№ 140360421, 05.10.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/4396/26

Провадження № 3/317/1448/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Каряка Д.О., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ВП №6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області НПУ про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2026 року о 14 год. 38 хв., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом мопедом «Solo 50», без номерного знаку по автодорозі Н-23, 277 км. в Запорізькому районі Запорізької області, при цьому перебуваючи з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: почервоніння очей, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря нарколога водій відмовився під відеозапис на бодікамеру 20. Від керування відсторонений, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

20.08.2026 р. особою, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 через канцелярію суду подано письмові пояснення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, які за змістом є клопотанням про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.11-17). Як на підставу закриття провадження у справі послався на те, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП: оскільки в нього не було жодних ознак наркотичного сп`яніння, він не вживав наркотичних засобів. Також зазначив, що у момент прибуття працівників поліції він не керував транспортним засобом. На долученому до матеріалів справи відеозаписів також не підтверджено факту керування транспортним засобом, зокрема на відеозаписі з відео реєстратору патрульного автомобіля поліції не видно ні його, ні транспортного засобу, неможливо встановити факт та спосіб його руху, а також не можливо ідентифікувати особу, яка нібито перебувала за кермом. Також послався на те, що наявні в матеріалах справи докази є неналежними та недопустимими, зокрема на відеозаписі не зафіксовано наявності в нього таких ознак наркотичного сп`яніння як почервоніння очей та звужених зіниць очей, що не реагують на світло, оскільки працівник поліції не намагався вчиняти жодних дій для перевірки того, чи реагують його зіниці на світло, а лише голосом озвучує начебто наявність в нього ознак наркотичного сп`яніння. Серед усього іншого послався на ту обставину, що відеозапис долучений до матеріалів справи не є безперервним, що є істотним порушенням та не може слугувати належними та допустимим доказом. Вважає дії працівника поліції щодо вимоги пройти огляд є незаконною, оскільки не здійснено належної об`єктивної перевірки (тест на реакцію зіниць на світло), що підтверджує факти штучного конструювання підстав для складення адміністративних матеріалів, а не реальну наявність в нього жодних ознак наркотичного сп`яніння. Таким чином, матеріали справи не містять належних, достатніх та допустимих доказів того, що він керував транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

У призначений судом день особа, що притягається до відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подавши через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.22,24).

Відтак, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, і зважаючи на те, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної вимоги розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обов`язкової присутності особи яка притягається до адміністративної відповідальності, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, пояснення правопорушника ОСОБА_1 про суті правопорушення, що подані ним до суду та долучені до матеріалів справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя приходить до наступного висновку.

Положеннями ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП такий обов`язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N 7460/03), «Бантиш та інші проти України» (заява №13063/18); «Михайлова проти України» (№ 10644/08, 06 березня 2018 року) беручи до уваги серйозність передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції,що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконливого висновку, що наявні у справі докази є послідовними, взаємоузгодженими та у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, провина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими судом доказами, наявними в матеріалах справи:

- обставинами, викладеними в електронному протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №724493 від 01.08.2026, складеним відносно ОСОБА_1 за обставинами вчиненого ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, саме за порушення п.2.5 ПДР України (а.с.1);

Даний протокол відповідає вимогам ст.ст. 254-256 КУпАП, складений уповноваженою особою, належним чином зазначено суть адміністративного правопорушення, відомості про особу яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості необхідні для вирішення справи.

- довідкою сектору адміністративної практики ЗРУ ГУНП в Запорізькій області щодо повторності вчиненого правопорушення, згідно якої за базою даних підсистеми «Адмінпрактика» ІТС ІПНП ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП не притягувався, не зафіксовано позбавлення права керування транспортними засобами. Під час оформлення протоколу, згідно обліків даних «ГСЦ - посвідчення водія», встановлено, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія (а.с.2);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу до КНП «Обласний клінічний заклад з надання психоневрологічної допомоги та СЗХ» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у зв`язку з виявленням у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння: почервоніння очей, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, однак такий огляд ОСОБА_1 не проводився у зв`язку з відмовою останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі (а.с.3);

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7651468 від 01.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП з призначенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. (а.с.4);

- фотокопією паспорта ОСОБА_1 (а.с.5);

- відеозаписом, який міститься на DVD-диску, що долучений до матеріалів справи, на якому зафіксовані обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, а саме факт керування транспортним засобом, пропозиція поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у зв`язку з обґрунтованою підозрою, що особа перебуває в стані наркотичного сп`яніння та відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння (а.с.6).

Застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, прямо передбачено статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 р. №1026. Тому здійснений поліцейським відеозапис є допустимим доказом. Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в матеріалах справи, а тому суд приймає його як належний та допустимий доказ у справі, оскільки він підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмову від проходження у встановленому порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Об`єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку, що свідчить про беззаперечну доведеність вини у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зібрані у справах докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд зазначає, що суб`єктом правопорушення за статтею 130 КУпАП є саме водії транспортних засобів, які відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України керують ними, маючи посвідчення водія відповідної категорії, або які навчають керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення є закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.

Так, порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі - Порядок) та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).

Згідно зі ст. 266 КУпАП, п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У п. 4 розділу І вказаної Інструкції № 1452/735 зазначено, що ознаками наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п.3,6,7 розділу ІІІ Інструкції встановлено , що метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

За положеннями п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 6 ст. 266 КУпАП передбачено направлення особи для проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку від 17.12.2008 №1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров`я.

Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

При цьому, суд звертає увагу, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є порушенням вимог п.2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що було повідомлено водія.

Слід відмітити, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудної камери поліцейського щодо обставин, за якими складено адміністративний протокол відносно за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

В даному випадку, до матеріалів адміністративного провадження приєднано відеозапис, яким зафіксовано категоричну відмову Кур`янова- ОСОБА_2 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Доводи Кур`янова- ОСОБА_2 викладені ним у поданих письмових поясненнях по суті правопорушення та посилання на закриття провадження у справі у зв`язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

В даному випадку відеозаписом з відео реєстратору автомобілю поліції зафіксовано, що особа керувала транспортним засобом мопед, після чого, побачивши автомобіль патрульної поліції зупинилась і поліцейські відразу рушили до вказаного водія і ним виявився саме ОСОБА_1 , який на пропозицію поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння, у зв`язку з обґрунтованою підозрою, що він перебуває в такому стані та виявленням поліцейським у водія ознак сп`яніння, ОСОБА_1 відповів категоричною відмовою від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, через те, що поспішав, що підтверджено дослідженим судом відеозаписом з бодікамери поліцейського, що суд розцінює як дії вчинені з метою ухилення від притягнення до адміністративної відповідальності за інкриміноване Кур`янову- ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, що поза розумним сумнівом можна вважати саме відмовою від огляду в розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Разом з тим, ані діючим законодавством, ані вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження повного відеозапису з початку виконання службових обов`язків поліцейським. В даному випадку, до матеріалів адміністративного провадження приєднано відеозапис, який стосується безпосередньо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмову від проходження у встановленому порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, починаючи з моменту керування водієм транспортним засобом до моменту повідомлення про складення протоколів відносно нього.

Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в матеріалах справи, а тому суд приймає його як належний та допустимий доказ у справі, оскільки він підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмову від проходження у встановленому порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Об`єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин у вигляді відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку, а тому доводи ОСОБА_1 щодо безперервності відеозапису не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, та є такими, що не заслуговують на увагу.

Слід зауважити, що ОСОБА_1 будучи водієм, будучи обізнаним з Правилами дорожнього руху України, зокрема п. 2.5, яким визначено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд звертає увагу на той факт, що ОСОБА_1 після проведеного йому поліцейським огляду на стан наркотичного сп`яніння та категоричною відмовою від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, своїм правом на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я не скористався.

Посилання ОСОБА_1 на неправомірність зупинки транспортного засобу, є безпідставними, оскільки незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений Правилами дорожнього руху України та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

Окрім того, відповідно до положень п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що у разі виявлення працівниками поліції у водія наявності ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння, такий водій підлягає безумовному обов`язку пройти огляд на визначення наявності стану сп`яніння незалежно від підстав зупинки транспортного засобу. У разі ж виявлення факту перебування у стані сп`яніння водій має бути відсторонений від керування транспортним засобом, оскільки його дії створюють небезпеку для оточуючих. Факт керування транспортним засобом з ознаками сп`яніння та відмова від проходження огляду з метою встановлення стану сп`яніння є підставою для відповідальності за ст. 130 КУпАП незалежно від підстав зупинки транспортного засобу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Суд зазначає, що суб`єктом правопорушення за статтею 130 КУпАП є саме водії транспортних засобів, які відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України керують ними, маючи посвідчення водія відповідної категорії, або які навчають керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується відеозаписами, з яких вбачається, що він особисто повідомляє поліцейським, що він керував транспортним засобом і у зв`язку з обґрунтованою підозрою поліцейського, що останній перебував з ознаками наркотичного сп`яніння йому було запропоновано пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, однак ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження такого огляду під відеозапис на бодікамеру.

Статтею 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення справи про адміністративне правопорушення.

Так, обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у вину порушення пункту п.2.5 Правил дорожнього руху, який визначає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд також звертає увагу на те, що керування транспортним засобом особою, яка перебуває з ознаками наркотичного (алкогольного) сп`яніння, віднесене до грубих порушень правил безпеки руху, які вчинені навмисно і свідчать про підвищену суспільну шкідливість у зв`язку з чим і передбачена сувора відповідальність в порівнянні з іншими правопорушеннями.

Разом з тим, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку як для самого водія так і для інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом з ознаками сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

При цьому, суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати виховну дію правопорушника, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до переконливого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за що останній повинен понести адміністративну відповідальність.

Статтею 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У ч. 2 ст. 33 КУАП зазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Тобто, санкції ч. 1 ст. 130 КУАП є безальтернативною санкцією за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а ч. 2 ст. 33 КУпАП не дозволяє при розгляді справ про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Об`єктивно з`ясувавши обставини справи, повно та всебічно дослідивши надані суду докази, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, тобто порушенні учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, зокрема керування джерелом підвищеної небезпеки з ознаками наркотичного сп`яніння, при цьому від проходження у встановленому порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння водій відмовився. За таких обставин, ОСОБА_1 слід визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та стягнення слід визначити необхідним та достатнім для досягнення ст. 23 КУпАП мети, зокрема виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень з призначенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до абз. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 (зі змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19.12.2008) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди не вправі застосовувати стягнення як додаткове у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Враховуючи, те що, в матеріалах справи наявна інформація про те, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія (а.с.2), то до нього неможливо застосувати поряд зі штрафом додаткове стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 130, 245, 251, 252, 283, 284 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. який має бути сплачений порушником в прибуток держави за наступними реквізитами: (Одержувач коштів: ГУК у Зап. обл/Запорізька обл/21081300, код отримувача: 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA 708999980313000149000008001, код класифікації доходів бюджету 21081300, найменування: «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»), без позбавлення права керування транспортними засобами.

У разі несплати добровільно суми штрафу в строк 15 діб з дати набрання чинності постановою, на підставі ст. 308 КУпАП штраф стягується у примусовому порядку в подвійному розмірі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок., який має бути сплачений порушником в прибуток держави за наступними реквізитами: (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області.

Суддя: Д.О. Каряка