Решение № 140374096, 06.10.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/1098/26

Провадження № 2/378/832/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Марущак Н. М.,

за участю секретаря: Гончарук Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , з посиланням на те, що 09 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № 2027153250.

24.03.2023 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено Договір факторингу № 24/03/23, у відповідності до умов якого АТ «ОТП Банк`передає (відступає) ТОВ «Брайт Інвестмент» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Брайт Інвестмент» приймає належні АТ «ОТП Банк» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 . Відповідачка зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим має заборгованість у сумі 9533,37 грн., з яких 6400,00 грн. за основною сумою боргу, 3133,37 грн. за відсотками.

Позивач просить суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» вказану суму заборгованості за кредитним договором та на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2662,40 грн., та на правничу допомогу 3000 грн.

Ухвалою Ставищенського районного суду від 04.09.2026 відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження (а. с. 65).

Представник позивача ТОВ «Брайт Інвестмент» в судове засідання не з`явився, про час та розгляд справи товариство повідомлене належним чином (а. с. 70, 72), в позові справу просить розглядати у відсутність представника товариства (а. с. 7 зв.).

Відповідачка в судове засідання не прибула, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 73).

Враховуючи те, що у встановлений судом строк відповідачка письмового відзиву на позов не подала, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

09 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2027153250 (а. с. 19 -20).

Відповідно до Договору Банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: розмір, валюта та цільове призначення 10995,60 грн. на придбання товару у продавця ТО ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН КВ", 390,00 грн. на сплату додаткових послуг Банку, а саме, послуга "СМС+Довідка", 800,00 грн. на придбання послуг зі страхування у СК "Арсенал Страхування". Загальний розмір кредиту: 12185,60 грн. Дата остаточного повернення кредиту: 09 листопада 2021 року. Строк, на який надається кредит: визначено Графіком платежів. Річна база нарахування процентів: для розрахунку використовується фактична кількість днів у календарному місяці та 365 днів у календарному році. Комісія за управління кредитом: щомісячно, у розмірі 3% від суми кредиту.

Даний договір є змішаним, в якому містяться елементи різних договорів і Позичальнику надано декілька різних послуг - кредитування та видача обслуговування картки.

Відповідно до розділу 2 Договору Позичальник підтверджує факт укладення між ними Договору про видачу та обслуговування міжнародних пластикових карток, що розміщений на сайті банку та на умовах викладених в розділі 2 Договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості АТ "ОТП Банк" та виписки з особового рахунку відповідача за Договором № 2027153250 від 09.11.2019 станом на 24.03.2023 заборгованість відповідачки складає 9533,37 грн., з яких 6400,00 грн. за основною сумою боргу, 3133,37 грн. за відсотками (а. с. 27 - 38, 38 зв. - 42).

Відповідно до виписки з особового рахунку відповідача за період 09.11.2019 по 14.03.2023 за кредитним договором № 2027153250 від 09.11.2019 вбачається, що відповідачка користувалась кредитними коштами, знімала та поповнювала готівку (останній день погашення 14.07.2022, тобто, реалізувала своє право на користування кредитними коштами (а. с. 38 зв. - 42).

24.03.2023 між АТ "ОТП Банк" та ТОВ "Брайт інвестмент" було укладено Договір факторингу № 24/03/23, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А. В., зареєстровано в реєстрі за № 265. Відповідно до умов даного позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками, зазначених у Реєстрі Боржників (Додаток №1 до Договору) (а. с. 10 зв. - 15).

Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, клієнт передає (відступає) фактору права вимоги, а фактор набуває право вимоги, що належить клієнту і стає кредитором за кредитними договорами укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості згідно п. 7.1 в сумі 7155000,00 грн.

По платіжній інструкції № 46 від 24.03.2023 ТОВ "Брайт інвестмент" перерахувало АТ «ОТП Банк» 7150000,00 грн., призначення платежу сплата згідно Договору факторингу № 24/03/23 від 24.03.2023 (а. с. 16).

24.03.2023 між ТОВ "Брайт інвестмент" та АТ «ОТП Банк» було підписано акт приймання-передачі реєстру прав вимоги №1 до договору факторингу № 24/03/2023 (а. с. 17), згідно якого кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників, після чого від клієнта до фактора переходить право вимоги заборгованості від божників в кількості 1470.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 1 до договору факторингу від 24.03.2023 № 24/03/23 відповідачка ОСОБА_1 за кредитним договором № 2027153250 від 09.11.2019 має заборгованість у загальному розмірі 9533,37 грн., з яких 6400,00 грн. за основною сумою боргу, 3133,37 грн. за відсотками (а. с. 15 зв.).

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, суд вважає, що відповідачка, отримавши обумовлені у кредитних договорах суми, належним чином не виконала взяті на себе кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами.

Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подала.

З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення вищевказаного кредитного договору від 09.11.2019, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов договору у строки, визначені сторонами, та факт переходу права вимоги за цим договором до позивача ТОВ «Брайт Інвестмент», суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» заборгованості за кредитним договором від 09.11.2019 № 2027153250 в сумі 9533,37 грн., з яких 6400,00 грн. за основною сумою боргу, 3133,37 грн. за відсотками.

При вирішенні питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Стороною позивача надано суду: договір про надання правової допомоги № 02/01-26 від 02 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «Брайт Інвестмент» та Адвокатським бюро «Юлії Чміль» (а. с. 49 - 50), за яким адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання надати клієнту юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. До матеріалів справи також було долучено додаток №1 з переліком можливих наданих послуг та їх вартістю (а. с. 51 - 52), акт про підтвердження факту надання правничої допомоги від 24.08.2026, відповідно до якого адвокатським бюро за вищевказаним договором надано послуги щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 3000,00 грн., що включає в себе, ознайомлення з матеріалами справи, складання позовної заяви (а. с. 54),

Отже матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ТОВ «Брайт Інвестмент» послуг Адвокатського бюро «Юлії Чміль» з надання правової допомоги в суді першої інстанції.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що дана справа для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує зібрання великого обсягу доказів, залучення до участі у справі інших учасників.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Слід зазначити, що звернення до суду з позовами про стягнення боргу за кредитним договором носить масовий характер. З цих підстав суд вважає, що послуги адвокатів за даною категорією справ є стандартними послугами і тому не потребують великих професійних затрат та часу. Витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатами робіт.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 205, 207, 512, 514, 513, 516, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» за кредитним договором № 2027153250 від 09 листопада 2019 року заборгованість в сумі 9533 (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять три) гривні 37 копійок, витрати на правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9, код ЄДРПОУ 43115064).

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя Н. М. Марущак