Решение № 140377549, 06.10.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1455/26

Провадження по справі №2/276/1086/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Бобра Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», позивач) звернулось до суду із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №104076860 від 01.07.2024 року у розмірі 56052,08 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обґрунтувано тим, що 01.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та позичальником ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №104076860, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти в сумі 12000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором. ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в сумі, визначеній кредитним договором. Водночас в порушення умов договору відповідач належним чином договірні зобов`язання не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 56052,08 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 8990 грн, прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту - 180 грн, прострочена заборгованість за відсотками 41282,08 грн, заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання 5600 грн.

26.11.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №114-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до боржника за кредитним договором №104076860 від 01.07.2024, укладеним між ТОВ «Мілоан» та позичальником ОСОБА_1 . У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по кредитному договору №104076860 від 01.07.2024, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 26.08.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у спрощеному провадженні з викликом (повідомленням) учасників справи.

22.09.2026 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» визнав частково, зокрема, в частині заборгованості за тілом кредиту, та водночас заперечив щодо стягнення з нього штрафних санкцій, комісії та процентів.

05.10.2026 року позивач направив до суду відповідь на відзив, у якій зазначив про необґрунтованість поданого відповідачем відзиву та просив задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позові просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, щодо винесення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №104076860 (далі Договір), відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 12000,00 грн строком на 345 днів з 01.07.2024. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 11.06.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до п.1.5. Договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 44967,60 грн. Денна процентна ставка складає: (44967,60 грн/12000,00 грн) /345 днів * 100% = 1,09%.

Договором також передбачена комісія за надання кредиту: 414,00 грн, яка нараховується за ставкою 3,45 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

За умовами п.п.1.5.2.-1.5.3. Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 153,30 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

Відповідно до п.1.6. Договору тип процентної ставки фіксована, особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

За змістом пункту 2.2.1 Договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.3 договору відповідно.

Згідно з п.2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п.1.5.3. цього Договору.

Із п. 2.4.1 Договору слідує, що позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі та у терміни, встановлені у Графіку платежів, наведеному у додатку №1 Договору.

Заява на отримання кредиту №104076860 від 01.07.2024 містить погоджені ОСОБА_1 умови отримання кредиту від ТОВ «Мілоан».

Відповідно до платіжного доручення №92046197 від 01.07.2024 ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на картку НОМЕР_1 12000,00 грн; призначення платежу: кошти згідно договору 104076860.

26.11.2024 між первинним кредитором - ТОВ «Мілоан» та позивачем - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог № 114-МЛ/Т, згідно умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №104076860 від 01.07.2024.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 114-МЛ/Т від 26.11.2024 на дату відступлення права вимоги заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №104076860 від 01.07.2024 становила 31509,38 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 8990 грн, заборгованість по процентам 1636,18 грн, заборгованість по простроченим процентам 15103,2 грн, по комісії - 180 грн, по неустойці 5600 грн.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З положень частини першої та другої ст.1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем виконало у повному обсязі, надавши йому визначені договором кредитні кошти, про що свідчить відповідна копія платіжного доручення про перерахування кредитних коштів.

Відповідачем не спростовано факту отримання ним кредитних коштів за договором №104076860 від 01.07.2024 року, укладеним ним з ТОВ «Мілоан». Водночас позивачем надано належні докази, які підтверджують право вимоги позивача до позичальника за кредитним договором №104076860, а також підтверджуючі наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем докази, а тому з огляду на загальні правила доказування негативних фактів, враховуючи неспростування відповідачем твердження позивача про неповернення кредиту, беручи до уваги встановлені судом обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку про невиконання у відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в борг кредитних коштів, та наявності в нього боргових зобов`язань за вказаним кредитним договором, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 8990,00 грн. за кредитним договором №104076860 від 01.07.2024 року обґрунтованими.

Крім того, п.1.5.1. Договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 414,00 грн, яка нараховується за ставкою 3,45% від суми кредиту одноразово в момент видачі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20.09.2024 у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).

Верховний Суд, розглядаючи вимогу позичальника про визнання недійсним умову кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту, у своїй постанові від 20.09.2024 у справі № 331/2974/23 зазначив: «що з огляду на вказані положення законодавства України, чинного на час укладення договору кредиту між сторонами, вважає законним право кредитора (відповідача) встановлювати, зокрема, комісію за розрахунково-касове обслуговування (здійснення операції по видачі кредиту, як передбачено пунктом 1.5.2 договору), що включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Суди попередніх інстанцій, вважаючи, що пункт 1.5.2 укладеного між сторонами договору є нікчемним, належним чином не мотивували свій висновок, не зазначили, якою нормою закону передбачена недійсність умови договору щодо встановлення комісії за здійснення операції по видачі кредиту, не звернули уваги на те, що наведена у паспорті споживчого кредитування комісія за здійснення операції по видачі кредиту відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема пункту 1.5.2 договору кредиту та згідно із Законом України «Про споживче кредитування» відноситься до платежів, передбачених договором про споживчий кредит.

Таким чином висновок судів про нікчемність пункту 1.5.2 кредитного договору є помилковим.

При цьому суди помилково врахували висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15, оскільки у цій справі кредитний договір було укладено 27 травня 2008 року, тобто до набрання чинності 10 червня 2017 року Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачено право банку встановлювати в кредитному договорі, зокрема комісію за розрахунково-касове обслуговування. Разом з тим у справі, що переглядається, договір укладено після набрання чинності вказаним Законом, отже його положення регулюють спірні правовідносини.

Перевіряючи правомірність зазначеної умови на предмет добросовісності, справедливості та наявності дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача колегія суддів виходить з такого.

Кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит на вимогу споживача надає йому пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз`яснення інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої цієї статті, істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для споживача, зокрема у разі невиконання ним зобов`язань за таким договором. Надання таких пояснень, роз`яснень, інформації в належному та зрозумілому вигляді та ознайомлення з передбаченою цією частиною інформацією підтверджуються у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина десята статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»).

Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов`язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення (частина дванадцята статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»).

На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не звертався до банку із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилась із всіма умовами такого договору, в тому числі з тими, що оспорює.

За статтями 6, 626, 627, 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи положення чинного на 30 листопада 2018 року (день укладення договору) законодавства України про принцип свободи договору, позивач мав можливість не вступати у кредитні відносини із банком, якщо вважав встановлення комісії несправедливою умовою, натомість позичальник погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень та саме на умовах, що визначені договором.

Верховний Суд, перевіривши оспорювану умову кредитного договору щодо комісії за здійснення операції по видачі кредиту, її розмір та розмір процентів за користування кредитом, які є складовими плати за користування кредитом, а також суму кредиту, не вбачає дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та не вважає спірну умову несправедливою.

Верховний Суд враховує, що у спірних правовідносинах слід брати до уваги сукупну вартість плати за користування кредитом (яка складається, зокрема, з процентів та комісії), а не лише її складові, та враховувати суму кредиту. Таким чином, із змісту оспорюваної позичальником умови кредитного договору не вбачається її невідповідність вимогам законодавства, зокрема, несправедливість та дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін. Отже, підстави для визнання недійсною оспорювану умов договору кредиту відсутні.»

Із наданих позивачем доказів вбачається, що комісія за надання кредиту нарахована саме у визначеному договором розмірі, вона включена до розрахунку денної процентної ставки, яка не перевищує встановлений ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки 1%, а тому не вбачається її невідповідність вимогам законодавства, зокрема, несправедливість та дисбаланс договірних прав, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення вимоги про стягнення заборгованості за комісією.

Оскільки судом встановлено, що кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит у визначеному договором розмірі, а також знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, а тому щодо нарахування заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 8990,00 грн та за комісією за надання кредиту в розмірі 180,00 грн, суд приходить до висновку, що така частина позовних вимог підлягає задоволенню.

Крім того, за умовами договору, що узгоджені між сторонами, відповідачу нараховано прострочену заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, за процентними ставками, визначеними умовами кредитного договору, залишок якої складає 41282,08 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №104076860 відповідачу щоденно нараховувалися проценти за ставками, передбаченими пунктами 1.5.2, 1.6, 2.3.1.2 договору. Нарахування процентів здійснено в межах строку кредитування, визначеного кредитним договором та узгодженого сторонами.

При цьому, за умовами Договору денна процентна ставка складає: (44967,60 грн/12000,00 грн) /345 днів * 100% = 1,09%.

Із положень п.п.1.5.2.-1.5.3. Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 153,30 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних (що еквівалентно 1,4% в день) від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Тип процентної ставки фіксована.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відтак, починаючи з 01.07.2024 року до 19.08.2024 року розмір процентів за законом не міг перевищувати 1,5 % в день, а тому нараховані кредитором проценти за користування кредитом за період з 01.07.2024 року до 20.08.2024 року за ставками, визначеними п.п.1.5.2.-1.5.3. Договору, не суперечить чинному законодавству.

Так, враховуючи вище зазначені вимоги закону, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01.07.2024 по 20.08.2024 в сумі 5161,10 грн, а з урахуванням сплачених відповідачем 16.07.2024 процентів в сумі 756,00 грн, залишок нарахованих та несплачених за період з 01.07.2024 по 20.08.2024 процентів складає 4405,10 грн.

Разом з тим, за вимогами вище зазначеного закону, починаючи з 21.08.2024 року кредитор мав право нараховувати проценти у встановленому законом розмірі не більше 1 % на день, тому за решту періоду строку дії договору (з 21.08.2024 по 11.06.2025) року розмір процентів за користування кредитом становить: 8990,00 грн х 1% х 295 днів = 26520,5 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом в загальному розмірі 30925,6 грн (4405,10 грн (за період з 01.07.2024 по 20.08.2024) + 26520,5 грн (з 21.08.2024 по 11.06.2025)).

Що стосується нарахування позивачем неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання в розмірі 5600,00 грн, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, а положення Цивільного кодексу покращують становище споживача та є пріоритетним у застосуванні у правовідносинах споживчого кредитування.

Крім того, Закон України "Про правотворчу діяльність", який набрав чинності 20.09.2023, визначає правові та організаційні засади правотворчої діяльності, принципи і порядок її здійснення, учасників правотворчої діяльності, правила техніки нормопроектування, порядок здійснення обліку нормативно-правових актів, а також правила дії нормативно-правових актів, усунення прогалин, подолання колізій у нормативно-правових актах та здійснення контролю за реалізацією нормативно-правових актів.

Так, ч.2 ст. 66 вказаного Закону передбачено, що у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом.

Частиною 3 ст. 66 вказаного закону визначено, що у разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами рівної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають:

1) норми, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України (крім випадку, визначеного частиною другою цієї статті);

2) норми, що містяться у нормативно-правових актах, що вступили в дію пізніше.

Нормами пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України не передбачено винятків щодо його застосування, зокрема, у сфері споживчого кредитування.

Таким чином, оскільки кредитний договір №104076860 був укладений сторонами 01.07.2024 року та діяв в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована неустойка у розмірі 5600,00 грн. не може бути стягнута із відповідача, оскільки відповідач нормою ЦК України звільнений від обов`язку такої сплати. Нарахована неустойка (штраф) підлягає списанню позивачем.

Враховуючи викладене, позов у частині стягнення з відповідача неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання, нарахованих за Договором №104076860 від 01.07.2024 року, задоволенню не підлягає.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з мотивів, що викладені вище.

Відтак, позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 40095,6 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 8990 грн, заборгованість за процентами 30925,6 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 180 грн.

Згідно з положеннями ст.133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн., то, враховуючи часткове задоволення позову (72%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1916,93 грн (2662,4 х 72%) судового збору.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну (правничу) допомогу у розмірі 8000 грн., суд враховує наступне.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, акт №Д/32719 наданих послуг від 10.08.2026 на суму 8000 грн, детальний опис наданих послуг від 10.08.2026 до акту №Д/32719 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22 дійшов висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, беручи до уваги зміст заявлених позивачем позовних вимог, усталену практику з вирішення кредитних спорів, обсяг робіт виконаних адвокатом, значимість спору для сторін, а також те, що всі обставини справи були встановлені в спрощеному порядку без участі представника позивача, виходячи із засад розумності та співмірності, а також беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне частково відмовити у стягненні заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000 грн.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 626, 628, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №104076860 від 01.07.2024 року у загальному розмірі 40095 (сорок тисяч дев`яносто п`ять) гривень 60 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту 8990 (вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок, заборгованість за процентами 30925 (тридцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 60 копійок, заборгованість за комісією 180 (сто вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1916 (одна тисяча дев`ятсот шістнадцять) гривень 93 копійки та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місце знаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Д.О.Бобер