Постановление суда № 140385338, 07.10.2026, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/2336/26

Номер провадження 1-кс/556/469/2026

У Х В А Л А

Іменем України

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

07.10.2026 .

Слідчий суддя Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець, у режимі відеоконференції, клопотання старшого слідчого слідчого відділення поліції №1 Вараського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Антонівка, Володимирецького району, Рівненської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , водія 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, раніше не судимого,

в с т а н о в и в:

Старший слідчий слідчого відділу відділення поліції №1 Вараського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , звернулася до слідчого судді з клопотанням, яке погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , що здійснює процесуальне керівництво, про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

З клопотання вбачається, що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме в тому, що згідно Указу Президента України №65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» (зі змінами) 03.06.2026 року ОСОБА_5 призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №160/5338 від 04 червня 2026 року солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначено на посаду водія 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без відповідного дозволу командира (начальника).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на теперішній час.

Проте, солдат ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді водія 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, порушуючи військову дисципліну, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, за відсутності законних підстав та поважних причин, 06 червня 2026 року приблизно о 01 год. 30 хв. (більш точного часу досудовим розслідування не встановлено, однак саме в цей час встановлено факт відсутності солдата) самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується на території АДРЕСА_3 , при переміщенні до навчального центру військової частини НОМЕР_3 та в подальшому службові обов`язки не виконував, проводив час на власний розсуд, не пов`язаний із проходженням військової служби, заходів для повернення до місця служби не вживав, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.

02 вересня 2026 року у зв`язку із неможливістю вручення повідомлення про підозру особисто ОСОБА_5 через не встановлення його місцезнаходження, у відповідності з вимогами ст. ст. 111, 112, ч. 2 ст. 135,

ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру останньому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, зокрема, вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень за місцем роботи (служби) підозрюваного ОСОБА_5 відповідно до вимог направлення повідомлень.

17 вересня 2026 року підозрюваного ОСОБА_5 було оголошено в розшук.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Слідчий просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжний захід тримання під вартою, з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також вказав, що існують ризики передбачені п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 8 ст.176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тобто тримання під вартою.

За таких обставин при наявності ризиків не має можливості застосувати до підозрюваного інший запобіжний захід.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини. Просили обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_5 вину в самовільному залишенні місця служби визнає. Не хотів повертатися у військову частину, поскільки не було відповідної мотивації. Має намір продовжити військову службу.

Захисник підозрюваного просила застосувати більш м"який запобіжний захід, оскільки ОСОБА_5 раніше не судимий, на утриманні малолітня дитина.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та надані сторонами кримінального провадження матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

02 вересня 2026 року у зв`язку із неможливістю вручення повідомлення про підозру особисто ОСОБА_5 через не встановлення його місцезнаходження, у відповідності з вимогами ст. ст. 111, 112, ч. 2 ст. 135,

ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру останньому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, зокрема, вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень за місцем роботи (служби) підозрюваного ОСОБА_5 відповідно до вимог направлення повідомлень.

У відповідності до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

На думку слідчого судді, сторона обвинувачення довела наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яка підтверджується:

- повідомленням про факт самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_5 командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_8 від 10.06.2026 за вих. №14;

- актом службового розслідування за фактом самовільного залишення пункту тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_5 (зареєстровано 09.07.2026 за вх. №1694);

- рапортом командира НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 про те, що 06.06.2026 року під час перевірки особового складу НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 була виявлена відсутність солдата ОСОБА_5 (зареєстровано 06.06.2026 за вх. №1/12097);

- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №4378 від 06.06.2026 про призначення службового розслідування для встановлення причин та умов, які сприяли відсутності на службі солдата ОСОБА_5 ;

- протоколами допиту свідків ОСОБА_10 від 17.06.2026 року; ОСОБА_11 від 19.08.2026 року; ОСОБА_12 від 07.07.2026 року;

- службовою характеристикою;

- повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Таку підозру слідчий суддя вважає достатньо обґрунтованою та такою, що свідчить про необхідність обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного.

Слідчим та прокурором також належно обґрунтовано та доведено наявність достатніх даних, що існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, в т.ч.:

- Ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Даний ризик (передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що дає підстави вважати, що ОСОБА_5 у разі не обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, тим самим затягуючи досудове розслідування чи судовий розгляд даного кримінального провадження.

Під час дії воєнного стану суд не може застосовувати положення ст. ст. 75 та 69 КК України при призначенні покарання за ч. 5 ст. 407 КК України.

Під час досудового розслідування були випадки нез`явлення ОСОБА_5 до слідчого за отриманими повістками, для проведення із ним слідчих та процесуальних дій, про що складалися відповідні рапорти.

ОСОБА_5 не бажає продовжувати військову службу та припиняти вчинення кримінального правопорушення, оскільки до військової частини не повернувся по даний час.

- Ризик, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України)

Даний ризик (передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі зможе впливати, шляхом домовленостей на свідків в цьому кримінальному провадженні, які є військовослужбовцями його військової частини.

На думку органу досудового розслідування, в разі незастосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній зможе контактувати з вказаними свідками. Все це може свідчити про те, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 враховуючи тяжкість кримінального правопорушення зможе незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності.

- Ризик, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України)

Обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, розуміючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення, з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хвороби, підробивши для цього відповідні документи, оформлювати документи щодо набуття ним інвалідності або опікунства над непрацездатними особами, щоб не перебувати в умовах ізоляції від суспільства.

До розташування будь-якої військової частини ОСОБА_5 на даний час не повернувся, до виконання обов`язків військової служби не приступив, ухиляється від служби з червня 2026 року.

Виходячи із вказаних ризиків, які доведені у ході розгляду клопотання, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів кримінального провадження переконується, що наявні передбачені законом підстави для обрання запобіжного заходу.

При цьому слідчий суддя враховує також обставини вчинення та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , ту обставину, що за вказаний злочин може бути обрано покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою», подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

При цьому, як це вбачається з рішень ЄСПЛ у справах «Волосюк проти України» від 12 червня 2009?року, «Сулаоя проти Естонії» від 15 лютого 2005 року, «Ілійков проти Болгарії» від 10 вересня 1993?року, які застосовуються судом у відповідності до ч.5 ст.9 КПК України, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

На цьому етапі кримінального провадження, до встановлення судом фактичної істини у ньому, сукупність зазначених матеріалів є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, відповідає критеріям, сформованих в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, позиції у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», якою відзначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; а також позиції у рішенні від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», якою відзначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

А тому, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, за скоєння якого законом передбачено покарання на строк від п`яти до десяти років, а інший запобіжний захід не може бути застосований згідно ч.8 ст.176 КПК України, суд прийшов до висновку, що слід застосувати до останнього запобіжний захід - тримання під вартою.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, особа може триматися під вартою протягом розумного строку, який не може оцінюватись абстрактно. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання піж вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим кодексом.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає за можливе встановити у даному кримінальному провадженні заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі на думку слідчого судді може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

У разі внесення застави, яка може бути внесена у будь-який час до 04 грудня 2026 року, слідчий суддя також вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_5 ряд обов`язків для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.176-178, 183, 309 КПК України,слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання старшого слідчого слідчого відділення поліції №1 Вараського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_5 , задовольнити .

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Антонівка, Володимирецького району, Рівненської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , водія 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів, на 60 (шістдесят) діб, а саме до 07 год. 13 хв. 04 грудня 2026 року.

Одночасно визначити розмір застави 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Рівненській області, рахунок отримувача №UA048201720355229002000010559, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26259988.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати на виклики до слідчих слідчого відділення відділення поліції №1 Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області;

- не відлучатися за межі Вараського району Рівненської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- не спілкуватись зі свідками по справі та іншими особами, які причетні до вчинення даних злочинів, крім випадків участі у слідчих діях.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 07 год. 13 хв. 04 грудня 2026 року..

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі місця ув`язнення, під вартою в якому вона перебуває.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1