Постановление суда № 140373870, 17.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14559/24

Провадження №2-др/369/27/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І. А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Сергія Миколайовича про стягнення судових витрат по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС КРІЕЙТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ РІАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , про визнання майнових прав на об`єкти незавершеного будівництва,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.07.2025 року було залишено без розгляду цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС КРІЕЙТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ РІАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , про визнання майнових прав на об`єкти незавершеного будівництва.

22.07.2025 року через систему "Електронний суд" представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лисенко Сергій Миколайович подав заяву про компенсацію судових витрат у порядку ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

У заяві просить стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача

ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, у загальному розмірі 51 000 грн, з яких: 40 000 грн витрати на професійну правничу допомогу та 11 000 грн - витрати на оплату послуг експерта.

У обґрунтування заяви зазначає, що ухвалою суду позов залишено без розгляду за заявою позивача, а тому відповідач має право на компенсацію понесених витрат внаслідок необґрунтованих дій позивача. Посилається на те, що позивач, звертаючись до суду, був обізнаний про відсутність підстав для пред`явлення вимог до ОСОБА_1 , оскільки останній не був власником спірного майна, не є правонаступником за правочином, покладеним в основу позову, а також на те, що договір, на який посилався позивач, припинив свою дію.

На підтвердження понесених витрат заявником подано договір про надання правничої допомоги від 09.09.2024 № 39/1, додаткові угоди до нього, детальний опис виконаних робіт, а також документи щодо витрат на проведення будівельно-технічної експертизи, зокрема договір, рахунок на оплату, платіжну інструкцію, акт виконаних робіт та інші документи.

Позивач ОСОБА_2 подав до суду заперечення на заяви відповідачів щодо розподілу судових витрат, у яких, посилаючись на положення частини п`ятої статті 142 ЦПК України та практику Верховного Суду, зазначив, що сама по собі обставина залишення позову без розгляду не є безумовною підставою для стягнення з позивача понесених відповідачами судових витрат. На думку позивача, відповідачі повинні довести наявність саме необґрунтованих дій позивача, які спричинили понесення ними відповідних витрат.

Позивач зазначив, що у цій справі суд не розглядав позов по суті, не встановлював обґрунтованості чи необґрунтованості заявлених позовних вимог та не надавав оцінки доказам, а тому твердження відповідачів про необґрунтованість звернення до суду є лише їх припущеннями. При цьому, як зазначає позивач, відповідач ОСОБА_3 не навів конкретних необґрунтованих дій позивача, а посилання відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ «Адоніс Кріейт» на те, що позивач був обізнаний про неможливість задоволення позовних вимог, не підтверджені встановленими судом обставинами.

Щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу позивач вказав на їх неспівмірність та необґрунтованість, зокрема зазначив, що до складу таких витрат включено оплату за процесуальні дії, які, на його думку, не підлягають окремому відшкодуванню. Посилаючись на практику Верховного Суду, позивач також зазначив, що витрати на підготовку заяви про розподіл судових витрат не можуть ототожнюватися з витратами на професійну правничу допомогу, пов`язаними з розглядом справи по суті.

Крім того, позивач заперечив проти стягнення з нього на користь відповідача

ОСОБА_1 11 000 грн витрат на проведення будівельно-технічної експертизи, зазначивши, що така експертиза була проведена за ініціативою самого відповідача, а її висновок судом у межах розгляду справи не досліджувався та не оцінювався. У зв`язку з цим позивач вважає, що зазначені витрати не підлягають компенсації.

З огляду на викладене позивач просить відмовити у задоволенні заяв відповідачів про стягнення з нього судових витрат, а у разі встановлення судом необґрунтованості його дій зменшити розмір судових витрат до 1 000 грн кожному із заявників.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін по наявним в справі матеріалам.

Суд, дослідивши заяву представника відповідача ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат, заперечення позивача ОСОБА_2 на зазначену заяву, перевіривши матеріали цивільної справи та надані сторонами докази, дійшов наступного висновку.

Згідно ч.6 ст.142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини девятої статті 141 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.07.2025 року було залишено без розгляду цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС КРІЕЙТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ РІАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , про визнання майнових прав на об`єкти незавершеного будівництва.

Вище вказаним судовим рішенням не вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України 15.04.2025 у відзиві на позовну заяву було зазначено про орієнтовний розмір судових витрат та долучено докази на підтвердження вже понесених судових витрат та тих, які будуть понесені відповідачем ОСОБА_1 .

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання відповідача з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін.

Як убачається з матеріалів справи, 09.09.2024 між відповідачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Сергія Лисенка укладено договір про надання правничої допомоги

№ 39/1. У подальшому на підставі додаткової угоди № 1 від 18.11.2024 до договору внесено зміни та викладено його в новій редакції. Додатковою угодою № 2 від 19.11.2024 визначено розмір гонорару Адвокатського бюро за надання правничої допомоги Бабенку О.А. Вказані документи, а також детальний опис виконаних робіт та інші документи, що підтверджують понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу, долучено до відзиву на позовну заяву.

Відповідно до наданого детального опису робіт, виконаних адвокатом Лисенком С.М. у межах розгляду даної справи, адвокатом здійснювалося вивчення позовної заяви та аналіз її вимог, підготовка та складення відзиву на позовну заяву, формування додатків до відзиву та заперечень на відповідь на відзив в підсистемі «Електронний суд», представництво інтересів відповідача у судових засіданнях, а також представництво в експертній установі, у тому числі під час проведення натурного обстеження об`єктів дослідження. Загальний витрачений адвокатом час, згідно з детальним описом, становить 10 годин 30 хвилин.

Окремо у детальному описі витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом справи, визначено гонорар Адвокатського бюро за надання правничої допомоги у розмірі 40 000 грн відповідно до додаткової угоди № 2 від 19.11.2024 до договору про надання правничої допомоги, із зазначенням рахунку на оплату від 15.04.2025.

Крім того, у детальному описі витрат зазначено витрати на оплату проведення судової експертизи у розмірі 11 000 грн.

У матеріалах справи наявні заява про проведення будівельно-технічної експертизи від 25.12.2024, договір на проведення експертизи від 25.12.2024, рахунок на оплату послуг експерта від 27.12.2024, платіжна інструкція від 03.01.2025 № 2 про оплату відповідних послуг, а також акт виконаних робіт від 11.03.2025.

Таким чином, наданими доказами підтверджується понесення відповідачем у зв`язку з розглядом справи витрат на проведення експертизи у розмірі 11 000 грн, які відповідач просить стягнути з позивача.

Разом із цим суд бере до уваги доводи відповідача про недобросовісність процесуальної поведінки позивача. Зокрема, представником відповідача наведено обставини, які, на його думку, свідчать про те, що позивач був обізнаний про безпідставність заявлених до ОСОБА_1 вимог, однак, незважаючи на це, звернувся до суду з відповідним позовом.

Розподіл витрат у разі залишення позову без розгляду відбувається у порядку, встановленому ст. 142 ЦПК України. Згідно з ч. 5 цієї статті у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 141 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм процесуального закону, якими врегульовано питання розподілу судових витрат (ст. 141, 142 ЦПК України) дає підстави для висновку, що в разі залишення позову без розгляду та заявлення вимог про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. При цьому, заявнику необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні (ухвалі суду), які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені. Тобто стягнення з позивача компенсації понесених учасником справи витрат, у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Зважаючи на те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, саме відповідач, звертаючись до суду із заявою про розподіл судових витрат, повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому залишенням його без розгляду.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 зазначила, що при компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п`ятої статті 130 ГПК України (ч. 5 ст. 142 ЦПК України) має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).

Підставою залишення позову без розгляду стала повторна неявка позивача у судове засідання, що свідчить про відсутність інтересу до ініційованого судового розгляду.

Відповідно до ст. 141 Цивільно-процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У справі № 922/676/21 Верховний Суд зробив висновок про те, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Суд не має права на власний розсуд зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цій частині суд звертає увагу, що зменшення розміру витрат на правничу допомогу можливе виключно за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам за відповідним клопотанням іншої сторони.

В іншому випадку, таке необґрунтоване зменшення є втручанням у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, що суперечить принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 р. по справі № 910/13071/19.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав заперечення на заяву про компенсацію судових витрат, в яких послався на відсутність підстав для застосування частини п`ятої статті 142 ЦПК України та просив відмовити у задоволенні заяви, а також зазначив про неспівмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, оцінюючи доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд виходить із того, що для застосування положень частини п`ятої статті 142 ЦПК України необхідним є встановлення необґрунтованих дій позивача, внаслідок яких відповідач був змушений понести відповідні витрати.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_1 залучено до участі у справі як відповідача. При цьому зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не заявляв до ОСОБА_1 самостійних матеріально-правових вимог, які б підлягали вирішенню судом безпосередньо щодо прав та обов`язків останнього. Водночас участь ОСОБА_1 у спірних правовідносинах була наведена позивачем виключно як одна з обставин, що передувала подальшому переходу прав на спірне майно.

Суд також враховує, що на момент звернення до суду позивачу були відомі обставини щодо відсутності у ОСОБА_1 права власності на спірне майно та відсутності його статусу правонаступника за попереднім договором, на який позивач посилався як на підставу своїх вимог. Незважаючи на це, ОСОБА_1 було визначено відповідачем у справі, що зумовило необхідність здійснення ним процесуального захисту своїх прав та інтересів.

У зв`язку із залученням до участі у справі як відповідача ОСОБА_1 був змушений укласти договір про надання правничої допомоги, підготувати та подати відзив на позовну заяву, заперечення, брати участь у судових засіданнях, а також нести витрати, пов`язані зі збиранням доказів та проведенням експертного дослідження.

При цьому в подальшому позивач подав заяву про залишення позову без розгляду, внаслідок чого спір по суті судом не вирішувався, а понесені відповідачем витрати виявилися наслідком процесуальних дій позивача щодо залучення ОСОБА_1 до участі у справі як відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дії позивача щодо визначення

ОСОБА_1 відповідачем у даній справі були необґрунтованими у розумінні частини п`ятої статті 142 ЦПК України, а тому останній має право на компенсацію понесених ним судових витрат.

Разом із тим, вирішуючи питання про розмір витрат, які підлягають компенсації, суд враховує критерії реальності, необхідності та розумності таких витрат, складність справи, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на надання правничої допомоги, а також заперечення позивача щодо співмірності заявленої до стягнення суми.

Враховуючи характер спору, обсяг наданих адвокатом послуг, кількість підготовлених процесуальних документів, тривалість розгляду справи, а також принципи справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника відповідача Бабенка О.А. про компенсацію судових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 понесених судових витрат у розмірі 21 000 грн, що, на переконання суду, є співмірним, обґрунтованим та відповідає фактичному обсягу витрат, необхідних для захисту прав та інтересів відповідача у даній справі.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 133, 137, 141, ч.6 142 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Сергія Миколайовича про стягнення судових витрат по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС КРІЕЙТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ РІАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , про визнання майнових прав на об`єкти незавершеного будівництва задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в загальному розмірі 21 000,00 (двадцять одну тисячу) гривень.

У іншій частині заяви відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідач 1: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасова посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач 2: ТОВ "АДОНІС КРІЕЙТ" (Код ЄДРПОУ 44280576, адреса: Київська область, Бучанський район, село Петропавлівська Борщагівка, провулок Фізкультурний, 14-16)

Відповідач 3: ТОВ "СМАРТ РІАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС" (Код ЄДРПОУ 45200402, адреса: місто Київ, Дніпровська набережна, 26, офіс 10)

Відповідач 4: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 )

Відповідач 5: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 )

Повний текст ухвали складено 17 липня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК