Постановление суда № 140359122, 06.10.2026, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/903/26

провадження №2/624/639/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в селищі Кегичівка, Берестинського району, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Берестинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: 1) визнати його, ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) виключити відомості про ОСОБА_3 як батька з актового запису про народження ОСОБА_4 № 141, складеного 25.08.2026 Берестинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; 3) внести зміни до актового запису № І41 від 25.08.2026 про народження дитини, вказавши батьком ОСОБА_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 народилася дитина ОСОБА_4 . На момент народження дитини ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі не перебувала. Під час державної реєстрації народження дитини батьком було записано ОСОБА_3 підставі їхньої спільної заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Проте ОСОБА_3 не є біологічним батьком дитини. Фактичним та біологічним батьком дитини є позивач. У період, коли відбулося зачаття дитини, позивач та ОСОБА_2 перебували у близьких стосунках та проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Позивач бере повну участь у вихованні та утриманні дитини, вважає її своєю та бажає офіційно зареєструвати своє батьківство. Відповідачі не заперечують проти батьківства позивача та визнають, що ОСОБА_5 не має кровного споріднення з дитиною.

У підготовче засідання учасники справи не з`явилися.

Позивач подав заяву про призначення судово-генетичної експертизи, на вирішення, якої поставити питання: 1) чи є ОСОБА_1 біологічним батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проведення цієї експертизи доручити Харківському НДЕКЦ МВС України. На час проведення експертизи провадження у справі зупинити. Розгляд справи просить провести у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 подала заяву про проведення розгляду справи у її відсутність. Проти задоволення клопотання позивача про призначення експертизи не заперечує та гарантує прибуття разом з дитиною до експертної установи.

Відповідач ОСОБА_3 подав заяву про визнання позову та розгляд справи за його відсутності.

Третя особа подала заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, у вирішенні спору по суті покладається на розсуд суду.

Розглядаючи клопотання про призначення по справі експертизи, суд виходить з таких положень закону.

Відповідно до ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як серед іншого, висновками експертів.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Як роз`яснено у п. п. п. 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», звернути увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків. Вказано на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, зокрема, висновку експертизи, у тому числі судово-генетичної.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про задоволення клопотання про призначення експертизи.

Так, суд вважає за необхідне призначити судову молекулярно-генетичну експертизу, оскільки вирішення заявлених позивачем вимог потребує спеціальних знань.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 252, п. 9 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, суд зупиняє провадження у справі на час проведення експертизи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1-12,76,84,103-108,252,253,260-261,353-355 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання про призначення судово молекулярно-генетичної експертизи задовольнити.

Призначити у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

На вирішення експертизи поставити питання:

1 Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

Направити експертам для дослідження матеріали цивільної справи.

Зобов`язати відповідача ОСОБА_2 з`явитися до експертної установи на визначений експертом час та забезпечити явку дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для надання біологічних матеріалів для проведення експертизи.

Зобов`язати позивача ОСОБА_1 з`явитися до експертної установи на визначений експертом час для надання біологічних матеріалів для проведення експертизи.

Роз`яснити учасникам справи положення ст. 109 ЦПК України, що у разі ухилення від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Надати експерту дозвіл, в залежності від потреб проведення експертизи, на повне або часткове знищення об`єкта експертизи або зміни його властивостей.

Попередити експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від дачі висновку.

Затрати на проведення експертизи покласти на позивача ОСОБА_1 .

Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.В. Богачова