Постановление суда № 140356787, 02.10.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/12196/26

Провадження № 1-кс/204/2503/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, клопотання заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42026042000000151 від 18.08.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився смт. Рахів, Рахівського району, Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,-

встановив:

До суду надійшло клопотання заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42026042000000151 від 18.08.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що групою слідчих СВ відділу поліції № 3 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області та слідчими відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026042000000151 від 18.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється Західною окружною прокуратурою міста Дніпра. У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого законом України від 24.02.2022 № 2101-ІХ, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжено, останній раз Указом від 13 липня 2026 року № 596/2026, затвердженим Законом України від 14 липня 2026 року № 4928-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб, який триває наразі. Також у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022 (зі змінами та доповненнями), затвердженого законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, постановлено, що на території України оголошено загальну мобілізацію. Відповідно до ч. 1 ст. 39 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (зі змінами та доповненнями), призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і незаброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань. Статтею 9 Закону України «Про Державний кордон України» передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль - це державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» визначено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Відповідно до п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету міністрів України №57 від 27.01.1995, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом. Статтею 35 Закону України «Про Державний кордон України» передбачено відповідальність за порушення або спробу порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, а також за інші порушення законодавства про державний кордон України. Відповідно до п. 2-6 Правил перетинання державного кордону України (зі змінами та доповненнями), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995№ 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 724): у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 цих Правил. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , достеменно знаючи, що в умовах дії на території України правового режиму «Воєнний стан», введеного Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», військовозобов`язаним громадянам України віком від 18 до 60 років заборонено виїзд за межі України, маючи злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, з метою систематичного отримання незаконного прибутку, не пізніше 03.08.2026, перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванням місці, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вступили в попередню злочинну змову як група осіб, тобто домовилися про спільне вчинення кримінального правопорушення, а саме незаконне переправлення особи через державний кордон України, що належить до категорії тяжких злочинів у сфері недоторканості державних кордонів. Безпосередньо ОСОБА_8 відповідав за пошук та підбір чоловіків, щодо яких діє обмеження у виїзді за межі України, котрі мають намір незаконно перетнути державний кордон України; керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України. ОСОБА_7 забезпечував сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України діям порадами, наданням засобів, та усуненням перешкод, а саме надавав вказівки щодо поведінки у непередбачуваних ситуаціях, організацію перевезення з міста Дніпра безпосередньо до державного кордону України, отримання грошових коштів. ОСОБА_5 контролював питання отримання інформації про сприятливі умови щодо дати та часу перетину кордону, повідомив про перелік речей, які необхідно мати з собою під час пішого переходу через держаний кордон поза межами пунктів пропуску, повідомив про свою готовність допомагати під час пішого переходу через державний кордон. Так, ОСОБА_8 перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідуванні місці та невстановлений час однак не пізніше 03.08.2026 діючи умисно, маючи намір на організацію незаконного перетину державного кордону України для незнайомої йому особи, в групі « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у месенджері «Telegram» побачив повідомлення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 про пошук способу виїзду за кордон її родичу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , після чого в цьому ж месенджері, використовуючи невстановлений номер телефону, написав ОСОБА_9 та повідомив, що має «перевірений варіант переходу з України в Європу», надав свій номер телефону « НОМЕР_1 ». Далі, ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із іншими вищевказаними учасниками групи осіб, в цей же день, під час телефонної розмови у месенджері «WhatsApp» використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 зв`язався з ОСОБА_9 . Під час вказаної розмови ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 орієнтовну область незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_10 - захід України та про вартість так званої «послуги», що становитиме від 5000 до 10000 доларів США залежно від обставин на самому кордоні, надав номер телефону ОСОБА_7 « НОМЕР_2 », який згідно відведеної йому ролі має забезпечити безперешкодний приїзд ОСОБА_10 на захід України. В свою чергу ОСОБА_7 , згідно відведеної йому ролі, прибув до м. Дніпро, де 09.08.2026, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, поблизу ресторану «Макдональдз» за адресою: м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, 26, за попередньою домовленістю, зустрівся з ОСОБА_9 . Під час зустрічі він повідомив, що забезпечить безперешкодне незаконне переправлення ОСОБА_10 через державний кордон України поза офіційними пунктами пропуску, запевнивши, що законним шляхом перетнути кордон неможливо. Крім того, ОСОБА_7 продемонстрував «посвідчення військового волонтера» та повідомив, що за виготовлення аналогічного посвідчення для ОСОБА_10 необхідно сплатити йому 10000 гривень на банківський рахунок АТ КБ «ПриватБанк» з карткою № НОМЕР_3 , що допоможе ОСОБА_7 на своєму автомобілі провезти ОСОБА_10 через блокпости на захід України. Після перерахування обумовленої суми грошових коштів, ОСОБА_7 виготовив та надіслав фотографію «посвідчення Департаменту військових волонтерів в/о 24022 № НОМЕР_4 , Держ. документ 006169941» на ім`я ОСОБА_10 , повідомив, що надасть посвідчення після отримання грошових коштів в сумі визначеній ОСОБА_8 . В свою чергу ОСОБА_8 , перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідуванні місці, 10.09.2026 в ході телефонної розмови у месенджері «WhatsApp», використовуючи номер мобільного телефону « НОМЕР_1 », повідомив ОСОБА_9 про роль ОСОБА_5 , який повинен повідомити про перелік речей, які необхідно мати з собою під час пішого переходу через держаний кордон поза межами пунктів пропуску, також повідомив, що ОСОБА_5 , допоможе під час пішого переходу, а саме покаже маршрут. Реалізовуючи попередній спільний з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 злочинний умисел, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, на виконання своєї злочинної ролі, ОСОБА_7 , 30.09.2026 о 18.20 годині, перебуваючи поблизу АЗС «ОККО» за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 84, отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 11500 доларів США та 25000 гривень за організацію незаконного переправлення ОСОБА_10 через державний кордон України, сприянням такими діям вказівками, усуненням перешкод, з корисливих мотивів, в цей момент його було затримано співробітниками поліції. В свою чергу ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, с-ще Ясіня, вулиця Кострика Андрія, будинок 21, 30.09.2026 приблизно о 18.30 годин, діючи з прямим умислом та корисливими мотивом, на виконання своєї злочинної ролі, в ході телефонної розмови у месенджері «WhatsApp», використовуючи номер телефону « НОМЕР_5 » повідомив ОСОБА_9 про можливість переправлення осіб через державний кордон України 01.10.2026, оскільки очікуються сприятливі погодні умови, після чого ОСОБА_5 затримано співробітниками поліції. Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню вказівками, усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, вчинені з корисливих мотивів. 30.09.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 01.10.2026 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: заявою про вчинення кримінального правопорушення; протоколами допиту свідка ОСОБА_9 від 24.08.2026, 11.09.2026, 14.09.2026, 30.09.2026 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.08.2026 свідку ОСОБА_9 ; протоколом огляду речей і документів від 14.09.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 24.08.2026; протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_2 від 30.09.2026; протоколом затримання ОСОБА_5 від 30.09.2026; речовими доказами у кримінальному провадженні; проведеними негласними слідчими (розшуковими) діями; іншими наявними в матеріалах доказами, зібраними під час проведення досудового розслідування. Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175). Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування, оцінюючи обґрунтованість підозри, не потрібно пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду. Відтак, на даній стадії не розглядаються питання, які вирішує суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не здійснюється оцінка доказів з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначається, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу. ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 , запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Посилання на ризики, зазначені у статті 177 КПК України та виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати,що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: Переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Злочин, який інкримінується ОСОБА_5 є тяжкими і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Отже, очікування можливого суворого вирку може мати значення при визначення ризику переховування. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваного ОСОБА_5 наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим. Відтак, тяжкість можливо скоєного злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу. ОСОБА_5 , відповідно до встановленої органом досудового розслідування ролі, був обізнаний із механізмами незаконного переправлення військовозобов`язаних осіб через державний кордон України, особливостями організації їх переміщення до західних областей України, а також способами та умовами незаконного перетинання державного кордону поза пунктами пропуску. Зазначені обставини об`єктивно свідчать про наявність у нього можливостей для використання набутої обізнаності з метою ухилення від органів досудового розслідування та суду. Вищевказані обставини є передумовами та можливістю для втечі ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органі досудового розслідування та суду. Отже, наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваного та тяжкість можливого покаранняв сукупності дають підстави про існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, як на території України так і поза її межам. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового слідства, знищити, приховати або спотворити докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також речі та документи, які містять інформацію про вчинення злочинних дій. Враховуючи той факт, що інкримінований ОСОБА_11 злочин та обставини за яких він його вчинив безпосередньо стосуються суті його основної діяльності, а тому підозрюваний ОСОБА_5 володіє інформацією, які саме речі та документи мають істотне значення для встановлення обставин по справі та які наразі не перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування, а тому може здійснити їх знищення, приховання чи спотворення, тим самим запобігти органу досудового розслідування у їх виявленні та вилученні, тим самим перешкоджаючи доказуванню обставин вчиненого тяжкого злочину. Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціалістау кримінальному провадженні. У ході досудового розслідування існує імовірність залученості або обізнаності великої кількості осіб, які на цій стадії досудового розслідуванняне допитані, однак їм можуть бути відомі обставини розслідуваного злочину. Наведене дає підстави обґрунтовано припускати про те, що ОСОБА_5 може розробляти заходи щодо здійснення впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Крім того, ОСОБА_5 володіє інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних, свідка, який надав органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв`язку з чим останній, перебуваючи на волі, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні, матиме можливість вступати у поза процесуальні відносини із свідками, впливати на учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів, схиляти їх до зміни даних слідству показань іншим чином. Ризик незаконного впливу на інших осіб об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв`язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний ОСОБА_5 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі. 4. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, наявні достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом координації поведінки інших осіб, причетних до організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, та узгодження з ними позиції щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Такий ризик обумовлений тим, що досудове розслідування на даний час не завершено, встановлюються всі особи, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, а також з`ясовуються роль і ступінь участі кожного з них у протиправній діяльності. ОСОБА_5 , за обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, був безпосередньо обізнаний з обставинами організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, характером взаємодії між причетними особами та способом реалізації відповідної протиправної схеми. У зв`язку з цим, перебуваючи на волі, він може використовувати наявну у нього інформацію для координації дій інших учасників кримінального правопорушення, узгодження їхніх пояснень, визначення спільної версії подій або іншим способом впливати на перебіг досудового розслідування. При цьому зазначені дії не обов`язково мають полягати безпосередньо у впливі на свідків чи знищенні доказів, оскільки можуть бути спрямовані на координацію поведінки інших осіб, які ще підлягають встановленню та допиту, що об`єктивно може ускладнити встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, ролі кожного з його учасників та джерел походження отриманих коштів. Крім того, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання. З огляду на наведене, існують достатні підстави вважати, що перебування ОСОБА_5 на волі створює реальний ризик його перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підозрюваний ОСОБА_5 , може продовжувати вчиняти тотожні кримінальні правопорушення. Ризик продовження кримінальної діяльності обумовлений не лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, а конкретними обставинами його вчинення: за встановленою органом досудового розслідування роллю ОСОБА_5 був безпосередньо залучений до функціонування механізму незаконного переправлення осіб через державний кордон, контактував із потенційними клієнтами, організовував їх переміщення та отримував грошові кошти за такі дії. Крім того, на момент його затримання досудове розслідування не завершене, встановлюються інші можливі епізоди та особи, причетні до протиправної діяльності. Стороною досудового розслідування при вирішенні питання про необхідність звернення до суду із клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою оцінено в сукупності таких обставин: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення - зібрані під час досудового розслідування докази повністю вказують на причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання ним вини - ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з конфіскацією майна; вік та стан здоров`я підозрюваного - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент розгляду клопотання має 50 років, відомості про стан здоров`я, які перешкоджають утриманню під вартою, органом досудового розслідування не встановлені. міцність соціальних зв`язків підозрюваного ОСОБА_5 - має місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , фактично постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_2 самостійно, інші члени родини перебувають за межами України. наявність у підозрюваного постійного місця роботи - підозрюваний ОСОБА_5 не має постійного місця роботи, отже не має законного джерела прибутку. Водночас, органом досудового розслідування не встановлено стримуючих факторів, які б свідчили, що підозрюваним не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя у спосіб неявки в судове засідання. Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (справа «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990). Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Враховуючи наведене вважаємо, що підозрюваний ОСОБА_5 достовірно знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його судом винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, маючи відповідні навички та досвід уникнення перевірки правоохоронними органами, способі виїзду за межі України поза пунктами пропуску, буде переховуватись від суду. Така поведінка підозрюваного перешкоджає завданням кримінального провадження, а саме: забезпеченню швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. У зв`язку із наявністю вищевказаних ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 та їх обґрунтованості, є необхідність у застосуванні відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування такого запобіжного заходу є вимушеною необхідністю, яка зумовлена необхідністю забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків, а також з метою запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та інших осіб, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити нові кримінальні правопорушення. Обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. За викладених обставин, з урахуванням обґрунтованості підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, а також інших обставин у сукупності, сторона обвинувачення вважає, що застосування запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м`яких запобіжних заходів до ОСОБА_5 не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Тобто інші, більш м`які запобіжні заходи, неможливо застосувати до підозрюваного з наступних причин: особисте зобов`язання - застосування вказаного запобіжного заходуне забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваної, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення та перебуваючи на свободі зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, підозрюваних у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, вчинятиме інші кримінальні правопорушення; особиста порука - на адресу СУ ГУНП в Дніпропетровській області та Західної окружної прокуратури міста Дніпра не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_5 , оскільки ніхто не наважується поручитися за нього, що негативно характеризує його особистість, але навіть у тому разі, якщо у суді під час розгляду даного клопотання буду такі звернення, на думку слідства такий запобіжний захід не є достатнім для запобігання зазначеним ризикам; застава - слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного, його захисників, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу; домашній арешт - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що підозрюваний підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання настання вищевказаних ризиків. З огляду на викладене, на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим ризикам. Водночас слід зазначити, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, встановлюються всі обставини вчинення кримінального правопорушення, а також всі особи, причетні до його вчинення, що може суттєво вплинути на подальшу поведінку підозрюваного. Дані обставини також вказують на необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з тим що останній може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення. На підставі викладеного, вважаю, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, можливо лише при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки враховуючи, що відповідно до ст. 12 КК України вказаний злочин є тяжким, та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з конфіскацією майна, застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є недоцільним, а запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим. Відповідно п. 7 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й майновий стан підозрюваного, обвинуваченого. Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Згідно із ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Також, статтею 182 КПК України (частина 1) визначено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Частиною 4 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Пунктом 1 ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Зважаючи на тяжкість, специфіку, суспільну небезпеку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також виходячи із майнового стану підозрюваного, орган досудового розслідування вважає за необхідне визначити розмір застави у розмірі не менше ніж 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 996 800 гривень, оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків, зупинення його злочинної діяльності. Таким чином, обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, з визначенням розміру застави у розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 996 800 гривень, наддасть гарантії дотримання підозрюваним ОСОБА_5 належної процесуальної поведінки та покладеного обов`язку явки, як до слідчого або прокурора так і до суду. На підставі викладеного, слідчий звертається до суду з даним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний та його захисник, заперечували щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили зменшити розмір застави відносно підохрюваного.

Заслухавши думку сторін, ознайомившись з наданими матеріалами клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочинів, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Прокурором доведено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, намагаючись уникнути покарання може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може незаконно впливати на свідків, експертів, спеціаліста у кримінальному проваджені, може перешкоджати кримінальному провадженю іншим чином та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Запобігти вище зазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного строком до 60 днів. Застосування більш м`якого запобіжного заходу, є недоцільним, та не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам, передбаченим п.п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У зв`язку з наведеним, враховуючи майновий стан особи підозрюваного, до нього слід застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, в розмірі 600 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 1 996 800,00 гривень, що буде достатнім для забезпечення процесуальної поведінки підозрюваного та покласти на нього обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187, 193-194,196-197, 205, 309-310, 369-372, 392-393, 395 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42026042000000151 від 18.08.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 днів, тобто до 28 листопада 2026 року.

Визначити відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 600 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 1 996 800 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі внесення застави підозрюваним ОСОБА_5 , встановленої у розмірі 1 996 800 гривень, вважати, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 28.11.2026 року, а саме:

-прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками, іншими підозрюваними по кримінальному провадженню;

-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі не виконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід з накладенням грошового стягнення в розмірі до двох розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням запобіжного заходу покласти на прокурора.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1