Постановление суда № 140370307, 05.10.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/106/26

Єдиний унікальний № 742/455/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю: прокурора - ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , представника потерпілої адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисників: адвоката ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в межах об`єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.382 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області перебуває вказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.382 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотав про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів, оскільки на даний час не зникли всі ті ризики, у зв`язку з якими така міра запобіжного заходу відносно нього обиралася, проти чого потерпіла та її представник не заперечували.

Обвинувачений та його захисники заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник ОСОБА_7 просив залишити клопотання прокурора без розгляду, оскільки воно підписане керівником Прилуцької окружної прокуратури, який не включений у групу прокурорів. Разом з тим, захисники вважали за можливе застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу або визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Вислухавши думку прокурора, сторони потерпілої, обвинуваченого та його захисників, дослідивши матеріали провадження, суд дійшов висновку, що заявлене прокурором клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки на даний час всі ті ризики, у зв`язку з якими дана міра запобіжного заходу щодо нього обиралася ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області та дія якої була продовжена відповідними ухвалами суду, дійсно не зникли.

Так, ризик переховуватися від суду обґрунтовується тим, що обвинувачений, будучи обвинуваченим у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, перебуваючи на волі та розуміючи тяжкість і невідворотність покарання, що йому загрожує, матиме можливість безперешкодно покинути місце свого проживання з метою уникнення реального покарання, оскільки відповідно до вимог ст.75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням не може бути застосовано за порушення правил експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння. Крім того, у обвинуваченого відсутні джерела доходів та постійне місце проживання, а також на нього, як громадянина України чоловічої статі 21-річного віку, не поширюються обмеження щодо можливості виїзду за межі України.

Ризик незаконно впливати на потерпілу та свідків обґрунтовується тим, що у разі застосування будь-якого іншого запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_6 матиме змогу фізично та психологічно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом умовлянь, підкупу, залякування чи погроз з метою зміни їх показань на його користь, для уникнення або пом`якшення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, або схилити до відмови від давання показань як потерпілу, так і свідків, переважна більшість яких є його родичами та знайомими. Також обвинувачений матиме змогу відшукати інших свідків, на яких, шляхом здійснення підкупу, погроз або умовлянь здійснюватиме вплив з метою надання ними неправдивих показань.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтований тим, що обвинувачений, створивши дорожньо-транспортну пригоду, не викликав швидку допомогу, не залишився на місці дорожньо-транспортної пригоди до її приїзду, а навпаки покинув транспортний засіб на значній відстані від місця події. Своїми умисними та свідомими діями ОСОБА_6 намагався сховати автомобіль від працівників поліції. Таким чином, перебуваючи на волі, з метою уникнення чи пом`якшення покарання ОСОБА_6 може створити штучні докази чи підбурити осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій, що, у своїй сукупності, створює та встановлює обґрунтований ризик у даному кримінальному провадженні.

Крім того, існує ризик того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 , будучи раніше неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, у тому числі і за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та особою, яка не має права керування транспортним засобом, не зважаючи на накладені на нього стягнення та заборону керуванням транспортними засобами, будучи обвинуваченим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, ігноруючи необхідність явки на судові засідання, зухвало, умисно та свідомо продовжував вчиняти нові правопорушення та злочини, що свідчить про втрату ним будь-яких моральних запобіжників. А тому, перебування на волі обвинуваченого не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Хоча по відношенню до наслідків вина обвинуваченого є необережною, проте свідоме керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та без документа, який надає право такого керування, може призвести до повторного вчинення аналогічного правопорушення.

Водночас дії, пов`язані з керуванням транспортним засобом водієм у стані алкогольного сп`яніння, становлять особливу небезпеку не лише для життя та здоров`я такої особи, а і для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху.

Більш м`який запобіжний захід застосувати неможливо, оскільки запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання до обвинуваченого не забезпечить його належної поведінки, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації. Так, зважаючи на тяжкість злочину, наслідки у вигляді смерті дитини, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, вчиненою ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння, попри неодноразові факти притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, у тому числі за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та особою, яка не має права керування транспортним засобом, а також притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України, він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю виконання покладених на нього у відповідності до вимог ст. 194 КПК України обов`язків.

Неможливе застосування до обвинуваченого і запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки не встановлено осіб, які би заслуговували на довіру, щоб бути поручителями обвинуваченого для виконання останнім покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КК України.

Застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та при забороні цілодобово залишати житло не зможе повністю запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки ступінь значущості вищевказаних ризиків особливо значний, коли існує нагальна потреба у відшуканні та забезпеченні збереження доказів для з`ясування всіх обставин кримінального провадження, враховуючи тяжкість злочину. При цьому необхідно звернути увагу на відсутність у обвинуваченого постійного місця проживання та факт його реєстрації в іншому регіоні.

Запобіжний захід у вигляді застави також не забезпечить покладених на обвинуваченого обов`язків з вищезазначених підстав. Крім того, в матеріалах провадження відсутні будь-які дані про заставодавців, які би могли внести кошти на спеціальний рахунок, а також необхідно врахувати приписи п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно з якими суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Також необхідно взяти до уваги попередню процесуальну поведінку обвинуваченого, який до моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за відсутності поважних причин, жодного разу не з`являвся в судові засідання.

Під час вирішення клопотання слід врахувати практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки право обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства - рішення № 11036/03 від 18.03.2008 у справі «Ладент проти Польщі» (Laden v. Poland). Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (п. 79 рішення № 40107/02 від 10.02.2001 у справі «Харченко проти України»).

Постановою керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_9 від 08.04.2026 було включено керівника Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_10 до групи прокурорів у кримінальному провадженні №12025270330000029 від 09.01.2026 та визначено його старшим групи прокурорів (том 1, а.п.254), тому суд вважає безпідставними посилання захисника ОСОБА_7 на незаконність подання керівником Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_10 клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , у зв`язку з чим таке не підлягає залишенню без розгляду.

Також суд не вбачає підстав для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_6 , будучи обвинуваченим у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, перебуваючи на волі та розуміючи тяжкість і невідворотність покарання, що йому загрожує, матиме можливість безперешкодно покинути місце свого проживання з метою уникнення реального покарання, матиме змогу фізично та психологічно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом умовлянь, підкупу, залякування чи погроз, з метою зміни їх показань на його користь, для уникнення або пом`якшення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, або схилити до відмови від давання показань як потерпілу, так і свідків, може створити штучні докази чи підбурити осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень та може вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим суд приходить до переконання про необхідність продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою до 60 днів, як того просив у своєму клопотанні прокурор.

Керуючись ст. 331, 369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою продовжити до 01.12.2026 без визначення розміру застави.

В частині продовження дії запобіжного заходу ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з часу проголошення її повного тексту.

Повний текст ухвали оголошено 05.10.2026 о 8 год. 10 хв.

Суддя ОСОБА_11