Решение № 140358946, 05.10.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18184/26

Провадження № 2/638/10771/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Лєбєдєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №7998496 від 08.01.2026 у розмірі 14175,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4500 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 13,05 грн, заборгованості за пенею у розмірі 9000 грн, заборгованості за комісією у розмірі 661,95 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08.01.2026 між ТОВ «Сіроко фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №7998496. Згідно з п.1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики. Підписанням цього Договору позики відповідач підтверджує він ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». 22.05.2026 між ТОВ «Сіроко фінанс» та позиваечм укладено договір факторингу № 22052026. Відповідно до реєстру боржників №1 від 22 травня 2026р. до договору факторингу №22052026 від 22.05.2026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14 175,00 грн, з яких: - 4 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 13,05 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 0,00 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування; - 9 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею; - 661,95 грн. - сума заборгованості за комісією. Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики № 7998496 в розмірі 14 175,00 грн.

Ухвалою судді 05 серпня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

09.09.2026 надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів, пені та комісії за надання позики. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що 08.01.2026 між ТОВ «ФК «Сіроко фінанс» та ним укладено договір позики №7998496 на суму 4500 грн. Вимоги стягнення штрафу не визнає, оскільки на час воєнного стану вони є незаконними. Також, надання позики це встановлений законодавством прямий обов`язок та видачу кредиту є супутною дією необхідною для виникнення зобов`язань за кредитним договором.

15.09.2026 надійшла відповідь на відзив з проханням залишити без задоволення відзив на позовну заяву, оскільки кредитний договір є дійсним та ніким не скасований, сторонами узгоджено умови кредитування на нарахування відсотків. Відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків. У відповідача була можливість відмовитися від підписання договору, якою він не скористався. Жодна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором, не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафи, пені). За договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, відповідач причин неявки не повідомив, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За умовами договору позики №7998496 від 08.01.2026 ТОВ «Сіроко фінанс» зобов`язується передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти (надалі «позику»), на погоджений умовами договору строк (надалі - «строк позики»), для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату комісію та проценти) від суми позики. Комісія грошові кошти, що нараховуються на суму позики, і є платою за надання такої позики, та є складовою загальних витрат за споживчим кредитом. Сума позики становить 4500 грн, строк позики та строк договору становить 30 днів, процентна ставка фіксована у розмірі 0.01% в день, комісія становить 14.71% від суми позики та складає 661,95 грн. Дата надання позики 08.01.2026, дата повернення позики 06.02.2026, пеня 5.00% в день. У разі невиконання позичальником умов цього договору (неповернення у встановлені умовами договору строки суми позики), у випадку коли сума позики, зазначена в п. 2 договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами позики понад встановлений договором строк позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. У разі невиконання позичальником умов цього договору (неповернення у встановлені умовами договору строки суми позики), у випадку коли сума позики, зазначена в п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами позики понад встановлений договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) за ставкою, визначеною п. 2 договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно дост.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст.642 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Так, зазначений вище договір укладений в електронній формі.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Частинами 12,13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у постанові по справі №243/6552/20 зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно пунктом 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).

В кредитному договорі зазначені особисті дані відповідача, а саме: паспортні дані, РНОКПП, місце проживання та мітиться електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Також, Верховний Суд у постанові по справі №758/14925/23 зазначив, що загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався. Про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в Законі Україні «Про електронну комерцію»: це дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому спосіб такого додавання Законом не визначений, так само, як не визначено того, що саме, крім ідентифікації підпису, має забезпечувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Наявна в матеріалах справи паперова копія договору №7998496 створена у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», підписана електронним підписом уповноваженою на те особою та у встановленому законом порядку не визнана недійсною. Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт укладення кредитного договору між кредитором та відповідачем.

Факт укладення договору позики №7998496 відповідачем не заперечується.

Таким чином, 08.01.2026 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем укладено договір позики №7998496 в електронній формі.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України зазначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 05.08.2026, АТ «Універсал банк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку № НОМЕР_1 та згідно руху коштів за картковим рахунком 08.01.2026 отримано грошові кошти у розмірі 4500 грн.

Факт отримання грошових коштів у розмірі 4500 грн не заперечується.

Таким чином, ТОВ «Сіроко фінанс» свої зобов`язання за договором позики виконав надавши відповідачу кредит у розмірі 4500 грн.

Згідно розрахунку заборгованості відповідач не виконував умови договору в розмірах і строках визначених умовами договору, зокрема договором про надання кредиту таблиці обчислення загальної вартості кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Факт наявності заборгованості відповідачем не заперечується.

Згідно розрахунку заборгованості заборгованість відповідача становить 14175,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4500 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 13,05 грн, заборгованості за пенею у розмірі 9000 грн, заборгованості за комісією у розмірі 661,95 грн.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором. Статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідачем суду не надано доказів виконання умов договору у повному обсязі, зокрема сплати кредитних коштів та процентів за користування кредитом.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Розрахунок суми заборгованості відповідача в частині тіла кредиту та процентів за користування кредитом відповідає вимогам закону та договору, відсотки за користування кредитом нараховані відповідно до умов договору в межах строку дії договору.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання по погашенню заборгованості за договором позики №7998496 від 08.01.2026, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складається з суми основного боргу у розмірі 4500 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 13,05 грн, а відтак позовні вимоги в цій частині обґрунтовані.

Щодо вимоги представника позивача про стягнення комісії у розмірі 661,95 грн суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит процентів, комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Разом з тим, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Також, Велика Палата Верховного Суду у справі №496/3134/19 від 13.07.2022 виснувала, що у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20), та зазначає, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, банк або інша фінансова установа не має права встановлювати комісію за послуги, що супроводжують кредит, якщо такі послуги є звичайними діями фінансової установи, спрямованими на виконання умов кредитного договору та забезпечення власних потреб і інтересів (оформлення договору, видача коштів тощо).

Передбачена кредитним договором плата за «видачу/надання кредиту» фактично є платою за дії кредитодавця з виконання свого прямого обов`язку за договором. Такі дії не становлять для споживача самостійної майнової цінності. Умовами договору не визначено, які самі послуги, пов`язані з наданням кредиту, надаються кредитодавцем, окрім видачі кредиту.

Суд наголошує, що за своєю правовою та економічною сутністю, видача грошових коштів є безпосереднім обов`язком кредитодавця за договором, виконання якого є обов`язковою передумовою для виникнення у фінансової установи права на отримання свого основного прибутку - процентів за користування кредитом. Умови договору щодо сплати такої комісії не відповідають вимогам справедливості, створюють істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду позичальнику та покладають на нього безпідставний тягар зі сплати коштів за послуги, які фактично йому не надаються.

Отже, до договору про споживче кредитування не може бути включена умова щодо сплати комісії за надання кредиту.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим законом, є нікчемними.

Таким чином, встановлення позивачем у кредитному договорі комісії за видачу кредиту суперечить закону, а відтак в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Крім того, не підлягають до задоволення вимоги про стягнення заборгованості за пенею у розмірі 9000 грн, виходячи з наступного.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим відповідним Законом, в Україні введено воєнний стан, дія якого триває дотепер.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Згідно з абзацом 1 вказаного пункту, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно матеріалів справи та розрахунку заборгованості, нарахування спірної суми пені у розмірі 9 000 грн здійснено позивачем у період дії на території України воєнного стану.

Отже, в силу прямої вказівки закону, відповідач звільнений від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання кредитного зобов`язання, а нарахована позивачем сума підлягала списанню. З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 000 грн є безпідставними, прямо суперечать закону та задоволенню не підлягають.

При цьому суд звертає увагу, що у відповіді на відзив представник позивача зазначає, що жодна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором, не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, в позовні заяві чітко зазначено, що 9000 грн це саме сума заборгованості за пенею, крім того, в розрахунку заборгованості, також зазначено, що 9000 грн є пенею.

Таким чином, доводи представника позивача про те, що жодна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором, не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені), не відповідають матеріалам справи та змісту позовної заяви.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що відповідач власноручним підписом погодився з усіма умовами укладеного договору, а відтак зобов`язаний їх виконувати в повному обсязі, суд виходить з наступного.

За загальним правилом, закріпленим у статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно постанови Верховного Суду у справі № 559/1605/18 від 30.09.2020 тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства в разі існування однієї з таких підстав:

наявності в акті цивільного законодавства прямої вказівки про неможливість сторін відступати від його імперативного положення;

якщо зі змісту акту цивільного законодавства випливає обов`язковість його положень, яка може мати вигляд вказівки в акті цивільного законодавства на нікчемний характер відступу від його положень, або виражатися за допомогою інших правових засобів;

якщо це випливає із суті відносин між сторонами.

Ця підстава не є логічним закінченням абзацу 2 частини третьої статті 6 ЦК. Такі міркування зумовлені тим, що стаття 6 ЦК України присвячена регулюванню співвідношення актів цивільного законодавства й договору, а не їх кореляції із сутністю відносин між сторонами. Адже сутність цих відносин полягає в їх договірному характері. Тому її застосовування фактично можливе тільки за наявності будь-якої з двох попередніх підстав, тобто прямої вказівки, або ж якщо обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України).

Таким чином, сам по собі факт підписання договору не надає юридичної сили тим його умовам, які прямо суперечать імперативним нормам закону або погіршують становище споживача.

Договірні умови, які створюють істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін або суперечать вимогам розумності та справедливості, не підлягають застосуванню незалежно від факту їх підписання позичальником. З огляду на викладене, суд критично оцінює та відхиляє доводи позивача про беззаперечну обов`язковість виконання умов договору виключно на підставі наявності підпису відповідача, оскільки такі умови суперечать нормам матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порядку ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

22.05.2026 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 22052026, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (фінансування) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (комісію, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в день підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

22.05.2026 сторонами підписано акт прийому-передачі Реєстру Боржників № 1 від «22» травня 2026 року за Договором факторингу № 22052026 від «22» травня 2026 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 від 22.05.2026 відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором № 7998496 від 08.01.2026.

Отже, позивач наділений правом грошової вимоги за кредитним договором №7998496 від 08.01.2026, укладеним з ОСОБА_1 , а ТОВ «Сіроко фінанс» таке право втратило.

Таким чином позовні вимоги частково обґрунтовані, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 4 513,05 грн, яка складається з основного боргу у розмірі 4500 грн та процентів у розмірі 13,05 грн, в частині стягнення комісії у розмірі 661,95 грн, та пені у розмірі 9000 грн позовні вимоги не підлягають до задоволення з підстав викладених вище.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, позовні вимоги задоволено частково у розмірі 4513,05 грн, а відтак з урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягають судові витрати за подачу позову в сумі 847,66 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 610, 612, 615, 625, 634, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 141, 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 7998496 від 08.01.2026 у розмірі 4 513 (чотири тисячі п`ятсот тринадцять) грн 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму сплаченого судового збору у розмірі 847 (вісімсот сорок сім) грн 66 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Є.В.Невеніцин