Постановление суда № 140382822, 05.10.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4444/24

Провадження № 1-кп/496/307/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі колегії:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника - адвоката ОСОБА_8 , (в режимі відеоконференції),

захисника - адвоката ОСОБА_9 , (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12024162360000039 від 25.01.2024 року за обвинуваченням: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває вказане кримінальне провадження.

До суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у зазначеному кримінальному провадженні, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113 КК України - диверсія, за ознаками: вчинення з метою ослаблення держави підпалів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчинене в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту. Злочин у якому обвинувачується ОСОБА_6 , згідно зі ст. 12 КК України, є особливо тяжким, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 15 років до довічного позбавлення волі, що свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України - що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також, наявні ризики передбачені п.3 та п.5 ч. 1 ст. 177 КК України, оскільки ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі має можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні з метою зміни ними показань у ході судового розгляду кримінального провадження та вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі проти основ національної безпеки України.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити, з підстав визначених у клопотанні, посилаючись на наявність достатньої кількості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні не заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд дослідивши матеріали справи, клопотання прокурора, заслухавши захисника та обвинуваченого, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 15 років до довічного позбавлення волі.

Стаття 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Беручи до уваги позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за інкриміновані дії підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Доцільність продовження строку перебування під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним, визначає вірогідність переховування від суду і цей ризик не змінився. Крім того, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, та сам характер злочинних дій, за які ОСОБА_6 обвинувачується, вказує на той факт, що він може вчиняти дії спрямовані на зміну свідками їх свідчень, у разі звільнення обвинуваченого з-під варти та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що особа обґрунтовано обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину, а також ризики, які на даний час не перестали існувати, враховуючи, що санкція статті за якою обвинувачується ОСОБА_6 передбачає покарання від 15 років позбавлення волі та до довічного покарання, а також наявний суспільний інтерес, пов`язаний з характером злочину, вчиненого в період збройного конфлікту проти України, що на думку суду є важливим аргументом, вважати, що ОСОБА_6 може переховуватись від правосуддя, тому враховуючи сукупність зазначених ризиків та аргументів, які на даний час не відпали вважає клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Суд при цьому констатує, що нові ризики не з`явились, та старі, які стали підставою для обрання та в подальшому для продовження тримання під вартою не змінились та не відпали і є обґрунтованими.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Відповідно до п.5 ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Тобто законодавець закріпив дискрецію суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч.6 ст. 176 КПК України не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених ст.ст. 177, 178 КПК України.

Вимогами ч.4 ст. 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме суд вправі визначити, чи здатна застава у відповідному розмірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.

Вирішуючи питання про розмір застави, колегія судів виходить з того, що приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу обвинуваченого; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» обвинуваченого; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Згідно з п.3 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В даному випадку колегія суддів вважає за доцільне визначити розмір застави в 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи специфіку інкримінованого злочину, відомості про особу обвинуваченого, його майновий стан, додатково враховує, що інкриміновані злочини вчинені проти основ національної безпеки України у період дії воєнного стану та створюють безпосередню загрозу обороноздатності держави та прийшов до висновку про те, що саме такий розмір застави здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 на даному етапі розгляду судом кримінального провадження.

Суд звертає увагу, що Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання обвинуваченому розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи обвинуваченого, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та предмет кримінального правопорушення (справа «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v. Czech Republic) від 25.04.2000 року).

Окрім того, суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією.

При цьому, запобіжний захід застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 на визначений строк, а питання доцільності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та розміру застави буде перевірена судом через нетривалий час.

Керуючись ст. ст. 177, 331, 376, 395 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме з 05.10.2026 року до 03.12.2026 року.

Утримувати обвинуваченого в ДУ «Одеській слідчий ізолятор».

Одночасно обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Визначити розмір застави - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 998 400,00 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеської області, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід негайно звільнити з - під варти.

Роз`яснити обвинуваченому, що сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області - розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну місця проживання та роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст. 194 КПК України. Застава внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити уповноваженій службовій особі: начальнику Державної Установи «Одеській слідчий ізолятор».

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 06.10.2026 року о 09:20 год.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3