Постановление суда № 140367458, 06.10.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/41654/26

Провадження № 1-кс/947/15067/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Плахтіївка, Білгород-Дністровського району, Одеської області, з неповною вищою освітою, неодруженого, без дітей, який перебуває на посаді оперуповноваженого СКП ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, раніше не судимий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України

В С Т А Н О В И В:

І. Суть клопотання

06 жовтня 2026 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 449 280 гривень.

Клопотання обґрунтоване тим, що Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12026160000000637 від 16.06.2026 за ч. 3 ст. 332 КК України.

На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

На думку слідчого застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.

2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 частково заперечив проти задоволення клопотання з врахуванням матеріального стану підозрюваного.

2.3. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

ІІІ. Мотиви слідчого судді

3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.

3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя

Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

3.3. Оцінка обґрунтованості підозри

Зміст повідомлення про підозру

05.10.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.332 КК України.

Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.

В ході досудового розслідування встановлено, що Установлено, що згідно наказу начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_4 призначений на посаду оперуповноваженого СКП ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області.

Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч. 3 ст. 18 КК України, органи Національної поліції віднесені до правоохоронних органів, а ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді поліцейського - оперуповноваженого СКП ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, в спеціальному службовому званні «лейтенант поліції» являється службовою особою правоохоронного органу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 2 Закону передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах, зокрема охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, а також протидії злочинності.

Згідно з ст. 3 Закону, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, ст. 8 Закону передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Також відповідно до ст. 18 Закону, поліцейський зобов`язаний, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

У ст. 19 Закону зазначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські, поміж іншого, несуть кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Служба в поліції, відповідно до ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію», є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до покладених завдань, згідно зі ст. 23 Закону, поліція, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; сприяє Державній прикордонній службі України у виявленні каналів незаконного перетинання державного кордону, переміщення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та разом із відповідними правоохоронними органами ліквідовує такі канали.

У відповідності до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався і діє на теперішній час.

Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час на території України діє воєнний стан, про який ОСОБА_4 достовірно обізнаний.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України . Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 04.11.1991 № 1777-XII «Про державний кордон України» (далі - Закон № 1777-XII) де зазначено, що Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Згідно ст. 3 Закону № 1777-XII державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, встановлюється:

1)на суші - по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах;

2) на морі - по зовнішній межі територіального моря України;

3) на судноплавних річках - по середині головного фарватеру або тальвегу річки; на несудноплавних річках (ручаях) - по їх середині або по середині головного рукава річки; на озерах та інших водоймах - по прямій лінії, що з`єднує виходи державного кордону України до берегів озера або іншої водойми. Державний кордон України, що проходить по річці (ручаю), озеру чи іншій водоймі, не переміщується як при зміні обрису їх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла річки (ручаю) в той чи інший бік;

4) на водосховищах гідровузлів та інших штучних водоймах - відповідно до лінії державного кордону України, яка проходила на місцевості до їх заповнення;

5) на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через прикордонні ділянки судноплавних і несудноплавних річок (ручаїв), - по середині цих споруд або по їх технологічній осі, незалежно від проходження державного кордону України на воді».

Відповідно до ст. 9 Закону № 1777-XII, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.

Також, у відповідності до ст. 11 вказаного Закону № 1777-XII, зазначено, що особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю. У відповідних випадках здійснюється також санітарно-карантинний, ветеринарний і фітосанітарний контроль, контроль за вивезенням з території України культурних цінностей та інший контроль. Контроль організується і здійснюється у встановленому актами законодавства України порядку.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України від 05.11.2009 № 1710-VI «Про прикордонний контроль» (далі - Закон № 1710-VI), прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1710-VI, прикордонний контроль і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів та вантажів здійснюються: 1) у пунктах пропуску через державний кордон; 2) поза пунктами пропуску у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті; 3) на території суміжних держав у порядку, передбаченому статтею 26 цього Закону.

Перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються у пунктах пропуску через державний кордон протягом часу роботи такого пункту. Час роботи пункту пропуску через державний кордон, який не працює цілодобово, зазначається на інформаційному стенді перед в`їздом до нього.

Частиною 3 ст. 5 Закону № 1710-VI визначено, що пропуск через державний кордон може здійснюватися поза пунктами пропуску через державний кордон або в пунктах пропуску в неробочий час у разі: 1) прибуття яхти до порту чи відходу яхти з порту у порядку, встановленому частиною четвертою статті 20 цього Закону; 2) прибережного рибальства; 3) плавання річкових і морських суден внутрішніми водними шляхами; 4) сходження на берег екіпажу судна для перебування на території населеного пункту, в якому розташований порт; 5) виникнення особливих потреб гуманітарного характеру особи або групи осіб за умови відсутності загроз національній безпеці України; 6) виникнення невідкладних обставин, пов`язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та їх наслідків, загрози життю, за умови відсутності загроз національній безпеці України.

Частиною 4 ст. 5 Закону № 1710-VI зазначено, що рішення про пропуск осіб та транспортних засобів, у яких вони прямують, поза пунктами пропуску через державний кордон приймається начальником органу охорони державного кордону.

Рішення про пропуск осіб у неробочий час у пунктах пропуску через державний кордон приймається начальником підрозділу охорони державного кордону, а щодо транспортних засобів і вантажів - за погодженням з керівником митного органу.

Такі рішення приймаються посадовими особами, у зоні відповідальності яких перебуває ділянка державного кордону, де буде здійснено такий пропуск, та оформлюються в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», 24 лютого 2022 року Указом Президента України за № 64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин строком на 30 діб, який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, термін дії якого в подальшому неодноразово продовжувався

Так, відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені зокрема ст. 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Проте, всупереч вимогам наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_4 , являючись оперуповноваженим СКП ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, у невстановлені слідством день, час та місці, але не раніше 16.06.2026 та не пізніше 04.10.2026, заздалегідь вступивши у попередню змову з ОСОБА_6 , який являється старшим оперуповноваженим СКП ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, невстановленою особою на ім`я « ОСОБА_7 », який використовував аккаунт в месенджері Телеграм під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », однак номер телефону якого сховано, та іншими невстановленими особами, спрямовану на незаконне переправлення особи чоловічої статі через державний кордон України до Республіки Молдова поза межами пунктів пропуску, та діючи з корисливих мотивів відповідно до заздалегідь спланованих дій, домовились здійснити незаконне переправлення через державний кордон України громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (особа, залучена до конфіденційного співробітництва та до проведення негласних слідчих (розшукових) дій) за грошову винагороду у сумі 11 000 доларів США.

Так, 06.08.2026 реалізуючи спільний протиправний умисел, направлений на організацію незаконного переправлення декількох осіб через державний кордон України з корисливих мотивів, сприяючи процесу порадами та вказівками невстановлена особа, яка представлялась на ім`я « ОСОБА_7 » та використовувала акаунт в месенджері Телеграм під назвою « ОСОБА_9 » та мобільний номер телефону якого сховано, за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , провів телефонну розмову з ОСОБА_8 , якому роз`яснив, яким саме чином буде здійснено його переправлення через державний кордон України поза межами офіційних пунктів пропуску, роз`яснив маршрут до місця перетину державного кордону України, повідомивши яким транспортом відбудеться перевезення до кордону з Республікою Молдова та які речі необхідно брати із собою.

В подальшому, невстановлена особа « ОСОБА_7 », протягом всього часу в ході спілкування з ОСОБА_8 шляхом листування в телеграм каналі 08.08.2026, 09.08.2026, 11.08.2026, 12.08.2026, 17.08.2026, 22.08.2026, 26.08.2026, 06.09.2026, 11.09.2026, 14.09.2026, 20.09.2026, 22.09.2026, 26.09.2026 та 02.10.2026, повідомив, що особи, які безпосередньо будуть його переправляти через державний кордон України, здійснюють перевірку та безпечність маршруту та у зв`язку з певними організаційними обставинами, організація перетину буде відтермінована, надавши вказівку очікувати його подальших команд та бути на поготові.

Таким чином, 02.10.2026 невстановлена особа на ім`я « ОСОБА_7 », яка використовує акаунт в месенджері Телеграм під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зателефонувала ОСОБА_8 та повідомила, що організація його незаконного переправлення через державний кордон запланована на 04.10.2026. Також в ході розмови зазначив, що йому необхідно з собою взяти лише предмети першої необхідності (документи, воду, речі для перевдягання), та запевнив ОСОБА_8 , що за ним приїде водій, який має документи для безперешкодного пересування по території України, на підставі яких автомобіль не буде оглядатись на блокпостах, таким чином він доставить його до кінцевого місця.

Крім того, 03.10.2026 під час телефонної розмови невстановлена слідством особа на ім`я « ОСОБА_7 », яка використовує акаунт у месенджері Telegram під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », повідомила ОСОБА_8 про необхідність перерахування ним завдатку у вигляді криптовалюти в розмірі 500 USDT на криптогаманець «НОМЕР_4». Крім того, зазначена особа висунула вимогу надіслати їй скріншот із криптогаманця ОСОБА_8 , на якому відображався б залишок у розмірі 8000 доларів США, як підтвердження наявності у нього коштів для остаточного розрахунку після організації його незаконного переправлення через державний кордон України. Також « ОСОБА_7 » повідомив ОСОБА_8 про необхідність очікувати подальших вказівок.

На виконання зазначених вимог 03.10.2026 о 14 год. 37 хв. ОСОБА_8 здійснив переказ криптовалюти в розмірі 500 USDT на криптогаманець «НОМЕР_4», що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 03.10.2026 еквівалентно 22 416,65 грн.

Далі, 04.10.2026 близько 12:30 години невстановлена особа чоловічої статі з акаунту в месенджері Телеграм під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », подзвонив та в ході телефонної розмови домовився з ОСОБА_8 про час та місце зустрічі з іншими учасниками неправомірних дій, які його заберуть на автомобілі, а саме о 14:00 годині приїде водій до ТРЦ «Сіті Центр», який розташований за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 2.

Прибувши за раніше обумовленою адресою, за попередньою домовленістю близько 13:40 години в ході телефонної розмови невстановлена особа на ім`я « ОСОБА_7 », яка використовує акаунт в месенджері Телеграм під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », повідомив ОСОБА_8 , що його має забрати автомобіль в найближчий час.

В подальшому, 04.10.2026 близько 14:09 години , діючи за вказівкою невстановленої особи на ім`я « ОСОБА_7 », реалізуючи спільний протиправний умисел, направлений на незаконне переправлення через державний кордон України з корисливих мотивів, та встановивши точне місце знаходження ОСОБА_8 , оперуповноважений СКП ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 прибув на транспортному засобі марки «Ford Fusion» в кузові коричневого кольору, д.н.з. « НОМЕР_1 », забрав ОСОБА_8 з яким почав рух в напрямку АЗС «SOCAR», яка розташована за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 11А, куди на зустріч до них приїхав старший оперуповноважений СКП ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 на автомобілі марки «HYUNDAI SONATA» з державним номерним знаком НОМЕР_2 .

В послідуючому, ОСОБА_4 з ОСОБА_6 на вказаних автомобілях поїхали до ЖК «Кадор», розташованого на вулиці Сахарова в м. Одесі, де ОСОБА_6 передав автомобіль «HYUNDAI SONATA», н.з. НОМЕР_2 , невстановленій слідством особі, після чого сів за кермо автомобіля марки «Ford Fusion», в свою чергу ОСОБА_4 пересів на переднє пасажирське сидіння, та разом із ОСОБА_8 почали рух у напрямку н.п. Велика Михайлівка Роздільнянського району Одеської області.

Далі, о 16:30 годині ОСОБА_4 , діючи спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , перетнули контрольно-ревізійний пост відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_5. Під час проходження контрольно-ревізійного поста вони пред`явили посвідчення поліцейських, унаслідок чого безперешкодно проїхали блокпост та продовжили рух.

У подальшому, під час зупинки на автозаправній станції «Укрнафта», розташованій у с. Кучурган Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_4 , діючи за вказівкою невстановленої слідством особи на ім`я « ОСОБА_7 », яка, за наявними даними, використовує акаунт у месенджері Telegram під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », висунув ОСОБА_8 вимогу передати грошові кошти в сумі 1000 доларів США.

На виконання зазначеної вимоги ОСОБА_8 передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1000 доларів США (що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 04.10.2026 еквівалентно 44 830 грн), за надані послуги з перевезення. Після отримання вказаних грошових коштів ОСОБА_4 продовжив рух у напрямку державного кордону України.

В подальшому, 04.10.2026 о 17:15 годині поблизу с. Велика Михайлівка, Роздільнянського району Одеської області, на відстані 16 км від державного кордону України, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 працівниками правоохоронних органів затримано у порядку ст. 208 КПК України на місці вчинення кримінального правопорушення.

Щодо обґрунтованості підозри

Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Обґрунтованість повідомленого ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:

- протоколом обшуку автомобіля марки «Ford Fusion» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , в ході якого виявлено та вилучено: грошові кошти у сумі 1000 доларів США;? грошові кошти у сумі 3445 грн.; мобільний телефон iPhone 17 PRO MAX корпусі синього кольору; мобільний телефон iPhone 14 PRO у корпусі чорного кольору; спеціальний засіб - палиця гумова; кайданки; і сам автомобіль марки «Ford Fusion» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , технічний паспорт автомобіля, ключ від автомобіля;

- протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України, згідно якого виявлено та вилучено службове посвідчення поліції НОМЕР_5, службовий жетон НОМЕР_6;

- протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України, в ході якого виявлено та вилучено: службове посвідчення поліції НОМЕР_8, службовий жетон НОМЕР_7, грошові кошти в сумі 1000 гривень (1 купюра);

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , який підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення;

- протоколом огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_8 та іншими доказами у їх сукупності.

Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332КК України.

Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.

3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких та корисливих, що передбачені ч. 3 ст. 332 КК України.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.

Слідчий суддя враховує, що підозрюваний неодружений, без дітей.

Також зазначений ризик підвищений самими обставинами інкримінованого правопорушення, а також тим, що підозрюваний перебуває на посаді правоохоронного органу.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.

3.6. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні

Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:

- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;

- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваного

3.7. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.

Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.

Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваній іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

3.8. Щодо інших ризиків

На переконання слідчого судді, стороною обвинувачення не доведена наявність інших зазначених у клопотанні ризиків.

3.9. Щодо визначення розміру застави

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого кримінального злочину, що пов`язане із організацією незаконного переправленням осіб придатних до військової служби через державний кордон України у групі осіб в умовах воєнного стану, що опосередковано впливає на обороздатність держави та свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, а також високий ступінь встановлених ризиків, слідчий суддя приходить до висновку, що застава в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 332 800 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених цим Кодексом.

3.10. Щодо покладення на підозрюваного обов`язків

У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

-не відлучатися з місця проживання на території України без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-заборонити спілкуватися зі свідками у кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_4 ;

-цілодобово носити електронний засіб контролю.

Зазначені обов`язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.

Строк дії обов`язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України.

За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 грудня 2026 року включно.

Визначити розмір застави - 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеської області, ОСОБА_4 , слід негайно звільнити з - під варти.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення вказаної застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 02 грудня 2026 року включно наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

-не відлучатися з міста Одеса без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-заборонити спілкуватися зі свідками у кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_4 ;

-цілодобово носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1