Постановление суда № 140373112, 01.10.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5154/26

Провадження № 1-кс/346/1021/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, майора поліції ОСОБА_3 ., погоджене прокурором Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні № 62026140150000765 від 21.08.2026 року, за підозрою

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Джурків Коломийського району Івано-Франківської області, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого, громадянина України, українця, із середньою освітою, депутатом не являється, згідно зі ст.89 КК України раніше не судимого, військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.184 КПК України.

В даному клопотанні зазначено, що 10.04.2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 ( далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) підозрюваного призвано на військову службу за мобілізацією відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію».

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 100 (по стройовій частині) від 10.04.2025 р. солдата ОСОБА_5 призначено на посаду оператора групи зв`язку цього РТЦК.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу в Збройних Силах України солдат ОСОБА_7 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. введено воєнний стан строком на 30 діб на всій території України.

В подальшому, строк дії введеного на території України воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та триває станом на 30.09.2026 року.

Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Про введення в дію воєнного стану підозрюваному як солдату буцо достеменно відомо, оскільки Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.

Однак, підозрюваний, будучи обізнаним із вищезазначеними вимогами законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, 04.08.2026 р. в невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 17.00 год., самовільно залишив місце постійної дислокації ІНФОРМАЦІЯ_6 , що за адресою АДРЕСА_1 , без поважних причин та перебував поза його розташуванням, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його із проходженням військової служби.

29.09.2026 р. підозрюваного затримано працівниками Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області на території м. Коломия.

Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто в самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Крім цього, проходячи військову службу на посаді оператора групи зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_5 солдат ОСОБА_7 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Проте, солдат ОСОБА_7 , незважаючи на обов`язок неухильно дотримуватися вищезазначених норм законодавства, перебуваючи у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , в якій проживає ОСОБА_8 , з метою особистої наживи, вирішив вчинити крадіжку мобільних телефонів за наступних обставин:

Так, 28.09.2026 року. близько 21.20 год. підозрюваний, перебуваючи у приміщенні вказаної квартири, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, скориставшись відсутністю потерпілого, таємно, знаючи про те, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 р. та продовженого відповідно до указу Президента України від 13.07.2026 р. № 596/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 14.07.2026 р. № 4928-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, зі столу житлової кімнати викрав мобільні телефони «iPhone 13 Pro Max», 256 Gb вартістю 20 000 грн. та «Xiaomi RedMi 10C», 256 Gb вартістю 1 500 грн., після чого місце вчинення кримінального правопорушення покинув та спричинив майнову шкоду ОСОБА_8 на загальну суму 21 500 грн.

Таким чином, ОСОБА_7 також підозрюється у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто злочині, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України.

29.09.2026 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вказаних злочинів.

Обґрунтованість вказаної підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: матеріалами службового розслідування, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Слідчий також вказує на наявність ризиків , передбачених пунктами 1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України. Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , є тяжкими злочинами, за які відповідно до ч. 4 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строку від п`яти до восьми років, а ч. 5 ст. 407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема не з`являтися на виклики, посилаючись на ніби-то форс мажорні чи поважні обставини.

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, а саме оскільки останній являється військовослужбовцем, який самовільно залишив частину та подальше проведення службового часу на власний розсуд, не пов`язуючи його із проходженням військової служби кваліфікуватиметься як продовження кримінального правопорушення. Окрім цього, під час самовільного залишення військової служби вчинив тяжкий злочин.

Тому слідчий та прокурор просять подане клопотання задовольнити.

Підозрюваний та захисник заперечили проти задоволення вказаного клопотання та вказали, що посилання на зазначені ризики є безпідставними, а їх існування не доведено. Тому сторона захисту просить застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту, а у разі затосування тримання під вартою - визначити мінімальний розмір застави, передбачений при підозрі у вчиненні тяжкого злочтну.

Вивчивши клопотання, долучені матеріали, заслухавши сторін кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст.5 («п.1 (пп. (с))» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Тримання під вартою відповідно до вказаних конвенційних положень має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, пункти 55-56).

«Обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (Ilgar Mammadov проти Азербайджану, п.88; Erdagoz проти Туреччини, п. 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, п 32).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно із пунктами 1, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам:

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про її матеріальний та соціальний стан, зв`язками з державою, у якій її переслідують.

При вирішенні поданого прокурором клопотання суд враховує, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисних тяжких злочинів, один з яких (ч.5 ст.407 КК України) є тривалим та вчинявся підозрюваним впродовж близько 2 місяців.

Тому з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В контексті практики Європейського суду з прав людини слід зазначити, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бєкчиєв проти Молдови; Мангурас проти Іспанії).

Обставин, які є перешкодою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, не встановлено.

Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_7 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу.

Отже, клопотання слід задовольнити.

Строк тримання під вартою слід рахувати з часу фактичного затримання підозрюваного.

При цьому суд вважає, що розмір застави слід визначити у виді 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи, що підозрюваний вважається раніше не судимим, і мінімальним розміром за підозрою у інкримінованих злочинах є 20 вказаних розмірів вказаного мінімуму.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, 194, 197 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

клопотання задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 на строк 60 днів з моменту затримання, тобто з 29.09.2026 року до 27.11.2026 року включно.

Визначити заставу в розмірі 35 (тридцяти п`яти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 116 480 (сто шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області (Одержувач ТУ ДСА в Івано-Франківській області, код: отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA158201720355259002000002265, призначення платежу: застава по кримінальному провадженні №№ 62026140150000765 від 21.08.2026 року за ОСОБА_5 .

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в зазначеному розмірі, протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави та звільнення ОСОБА_5 з-під варти покласти на нього на строк до 27.11.2026 року включно такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з території Коломийського району Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утриматись від спілкування з усіма свідками та потерпілим в даному кримінальному провадженні, та роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню органом досудового розслідування.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 02.10.2026 року о 14 год.

Слідчий суддя:ОСОБА_1