Постановление суда № 140373154, 06.10.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2465/26

Провадження № 1-кс/347/695/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року слідчий суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , скаржника ОСОБА_4 , представника скаржника ОСОБА_5 , розглянувши скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого (уповноважених осіб Косівського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області), яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України),

в с т а н о в и л а :

30.09.2026 року представник скаржника ОСОБА_7 звернулася до суду зі скаргою ОСОБА_8 , в якій просить визнати протиправною бездіяльність уповноважених осіб Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей за заявою від 23.09.2026 про вчинення кримінального правопорушення, зареєстрованою в журналі єдиного обліку за № 7669; зобов`язати уповноважену особу Косівського РВП невідкладно внести до ЄРДР відомості за цією заявою за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, і розпочати досудове розслідування; зобов`язати повідомити заявника про номер кримінального провадження та видати витяг з ЄРДР.

В обґрунтування вимог скарги ОСОБА_8 вказує, що 23.09.2026 її представник ОСОБА_5 від її імені звернулася до чергової частини Косівського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме умисне невиконання судового рішення службовою особою - головою правління ОСББ «Гуцульщина» ОСОБА_9 (ст. 382 КК України).

Заяву від імені скаржника подала представник за довіреністю. Її зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події за № 7669, що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку від 24.09.2026, підписаним помічником оперативного чергового старшим сержантом поліції ОСОБА_10 . У талоні прямо зазначено, що заява надійшла 24.09.2026 «про умисне невиконання судового рішення службовою особою головою правління» ОСББ (в назві ОСББ у талоні допущено описку).

Підставою заяви є те, що постановою Верховного Суду від 05.08.2026 у справі № 347/1025/25 відновлено захист прав скаржника як співвласника допоміжних приміщень і прибудинкової території будинку № 2 по вул. Степана Бандери в м. Косові. На виконання рішення Косівським районним судом 09.09.2026 видано виконавчий лист, державним виконавцем 10.09.2026 відкрито виконавче провадження № 81936584. Боржник - ОСББ «Гуцульщина» в особі голови правління рішення не виконує. 17.09, 21.09, 22.09 та 24.09.2026 представниця скаржника викликала поліцію, оскільки приміщення (горище, підвал, підсобне приміщення при вході) були зачинені і доступу до них не було. Під час повторної перевірки виконання рішення 24.09.2026 вона прибула о 09:15, приміщення були зачинені, для фіксації викликано поліцію та державного виконавця. Самостійного доступу до цих приміщень скаржник досі не має.

Строк для внесення відомостей за заявою № 7669 закінчився 25.09.2026. Проте номер кримінального провадження ні скаржнику, ні її представнику не повідомлено, витяг з ЄРДР не видано. 28.09.2026 (понеділок) під час телефонної розмови з працівником відділу поліції представнику скаржника повідомили, що заява розглядається упродовж двох тижнів і про результат її повідомлять через два тижні, тобто відомості до ЄРДР не внесено. Двотижневого строку «розгляду» заяви до внесення відомостей до ЄРДР кримінальний процесуальний закон не передбачає. Прізвище особи, якій доручено розгляд заяви, скаржнику невідоме, тому вона не може вказати конкретного слідчого.

Таким чином, оскаржується:

1) невнесення до ЄРДР відомостей за заявою від 24.09.2026 (№ 7669) у строк, встановлений ч. 1 ст. 214 КПК України;

2) нерозпочаття досудового розслідування за цією заявою (ч. 1 ст. 214 КПК України);

3) неповідомлення заявнику номера кримінального провадження та невидача витягу з ЄРДР.

В судовому засіданні скаржник та її представник скаргу підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на необхідність виконання остаточного рішення суду у справі №347/1025/25 шляхом надання їм безперешкодного постійного доступу до горища і підвалу багатоповерхового будинку.

Представник Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області до суду не прибув, що не перешкоджає її розгляду по суті. 02.10.2026 року до суду надійшли письмові пояснення невнесення відомостей в ЄРДР, де обгрунтовано це тим, що у поданій ОСОБА_4 заяві відсутні конкретизовані відомості, що підтверджують реальність конкретної події злочину (дані, які свідчать про ознаки злочину: докази вчинення злочину час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення). Обов`язок з примусового виконання рішень суду покладається на державних/приватних виконавців. Відповідно до акта державного виконавця від 16.09.2026 року було забезпечено виконання рішення суду та надано доступ представнику позивача до горища, роз`яснено порядок доступу до спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема через звернення до голови ОСББ. За змістом мотивувальної частини рішення Верховного Суду зобов1язання не чинити перешкод не означає надання позивачеві необмеженого, цілодобового чи неконтрольованого доступу до технічних приміщень. Зважаючи на ці обставини просить у задоволенні скарги відмовити.

За змістом ч.2 ст.306 КПК України: скарга на бездіяльність під час досудового розслідування розглядається не пізніше сімдесяти двох годин з моменту її надходження.

З метою правильного вирішення скарги слідчим суддею було витребувано матеріали перевірки заяви ОСОБА_4 від 23.09.2026 року, зареєстрованої в ІТС ІПНПУ за №7669 та матеріали виконавчого провадження №81936584 у справі №347/1027/25 для їх дослідження під час розгляду скарги.

Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Тому суд вважає за можливе розглянути скаргу по суті на підставі наявних письмових доказів.

Дослідивши матеріали скарги, перевірочного матеріалу №4721 та виконавчого провадження №81936584, вислухавши скаржника та її представника, слідчий суддя вважає, що скарга не підлягає задоволенню з нижче наведених підстав.

Пунктом 15 ч.1 ст.7 КПК України встановлено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та посадових осіб.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому розслідуванні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк.

Кримінальний процесуальний кодекс однаково зобов`язує і слідчого, і прокурора під час кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана ВР України, вимог інших актів законодавства.

Слідчий і прокурор повинні всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ст. 9 КПК).

На орган досудового розслідування покладається обов`язок застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування (ст. 38 КПК).

У відповідності до положень ч.1 ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Реєстру та розпочати розслідування.

Згідно з вимогами ч.2 ст.214 КПК України досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а відмова слідчого або прокурора у внесенні відомостей про злочин до ЄРДР згідно ст.303 КПК України може бути оскаржена до суду.

Відповідно до Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за №139 від 06.04.2016р. визначені строки внесення відомостей до Реєстру. Зокрема, відповідно до п.3.1 розділу 1 зазначеного Положення унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням таких строків: заяву, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення - у термін, визначений ч.1 ст.214 КПК України.

За змістом п.4 ч.5 ст.214 КПК України необхідною умовою внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань є наявність обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

За змістом п.4 Розділу ІV «Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 08 лютого 2019 року №100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 березня 2019 р. за № 223/33194: заяви або повідомлення про кримінальні правопорушення, що надійшли до чергової служби головних управлінь Національної поліції та їх територіальних (відокремлених) підрозділів (управлінь, відділів, відділень) поліції, уповноважена службова особа після їх реєстрації в ІТС ІПНП (журналі ЄО) невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту реєстрації передає до органу досудового розслідування для внесення відповідних відомостей до ЄРДР та інформує про це керівника головного управління Національної поліції чи його територіального (відокремленого) підрозділу (управління, відділу, відділення) поліції або особу, яка виконує його обов`язки.

Чинним КК України передбачено, які саме діяння є правопорушеннями (злочинами), в чому полягає об`єктивна та суб`єктивна сторона того чи іншого злочину, кваліфікуючі ознаки та інше. У випадках, якщо в заяві чи повідомленні є ті чи інші об`єктивні дані, що свідчать дійсно про ознаки того чи іншого злочину, то є підстави вважати таку заяву чи повідомлення саме заявою чи повідомленням про злочини і тільки такі заяви і повідомлення повинні вноситись до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Якщо ж у повідомленнях чи заявах таких ознак немає, то вони не можуть вважатись такими, які підлягають обов`язковому внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Предметом розгляду скарги є бездіяльність посадових осіб Косівського РВП, яка полягає у невнесенні відомостей за заявою ОСОБА_8 від 23.09.2026 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, яку зареєстрованою в журналі єдиного обліку за № 7669.

Так, 23.09.2026 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернулася до Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, в якій повідомляє про умисне невиконання судового рішення службовою особою - головою правління ОСББ «Гуцульщина» - та/або перешкоджання його виконанню (а.с.6-9).

До заяви, зокрема, було долучено відеозаписи від 17.09.2026, 21.09.2026, 22.09.2026 щодо відсутності доступу до господарських приміщень багатоквартирного будинку, копія виконавчого листа від 09.09.2026 та постанови Верховного Суду від 05.08.2026 у справі №347/1025/25.

24.09.2026 року вказана заява була прийнята та зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ВІДДІЛ ПОЛІЦІЇ ГУНП В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ за № 7669, що доводиться копією талону-повідомлення (а.с.5).

Статтею 382 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню ; ті самі дії, вчинені службовою особою; дії вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб; умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України.

За змістом науково-практичного коментаря до ст. 382 КК України визначено, що умисне невиконання або перешкоджання виконанню судових актів є злочином проти правосуддя для будь-якої особи, а для службових осіб - спеціальним видом службового зловживання (ст. 364 КК), що карається за ст. 382 КК.

Предметом злочину за ст. 382 КК є судовий акт органів правосуддя (рішення, вирок, ухвала, постанова), який постановлений: а) судом будь-якої юрисдикції (загальної чи спеціалізованої); б) судом будь-якої інстанції (першої, апеляційної чи касаційної); в) судом із будь-якої категорії судових справ (цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних) і г) набрав законної сили.

Об`єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 382 КК полягає в одному із таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: а) невиконання (ухилення від виконання) вироку, рішення ухвали, постанови суду або б) перешкоджання їх виконанню.

За частиною 1 ст. 382 КК склад злочину є формальним, бо його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь - дії (перешкоджання) чи бездіяльності (невиконання), і саме з цього моменту злочин визнається закінченим та набуває триваючого характеру.

Невиконання судового акта - це бездіяльність, що полягає у незастосуванні передбачених законом і судовим актом заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт. Форми (способи) невиконання судового акта можуть бути різними, наприклад, пряма і відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов`язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання (умисно не розпечатує пошту, не приймає державного виконавця, направляє документ не за адресою тощо).

Перешкоджання виконанню судового акта - це активні дії, які становлять протидію реалізації вимог, що містяться в цьому акті, вчинювану з метою недопущення його виконання, наприклад, підкуп або обман державного виконавця, погрози або насильство щодо нього тощо. Якщо перешкоджання виконанню судового акта пов`язане із вчиненням інших злочинів (наприклад, даванням хабара, застосуванням насильства, знищенням документів), дії винного кваліфікуються за сукупністю злочинів.

За частиною 2 ст. 382 КК карається злочин із формальним складом, бо встановлюється відповідальність за ті самі діяння, але вчинені спеціальним суб`єктом - службовою особою.

За частиною 3 ст. 382 КК склад злочину може бути як формальним, - коли зазначені у ч. 1 або 2 цієї статті діяння вчиняються: а) службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище або б) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, так із матеріальним, коли ці діяння в) заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб. У останньому випадку обов`язковою ознакою об`єктивної сторони є причинний зв`язок між діянням та передбаченими у ч. 3 ст. 382 КК наслідками, з моменту настання яких злочин і визнається закінченим.

За частиною 4 ст. 382 КК карається злочин із формальним складом, об`єктивна сторона якого вичерпується вчиненням такого діяння, як невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, обов`язковість виконання якого зумовлена Законом України від 17 липня 1997 р., яким ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та Протокол № 11 до цієї Конвенції, де зазначено (ч. 1 ст. 46 Конвенції), що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточне рішення Суду у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. (ВВРУ. - 1999. - № 24. - Ст. 207) до виконавчих документів, які підлягають виконанню Державною виконавчою службою України, належать і рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. (ВВРУ. - 2006. - № 30. - Ст. 260), у ч. 1 ст. 2 якого проголошується, що рішення цього суду є обов`язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 зазначеної Конвенції.

Суб`єктивна сторона злочину за умови, якщо він не спричиняє наслідків, зазначених у ч. 3 ст. 382 КК, - лише прямий умисел. Психічне ставлення до наслідків, зазначених у ч. 3 ст. 382 КК, може полягати як в умисній, так і в необережній формі вини. Мотиви злочину можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. У цілому злочин є умисним.

Суб`єкт цього злочину може бути як спеціальним, так і загальним. Тому питання про визнання особи суб`єктом цього злочину необхідно вирішувати диференційовано:

за частиною 1 ст. 382 КК, якщо злочин вчиняється шляхом невиконання судового акта, суб`єкт злочину - спеціальний, оскільки ним може бути лише така особа, на яку законом і цим судовим актом покладений обов язок з його виконання і вона має реальну можливість його виконати. Якщо ж передбачений ч. 1 ст. 382 КК злочин здійснюється шляхом перешкоджання виконанню судового акта, то з урахуванням характеру дій, які можуть становити зміст такого перешкоджання, вчинити цей злочин може як спеціальний суб`єкт - зобов`язана до виконання судового акта особа, так і загальний - будь-яка особа, що досягла 16-річного віку;

за частинами 2 та 4 ст. 382 КК суб`єкт злочину - спеціальний, а саме службова особа, яка зобов`язана і має реальну можливість виконати відповідний судовий акт;

за частиною 3 ст. 382 КК суб`єктом злочину може бути: а) або такий спеціальний суб`єкт, як службова особа, що займає відповідальне чи особливо відповідальне становище (див. п. 2 примітки до ст. 368 КК), б) або такий спеціальний суб`єкт, як особа, раніше судима за злочин, передбачений ст. 382 КК;

за частиною 3 ст. 382 КК, яка встановлює відповідальність за невиконання судового рішення, що заподіяло відповідні наслідки (істотна шкода), то цей злочин може бути вчинений як загальним, так і зазначеними вище спеціальними суб`єктами.

Невиконання судового акта іншими особами тягне за собою відповідальність за відповідними статтями КК, наприклад, статті 164, 165 КК та ін., у яких встановлюється відповідальність за спеціальні види невиконання судових актів. Так, якщо невиконання вироку чи ухвали суду чи перешкоджання їх виконанню полягає у вчиненні діянь, передбачених статтями 388, 389, 389, 390-395 КК, учинене повністю охоплюється ознаками зазначених статей КК і додаткової кваліфікації за ст. 382 КК не потребує.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частиною 1 ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР є предметом оскарження в порядку ст. 303 КПК України, полягає у невнесенні вказаними особами відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Так, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про: (1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; (2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (пункти 4, 5 частини 5 статті 214 КПК).

Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною у згаданому Узагальненні ВССУ №9-49/0/4-17 від 12.01.2017, за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень. Вказана інформація необхідна для (1) визначення того, що ставиться питання про вчинення саме кримінального правопорушення, та (2) можливості спрямувати орган досудового розслідування на його розкриття, зібрання відповідних доказів.

Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що (1) обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або (2) в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР. Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_11 від 17.06.2020, згідно пункту 5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».

Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв викладених раніше.

Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо).

В даному випадку за змістом постанови Верховного Суду у справі №347/1027/25 відповідно до Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417 двері горищ, технічних поверхів, вентиляційних камер, елктрощитових і підвалів повинні утримуватися зачиненими. Натомість ці правила не звужують обсяг права спільної сумісної власності та не звільняють ОСББ від обов`язку забезпечити можливість його реалізації у законний і безпечний спосіб. Задоволення вимоги про зобов`язання не чинити перешкод не означає надання позивачці необмеженого, цілодобового чи неконтрольованого доступу до технічних приміщень або ігнорувати законні рішення співвласників ОСББ, яке вправі встановити розумний порядок доступу, що передбачає попереднє звернення, супровід відповідальної особи, залучення спеціаліста та додержання вимог безпеки. Законодавством не передбачено обов`язок ОСББ видати кожному співвласнику особистий комплект ключів від горища, підвалу та господарського приміщення, Правила №76 визначають спеціальний порядок зберігання ключів. Тому рішення суду першої інстанції було змінено в частині способу усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями без покладення обов`язку на ОСББ передати ключі від замків для виготовлення їх дублікатів.

За змістом актів державного виконавця від 16.09.2026 та від 24.09.2026 щодо виконання виконавчого листа №347/1026/25 (ВП №81936584) вище вказана постанова Верховного суду була виконана шляхом надання доступу до допоміжних приміщень на вимогу ОСОБА_5 , поруч з кожним із них наявне оголошення ОСББ про порядок доступу до цих приміщень шляхом звернення до квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Згідно з правовим висновком, наведеним у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30.09.2021 в справі № 556/450/18 підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.

При цьому, слідчий суддя зауважує, що такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації такого діяння саме як кримінального правопорушення за певною статтею Кримінального кодексу України.

Заява ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення від 23.09.2026 року не містить обставин, та доказів, які б вказували на наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України, а фактично зводиться до незгоди із остаточним судовим рішенням (порядком усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, визначеним у мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 05.08.2026 року у справі №347/1025/25). Отже невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 від 23.09.2026 року уповноваженими особами Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області є обгрунтованим.

Згідно ч.2 ст.307 КПК України: за результатом розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може скасувати рішення слідчого, дізнавача, прокурора, скасувати повідомлення про підозру, зобов`язати припинити дію, зобов`язати вчинити дію, відмовити у задоволенні скарги.

Отже, зважаючи на вище наведені обставини, скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 214, 277, п.10 ч.1 ст.303, 306, ч.1 ст.307, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и л а :

скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого (уповноважених осіб Косівського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області), яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України) залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1