Постановление суда № 140381802, 07.10.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/7740/25

провадження № 2-п/650/35/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Сікори О.О.,

за участю секретаря судового засідання Завістовської Л.А.,

представника позивача Лисенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Заочним рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29 квітня 2026 року у справі № 650/7740/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з відповідача заборгованість і судові витрати.

03 серпня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав заяву про перегляд заочного рішення, у якій просив поновити строк на її подання, скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду. Заявник зазначив, що не отримував судових повісток, копії позовної заяви та судових рішень, оскільки у зв`язку з воєнними діями фактично проживає у місті Тернополі як внутрішньо переміщена особа, а про заочне рішення дізнався після арешту банківського рахунку приватним виконавцем.

Ухвалою суду від 05 серпня 2026 року заяву залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення її недоліків.

14 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків. У ній зазначив, що про наявність заочного рішення дізнався 27 липня 2026 року після блокування АТ «ОТП БАНК» його рахунку на підставі постанови приватного виконавця Малікіна Д.С. На підтвердження цих обставин додав знімок екрана повідомлення банку, копію постанови приватного виконавця та копію поштового конверта, а також документ про сплату судового збору.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 послався на те, що первісна сума кредиту за договором № 4136253 від 13 листопада 2023 року становила 3 400,00 грн, тоді як стягнута заборгованість становить 25 500,00 грн. На його думку, нарахування суперечать частині третій статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», а витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є неспівмірними. Водночас зазначив, що кредитний договір та первинні документи перебувають у позивача і доступу до них він не має.

17 серпня 2026 року представник позивача подав заяву про застосування наслідків невиконання ухвали суду та повернення заяви про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що заявник не надав доказів на підтвердження заперечень проти позову.

Ухвалою суду від 09 вересня 2026 року у задоволенні заяви позивача про повернення заяви відмовлено, ОСОБА_1 поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 07 жовтня 2026 року.

11 вересня 2026 року представник позивача Лисенко Д.В. подав письмові заперечення, у яких просив залишити заяву без задоволення. Зазначив, що заявник не навів і не надав доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, а виклав лише незгоду з правовими висновками суду та оцінкою доказів, що не є підставою для скасування заочного рішення відповідно до статті 288 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача Лисенко Д.В. підтримав письмові заперечення, надав пояснення, що відповідають викладеним у них доводам, та просив залишити заяву ОСОБА_1 без задоволення.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду заяви повідомлений належним чином. Відповідно до частини першої статті 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, заяву про усунення недоліків, письмові заперечення та матеріали цивільної справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно з частиною третьою статті 287 ЦПК України за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, для скасування заочного рішення необхідна сукупність двох умов: поважність причин неявки відповідача та неподання ним відзиву, а також наявність доказів, які можуть істотно вплинути на правильне вирішення спору. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає скасування заочного рішення в порядку статті 288 ЦПК України.

Поновлення ухвалою від 09 вересня 2026 року строку на подання заяви про перегляд заочного рішення стосувалося оцінки причин несвоєчасного звернення до суду за правилами статті 284 ЦПК України. Воно не означає встановлення всієї передбаченої частиною першою статті 288 ЦПК України сукупності підстав для скасування заочного рішення.

Надані заявником повідомлення банку, постанова приватного виконавця та поштовий конверт підтверджують обставини, за яких він дізнався про існування заочного рішення та виконавчого провадження. Однак ці документи не містять відомостей про укладення і виконання кредитного договору, здійснені платежі, періоди та ставки нарахувань або правильність розрахунку заборгованості, а тому не мають істотного значення для вирішення спору по суті.

На підтвердження заперечень проти суми боргу ОСОБА_1 не подав банківської виписки, доказів проведених платежів, контррозрахунку заборгованості, звіту кредитного бюро чи іншого документа, з якого можливо встановити інший розмір заборгованості або неправильність конкретної складової розрахунку позивача. Не зазначено також, які саме періоди, ставки та види нарахувань є неправильними.

Посилання на частину третю статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» саме по собі є правовим аргументом, а не доказом у розумінні статті 76 ЦПК України. Зазначена норма встановлює обмеження щодо сукупної суми неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті саме за порушення виконання зобов`язань. Заявник не навів розмежування між платою за користування кредитом у межах погодженого строку та платежами, нарахованими у зв`язку з порушенням зобов`язання, не визначив конкретний розмір останніх і не підтвердив його доказами. Тому наведене ним арифметичне співвідношення між сумою кредиту та загальною сумою стягнення не доводить неправильності розрахунку.

Твердження про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу також не підкріплене доказами чи конкретними даними про невідповідність заявлених витрат складності справи, обсягу виконаної роботи або витраченому часу. Саме загальне посилання на шаблонний характер позову не є доказом, який міг би істотно вплинути на вирішення справи.

Посилання заявника на відсутність у нього доступу до документів позивача не замінює обов`язку зазначити та подати наявні докази своїх заперечень. Учасник справи має право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них копії та заявляти клопотання про витребування доказів. Відомостей про те, що ОСОБА_1 скористався такими процесуальними можливостями або що йому було відмовлено в доступі до матеріалів справи, суду не надано.

Таким чином, доводи заявника зводяться до незгоди з оцінкою доказів і застосуванням норм матеріального права під час ухвалення заочного рішення. Такі доводи можуть бути предметом перевірки суду апеляційної інстанції, але за відсутності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не утворюють передбаченої статтею 288 ЦПК України підстави для скасування заочного рішення судом, який його ухвалив.

Додані представником позивача копії ухвал у справах № 185/11452/25, № 199/1378/26, № 285/5246/25, № 309/5276/24, № 345/7439/25, № 703/2309/25 та № 943/2043/25 суд враховує як додаткові правові аргументи. Вони не мають обов`язкового значення для вирішення цієї справи, однак відображений у них підхід щодо необхідності одночасного встановлення всіх умов частини першої статті 288 ЦПК України узгоджується зі змістом цієї норми. Висновок у цій справі суд робить самостійно на підставі досліджених матеріалів.

За таких обставин, навіть якщо виходити з поважності причин неявки ОСОБА_1 у судові засідання та неподання ним відзиву, друга обов`язкова умова для скасування заочного рішення відсутня, оскільки докази, на які він послався, стосуються лише часу, коли йому стало відомо про заочне рішення, та не мають істотного значення для правильного вирішення спору, а інших доказів заявник не подав. Тому заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 76, 81, 260, 261, 284-288 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29 квітня 2026 року у цивільній справі № 650/7740/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Строк на апеляційне оскарження заочного рішення починає відраховуватися з дати постановлення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 07 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Сікора