Постановление суда № 140360148, 05.10.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-1055/11

№ провадження 4-с/646/42/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Демченко І.М.,

за участю секретаря Разєнкової Т.О., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавчого округу Харківської області Цимбал С.В., зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С.В., що полягає у невжитті заходів по відновленню матеріалів виконавчого провадження №56612382, не встановленні підстав для його завершення, неприйнятті процесуального рішення за його заявою від 21.07.2026 щодо зняття арештів, зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала Сергія Володимировича усунути допущені порушення шляхом зняття арештів, накладених у межах виконавчого провадження № 56612382 (зведеного виконавчого провадження № 56612625), а саме: арешту грошових коштів Мамед-заде ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного постановою приватного виконавця Бабенка Д.А. від 10.07.2018 про арешт коштів боржника, на всіх рахунках, відкритих у банківських та інших фінансових установах, у тому числі на рахунках, відкритих після винесення зазначеної постанови; арешту всього майна ОСОБА_3 , накладеного постановою приватного виконавця Бабенка Д.А. від 14.06.2018 про арешт майна боржника; арешту домоволодіння (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 19720208) за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного постановою приватного виконавця Бабенка Д.А. від 22.06.2018, а також скасування встановленої цією ж постановою заборони реєстрації місця проживання будь-яких осіб у зазначеному домоволодінні; арешту транспортних засобів, накладеного постановою приватного виконавця Бабенка Д.А. від 26.07.2018, а саме: автомобіля LEXUS LX 570, 2008 року випуску, ДНЗ НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ; автомобіля ВАЗ 210700-20, 2006 року випуску, ДНЗ НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 ; автомобіля ВАЗ 21124, 2005 року випуску, ДНЗ НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_7 ; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала Сергія Володимировича скасувати розшук майна боржника, оголошений постановою приватного виконавця Бабенка Д.А. від 26.07.2018.

В судове засідання 05.10.2026 заявник та представник заявника не з`явилися, до цього виклали свої доводи, тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Приватний виконавець Цимбал С.В. заперечує проти доводів, викладених у скарзі, і вважає, що на теперішній час у виконавця відсутні законні підстави для зняття арешту з майна боржника, у зв`язку з чим немає підстав для визнання дій/ бездіяльності приватного виконавця незаконними. Виконавчий лист № 2-1055/11, виданий Червонозаводським районним судом м. Харкова 31.08.2017, про стягнення з ОСОБА_3 (ІІН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" заборгованості за кредитним договором № 0283/07/12-А від 23 серпня 2007 року у розмірі 201033 (двісті одна тисяча тридцять три) гривні 16 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 161311 гривень 74 копійки, заборгованості за процентами в розмірі 16596 гривень 45 копійок, заборгованості за пенею в розмірі 18124 гривень 97 копійок та штрафу 5000 гривень, був пред`явлений на виконання приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. 14.06.2018. Виконавче провадження було відкрите постановою від 14.06.2018. 14.06.2018 постановою приватного виконавця у відповідності до вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» було накладено арешт на майно боржника в межах суми стягнення за виконавчим документом, з урахуванням витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця. 10.07.2018 постановою приватного виконавця у відповідності до вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» було накладено арешт на кошти боржника на рахунках у банківських установах на загальну суму 223638,47 грн. Постанова була направлена для виконання до банківських установ. 26.07.2018 приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, а саме: 1) Автомобіль чорного кольору LEXUS LX 570 5663, 2008 року випуску, ДНЗ: НОМЕР_2 , № куз.: НОМЕР_3 2) Автомобіль червоного кольору ВАЗ 210700-20 1451, 2006 року випуску, ДНЗ: НОМЕР_4 , № куз.: НОМЕР_5 3) Автомобіль сірого кольору ВАЗ 21124 1596, 2005 року випуску, ДНЗ: НОМЕР_6 , № куз.: НОМЕР_7 . Постановою від 26.07.2018 щодо зазначених транспортних засобів приватним виконавцем оголошений розшук. 14.02.2019 приватним виконавцем на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова №2-1055/11 від 29.11.2018 замінено стягувача у виконавчому провадженні: ПАТ «Банк Форум» - на його правонаступника ТОВ "Інвестмаш Плюс" (код ЄДРПОУ: 39037738). Постановою приватного виконавця від 14.02.2019 про опис та арешт майна боржника накладено арешт та описано майно боржника: земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0947 га., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6324683501:00:004:0131. 08.04.2020 виконавче провадження було завершено на підставі п,4 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто стягувачу, роз`яснено його право повторного пред`явлення у встановлений законом термін. Діяльність приватного виконавця Бабенка Д.А. була зупинена наказом Міністерства юстиції України № 352/7 від 02.02.2023. Згідно договору №1 про заміщення приватного виконавця, діяльність якого зупинена, від 24.01.2023 приватним виконавцем Бабенком Д.А. передані приватному виконавцю Цимбалу С.В. виконавчі провадження, що перебували на виконанні на момент зупинення його діяльності. Завершені (архівні) виконавчі провадження та будь-яка інша документація приватним виконавцем ОСОБА_4 приватному виконавцю Цимбалу С.В. не передавалися. Арешти, накладені на кошти боржника, приватним виконавцем Бабенком Д.А. не знімалися, оскільки це не передбачено ст. ст. 37, 40 та 59 Закону України «Про виконавче провадження». Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначений вичерпний перелік обставин, за яких виконавець повинен зняти арешт з коштів/ майна боржника, накладений у виконавчому провадженні. Так, частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що «Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Обставини, викладені заявником у своїй скарзі, не є такими підставами для зняття арешту. Таким чином, у виконавця при закінченні виконавчого провадження за п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», були відсутні будь-які законні підстави для зняття арешту з майна та коштів боржника, припинення розшуку. Також виконавець повідомив, що транспортний засіб LEXUS LX 570 (ДНЗ НОМЕР_2 ) був реалізований в іншому виконавчому провадженні №56918233, що виконувалося на підставі іншого рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

На підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від у справі №2-1055/11 було задоволено позов Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 202 827,94 грн. (двісті дві тисячі вісімсот двадцять сім гривень 94 коп.) та видано виконавчий лист.

29.11.2018 ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова проведено заміну сторони у виконавчому провадженні на підставі договору про відступлення права вимоги, за яким ТОВ «Інвестмаш Плюс» набуло право грошової вимоги, в тому числі, відносно боржника Мамед-заде ОСОБА_2 .

На примусове виконання виконавчого листа № 2-1055/11, виданого 31.08.2017 Червонозаводським районним судом м. Харкова (нині Основ`янський районний суд міста Харкова), про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості за кредитним договором № 0283/07/12-А від 23.08.2007 у розмірі 201 033,16 грн, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Д.А. постановою від 14.06.2018 відкрито виконавче провадження № 56612382. Постановою від 14.06.2018 виконавчі провадження № 56611949 та № 56612382 об`єднано у зведене виконавче провадження № 56612625. У межах зазначених виконавчих проваджень приватним виконавцем Бабенком Д.А. накладено такі арешти: постановою від 14.06.2018 арешт на все майно боржника у межах суми 223 138,48 грн; постановою від 22.06.2018 арешт на домоволодіння (реєстраційний номер 19720208) за адресою: АДРЕСА_1 , та заборону реєстрації місця проживання будь-яких осіб у цьому домоволодінні; постановою від 10.07.2018 арешт на грошові кошти боржника на всіх відкритих рахунках та на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови, у межах суми 223 638,47 грн; постановою від 26.07.2018 арешт на три транспортні засоби: LEXUS LX 570 (ДНЗ НОМЕР_2 ), ВАЗ 210700-20 (ДНЗ НОМЕР_4 ), ВАЗ 21124 (ДНЗ НОМЕР_6 ); постановою від 26.07.2018 оголошено розшук зазначених транспортних засобів. Постановою від 14.02.2019, винесеною на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.11.2018 у справі № 2-1055/11, стягувача замінено на ТОВ «Інвестмаш Плюс». Постановою від 08.04.2020 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з ненаданням стягувачем відповіді на неодноразові вимоги виконавця щодо авансування витрат на проведення технічної інвентаризації майна боржника. Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 08.04.2023. Наказом Міністерства юстиції України № 352/7 від 02.02.2023 діяльність приватного виконавця Бабенка Д.А. зупинено. Згідно з договором № 1 про заміщення приватного виконавця від 24.01.2023 його заміщення здійснює приватний виконавець Цимбал С.В

21.06.2026 року представник заявника звернувся до державного виконавця із заявою, в якій просив надати йому можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження №56612382, надати ідентифікатор доступу до виконавчого провадження, повідомити правові підстави продовження арешту майна боржника, у разі, якщо матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку із закінченням строку їх зберігання, вжити заходів щодо їх відновлення з використанням автоматизованої системи виконавчого провадження.

27.06.2026 приватний виконавець Цимбал С.В. надав представнику заявника відповідь про те, що архівне виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_3 йому не передавалося, підстави для зняття арешту майна боржника відсутні, боржник має право звернутися з цього питання до суду.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-рп(ІІ)/2019) наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами п.1 Розділу ІХ Інструкції №512/5 виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Отже, закінчення виконавчого провадження є наслідком вжиття всіх можливих заходів щодо виконання рішення суду та встановлення неможливості такого виконання, тобто встановлення того факту, що механізми та інструменти, якими закон наділяє виконавця при виконанні рішень про зобов`язання боржника особисто вчинити певні дії, є вичерпаними.

Згідно статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Суд зазначає, що у разі якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з положеннями ст. 21 Закону виконавчі листи та інші документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

У разі закриття виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійсненні державним виконавчем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з закриттям виконавчого провадження (ст. 38).

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, законодавством України встановленні чіткі строки, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих на виконання судового рішення в примусовому порядку.

Наказом Міністерства юстиції України від 07 червня 2017 року № 1829/5 затверджено Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями (далі - Правила), якими передбачено слідуюче.

Завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року (пункт 1 Розділу Х «Передача до архіву виконавчих проваджень» Правил).

Розділом ХІ «Знищення справ та виконавчих проваджень» Правил врегульовано порядок та підстави знищення матеріалів виконавчого провадження. Пунктами 1, 2 зазначеного розділу Правил визначено, що передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Отже, Правилами визначено, що у разі завершення виконавчого провадження матеріали виконавчого провадження передаються до архіву та зберігаються протягом трьох років, після чого підлягають знищенню.

У цій справі відсутня інформація після винесення постанови від 08.04.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу, чи був звернутий повторно виконавчий лист до примусового виконання, чи відкривалось або відновлювалося виконавче провадження. Не має такої інформації і приватний виконавець Цимбал С.В.

Суд зазначає, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що підтверджує неодмінність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

У рішенні від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» («Sporrong and Lonnroth v. Sweden») ЄСПЛ зазначив, що будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, своєю чергою, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

Достатньо докладно стандарт верховенства права та пропорційність як його складова частина висвітлені у практиці ЄСПЛ. Так, у рішенні у справі «Фрессо і Руар проти Франції» (Fressoz and Roire v. France) ЄСПЛ зазначає, що «необхідність» будь-якого обмеження реалізації права завжди має бути обґрунтованою. Якщо такого мотивування немає, це є проявом свавілля держави.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ наголосив на неприпустимості свавільного втручання держави у права людини без нагальної на те потреби. Звичайно, насамперед уповноважені органи державної влади повинні оцінювати, чи наявна реальна суспільна потреба, яка виправдовує таке обмеження.

Вирішувати питання про пропорційність чи непропорційність обмеження прав людини має суд, адже судова влада - політично нейтральна гілка влади, покликана урівноважувати інші гілки влади у цьому напрямі.

Обмеження прав повинно відповідати легітимній меті. Така мета зумовлена потребою захистити певні найбільш важливі для держави блага та принципи.

Втручання у права має відповідати вимогам співмірності. Співмірність означає, що характер та обсяг втручання держави у права має бути не метою, а засобом для захисту необхідного суспільного блага. Таке тлумачення не повинно бути самоціллю, воно має бути необхідним, безальтернативним та достатнім, а не надмірним. Співмірність є найбільш складним критерієм для вирахування та встановлення. Обмеження прав часто є законним і відповідає легітимній меті, але характер такого обмеження є надмірним.

Отже, можна зазначити, що лише за умови дотримання всіх критеріїв трискладового тесту можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. З позиції ЄСПЛ, суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку конкретно вирішувати питання пропорційності з урахуванням контекстуальних обставин справи.

У цій справі питання полягає в тому, чи може наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника становити втручання у мирне володіння у значенні статті 1 Першого протоколу, та чи є таке втручання законним і чи переслідує легітимну мету «в інтересах суспільства», а також чи є воно пропорційним меті, якої прагнуть досягти.

Правовою метою накладення арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання судового рішення. Тобто, кредитор, має обґрунтовані очікування, що внаслідок накладення арешту на майно боржника та його подальшої реалізації остаточне рішення суду буде виконане. Тож накладення та існування арешту на майно боржника до закінчення примусового виконання судового рішення має важливе значення для забезпечення виконання остаточного судового рішення та реального поновлення прав фізичних та юридичних осіб. Але у даному випадку стягувач після повернення виконавчого документа більше шести років не звертався для вирішення питання виконання судового рішення та на теперішній час це свідчить про відсутність інтересу та актуальної потреби у такому виконанні з боку стягувача.

Із врахуванням наведеного, бракує підстав вважати, що державним виконавцем дотримано справедливого балансу між суспільними та індивідуальними інтересами в контексті обмеження права боржника на мирне володіння своїм майном.

Водночас, встановлюючи, чи не змушений боржник нести надмірний індивідуальний тягар внаслідок такого обмеження, суд враховує, що арешт майна є заходом, який забезпечує збереження майна боржника з метою реального виконання судового рішення, що підлягає примусовому виконанню. В ситуації, коли бракує будь-якої можливості відновити виконавче провадження, відпадає і сама правова мета збереження арешту - забезпечення виконання судового рішення в примусовому порядку. Збереження арешту, накладеного на майно боржника, за таких умов свідчить, що особа позбавляється можливості вільно розпоряджатися своїм майном без існування для цього правової мети, оскільки сам факт існування арешту не призведе до реального поновлення прав кредитора. За таких обставин особа змушена нести надмірний індивідуальний тягар.

Отже, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Подібного підходу притримується Верховний Суд у постанові від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21).

Врахувавши усталену практику ЄСПЛ, яка є обов`язковою для застосування національними судами, суд доходить висновку, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, коли немає актуального виконавчого провадження та можливості продовження виконання судового рішення у примусовому порядку, призводить до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У цій справі скаржник просить про зняття арешту, накладеного на майно під час здійснення виконавчого провадження, не у зв`язку із порушенням порядку його накладення державним виконавцем, а у зв`язку з порушенням його прав як власника майна та відсутністю підстав для збереження такого арешту протягом тривалого часу.

Враховуючи встановлені у справі обставини, а саме: відсутність відкритих виконавчих проваджень та фактичних майнових претензій стягувача до скаржника, суд доходить висновку, що наявність протягом тривалого часу арешту, накладеного державним виконавцем на нерухоме майно скаржника, без об`єктивної та передбачуваної можливості поновлення виконавчих проваджень за виконавчим листом, є невиправданим втручанням у її право на мирне володіння майном.

Оскільки у цій справі суд не встановив протиправності дій державного виконавця щодо не зняття арешту з майна боржника, суд відмовляє у визнанні неправомірної бездіяльності посадових осіб ВДВС, проте наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника за встановленими у справі обставинами становить невиправдане втручання у її право на мирне володіння її власним майном, тому, з метою ефективного захисту прав скаржника арешт, накладений на його майно, підлягає скасуванню судом на підставі частини п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» , а саме, за рішенням суду.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 223, 247, 258, 259, 354, 447-453 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавчого округу Харківської області Цимбал С.В. про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати арешт майна, накладений у межах виконавчого провадження № 56612382 а саме: грошових коштів Мамед-заде ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного постановою приватного виконавця Бабенка Д.А. від 10.07.2018 на всіх рахунках, відкритих у банківських та інших фінансових установах, у тому числі на рахунках, відкритих після винесення зазначеної постанови; всього майна ОСОБА_3 , накладеного постановою приватного виконавця Бабенка Д.А. від 14.06.2018 про арешт майна боржника; домоволодіння (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 19720208) за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного постановою приватного виконавця Бабенка Д.А. від 22.06.2018, транспортних засобів, накладеного постановою приватного виконавця Бабенка Д.А. від 26.07.2018, а саме: автомобіля LEXUS LX 570, 2008 року випуску, ДНЗ НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ; автомобіля ВАЗ 210700-20, 2006 року випуску, ДНЗ НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 ; автомобіля ВАЗ 21124, 2005 року випуску, ДНЗ НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_7 .

В решті вимог скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.

Повний текст ухвали виготовлено 05.10.2026.

Суддя Демченко І.М.