Решение № 140363589, 22.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/23679/24

пр. № 2/759/355/26

22 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Косінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у листопаді 2024 р. позивачі через свого представника звернулися до суду із зазаначеними позовними вимогами, просять суд стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 98779 грн 49 коп. та моральну шкоду, завданою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 2201260 грн 00 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопопушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, з метою зменшення часових та процесуальних витрат, між ОСОБА_2 як законим представником неповнолітньої доньки, яка є потерпілою та підозрюваною укладено усний договір про повне відшкодування заподіяної його родині матеріальної та моральної шкоди, повязаної з каліцтвом їхньої доньки ОСОБА_1 у результаті ДТП, які не було виконано відповідно до договору що унеможливлює примирення сторін. просить позовні вимоги задовольнити, стягнути матеріальну шкоду витраченні на ліки та моральну шкоду.

04.12.2024 представником відповідача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого підозрювана була їх кліентом на підставі страхового полісу № АК-8152711 від 18.10.2018. Станом на 02.12.2024 жоден з позивачів до ПАТ «СК «УСГ» з заявою про виплату страхового відшкодування не звертались, а тому, позовна заява подана передчасно відповідно до судової практики Постанови від 02.12.2021 у справі №753/17190/18 Верховного Суду. Стосовно стягнення моральної шкоди, зазначено, що позивачами не приєднано жодного доказу про витрати з медичного закладу, витрати на лікування не знаходяться в причинно-наслідковому звязку з травмами отриманими в результаті ДТП, а також, що позивачі приховують інформацію про повне відшкодування витрат на лікування постраждалій особі від винуватиці ДТП (а.с. 82-91, т. 1).

Відповідач ОСОБА_4 зазначила, що виконала всі грошові зобовязання шодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди перед позивачами, про це свідчить заява, власноруч написана батьком потерпілої та матірю. В заяві вказано, що жодних претензій він не має до відповідача і просить кримінальне провадження відносно неї закрити. Загальна сума відшкодування витрат протягом 23.04.2019-30.06.2019. склала 62820 грн 00 коп. приблизно 12.06.2019, майже одразу після реабілітації, позивачі вирішили поїхати на відпочинок за кордон. Для цього вони звертались до лікаря-хірурга ЛДЦ «Добробут», щодо надання дозволу та відповідної документації для проходження прикордоної служби. При поверненні з відпочинку відповідачу повідомили, що потрібна повторна операція, тріснула пластина. Тобто, у позивача трапився післяопераційний рецидив. На прохання відповідача провести експертизу для встановлення істини - родина позивачів відмовилась. Позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими (а.с. 115, 159-164, т. 1).

30.10.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, висновок за результатами проведення судової психологічної експертизи від 05.06.2023 №12102/23-61 не може бути оцінений як належний, допустимий, достовірний доказ у справі з підстав порушення експертами вимог п. 4.13 Інструкції №53/5 (а.с. 100-102, т. 2).

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.11.2024 справу розподіллено на суддю Ул`яновску О.В. (а.с 65, т. 1).

07.11.2024 отримано Інформацію про задеклароване/зареєстровано місце проживання особи (а.с. 67, т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва 08.11.2024 відкрито провадження по справі, у порядку загального позовного провадження (а.с. 68, т. 1).

Ухвалами Святошинського районного суду м. Києва 11.03.2025 та 03.06.2026 задоволено клопотання представника відповідача та здійснено витребування необхідної документації (а.с. 181, т. 1, 151, т. 2).

Ухвалами Святошинського районного суду м. Києва 11.03.2025 та 30.10.2025, 03.06.2026 задоволено клопотання представника відповідача та призначено по справі судово-медичну експертизу (а.с. 183, т. 1, а.с. 107, т. 2, 153, т. 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва 28.05.2026 у задоволені заяви про відвід головуючому судді відмовлено (а.с. 135, т. 1).

Представник позивача та позивач у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.У минулих судових засіданнях позовні вимоги підтримував, посилаючись на обставини, зазначені у позові.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» у судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином, просила слухати справу без її участі, врахувати недобросовістну поедінку представника позивача щодо ненаданя належних документів для проведення експертизи (а.с. 183, т. 2).

Представник відповідача та відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не зявилися, повідомлені належним чином, причини неявки не повідомлено.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.09.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю осіб, які не з`явилися, що є у справі.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами, а саме, 03.04.2019 трапилась ДТП за участю транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4 , яка здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_1 . В результаті ДТП ОСОБА_1 було заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Відносно ОСОБА_4 складено обвинувальний акт у вчиненні кримінального правопопушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

ОСОБА_4 була кліентом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі страхового полісу № АК-8152711 від 18.10.2018.

Відповідач ОСОБА_4 повідомила, що виконала всі грошові зобовязання шодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди перед позивачами, про це свідчить заява, власноруч написана батьком потерпілої та матірю. В заяві вказано, що жодних претензій він не має до відповідача і просить кримінальне провадження відносно неї закрити.

Загальна сума відшкодування витрат протягом 23.04.2019-30.06.2019. склала 62820 грн 00 коп.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

у відповідності з частини четвертої, шостої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Таким чином, вина ОСОБА_4 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Кошти позивачами були отримані та відповідна заява була складена до відкриття провадження у цій справі в рамках кримінального провадження, в той же час позивачі та її представник не подавали до суду будь-яких заяв з процесуальних питань, не відмовлялись від позовних вимог та не зменшували позовні вимоги, заявлену суму матеріальної та моральної шкоди просили стягнути з відповідачів.

Враховуючи те, що позовна заява до суду була подана у листопаді 2024 р., а позивачі отримали кошти у 2019 р. від винуватої особи , як відшкодування завданої нею шкоди в ДТП, яке мало місце 03.04.2019, про що складена відповідна заява до слідчих органів, з урахуванням того, що позивачі зазначили, що майнових та моральних претензій до відповідачки, зокрема після подання цього позову до суду, не має, а також з огляду на те, що позивачі та її представник наполягали на задоволенні позовних вимог в тому числі і заявлених до винуватої особи , суд вважає, що з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача до ОСОБА_4 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди є безпідставними, а тому у задоволені позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 необхідно відмовити.

Стосовно позовних вимог до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди необхідно наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та завданою шкодою, вина.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.

В силу статті 5 зазначеного вище Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву відповідача станом на 02.12.2024 (день подання відзиву до суду) жоден з позивачів до ПАТ «СК «УСГ» з заявою про виплату страхового відшкодування не звертались, а тому, позовна заява подана передчасно відповідно до судової практики Постанови від 02.12.2021 у справі №753/17190/18 Верховного Суду.

Наявні в матеріалах справи та досліджені у судовому засіданні докази, які описані судом вище, спростовують твердження позивачів про наявність підстав для стягнення з відповідачів матеріального збитку, як відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом не було встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діями страхової компанії та причиненням шкоди дочки позивачів, вимоги до відповідача, як до страховика цивільно-правової відповідальності, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що судом під час розгляду справи не встановлено підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з страхової компанії на користь позивачів матеріального збитку, зокрема з підстав недоведеності спричинення матеріального збитку протиправними діями відповідача, відсутні відповідно підстави й для задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди з вказаного відповідача.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, з огляду на обґрунтування заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивачів щодо заявлених вимог до відповідачів, з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення суду, позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому позовна заява не підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, то не підлягають розподілу судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 51 Конституції України; ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 223 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 02.09.2026