023 №1539 Комунальне підприємство Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації повідомило, що технічні паспорти та довідка №2-4088 від 13.09.2019 в інвентаризаційній справі не містяться. КП «ММБТІ» надало копії довідок, які надавались ПМП «Відзив» у 2017 та 2019 роках, копії поверхових планів та експлікацій на момент останньої технічної інвентаризації на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул.В.Чорновола, 1б (т.1 арк.24-33).

За твердженням позивача, ПМП «Відзев» без будь-яких прав на земельну ділянку площею 763 кв.м. (кадастровий номер 4810136900:05:060:0040), без прав на забудову земельної ділянки комунальної власності та без будь-яких дозвільних документів збудовано вказаний об`єкт нерухомого майна автопаркову загальною площею 763 кв.м., опис: ІІІ-автопарковка, IV-покриття, V, VI замощення, №1блоки, №2 зливова каналізація за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Чорновола В`ячеслава, буд.1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2024984448233), зареєструвало право власності на нього та у подальшому відчужило ТОВ «Південний транспортний сервіс».

Позивач вказує, що об`єкт нерухомого майна автопарковка по вул.Черновола В`ячеслава, 1б, м.Миколаїв є самочинним будівництвом, право власності на яке не виникає згідно вимог ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України, будь-яких прав на користування земельною ділянкою комунальної власності Товариство з обмеженою відповідальністю Південний Транспортний Сервіс немає, міська рада не приймала жодних рішень щодо надання права на забудову земельної ділянки по вул.Чорновола В`ячеслава, буд.1 м.Миколаїв об`єктами нерухомого майна.

Позивач вважає, що зведення відповідачем відповідного об`єкту на належній позивачу земельній ділянці без згоди останнього та без будь-яких дозвільних документів, подальша реєстрація права власності на нього, порушує права територіальної громади, тому звернувся до суду з даним позов.

Щодо вимоги позивача зобов`язати ТОВ Південний Транспортний Сервіс усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 763 кв.м. шляхом знесення будівель та споруд, у тому числі будівель та споруд автопарковки загальною площею 763 кв.м, опис: ІІІ автопарковка, ІV покриття, V, VI замощення, № 1 блоки, № 2 зливова каналізація по вул. Чорновола В`ячеслава, буд. 1б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2024984448233), суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є об?єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють, у тому числі, органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб?єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 1 ст.96 Земельного кодексу України, визначено, що землекористувачі зобов?язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Виходячи зі змісту наведеної норми, об`єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним (подібні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22, від 17.12.2025 у справі №908/2388/21).

Відсутність в особи прав на земельну ділянку за загальним правилом унеможливлює отримання такою особою документів, необхідних для виконання будівельних робіт, оскільки, як зазначалося вище, право на забудову земельної ділянки належить власнику або особі, яка має відповідні речові права на земельну ділянку.

Отже, якщо об`єкт будується або збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, це є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації його судом об`єктом самочинного будівництва.

У разі здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, найбільшого порушення зазнає право власника користуватись земельною ділянкою, яке слід розглядати як юридично гарантовану правовими нормами можливість власника самостійно господарювати на земельній ділянці, використовувати її корисні властивості для задоволення власних соціальних, економічних, духовних та інших потреб, тобто можливість її господарської експлуатації та, як наслідок, отримання доходу від неї. Особа, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що їй не належить, своїми протиправними діями позбавляє власника можливості належним чином вільно користуватися земельною ділянкою.

У разі самочинного будівництва особа своїми діями також створює й інші перешкоди власнику. Йдеться, зокрема, про порушення права розпорядження земельною ділянкою, яке належить лише її власнику і полягає у юридично забезпеченій можливості визначати юридичну або фактичну долю земельної ділянки, тобто можливість вчиняти різні дії із земельною ділянкою, у тому числі й щодо її відчуження іншим особам.

У статті 90 ЗК наведено перелік прав власників земельних ділянок, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність; самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди тощо. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відносини власника земельної ділянки із особою, яка вчинила самочинне будівництво на його земельній ділянці, регулюються частинами четвертою - шостою статті 376 ЦК. Такі відносини, як і будь-які інші відносини власності, є абсолютними, в яких праву власника кореспондує обов`язок усіх і кожного утримуватися від будь-яких посягань на це право.

Основу такої правової охорони утворює принцип єдності земельної ділянки й будівель та споруд, розташованих на ній, основною ідеєю якого є унеможливлення виникнення ситуацій, у яких будівля й земельна ділянка стають об`єктами конкуруючих прав та інтересів різних суб`єктів. Законодавче визначення правових наслідків самочинного будівництва ґрунтується на пріоритетності захисту прав власника земельної ділянки.

Стаття 376 ЦК розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (такий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, від 15.11.2023 у справі №916/1174/22).

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18).

Особливістю об`єктів самочинного будівництва є те, що відповідно до частини 2 статті 376 ЦК особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, також прямо визначені статтею 376 ЦК України.

Частинами третьою п`ятою статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до ч.4 ст. 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (такі висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

З огляду на викладене самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, є порушенням прав власника відповідної земельної ділянки.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування у Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частинами 1-3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У відповідності до ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування у Україні», територіальним громадам міст належить право комунальної власності, зокрема на землю.

Відповідно до ст.80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно із ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Оскільки земельна ділянка, площею 763 кв.м., кадастровий номер: 4810136900:05:060:0040, розташована у межах міста Миколаїв, і не належить іншим особам на праві приватної або державної власності, тому вона є комунальною власністю територіальної громади міста Миколаїв, а у відповідності до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада є представницьким органом територіальної громади міста Миколаїв, уповноваженою діяти від імені територіальної громади та в її інтересах, у тому числі щодо захисту, охорони, збереження та раціонального використання земель комунальної власності.

Як убачається з матеріалів справи, між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Приватним малим підприємством «Відзев» (орендар) було укладено договір оренди землі №6146 від 19.11.2008 зі строком дії 5 років з дати його державної реєстрації.

У подальшому строк дії оренди спірної земельної ділянки для подальшого обслуговування автопарковки по вул.Чорновола В`ячеслава (Гмирьова), буд.1 м.Миколаїв продовжувався на підставі договору про зміни №54-14 від 10.04.2014 та договору про зміни №281-14 від 18.11.2014, який діяв до 04.08.2017.

Суд наголошує, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що позивач передав ПМП «Відзив» земельну ділянку комунальної форми власності саме для будівництва спірного об`єкту нерухомості, який у подальшому відчужило ТОВ «Південний транспортний сервіс».

Суд зазначає, що умови договору оренди землі чітко передбачали, що земельна ділянка, без будинків, будівель, споруд та інших об`єктів, передається для обслуговування автопарковки без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Крім того, умовами п.7.1 та п.п.л) п.9.4 договору, чітко визначено, що у разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання договору оренди, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку вільну від споруд за актом приймання передачі. У разі не продовження строку оренди землі, орендар зобов`язаний демонтувати споруди та привести земельну ділянку у стан, придатний для використання за призначенням без відшкодування орендодавцем втрат орендаря, у тому числі вартості майна.

Більш того, станом на момент реєстрації за ПМП «Відзив» права приватної власності на спірний об`єкт (01.02.2020), який у подальшому був відчужений ТОВ «Південний транспортний сервіс, строк дії договору оренди сплив та в подальшому не продовжувався.

Таким чином, станом на момент реєстрації за ПМП «Відзив» права приватної власності на спірне нерухоме майно, у ПМП «Відзив» взагалі було відсутнє будь-яке речове право користування земельною ділянкою під цим об`єктом.

З наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, листа від 02.11.2023 №41659/12.01-24/23-2 Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (т.1 арк.21), листа від 06.11.2023 №42170/02.02.01-22/23-2 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (т.1 арк.22, 23), листа від 07.12.2023 №1539 Комунального підприємства Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації вбачається, що

- містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва ТОВ Південний Транспортний Сервіс на автопарковку про вул.В`ячеслава Чорновола, 1б не видавалось, адреса автопарковці не присвоювалась.

- повідомлення, декларація або дозвіл про початок виконання підготовчих або будівельних робіт, декларація про готовність до експлуатації об`єкта по вул.В`ячеслава Чорновола (Гмирьова), 1б в Інгульському районі м.Миколаєва, відсутні. Станом на 03.11.2023 повідомлення на початок виконання будівельних робіт, та/або заява на дозвіл на виконання будівельних робіт, декларація про готовність до експлуатації об`єкта за адресою вул.В`ячеслава Чорновола (Гмирьова), 1б в Інгульському районі м.Миколаєва до управління не надходило.

- технічні паспорти та довідка №2-4088 від 13.09.2019 в інвентаризаційній справі не містяться.

Позивач ствреджує, що ні під час дії договору оренди, ні в подальшому, ПМП «Відзив» та ТОВ Південний Транспортний Сервіс не отримували жодного дозволу від позивача на будівництво спірного нерухомого майна на земельній ділянці комунальної форми власності.

Жодних належних та допустимих доказів зворотного матеріали справи не містять.

Таким чином, з огляду на наведені норми матеріального права та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані при вирішенні спорів, пов`язаних із самочинним будівництвом, суд дійшов висновку про те, що на земельній ділянці площею 763 кв.м., кадастровий номер: 4810136900:05:060:0040, яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Миколаїв, здійснено самочинне будівництво, яке порушує права власника земельної ділянки.

У відповідності до ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ч.2 ст.212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Отже, обов`язок з приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, покладається на особу, яка чинить такі перешкоди на момент звернення власника земельної ділянки з позовом до суду.

На об`єкт самочинного будівництва не виникає права власності як на нерухому річ (згідно із частиною 2 статті 376 ЦК особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього). Зміна правового режиму самочинного будівництва може бути здійснена виключно на підставі рішення суду в порядку, встановленому статтею 376 ЦК.

Частиною 4 статті 376 ЦК встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. Зазначений спосіб захисту відповідає характеру правопорушення, є таким, що встановлений законом, реально захищає та відновлює права та інтереси позивача.

Зазначена норма покладає обов`язок щодо знесення об`єкта самочинного будівництва на особу, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. Такою є особа, яка має юридичні права на об`єкт самочинного будівництва. До визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва судом в порядку, встановленому статтею 376 ЦК, статус об`єкта самочинного будівництва не змінюється.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі №908/2388/21 наведено висновок, за яким слід з-поміж іншого зауважено, що процесуальний статус останнього набувача прав на об`єкт самочинного будівництва як відповідача надає такій особі можливість використовувати всі передбачені процесуальним законом засоби для захисту своїх прав та інтересів. Також суд під час розгляду справи зможе оцінити добросовісність відповідача та пропорційність застосовуваних до нього засобів. Останній набувач не позбавлений можливості звернутися з вимогою про відшкодування збитків до особи, в якої придбав об`єкт самочинного будівництва.

Як установлено судом, позивач не надавав згоди на визнання права власності ані за ПМП «Відзив», ані за ТОВ «Південний транспортний сервіс», на самочинно збудоване майно і заперечує проти його перебування на комунальній землі.

Унаслідок подальшого продажу спірного майна ТОВ «Південний транспортний сервіс», у останнього не виникло права власності на нерухоме майно (право на нерухоме майно не виникло ПМП «Відзив», як у особи яка здійснили самочинне будівництво, і не може бути передано іншим особам).

Разом із тим, за встановлених обставин, ТОВ «Південний транспортний сервіс» користується спірною земельною ділянкою без відповідних правових підстав, на земельній ділянці розташований об`єкт самочинного будівництва, який належить ТОВ «Південний транспортний сервіс» та зареєстрований за ними, що створює перешкоди власнику земельної ділянки у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою.

Як уже зазначалося, обов`язок знести об`єкт самочинного будівництва має розглядатися в контексті правового захисту права власності на земельну ділянку.

Таким чином, відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач).

З огляду на зазначене, належним Відповідачем у цій справі за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва є ТОВ «Південний транспортний сервіс», оскільки саме ця особа є останнім набувачем прав на об`єкт самочинного будівництва та чинить перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Суд зазначає, що оцінка відповідності заходу втручання у право на мирне володіння майном гарантіям статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: перша - виражається в першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; друга - викладена в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; третя - закріплена в другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право власності з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Тобто лише у разі дотримання всіх зазначених вище критеріїв можна визнати втручання держави у права пропорційним, а отже, правомірним, справедливим та виправданим. Суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку вирішувати питання пропорційності з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, оскільки в одному випадку обмеження буде пропорційним, а в іншому випадку те саме обмеження пропорційним не вважатиметься (постанова Великої Палати Верхового Суду від 03.09.2025 у справі № 911/906/23).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом не встановлено обставин, за якими ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи, що об`єкт нерухомого майна: автопарковка загальною площею 763 кв.м., опис: ІІІ-автопарковка, IV-покриття, V, VI замощення, №1блоки, №2 зливова каналізація за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Чорновола В`ячеслава, буд.1, є самочинним будівництвом, тому вимога позивача про її знесення є належним та ефективним способом захисту, як власника земельної ділянки, на якій розміщений вказаний об`єкт, та пред`явлена до належного Відповідача - ТОВ «Південний транспортний сервіс», за яким зареєстровано право приватної власності на об`єкт самочинного будівництва.

Щодо вимог позивача скасувати державні реєстрації та припинити за відповідачами права власності на вказане нерухоме майно, а також визнати недійсним договір купівлі продажу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України).

Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючої перешкоди чи зобов`язання Відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Позовні вимоги Ради у даній справі стосуються усунення перешкод територіальній громаді у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва.

Правовою підставою позову визначено, зокрема, статті 376, 391 ЦК України.

Так, відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті).

У відповідності до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У цій статті гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, в який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

В абзаці десятому пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити з його ефективності, а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до усталеної позиції Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Таким чином, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний Позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний Позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права Позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи з огляду на положення п.5 ч.1 ст.14 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

Звідси коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного ст. 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна.

Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про знесення об`єкта самочинного будівництва заявлені позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора є неналежними та такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача.

Щодо вимог про визнання недійсним договору купівлі продажу, то слід зазначити, що позивач не є стороною цих правочинів та не заявляє про свої права або інтереси щодо об`єкту купівлі-продажу. Внаслідок укладення відповідачами цього правочинну обсяг прав та обов`язків позивача жодним чином не змінюється, його укладення не створило для позивача як дійсного власника земельної ділянки жодних правових наслідків. При цьому договір купівлі-продажу, на відміну від розташування на земельній ділянці самочинного будівництва, не створюють для позивача перешкоди в розпорядженні земельною ділянкою.

Отже, права та інтереси Ради укладенням відповідачами договору купівлі-продажу не порушуються. Визнання його недійсним не приведе до відновлення порушених прав власника земельної ділянки.

Подібні висновки викладені постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18, а також у постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 (до якої зупинявся розгляд справи).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.13)

Враховуючи наведені норми матеріального права, а також висновки Верховного Суду щодо них, суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту прав держави (територіальної громади) у спірних правовідносинах є вимога про зобов`язання відповідача -1 знести самочинне будівництво. Задоволення саме цієї вимоги саме по собі остаточно вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

За вказаних обставин, у задоволенні вимог Ради скасувати державні реєстрації та припинити за відповідачами права власності, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу, слід відмовити, через неналежно обраний Радою спосіб захисту.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

У відповідності ч.1 до ст.79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Товариству з обмеженою відповідальністю Південний Транспортний Сервіс (вул. В`ячеслава Чорновола, 1Б, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 43339492) усунути перешкоди Миколаївській міській раді (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) у користуванні земельною ділянкою загальною площею 763 кв.м. шляхом знесення будівель та споруд, у тому числі будівель та споруд автопарковки загальною площею 763 кв.м, опис: ІІІ автопарковка, ІV покриття, V, VI замощення, № 1 блоки, № 2 зливова каналізація по вул. Чорновола В`ячеслава, буд. 1б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2024984448233).

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю Південний Транспортний Сервіс (вул. В`ячеслава Чорновола, 1Б, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 43339492) на користь Миколаївської міської ради (Україна, 54027, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок 20; код ЄДРПОУ 26565573; банк отримувача ДКСУ м. Київ, код в ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок № UA448201720344230028000027733) судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України

Повне рішення складено 07.10.2026.

Суддя Н.О. Семенчук