Постановление суда № 140362963, 05.10.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/10814/25

Провадження №2-о/463/176/26

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

05 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань Онишкевича О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання юридичного факту про самостійне виховання і утримання батьком ОСОБА_1 двох дітей: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Матеріали заяви надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 11 листопада 2025 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких визначено суддю Стрепка Н.Л.

Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року у відкритті провадження у справі за вказаною заявою було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 17 квітня 2026 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано вказану вище ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2025 року та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Матеріали справи повернулись до Личаківського районного суду м. Львова 29 квітня 2026 року, автоматизованою системою документообігу суду такі передано для продовження розгляду раніше визначеному судді Стрепка Н.Л.

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами окремого провадження, формування та зберігання справи здійснювати в змішаній (паперовій та електронній) формі; призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження в судовому засіданні 29 травня 2026 року, залучено до участі у справі у якості заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 ; витребувано в Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання державного кордону за період останніх 5 (п`яти) років ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; зобов`язано Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради як орган опіки та піклування скласти акт обстеження житлових умов за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

20 травня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» на виконання вказаної вище ухвали від Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради надійшов акт обстеження умов проживання.

Протокольною ухвалою судового засідання 29 травня 2026 року було виключено з числа заінтересованих осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 , залучено до участі у справі у якості заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також визнано обв`язкою явку заявника в наступні судові засідання.

Разом з тим, в наступні судові засідання 9 липня 2026 року та 28 липня 2026 року заявник не з`явився.

В судове засідання 5 жовтня 2026 року заявник та його представник знову не з`явились, про причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не подали.

Інші учасники, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 5 жовтня 2026 року також не з`явились, явку представників не забезпечили, про причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення розгляду заяви чи будь-яких інших клопотань чи заяв по суті справи до суду не подали, відтак суд вважає за можливе вирішити питання про залишення заяви без розгляду за відсутності учасників справи, що не з`явились в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Окрім того згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Так частинами 1, 5 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 ЦПК України у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ч. 8 ст. 49 ЦПК України заявник та заінтересовані особи у справах окремого провадження мають права та обов`язки сторін, крім випадків, передбачених у розділі IV цього Кодексу.

При цьому згідно з ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Також відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відтак з наведеного вбачається, що ЦПК України передбачає імперативну норму щодо наявності в заявника обов`язку з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо його явка визнана судом обов`язковою, оскільки в такому разі нез`явлення заявника в судове засідання перешкоджає вирішенню заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з обставинами такої судом було визнано обов`язковою явку в судове засідання заявника для надання особистих пояснень, про що повідомлено представника заявника в судовому засіданні та самого заявника відповідно до положень абзацу 1 ч. 6 ст. 128 ЦПК України шляхом надсилання судових повісток до його електронного кабінету, водночас заявник у призначені судові засідання для надання пояснень повторно не з`явився та про причини неявки не повідомив.

В своєму рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 у справі №1-9/2011 Конституційний Суд України зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Процесуальні права та обов`язки учасників справи визначені ст. 43 ЦПК України. Зокрема, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Водночас учасник справи зобов`язаний: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Окрім того, згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

А частиною 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу №552/2378/17, визначив зловживання, як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Зловживаючи процесуальними правами, особа може вдатися до дезінформації суду. Мова йде про неповідомлення суду відомостей, які мають значення для справи, введення суду в оману, свідоме викривлення фактів у заяві (рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України»). Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Це підтверджується постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14.

«Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій» (окрема думка судді Валентини Сімоненко щодо постанови ВС від 2 жовтня 2019 року у справі №750/3021/18).

Таким чином, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад цивільного судочинства.

Оскільки жодних підтверджуючих доказів про неможливість заявника з`явитись в судове засідання суду не представлено, відтак суд не вбачає жодних обставин, які б перешкоджали заявнику з`явитись в судове засідання та вжити заходів щодо участі у розгляді даної справи.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» він зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України» наголошує на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 листопада 2022 року у справі №905/458/21 сформовано висновок, згідно якого якщо нез`явлення позивача перешкоджає вирішенню спору (якщо розгляд справи за відсутності позивача неможливий), суд, не зважаючи на заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, позбавлений права розглянути справу по суті. У разі, якщо суд визнав явку позивача обов`язковою до подання позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, то суд, не зважаючи на це клопотання, зобов`язаний залишити позов без розгляду. У разі, якщо до подання такого клопотання, суд не визнавав явку позивача обов`язковою, у такому випадку суд повинен повідомити позивача про те, що розгляд справи за його відсутності є неможливими та визнати його явку обов`язковою, вирішити питання про відкладення або перерву в судовому засіданні та у разі нез`явлення позивача в наступне судове засідання залишити позов без розгляду.

Вказаний правовий висновок стосується застосування пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42, статей 120, 196, частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, які є тотожними за змістом викладеним вище статтям ЦПК України щодо визнання обов`язковою явки учасника в судове засідання та наслідків неявки такого.

Враховуючи вищенаведене, оскільки заявник відповідно до положень ЦПК України про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, а також був повідомлений про визнання обов`язковою його явки в судове засідання, з моменту подання заяви до суду зобов`язаний був цікавитись розглядом такої та проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи, однак в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки не повідомив, а його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, відтак суд приходить до висновку, що заяву слід залишити без розгляду.

З врахування наведеного та керуючись ст.ст. 10, 13, 44, 58, 60, 128, 131, 223, 257, 260, 261, 294, 353, 354 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_1 .

Заінтересовані особи: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. К.Левицького, 67, ідентифікаційний код юридичної особи: 04056109

ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_2 ;

ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 08412340.

Суддя: Стрепко Н.Л.