Решение № 140379900, 24.09.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/841/26

Номер провадження по справі 2/387/901/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі:

головуючого судді Майстер І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25 листопада 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 27952171, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 3500,00 грн шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача.

01 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 27952171 від 25 листопада 2021 року.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 12617,50 грн, яку відповідач у добровільному порядку не погасив.

У зв`язку з невиконанням відповідачем кредитних зобов`язань позивач просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором у розмірі 12617,50 грн, а також понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у поданому до суду відзиві не оспорював факт укладення між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» договору про надання фінансового кредиту № 27952171 від 25 листопада 2021 року, а також факт отримання кредитних коштів у розмірі 3500,00 гривень.

У відзиві відповідач зазначив про незгоду з заявленим до стягнення розміром заборгованості, посилаючись, зокрема, на положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо звільнення військовослужбовців від сплати процентів за користування кредитом.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту № 27952171 від 25 листопада 2021 року кредит надано у розмірі 3500,00 грн (пункт 3.1 договору), метою кредитування є задоволення власних потреб (пункт 3.4 договору), строк кредитування встановлено з 25 листопада 2021 року до 23 лютого 2022 року (пункт 4.2 договору), а реальна річна процентна ставка за кредитом становить 900 % (пункт 5.11.1 договору).

Позивач зазначив, що відповідач не виконав умов договору, оскільки не повернув кредитні кошти у встановлений строк та не здійснив жодного платежу в рахунок погашення заборгованості.

За розрахунком позивача, проценти за користування кредитом нараховані таким чином: за період з 25 листопада 2021 року по 14 грудня 2021 року у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитом, що становить 1662,50 грн (3500,00 грн ? 0,025 ? 19 днів); за період з 15 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 3 % за кожен день користування кредитом, що становить 7455,00 грн (3500,00 грн ? 0,03 ? 71 день).

Таким чином, за розрахунком позивача, загальна заборгованість відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 27952171 від 25 листопада 2021 року становить 12617,50 грн, з яких: 3500,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 9117,50 грн заборгованість за процентами; 0,00 грн заборгованість за комісією; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

На підтвердження проходження відповідачем військової служби до матеріалів справи долучено копію витягу з наказу № 139 від 17 липня 2020 року, відповідно до якого старшого солдата ОСОБА_1 з 17 липня 2020 року призначено помічником начальника військового наряду (кулеметником) 3-го відділення 1-го патрульного взводу 9-ї патрульної роти 3-го патрульного батальйону.

Також відповідно до копії довідки № 388 від 05 квітня 2024 року старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1 , з 05 вересня 2019 року по теперішній час.

Заперечуючи проти доводів відповідача щодо застосування передбачених законодавством пільг, позивач у відповіді на відзив зазначив, що нарахування процентів за договором про надання фінансового кредиту № 27952171 від 25 листопада 2021 року здійснювалося відповідно до умов договору та положень законодавства, а відповідач не надав кредитодавцю документів, які, на думку позивача, підтверджували б право на застосування відповідних пільг.

Позивач також зазначив, що на момент укладення кредитного договору відповідач уже проходив військову службу, про що було відомо сторонам, та що відповідач добровільно уклав кредитний договір на погоджених сторонами умовах.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначив, що разом із позовною заявою надав документи на підтвердження понесення таких витрат та їх розміру, а тому просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 гривень.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям у період з початку і до завершення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, а також фізичними особами, та проценти за користування кредитом не нараховуються.

Зазначив, що в Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року та триває дотепер, а дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без винятку. На підтвердження своєї позиції послався, зокрема, на постанову Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц.

Відповідач зазначив, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 27952171 нарахування процентів здійснювалося за період з 25 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року.

Посилався на те, що його статус військовослужбовця підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 № 388 від 05 квітня 2024 року, відповідно до якої він проходить військову службу за контрактом з 05 вересня 2019 року. Зазначив, що на момент подання відзиву продовжує проходити військову службу, що, за його твердженням, також підтверджується витягом з наказу про призначення на посаду.

На думку відповідача, передбачена законом пільга діяла до моменту укладення кредитного договору 25 листопада 2021 року та охоплює весь період, за який позивачем здійснено нарахування процентів, а саме з 25 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року.

Відповідач вважає довідку військової частини № 388 від 05 квітня 2024 року належним та достатнім доказом для звільнення його від сплати процентів та штрафних санкцій за зазначений період, у зв`язку з чим вважає обґрунтованою лише вимогу позивача в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 3500,00 грн.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначив, що відповідно до статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову.

Зазначив, що позивачем заявлено до стягнення 5500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, тоді як справа є малозначною та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, а заявлена до стягнення заборгованість, на думку відповідача, обґрунтована лише в частині основної суми кредиту в розмірі 3500,00 грн.

У зв`язку з цим відповідач вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу неспівмірним зі складністю справи, ціною позову та обсягом фактично наданих правничих послуг, а тому просить зменшити розмір таких витрат з урахуванням критеріїв розумності, співмірності та пропорційності, а також результатів розгляду позовних вимог.

Процесуальні дії суду

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області своєю ухвалою від 09.06.2026 відкрив провадження у справі та призначено судове засідання.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 25 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Ірбіс» укладено договір про надання фінансового кредиту № 27952171, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3500,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному договором, строком на 90 днів, із кінцевим терміном повернення кредитних коштів 23 лютого 2022 року.

Факт укладення зазначеного договору та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується матеріалами справи. Зокрема, договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора, а кредитні кошти в сумі 3500,00 грн 25 листопада 2021 року перераховано на платіжну картку відповідача.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, укладення кредитного договору породило для відповідача обов`язок повернути отримані кредитні кошти та виконати інші передбачені договором зобов`язання.

Судом також встановлено, що 01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/01, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 27952171 від 25 листопада 2021 року. Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу розмір переданої позивачу вимоги становить 12617,50 грн, з яких 3500,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 9117,50 грн заборгованість за процентами.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «ФК «Позика» є належним кредитором за спірним зобов`язанням та має право вимагати від відповідача виконання його грошових зобов`язань у межах переданого права вимоги.

Разом із тим відповідач заперечує проти нарахування процентів за користування кредитом, посилаючись на його статус військовослужбовця та положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З цього приводу суд зазначає таке.

Пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час укладення кредитного договору та періоду, за який позивачем нараховано проценти, було передбачено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а також військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, не нараховуються, зокрема, проценти за користування кредитом.

Отже, законодавець розмежовував дві категорії військовослужбовців, на яких поширювалася зазначена пільга: військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, на весь час їх призову, та інших військовослужбовців за умови їх участі у визначених законом заходах та безпосереднього перебування у відповідних районах у період їх проведення.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Водночас доказів того, що відповідач у період з 25 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року був призваний на військову службу під час мобілізації, матеріали справи не містять. Навпаки, наявна у справі довідка підтверджує проходження ним військової служби за контрактом з 05 вересня 2019 року.

Так само відповідачем не надано належних та допустимих доказів його безпосередньої участі у період з 25 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року у заходах, зазначених у пункті 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також перебування безпосередньо у відповідному районі в період здійснення таких заходів.

Сам по собі факт проходження військової служби за контрактом не є достатньою підставою для застосування до відповідача передбаченої пунктом 15 статті 14 зазначеного Закону пільги, оскільки для цієї категорії військовослужбовців закон пов`язує її застосування не лише зі статусом військовослужбовця, а й із виконанням передбачених законом додаткових умов.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц не змінює наведеного висновку, оскільки правове регулювання відповідної пільги зазнало змін після ухвалення зазначеної постанови, зокрема Законом України від 30 березня 2021 року № 1357-IX пункт 15 статті 14 було викладено в новій редакції.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини та надані докази підстав для звільнення відповідача від сплати процентів за користування кредитом відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд не вбачає.

При цьому суд враховує, що позивачем заявлено до стягнення 9117,50 грн процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 25 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до умов укладеного сторонами кредитного договору відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними. Доказів виконання відповідачем зазначених зобов`язань у матеріалах справи не міститься.

Водночас суд перевіряє наданий позивачем розрахунок заборгованості та виходить із того, що проценти можуть бути стягнуті лише в межах та в розмірі, передбачених договором і законом.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 3500,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 9117,50 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 27952171 від 25 листопада 2021 року, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 12617,50 гривень.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд має врахувати складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, ціну позову, значення справи для сторони, а також критерії розумності та співмірності витрат.

Позивачем заявлено до стягнення 5500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та надано докази на підтвердження понесення таких витрат.

Відповідач заперечував проти заявленого розміру витрат, посилаючись на малозначність справи, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження та невисоку ціну позову.

Оцінивши наведені обставини, обсяг та характер виконаної представником позивача роботи, складність справи, ціну позову та результат її розгляду, суд доходить висновку про можливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 5500,00 грн, оскільки такі витрати є документально підтвердженими та відповідають критеріям розумності, необхідності та співмірності.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Позика» є обґрунтованими та доведеними належними, допустимими і достовірними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявний Договір про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02 січня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «Позика» та ФОП ОСОБА_2 , а також Додаткова угода № 27952171 від 08 травня 2026 року.

Згідно з Актом надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 08 травня 2026 року та детальним описом робіт, виконаних ОСОБА_2 , загальна вартість наданих послуг становить 5500,00 грн та включає письмову консультацію клієнта щодо спірних правовідносин, правовий аналіз обставин справи та надання правових рекомендацій, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості та формування додатків до позовної заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер та складність цієї цивільної справи, ціну позову, обсяг фактично виконаних робіт, зазначених у детальному описі, час, визначений виконавцем для їх виконання, а також відсутність у наданому розрахунку витрат окремих послуг, пов`язаних з участю адвоката у судових засіданнях.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5500,00 грн не в повній мірі відповідає критеріям співмірності, визначеним статтею 137 ЦПК України, а тому підлягає зменшенню.

З урахуванням складності справи, обсягу та характеру виконаних робіт, ціни позову та часу, зазначеного у детальному описі робіт, суд вважає співмірним та обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу 4000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Позика» задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Таким чином, загальний розмір судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 6662,40 гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 610, 651, 1049-1050, 1052, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 27952171 від 25 листопада 2021 року в розмірі 12617 (дванадцять тисяч шістсот сімнадцять) гривень 50 копійок, з яких: 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок основна сума кредиту; 9117 (дев`ять тисяч сто сімнадцять) гривень 50 копійок проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кіровоградського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код за ЄДРПОУ 39493634, місце знаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1;

відповідач: ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.