Постановление суда № 140379989, 05.10.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/3203/24

УХВАЛА

про закриття підготовчого засідання

та призначення справи до розгляду по суті

05 жовтня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ГАЛ Л. Л., за участю секретаря Геревич Т.С., прокурора Міндака В.В., представника відповідача ОСОБА_1 за ордером адвоката Мигальчич Л.А., розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за уточненим позовом керівника Берегівської окружної прокуратури Кириленка Д.П. в інтересах держави в особі Закарпатської обласної (військової) адміністрації до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, Берегівської районної державної (військової) адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

встановив:

У липні 2024 року керівник Берегівської окружної прокуратура в інтересах держави в особі Закарпатської обласної (військової) адміністрації звернувся до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, Берегівської районної державної (військової) адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України в особі філії «Берегівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, договорів купівлі-продажу, розпорядження Берегівської районної державної адміністрації, скасування державних реєстрацій та повернення земельної ділянки, а саме просив: 1) усунути перешкоди шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №850-сг від 25.12.2015 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки», яким затверджено проект землеустрою земельної ділянки та передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 площею 1,9444 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту; 2) усунути перешкоди шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу №1909 від 13.11.2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 3) усунути перешкоди шляхом визнання недійсним розпорядження Берегівської районної державної адміністрації №173 від 07.05.2018 року, яким затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з «для ведення особистого селянського господарства» на земля «для індивідуального садівництва; 4) усунути перешкоди шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу №178 від 20.03.2024 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; 5) усунути перешкоди шляхом визнання незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 площею 1,9444 га, цільове призначення «для індивідуального садівництва»; 6) усунути перешкоди шляхом визнання незаконною та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 площею 1,9444 га, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на дану земельну ділянку; 7) зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення із кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 площею 1,9444 га у власність держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації.

Позов мотивовано тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №?850-сг від 25.12.2015 року затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 площею 1,9444 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту.

13 листопада 2017 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу №?1909 відчужив зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 . Надалі розпорядженням Берегівської районної державної адміністрації №?173 від 07.05.2018 року затверджено проект землеустрою щодо зміни її цільового призначення з «для ведення особистого селянського господарства» на «для індивідуального садівництва».

20 березня 2024 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу №?178 відчужив земельну ділянку ОСОБА_1 . Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу 20.03.2024 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 площею 1,9444 га за ОСОБА_1 .

Разом із тим, наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, розпорядження Берегівської районної державної адміністрації, договори купівлі-продажу та державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі й державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а спірна земельна ділянка поверненню у державну власність.

Вказана земельна ділянка перебувала у постійному користуванні філії «Берегівське лісове агропромислове господарство» Державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств». Надалі, на підставі акта приймання-передачі, всі земельні ділянки лісогосподарського призначення передано у постійне користування ДП «Берегівське лісове господарство».

Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації №?279 від 26.08.2015 року у постійне користування ДП «Берегівське лісове господарство» передано лісові ділянки площею 1601 га для ведення лісового господарства, охорони лісів, використання та відтворення лісових ресурсів. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.07.2013 року №?584 «Про передачу цілісних майнових комплексів державних лісогосподарських підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України» всі земельні ділянки передано у постійне користування ДП «Берегівське лісове господарство».

Належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державного лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні філії «Берегівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», підтверджується даними Лісового кадастру Публічної кадастрової карти, згідно з якими земельна ділянка з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 частково розташована на землях державного лісового фонду.

Крім того, окружною прокуратурою отримано відповідь Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» Державного агентства лісових ресурсів України №?04-635 від 28.05.2024 року, якою підтверджено належність спірної земельної ділянки до державного лісового фонду. До відповіді додано фрагменти картографічних матеріалів із нанесеними межами земельних ділянок лісового фонду, відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 частково накладається на землі лісового фонду у виділі 1 кварталу 18 філії «Берегівське лісове агропромислове господарство» ДП «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» за матеріалами лісовпорядкування 2014 року.

Факт належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується викопіюванням із таксаційних матеріалів філії «Берегівське лісове агропромислове господарство» ДП «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств». Опрацювання зазначеного листа та картографічних матеріалів засвідчило, що земельна ділянка частково накладається на землі лісового фонду виділу 1 кварталу 18 цієї філії за матеріалами лісовпорядкування 2014 року.

Отже, земельна ділянка лісогосподарського призначення, яка перебувала у постійному користуванні філії «Берегівське лісове агропромислове господарство» ДП «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств», віднесена до земель державної форми власності. Право державної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 не могло бути передане у приватну власність. Це свідчить про незаконне вибуття земельної ділянки зі складу державного лісового фонду, який є об`єктом підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту, щодо яких законодавством встановлено спеціальний порядок використання та чітку заборону на їх передачу з державної у приватну власність, якщо вони перебувають у постійному користуванні державних підприємств. Порядок використання земель лісового фонду визначається законом.

При цьому постійні землекористувачі не надавали згоди на вилучення спірної земельної ділянки з державного лісового фонду та постійного користування, що підтверджується листом філії «Берегівське ЛГ» ДСГП «Ліси України» від 13.10.2023 року. Матеріали лісовпорядкування, які затверджуються державними органами лісового господарства за погодженням із місцевими радами та органами охорони навколишнього природного середовища, є основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами.

Земельні ділянки, охоплені матеріалами лісовпорядкування, можуть перебувати лише у державній власності, відтак їх передача у приватну власність є неправомірною. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 2014 року підтверджують розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 у межах виділу 1 кварталу 18 філії «Берегівське лісове агропромислове господарство» ДП «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств», правонаступником якого є філія «Берегівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Таким чином, зазначена земельна ділянка належить до державного лісового фонду та перебуває у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства ДСГП «Ліси України». Вказане підприємство погодження на вилучення земельної ділянки не надавало, із земель лісового фонду вона не вилучалась, а отже, у силу закону відноситься виключно до земель державної власності лісогосподарського призначення.

Наказ Головного управління Держгеокадастру №?850-сг від 25.12.2015 року, яким затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 площею 1,9444 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим він підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Відповідно, підлягають визнанню недійсними й договір купівлі-продажу від 13.11.2017 року, розпорядження Берегівської районної державної адміністрації №?173 від 07.05.2018 року та договір купівлі-продажу від 20.03.2024 року №?174, які були здійснені на підставі недійсного наказу.

З метою ефективного захисту та поновлення прав держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації належними способами захисту є пред`явлення вимог про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309, а також скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , проте відповідно до частини четвертої статті 84 та статті 149 Земельного кодексу України вона не може перебувати у приватній власності.

Таким чином, перебування зазначеної земельної ділянки у приватній власності створює перешкоди Закарпатській обласній державній (військовій) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення. У зв`язку з цим порушені права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 площею 1,9444 га.

Земельна ділянка, яка є предметом спору, має спеціальний правовий титул, оскільки належить до земель лісогосподарського призначення та перебуває у користуванні державного лісогосподарського підприємства, а відтак не може бути передана у приватну власність. Вибуття такої земельної ділянки шляхом віднесення її до земель сільськогосподарського призначення та подальшої передачі у приватну власність свідчить про порушення прав держави на користування та розпорядження землями лісогосподарського призначення, що триває.

Негаторний позов, спрямований на захист прав законного володільця земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею, може бути заявлений протягом усього часу існування порушення. Власник земельної ділянки має право вимагати усунення порушення його права, у тому числі шляхом оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів та вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Таким чином, вимоги про визнання недійсними наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, договорів купівлі-продажу, розпорядження Берегівської районної державної адміністрації та про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є складовими єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на усунення усіх перешкод законному власнику у здійсненні належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 06.08.2024 року заяву керівника Берегівської окружної прокуратури Гіряка Д.І. в інтересах держави в особі Закарпатської обласної (військової) адміністрації про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 площею 1,9444 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що знаходиться на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту та ОСОБА_1 заборонено розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою, змінювати її цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ чи об`єднання із іншими земельними ділянками (кадастровий номер 2110200000:03:001:0309, площа 1,9444 га, цільове призначення для індивідуального садівництва), що розташована на території Берегівської територіальної громади за межами населеного пункту (том 1 а.с. 115-121).

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 21.08.2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження (том 1 а.с. 126-127).

Відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовні вимоги до нього є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки він не здійснював приватизацію спірної земельної ділянки, не є її власником та, відповідно, не може відповідати за заявленою вимогою. Таким чином, відповідач вважає себе неналежним відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, відповідач звернув увагу на неефективність способу захисту, обраного прокурором. Зокрема, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказу Держгеокадастру, а також наступних договорів купівлі-продажу земельної ділянки не є належним та ефективним способом захисту інтересів держави, оскільки їх реалізація потребуватиме додаткових засобів судового захисту (том 1 а.с. 136-139).

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області Рубенян Г.А. через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що, розглянувши клопотання ОСОБА_2 від 28.07.2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Берегівської міської ради Закарпатської області.

Оскаржуваним наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області видано наказ від 31.08.2015 року №?1067-с/г «Про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки у власність», яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення, передавались у власність саме землі сільськогосподарського призначення без зміни їх цільового призначення, що підтверджується графічними матеріалами, доданими до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Також наголошено, що скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку, не є підставою для припинення права власності на земельну ділянку відповідно до Земельного кодексу України. Наказ Головного управління Держгеокадастру від 25.12.2015 року №?850-сг є актом одноразового застосування і вичерпав свою дію шляхом виконання.

Отже, відновлення можливого порушеного права держави може бути здійснене не шляхом скасування наказу Головного управління, а шляхом визнання недійсним права власності на земельну ділянку.

Враховуючи викладене, заявлена прокурором вимога про визнання недійсним наказу Головного управління Держземагентства у Закарпатській області від 25.12.2015 року №?850-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Посилання прокурора на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 відповідно до даних Лісового кадастру Публічної кадастрової карти розташована частково на землях державного лісового фонду, є безпідставними. Аналіз даних Державного земельного кадастру України, зокрема інформаційного шару «Ліси», свідчить, що земельна ділянка площею 1,9444 га для індивідуального садівництва розташована поза межами зазначеного шару.

Окремої уваги заслуговують докази, надані прокурором, а саме інформація Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 28.05.2024 року №?04-635, у якій зазначено, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року земельна ділянка частково накладається на землі лісового фонду у виділі 1 кварталу 18 філії «Берегівське лісове агропромислове господарство» ДП «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств». Однак співставлення копій фрагментів картографічних матеріалів, доданих до цього листа, з даними Публічної кадастрової карти свідчить лише про межування спірної ділянки із землями, внесеними до інформаційного шару «Ліси», але не підтверджує факту накладання.

Отже, для підтвердження факту належності спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду необхідне проведення відповідної експертизи. Наразі ж це залишається лише припущенням, яке не підтверджене належними та допустимими доказами (том 1 а.с. 141-144, том 2 а.с. 64-74).

04 жовтня 2024 року позивач керівник Берегівської окружної прокуратури Гіряк Д.І. подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що твердження відповідача про звернення прокуратури до неналежного відповідача є необґрунтованим з огляду на таке.

Оскільки оспорювані договори перешкоджають законному володільцю Закарпатській обласній військовій (державній) адміністрації у користуванні та володінні спірною земельною ділянкою, у позовній заяві поставлено питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.11.2017 року №?1909, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також договору купівлі-продажу від 20.03.2024 року №?178, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Відповідно ОСОБА_3 є належним відповідачем у справі.

Твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що в частині вимог щодо визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області позов пред`явлений державою до самої себе, є необґрунтованим. У даній справі Закарпатська обласна військова (державна) адміністрація уповноважена звертатися до суду з відповідною позовною заявою, а прокурор здійснює представництво держави, яка фактично є стороною у справі (том 1 а.с. 175-182).

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мигальчич Л.А. через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що позов не підлягає задоволенню з трьох самостійних правових підстав, кожна з яких є достатньою для відмови у задоволенні позовних вимог, а саме: 1) недоведеність факту порушення права у вигляді часткового накладання земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 площею 1,9444 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , на земельну ділянку лісового фонду у виділі 1 кварталу 18 філії «Берегівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»; 2) обрання неефективного способу захисту порушеного права; 3) пропуск строків позовної давності.

Щодо недоведення факту порушеного права представник зазначила, що у матеріалах справи міститься розпорядження голови Закарпатської ОДА №?279 від 26.08.2015 року «Про передачу лісових ділянок для ведення лісового господарства, охорони лісів, використання та відтворення лісових ресурсів», яким у постійне користування ДП «Берегівське лісове господарство» передано лісову ділянку площею 1601 га. До цього розпорядження затверджено проект відведення земельної ділянки лісового призначення (інв. №?2118/06/07) із зазначенням координат місця розташування та наведено графічне зображення кварталу №?18 з відповідними виділами (1-10), яке свідчить, що земельна ділянка лісового фонду межує із землями Берегівської міської ради.

Натомість прокурор у позові як доказ часткового накладання земельної ділянки відповідача на землі лісового фонду посилається на лист ВО «Укрдержліспроект» від 28.05.2024 року №?04-635 з доданим фрагментом картографічних матеріалів за матеріалами лісовпорядкування 2014 року. Представник відповідача наголосила, що цей доказ є недопустимим та не підтверджує факту накладання, оскільки: 1) фрагмент картографічних матеріалів не містить підписів, дати формування, координат, площі накладання, відомостей про відповідальну особу та її сертифікацію як інженера-землевпорядника, що суперечить вимогам ч.?6 ст.?79-1 ЗК України; 2) графічне зображення кварталу №?18, затверджене Закарпатською ОДА 26 серпня 2015 року, суттєво відрізняється від фрагмента картографічних матеріалів 2024 року, зокрема у виділах 1-3, де проект відведення передбачає заокруглену форму меж, що не перетинається із земельною ділянкою відповідача, між якими знаходиться дорога загального користування; 3) відсутні дані про зміну конфігурації земельної ділянки лісового фонду з моменту затвердження відведення та погодження таких змін із суміжними землевласниками; 4) відповідь ВО «Укрдержліспроект» не містить інформації про проведення виїзду на місцевість, здійснення замірів чи технічних обмірів при формуванні відповіді; 5) відсутні відомості про достовірність нанесення меж (точне співпадіння чи орієнтовність із похибкою); 6) не підтверджено технічну правильність співставлення меж лісового фонду за матеріалами 2014 року з даними публічної кадастрової карти станом на 2024 рік.

Крім того, поданий прокурором фрагмент картографічних матеріалів не відповідає вимогам до лісотаксаційних документів, оскільки не містить умовних знаків, топографічного та лісотаксаційного наповнення, відомостей про область, район, лісгосп, лісництво, номер і площу планшету, картографічну основу, підписи та прізвища виконавців.

Крім того, відповідач є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309, право власності на яку зареєстроване як у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і у Державному земельному кадастрі. За таких обставин належним способом захисту порушених прав у разі доведеного накладання земельної ділянки відповідача на землі лісового фонду є звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Натомість керівник Берегівської окружної прокуратури звернувся до суду з негаторним позовом, що не відповідає належному способу захисту та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування) поширюється загальна позовна давність, встановлена статтею 257 ЦК України. Відтак позовні вимоги про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру від 25.12.2015 року №?850-сг та про зобов`язання повернути земельну ділянку подані з пропуском строку позовної давності.

Прокурор міг об`єктивно довідатися про наявність порушення прав держави щонайменше з 2017 року, що підтверджується матеріалами справи, поданими самим прокурором. Зокрема, листом-відповіддю філії «Берегівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 06.09.2023 року, наданим у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №?42022072060000011 від 16.02.2021 року, повідомлено про відсутність відповідної документації у зв`язку з її вилученням на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.09.2017 року у справі №?308/9577/17.

Таким чином, прокурором не наведено аргументів, які б пояснювали, що саме протягом десяти років перешкоджало державі реалізувати право на захист. З моменту реєстрації права власності на земельну ділянку у відкритому доступі з 2015 року держава в особі компетентних органів мала можливість заявити про порушення прав, однак не скористалася цим правом. Бездіяльність державних органів у належному формуванні документації із землеустрою протягом десяти років не є підставою для переривання позовної давності чи надання державним органам будь-яких привілеїв.

Отже, позивач пропустив цей строк, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (том 2 а.с. 1-17).

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 08.05.2025 року заявлений головуючим суддею Фейіром О.О. самовідвід задоволено, а цивільну справу передано до канцелярії Берегівського районного суду Закарпатської області для проведення її повторного розподілу відповідно до вимог статей 14, 33 ЦПК України (том 2 а.с. 90-94).

25 червня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мигальчич Л.А. через систему «Електронний суд» подала клопотання про залишення позовної заяви без руху, у якому зазначила, що у зв`язку зі зміною складу суду та повторним розподілом справи (після заявленого самовідводу головуючого судді Фейіра О.О.) розгляд справи відповідно до ч.?12 ст.?33 ЦПК України розпочато спочатку, а саме з підготовчого судового засідання.

Відтак поданий прокурором позов підлягає залишенню без руху як такий, що поданий без додержання вимог, встановлених статтями 175 і 177 ЦПК України.

09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №?4292-ІХ від 12.03.2025 року, яким внесено зміни до статей 261, 388, 390, 391 ЦК України, статей 177, 185, 265 ЦПК України та ст.?37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з ч.?2 ст.?391 ЦК України (у редакції Закону №?4292-ІХ) передбачено, що якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування вчинялися дії, спрямовані на відчуження майна, внаслідок яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння, користування чи розпорядження таким майном вирішуються на підставі статей 387 і 388 ЦК України. Таким чином, до спірних правовідносин може бути застосований виключно віндикаційний спосіб захисту.

Водночас ч.?5 ст.?390 ЦК України (у редакції Закону №?4292-ІХ) встановлює, що суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача вирішує питання про компенсацію вартості такого майна добросовісному набувачеві. При цьому рішення про витребування майна ухвалюється за умови попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду.

Відповідно до п.?2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №?4292-ІХ положення цього Закону мають зворотну дію в частині умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості майна, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абз.?2 ч.?4 ст.?177 ЦПК України (у редакції Закону №?4292-ІХ) до позову про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна. Відповідно до абз.?3 ч.?2 ст.?185 ЦПК України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення такої суми, суд зазначає про обов`язок позивача внести відповідні кошти.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, представник відповідача зазначила, що вона не відповідає вимогам ст.?175, 177 ЦПК України, оскільки до неї не додано документів, які підтверджують внесення на депозитний рахунок Берегівського районного суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, а також не надано висновку експертно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 (том?2 а.с.?128-131).

Прокурор Берегівської окружної прокуратури Міндак В.В. подав заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без руху, у якому зазначив, що клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мигальчич Л.А. є безпідставним та необґрунтованим і не підлягає задоволенню з огляду на таке.

25 липня 2024 року окружною прокуратурою пред`явлено даний позов. На момент звернення прокурора до суду діяла редакція статті 177 ЦПК України, яка визначала перелік документів, що додаються до позовної заяви. Позовна заява відповідала вимогам цієї статті.

Представник відповідача посилається на зміни, внесені Законом України від 09.04.2025 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким ст.?177 ЦПК України доповнено частиною четвертою щодо обов`язку додавати документи про внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна. Проте зазначена норма не має зворотної дії в часі, що прямо випливає зі ст.?58 Конституції України, оскільки вона погіршує становище позивача, встановлюючи додаткові вимоги до позовної заяви.

Посилання на пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону є безпідставним, адже він стосується лише умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві, викладених у ч.?5 ст.?390 ЦК України, і не регулює процесуальні вимоги до позовної заяви.

Таким чином, застосуванню підлягає редакція ст.?177 ЦПК України, чинна на момент пред`явлення позову 25 липня 2024 року. Оскільки позовна заява відповідала цим вимогам, підстав для залишення її без руху не існує.

Крім того, ухвалою суду від 21.08.2024 року відкрито провадження у справі із зазначенням, що позовна заява відповідає вимогам ЦПК України.

З огляду на викладене, прокурор дійшов висновку, що підстави для залишення позовної заяви без руху відсутні, оскільки вона відповідає вимогам ст.?177 ЦПК України у редакції, чинній на момент її подання (том 2 а.с. 146-151).

19 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подав заяву, у якій зазначив, що позиція прокурора щодо клопотання про залишення позову без руху є необґрунтованою з огляду на таке.

Законом України №?4292-ІХ від 12 березня 2025 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» передбачено, що його положення мають зворотну дію в часі. Зміни, внесені цим Законом, зокрема до ч.?4 ст.?177 ЦПК України, підлягають застосуванню на стадії підготовчого судового засідання.

Таким чином, виконання вимог абз.?2 ч.?4 ст.?177 ЦПК України при витребуванні прокурором майна у особи, за відсутності судового рішення щодо визнання її недобросовісним набувачем, є обов`язковим та не залежить від суб`єктивної думки прокурора чи позивача (том?2, а.с.?152-154).

15 жовтня 2025 року керівник Берегівської окружної прокуратури Кириленко Д.П. подав заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 частково накладається на землі, які перебувають у постійному користуванні ДП «Берегівське лісове господарство» та належать державі в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації. Первісно прокурор звернувся до суду з негаторним позовом.

Згідно з інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 28.05.2024 року, земельна ділянка частково накладається на землі лісового фонду у виділі 1 кварталу 18 філії «Берегівське лісове агропромислове господарство» ДП «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств», які згодом були відчужені ОСОБА_1 . Таким чином, наявні підстави для витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння ОСОБА_1 на підставі ст.?387 ЦК України.

09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України №?4292-ІХ від 12.03.2025 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким, зокрема, доповнено ст.?391 ЦК України частиною другою, що передбачає вирішення спорів щодо володіння, користування та розпорядження майном на підставі статей 387 і 388 ЦК України. Зазначені зміни безальтернативно визначили спосіб судового захисту, що є виключними обставинами та не залежать від волі сторін.

Ураховуючи наведене, єдиним можливим способом захисту порушених інтересів держави у даній справі є віндикаційний позов витребування майна з чужого незаконного володіння.

З огляду на обставини справи, прокурор вказав, що ОСОБА_2 , отримуючи у власність спірну земельну ділянку, за її об`єктивними природними ознаками міг і повинен був знати про належність ділянки до земель лісового фонду, які не можуть передаватися у приватну власність. Аналогічно ОСОБА_1 , набуваючи земельну ділянку від ОСОБА_3 , мав усвідомлювати незаконність її первісного вибуття з державної власності.

У зв`язку з цим прокурор просить змінити предмет позову шляхом: 1) вилучення вимог про визнання недійсними наказу ГУ Держгеокадастру від 25.12.2015 року №?850-сг, договорів купівлі-продажу від 13.11.2017 року №?1909 та від 20.03.2024 року №?178, а також розпорядження Берегівської РДА від 07.05.2018 №?173; 2) вилучення вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та права приватної власності у Державному реєстрі речових прав; 3) заміни вимоги «Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку» на вимогу «Витребувати від ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9444 га з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309, розташовану в адміністративних межах Берегівської міської ради Берегівського району, на користь Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації» (том 2 а.с. 165-175).

21 жовтня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мигальчич Л.А. через систему «Електронний суд» подала клопотання про відмову у прийнятті заяви прокурора про зміну предмета позову та її повернення.

Посилання прокурора на нормативну грошову оцінку не заслуговують на увагу, адже така оцінка використовується виключно для обчислення орендної плати та податків і не може бути сумою компенсації добросовісному набувачу, як це передбачено ч.?5 ст.?390 ЦК України.

Таким чином, прокурор одночасно змінив і предмет, і підстави позову, що фактично є пред`явленням нового позову з іншим нормативно-правовим обґрунтуванням. Такі дії не передбачені процесуальним законом і не ґрунтуються на його вимогах, тому відсутні підстави для прийняття заяви про зміну предмета позову до розгляду.

Щодо доводів прокурора про недобросовісність відповідача у придбанні спірної земельної ділянки, представник відповідача зазначила, що такі твердження є голослівними та нічим не підтвердженими. Добросовісність набувача презюмується до моменту її спростування рішенням суду під час розгляду справи по суті, а не на стадії прийняття позову (том 2 а.с. 180-187).

22 жовтня 2025 року керівник Берегівської окружної прокуратури Кириленко Д.П. подав заяву про зупинення провадження у справі, у якій зазначив, що ухвалою колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2025 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу №?922/2555/21 за позовом прокурора до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи-підприємця та фізичної особи про визнання незаконним та скасування додатку до рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та витребування нежитлових приміщень.

Зі змісту пункту 34 зазначеної ухвали вбачається, що підставою передачі справи №?922/2555/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду стала необхідність вирішення виключної правової проблеми, зокрема щодо: 1) застосування ч.?6 ст.?164 ГПК України у чинній редакції до позовів, поданих відповідно до вимог ст.?164 ГПК України у редакції, чинній на дату звернення до суду; 2) застосування ч.?6 ст.?164 ГПК України у разі прийняття судом справи до провадження після її направлення Верховним Судом на новий розгляд у частині позовної вимоги про витребування нерухомого майна; 3) порядку виконання прокурором вимог ч.?6 ст.?164 ГПК України щодо долучення до позову оцінки вартості спірного майна, враховуючи, що прокурор не є власником об`єкта, а компенсація добросовісному набувачеві передбачена Законом №?4292-ІХ; 4) застосування ч.?6 ст.?164 ГПК України у разі подання позову про витребування майна у недобросовісного набувача на підставі ст.?387 ЦК України; 5) застосування ч.?6 ст.?164 ГПК України у разі подання позову про витребування майна від добросовісного набувача не прокурором чи органом влади, а державним підприємством чи установою, які є володільцями майна на праві оперативного управління або господарського відання.

З огляду на наведене, прокурор зазначив, що правовідносини у справах №?922/2555/21 та №?297/3203/24 є подібними, а тому рішення касаційної інстанції за результатами розгляду справи №?922/2555/21 матиме суттєве значення для вирішення справи №?297/3203/24, яка перебуває на розгляді у Берегівському районному суді (том 2 а.с. 194-198).

23 жовтня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мигальчич Л.А. через систему «Електронний суд» подала клопотання про відмову у задоволенні клопотання прокурора про зупинення провадження у справі.

У клопотанні зазначено, що прокурором подано заяву про зупинення розгляду даної справи до вирішення Великою Палатою Верховного Суду подібної справи №?922/2555/21. Однак, за результатами перевірки Єдиного державного реєстру судових рішень за пошуковим запитом справи №?922/2555/21 встановлено, що відсутня будь-яка ухвала про прийняття цієї справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, і прокурором така ухвала суду не надана.

Крім того, обставини, визначені ч.?1 ст.?252 ЦПК України, не містять імперативних вимог щодо обов`язкового зупинення провадження, а надають суду дискреційне право вирішувати це питання.

Таким чином, відсутні правові підстави для зупинення провадження у даній справі, а тому клопотання прокурора слід залишити без задоволення (том 2 а.с. 215-218).

Розпорядженням керівника апарату суду від 02.03.2026 року справу передано для повторного автоматизованого розподілу у зв`язку з перебуванням судді Гецка Ю.Ю. на тривалому лікарняному (том 3 а.с. 1).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 року головуючим у справі визначено суддю Гал Л.Л. (а.с. 2).

05 березня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мигальчич Л.А. через систему «Електронний суд» подала додаткові пояснення, у яких зазначила таке.

09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України №?4292-ІХ від 12.03.2025 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким внесено зміни до статей 261, 388, 390, 391 ЦК України, статей 177, 185, 265 ЦПК України та ст.?37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з п.?2 розділу «II. Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону його положення мають зворотну дію в частині умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка якого здійснена у порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, де судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна на день набрання чинності цим Законом. Також вони мають зворотну дію щодо порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, норми Закону №?4292-ІХ підлягають застосуванню до спірних правовідносин та мають бути враховані судом при вирішенні даної справи, оскільки вона перебуває на розгляді суду першої інстанції на стадії підготовчого засідання, а рішення по суті спору не ухвалено до набрання чинності зазначеним Законом.

Отже, позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню з трьох самостійних правових підстав: 1) недоведеність факту накладення земельної ділянки відповідача на землі лісового фонду належними та допустимими доказами, що підтверджується відзивом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та невідповідністю фрагмента картографічних матеріалів вимогам Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою КМУ від 07.02.2023 року №?112; 2) невнесення прокурором на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка якого мала бути здійснена у порядку, визначеному законом, як компенсація добросовісному набувачеві відповідно до ч.?5 ст.?390 ЦК України. При цьому прокурором не доведено недобросовісності відповідача; 3) пропуск граничного строку для витребування майна, який становить 10 років з моменту передачі земельної ділянки першому набувачеві 25 грудня 2015 року.

Щодо добросовісності відповідача ОСОБА_1 у володінні земельною ділянкою з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 площею 1,9444 га, яку прокурор просить витребувати, слід зазначити, що він набув її на підставі відплатного договору купівлі-продажу №?178 від 20.03.2024 року. Добросовісність такого набуття презюмується відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Позивач не посилається на наявність умислу щодо підроблення документів, а матеріали справи не містять обставин, які б свідчили про протилежне.

Таким чином, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. Протилежне позивачем не доведено, презумпція добросовісності не спростована. Усі реєстраційні дії щодо переходу права власності з державної у приватну власність з 25 грудня 2015 року та подальші відчуження зафіксовані у Державному реєстрі речових прав, витяг з якого долучено прокурором до позовної заяви.

З моменту першого набуття спірної земельної ділянки у приватну власність (25 грудня 2015 року) до часу розгляду справи минуло понад 10 років, що перевищує граничний строк для витребування майна, встановлений законом.

Отже, з урахуванням змін, внесених Законом №?4292-ІХ, існують дві додаткові самостійні підстави для відмови у задоволенні позову прокурора: 1) відсутність внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором на депозитний рахунок суду вартості майна, що витребовується, відповідно до ч.?5 ст.?390 ЦК України; 2) пропуск граничного строку для витребування майна, який у даній справі перевищує 10 років.

З огляду на викладене та ретроспективну дію положень Закону №?4292-ІХ, позов прокурора в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації не підлягає задоволенню, а заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 06.08.2024 року, підлягають скасуванню (том 3 а.с. 14-23).

06 липня 2026 року керівник Берегівської окружної прокуратури Кириленко Д.П. через систему «Електронний суд» уточнив позовні вимоги подав заяву про зміну предмета позову, у якій просить: 1) вилучити позовну вимогу про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №?850-сг від 25.12.2015 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки», яким передано ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 площею 1,9444 га; 2) вилучити позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.11.2017 року №?1909, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 3) вилучити позовну вимогу про визнання недійсним розпорядження Берегівської районної державної адміністрації №?173 від 07.05.2018 року щодо зміни цільового призначення земельної ділянки; 4) вилучити позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу №?178 від 20.03.2024, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; 5) вилучити позовну вимогу про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 площею 1,9444 га у Державному реєстрі речових прав; 6) вилучити позовну вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309 площею 1,9444 га, цільове призначення «для індивідуального садівництва»; 7)замінити позовну вимогу «Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку» на вимогу «Витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022496) земельну ділянку площею 0,4054 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309, розташованої в адміністративних межах Берегівської міської ради Берегівського району, у межах поворотних точок з координатами: 1. Х 5?336?072.89 Y 1?237?019.19; 2. Х 5?336?112.25 Y 1?237?107.92; 3. Х 5?336?105.63 Y 1?237?115.28; 4. Х 5?336?066.52 Y 1?237?108.60; 5. Х 5?336?050.30 Y 1?237?094.84; 6. Х 5?336?039.54 Y 1?237?035.59; 7. Х 5?336?072.89 Y 1?237?019.19.

У справі №?297/3203/24 підстави позову залишаються незмінними та пов`язані з порушенням вимог земельного законодавства (ст.?3, 20, 84, 117, 122, 149, 152 ЗК України) та лісового законодавства (ст.?5, 7, 8, 31, 57 Лісового кодексу України) (том 3 а.с. 46-62).

У підготовчому судовому засіданні прокурор Міндак В.В. підтримав позов із зміненим предметом, поданий 06 липня 2026 року, з підстав, наведених у ньому. Подане ним клопотання про зупинення провадження у справі просив залишити без розгляду та не вирішувати.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мигальчич Л.А. підтримала поданий відзив з додатковими поясненнями. Крім того, подала клопотання про відмову у прийнятті заяви прокурора про зміну предмета позову та її повернення, зазначивши, що Цивільний процесуальний кодекс України та судова практика не передбачають одночасної зміни предмета і підстав позову, а відтак суд повинен відмовити у задоволенні такої заяви та розглядати первісний позов прокурора. Окрім цього, вона підтримала своє письмове клопотання про залишення первісного позову без руху, оскільки відповідно до абзацу другого ч.?4 ст.?177 ЦПК України до позову прокурор мав додати документ про внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна та експертну грошову оцінку земельної ділянки.

Прокурор Міндак В.В. заперечив щодо задоволення зазначених клопотань, вказавши, що норма абзацу другого ч.?4 ст.?177 ЦПК України не має зворотної дії, а позов він подав у час, коли така вимога до позивача ще не була встановлена цивільним процесуальним кодексом України. Вважав, що мав право змінювати предмет позову, тому підстав для відмови у прийнятті такого позову немає.

Інші учасники справи у підготовче судове засідання не з`явилися, про час і місце його проведення були належним чином повідомлені.

Заслухавши думку прокурора та представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мигальчич Л.А., дослідивши зазначені клопотання та матеріали справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 924/1473/15 від 25 червня 2019 року викладено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 201/4160/19 згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З огляду на викладене позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21).

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

У даному випадку первісний позов та позов із зміненим предметом стосуються одного й того самого об`єкта земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:03:001:0309, одних і тих самих правовідносин щодо вибуття частини земельної ділянки з державної власності та її подальшого перебування у приватному володінні відповідача, а також одних і тих самих основних фактичних обставин, на які посилається прокурор, та ті самі подані докази.

Зміна полягає у способі та обсязі матеріально-правової вимоги, тобто замість первісно заявлених вимог про визнання недійсними актів та правочинів, скасування реєстраційних дій та повернення земельної ділянки прокурор просить витребувати конкретну частину земельної ділянки площею 0,4054 га з чужого незаконного володіння.

Отже, подана прокурором 06 липня 2026 року заява є заявою про зміну предмета позову, а не одночасною зміною предмета та підстав позову. Заява подана до закінчення підготовчого провадження, а тому відповідає вимогам частини третьої статті 49 ЦПК України та підлягає прийняттю судом.

Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху суд зазначає таке.

Законом України від 12 березня 2025 року № 4292-IX внесено зміни, зокрема, до статті 390 ЦК України та статей 177, 185 ЦПК України.

Разом з тим, як зазначено Верховним Судом у постанові від 14 січня 2026 року у справі № 354/160/25, що за змістом пункту 2 Розділу ІІ ЗУ № 4292-ІХ положення цього Закону мають зворотну дію, в часі, зокрема, у частині умов та порядку компенсації позивачем добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.

У цій справі прокурор, заявляючи вимогу про витребування земельної ділянки, обґрунтовує її, зокрема, незаконністю набуття відповідачем права на спірну земельну ділянку та його недобросовісністю.

При цьому питання щодо добросовісності чи недобросовісності набувача, наявності у нього відповідних відомостей про обставини набуття земельної ділянки, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, підлягають встановленню судом під час розгляду справи по суті та оцінки доказів і не можуть бути остаточно вирішені на стадії підготовчого провадження.

За таких обставин не внесення прокурором на депозитний рахунок суду вартості спірного майна у даному випадку не є підставою для залишення позовної заяви без руху.

Так, провадження у справі було відкрито ухвалою суду від 21.08.2024 року після перевірки відповідності позовної заяви вимогам процесуального закону. Підстав для залишення позовної заяви без руху на даній стадії провадження судом не встановлено.

Таким чином, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху та заперечення щодо прийняття заяви про зміну предмета позову є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні також просив залишити без розгляду раніше подане ним клопотання про зупинення провадження у справі, тому суд вважає за необхідне залишити його без розгляду та не вирішувати.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Під час підготовчого провадження судом з`ясовано предмет та підстави позову, склад учасників справи, позиції сторін щодо заявлених вимог та заперечень, вирішено заявлені процесуальні клопотання. Перешкод для переходу до розгляду справи по суті судом не встановлено.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття заяви прокурора про зміну предмета позову, відмови у задоволенні клопотань відповідача про залишення позовної заяви без руху та відмову у прийнятті заяви про зміну предмета позову, залишення без розгляду клопотання прокурора про зупинення провадження, закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Підстав для залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі судом не встановлено.

Суд визначає наступний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень: заслуховування вступних слів учасників справи у разі їх явки в судове засідання та дослідження поданих ними доказів.

Здійснивши необхідні дії для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, що справа підлягає призначенню до судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 197-200 ЦПК України,

ухвалив:

У задоволенні клопотань представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мигальчич Л.А. про залишення без руху та відмову у прийнятті уточненого позову прокурора відмовити.

Закрити підготовче засідання та призначити справу за уточненим позовом керівника Берегівської окружної прокуратури Кириленка Д.П. в інтересах держави в особі Закарпатської обласної (військової) адміністрації до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, Берегівської районної державної (військової) адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння до розгляду по суті на 10 грудня 2026 року о 09:10 год. в залі судових засідань в приміщенні Берегівського районного суду Закарпатської області за адресою: м. Берегове, вул. Г. Бетлена, 3.

Про час, дату та місце судових засідань з розгляду справи по суті повідомити учасників справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/sud0701/.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 07 жовтня 2026 року.

Суддя: Лайош ГАЛ