Решение № 140366479, 07.08.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/778/26

Провадження № 2-о/589/87/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Лєвши С.Л.,

з участю секретаря судового засідання Чайки Г.О.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в місті Шостка Сумської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, про встановлення факту постійного проживання на певній території,-

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2026 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області із заявою, в якій просить встановити факт її постійного проживання, у період часу з 25 вересня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 на території села Богданівка Шосткинського району Сумської області.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Богданівка Шосткинського району Сумської області, постійно проживала та працювала на території села.

Згідно із Додатком №1 до постанови Кабінету Міністрів України Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» від 23 липня 1991 року за №106, село Богданівка Шосткинського району Сумської області віднесено до третьої категорії зони радіаційного забруднення території зони гарантованого добровільного відселення, а тому заявник відноситься до третьої категорії осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи та користується пільгами і компенсаціями встановленими для такої категорії населення.

15 грудня 1993 року заявнику ОСОБА_1 . Сумською обласною державною адміністрацією видано посвідчення громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії «3».

З 2021 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області (далі ГУПФУ у Сумській області), є пенсіонером за віком та отримує пенсію, не працює.

11 квітня 2025 року заявник звернулась до ГУПФУ у Сумській області, із заявою про нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіаційного забруднення зоні гарантованого добровільного відселення, проте їй було відмовлено у зв`язку з розбіжностями у відомостях про зареєстроване місце проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, наявними в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 , та відомостях з Єдиного державного демографічного реєстру.

Встановлення цього факту заявнику необхідно для підтвердження факту постійного проживання на території села Богданівка Шосткинського району Сумської області у період з 2015 року по 2025 рік для нарахування та виплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву про встановлення факту постійного проживання підтримала, в обґрунтування послалася на обставини зазначені в ній. Додатково показала, що постійно з народження проживає у селі Богданівка Шосткинського району Сумської області, тут працювала до 2010 року. У 1993 році отримала посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Проживає з чоловіком, має двох дорослих дітей, спільно з чоловіком ведуть сільське господарство. Встановлення факту постійного проживання потрібно їй для нарахування та виплати підвищення до пенсії, як постраждалій у Чорнобильській катастрофі відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 за №4059-ІХ (далі - Закон №4059-ІХ).

В судове засідання представник заінтересованої особи ГУПФУ у Сумській області не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином. Заяв або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав. (а.с.18)

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до фотокопії паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , орган що видав 5928, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження село Богданівка Шосткинського району Сумської області, РНОКПП - НОМЕР_2 . (а.с.4)

Із фотокопії посвідчення громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, категорія 3, серія НОМЕР_3 , вбачається що посвідчення видане ОСОБА_1 , Сумською обласною державною адміністрацією 15 грудня 1993 року. (а.с.6)

Відповідно до фотокопії Відомостей з реєстру територіальної громади про місце проживання особи за період з 12 вересня 1980 року по 10 квітня 2025 року, виданих Сектором реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шосткинської міської ради 10 квітня 2025 року за №37, ОСОБА_1 була зареєстрована у період з: 12 вересня 1980 року по 25 вересня 2015 року за адресою: АДРЕСА_1 ; у період з 25 вересня 2015 року по 07 квітня 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 ; у період з 07 квітня 2025 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 . Аналогічні відомості зазначені у довідці, яка видана Виконавчим комітетом Богданівського старостинського округу Шосткинської міської ради Сумської області 13 лютого 2026 року №150. (а.с.7, 8)

Відповідно до фотокопій виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого виданих Комунальним некомерційним підприємством «Шосткинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», ОСОБА_1 у період з 1991 року по 20 липня 2023 року та у період з 31 липня 2023 року по 28 січня 2026 року, зверталася за медичною допомогою, має ряд захворювань. (а.с.9, 10)

Відповідно до листа виданого Головним управління Пенсійного фонду України в Сумській області 09 травня 2025 року за №1800-0202-8/19780, ОСОБА_1 було відмовлено у встановленні до її пенсії доплати відповідно до ст. 45 Закону №4059-ІХ, у зв`язку з розбіжностями у відомостях про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення, наявними в її електронній пенсійній справі, та відомостях з Єдиного державного демографічного реєстру. (а.с.12)

Із фотокопії Акта про встановлення факту проживання без реєстрації на території с. Богданівка від 12 лютого 2026 року, вбачається, що дійсний Акт складено старостою Богданівського старостинського округу Шосткинської міської ради ОСОБА_2 , в присутності свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в тому, що за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживала в с.Богданівка з 1980 року по даний час. З 22 вересня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала в с. Богданівка без реєстрації. Вела постійно господарство, доглядала за земельною ділянкою. (а.с.11)

Згідно з рішенням, ухваленим Сумським окружним адміністративним судом 29 жовтня 2025 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 11.04.2025 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам - відмовлено. (а.с.13-15)

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що проживає постійно в селі Богданівка Шосткинського району Сумської області. ОСОБА_1 живе в селі по сусідству. Заявник проживає з чоловіком, спільно ведуть сільське господарство. Подружжя має двох, вже, дорослих дітей, які живуть окремо. ОСОБА_1 постійно проживає у селі Богданівка, ніколи із села не виїжджала. Підтверджує той факт, що ОСОБА_1 постійно проживає з 2015 року по 2025 рік у селі Богданівка Шосткинського району Сумської області.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_1 є її сусідкою, приятелюють. ОСОБА_1 з 1991 року постійно проживає у селі Богданівка Шосткинського району Сумської області, має двох дітей, які вже дорослі та живуть окремо. ОСОБА_1 спільно з чоловіком ведуть сільське господарство. Підтверджує той факт, що ОСОБА_1 постійно проживає з 2015 року по 2025 рік у селі Богданівка Шосткинського району Сумської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та іншої мети - ні.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі №370/2598/16-ц та від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21.

За змістом положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII) документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватись пільгами, встановленими Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (ст. 65 Закону №796-XII).

Відповідно до ст. 15 Закону №796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Згідно з п. 2 ст. 11 Закону України №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій.

У відповідності до п.6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551, потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Як зазначено вище, згідно з п. 2 ст. 11 Закону України №796-XII, як особа, яка станом на 1 січня 1993 року прожила на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.1991 №44, заявнику видане посвідчення громадянина, яка постійно проживала на території гарантованого добровільного відселення серії Б №663937 від 15 грудня 1993 року. (а.с.6)

Відповідно до ст. 45 Закону №4059-ІХ установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361,00 гривень. Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Так, враховуючи вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 №1524 «Про деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення», заявник має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

Слід звернути увагу, що у ст. 45 Закону № 4059-ІХ чітко зазначено, що відповідні виплати припиняються після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Аналіз зазначеної норми свідчить, що відповідні виплати припиняються після залишення відповідної території та реєстрації такого проживання за межами радіоактивно забруднених зон, що підтверджується відомостями з реєстрів.

Заявник ОСОБА_1 з 1980 року по 2015 рік була зареєстрована та постійного проживала у селі Богданівка Шосткинського району Сумської області. У період з 25 вересня 2015 року по 17 квітня 2025 року була зареєстрована поза межами населеного пункту, віднесеного до зони гарантованого добровільного відселення, проте свідками у судовому засідання підтверджено, що заявник із села Богданівка Шосткинського району Сумської області ніколи не виїжджала, а постійно проживала, працювала, спільно з чоловіком виховувала дітей та вела сільське господарство. Будь-яких інших належних та допустимих доказів в матеріалах справи на спростування вказаного вище до суду не надано.

За таких обставин запис про зміну зареєстрованого місця проживання заявника в окремий періоду часу, поза межами села Богданівка Шосткинського району Сумської області не може розцінюватися як свідчення зміни нею місця проживання, а є наслідком особливостей ведення реєстраційного обліку у відповідний період. Сукупність досліджених доказів є взаємопов`язаною і узгоджено підтверджує постійне проживання заявника ОСОБА_1 у селі Богданівка Шосткинського району Сумської області без вибуття за межі зони гарантованого добровільного відселення у період з 25 вересня 2015 року по 07 квітня 2025 року.

Пред`явлення вимог про встановлення факту проживання на території радіоактивного забруднення пов`язується заявником з наміром нарахування та виплати їй доплати, як непрацюючому пенсіонеру, яка постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення і буде гарантією дотримання передбачених чинними законодавством пільг для осіб її категорії.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом. Відповідно до вимог п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки не є визначальною обставиною.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що законодавець не пов`язує місце проживання особи з місцем реєстрації такої особи, а ототожнює його з місцем проживання особи, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджені в судовому за засіданні докази, оцінку яким надано як окремо, так і у їх взаємному сукупному зв`язку, підтверджують обставини постійного проживання заявника ОСОБА_1 в період часу з 25 вересня 2015 року по 07 квітня 2025 року в селі Богданівка Шосткинського району Сумської області, що віднесене до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Судом не отримано доказів на спростування цих відомостей, а тому подана заява про встановлення факту постійного проживання на певній території підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 76-81, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, про встановлення факту постійного проживання, задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 25 вересня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 на території села Богданівка Шосткинського району Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

- заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 ;

- заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області - ідентифікаційний код юридичної особи - 21108013, адреса місцезнаходження юридичної особи - поштовий індекс 40009, місто Суми, вулиця Степана Бандери, будинок 43.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області С.Л.Лєвша