Решение № 140355846, 05.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 р. № 520/20635/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської районної державної адміністрації Харківської області(Григорівське шосе, буд. 52,м. Харків,61098, ЄДРПОУ 04058775) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Харківської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 84 від 11.06.2026 року про відмову у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.

2. Зобов`язати Комісію Харківської районної державної адміністрації Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення грошової компенсації з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.

В обґрунтування позову зазначено, що Рішення Комісії Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 84 від 11.06.2026 року про відмову у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення є протиправним та таким, що порушує права позивача.

Ухвалою суду від 20.07.2026 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій, у зв`язку з чим розгляд справи було відтерміновано.

Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустці.

Представником відповідача 31.07.2026 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржуване позивачем Рішення Комісії Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 84 від 11.06.2026 року про відмову у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення є законним та обґрунтованим, оскільки на момент подачі заяви про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення ОСОБА_1 вже володів на праві приватної власності житловим приміщенням, житлова площа якого перевищувала норму, визначену статтею 47 Житлового кодексу України.

31.07.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, дійшов наступних висновків та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 18.05.2026 року, виданого Управлінням соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради є особою з інвалідністю ІІ-ої групи та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни строком до 01.10.2026 року.

01.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою та відповідним пакетом документів до Комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісті), померли, та осіб з інвалідністю про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.

Рішенням Комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісті), померли, та осіб з інвалідністю про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 84 від 11.06.2026 року позивачу було відмовлено у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення з підстав наявності права власності на житлове приміщення.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, основи їх соціального захисту, що включає встановлення пільг визначено Законом України № 3551-XII від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551). Даний Закон спрямований на захист ветеранів війни, зокрема, шляхом виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни.

Статтею 2 Закону № 3551 визначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Місцеві ради, підприємства, установи та організації мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни (ч. 4 ст. 2 Закону №3551).

Поняття і зміст статусу ветеранів війни та осіб, на яких поширюється чинність цього закону наводиться в Розділі II Закону №3551.

Так, статтями 5 та 6 Закону №3551 визначено коло осіб, які є учасниками бойових дій та осіб, які належать до учасників бойових дій (визнаються такими).

В статті 7 Закону №3551 наведено перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Статтями 8 та 9 Закону №3551 закріплено коло осіб, які визнаються учасниками війни та інших осіб, які вважаються учасниками війни.

У статті 10 Закону №3551 визначено осіб, на яких поширюється чинність цього Закону.

Як було встановлено судом вище, згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 18.05.2026 року, виданого Управлінням соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради позивач є особою з інвалідністю ІІ-ої групи та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни строком до 01.10.2026 року.

Статтею 1 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) зазначено, що відповідно до Конституції України громадяни мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Згідно ст. 48-1 ЖК України порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відтак, на законодавчому рівні встановлено право громадян на грошову компенсацію за належні їм для отримання жилі приміщення.

Умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, визначає Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 719 (далі - Порядок № 719).

Відповідно до п. 1 Порядку № 719 цей Порядок визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація) для сімей осіб, визначених пунктами 2-5 частини першої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I-II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов (далі - одержувач грошової компенсації), включені до списків осіб, які користуються правом позачергового (першочергового) одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства за категоріями, встановленими в пунктах 2 і 3 цього Порядку (далі - квартирний облік).

Згідно до п. 3 Порядку № 719 право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають особи з інвалідністю I-II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які перебувають на квартирному обліку (далі - особи з інвалідністю).

Згідно п. 4 Порядку № 719 грошова компенсація виплачується у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених абзацами сьомим і восьмим пункту 18 цього Порядку, в порядку черговості відповідно до дати взяття на квартирний облік та з урахуванням категорії одержувача грошової компенсації для членів сімей осіб, визначених пунктом 2 цього Порядку, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених абзацами п`ятим - восьмим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I-II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов (далі - субвенція).

Згідно з п. 7 Порядку № 719 заяву про призначення грошової компенсації член сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, особа з інвалідністю (далі - заявник) або їх законний представник чи уповноважена особа подають в паперовій чи в електронній формі (за наявності технічної можливості) до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем перебування на квартирному обліку (далі - орган соціального захисту населення).

Суд зазначає, що Рішенням Комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісті), померли, та осіб з інвалідністю про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 84 від 11.06.2026 року позивачу було відмовлено у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення на підставі пп. 9 п. 14 Порядку № 719.

Відповідно до пп. 9 п. 14 Порядку № 719 комісія відмовляє заявнику в призначенні грошової компенсації з підстав зокрема 9) заявник та члени його сім`ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіють майновими правами на об`єкти незавершеного житлового будівництва чи правом власності на житлове приміщення, зокрема що належить на праві спільної сумісної власності (спільне майно), що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу України (на кожного члена сім`ї), що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану), або таке нерухоме майно було відчужено протягом п`яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації.

Відповідно до ст. 47 ЖК України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до договору купівлі продажу квартири від 26.01.2026, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.01.2026 № 461701877 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20.05.2026 № 478088867 (Додається) ОСОБА_1 має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 16,8 кв.м., житлова площа - 16,8 кв.м.

Відтак, площа, що припадає на позивача є більшою від встановленої ст. 47 ЖК України.

Таким чином суд зазначає, що в спірних правовідносинах комісією було встановлено, що на момент подачі заяви про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення ОСОБА_1 вже володів на праві приватної власності житловим приміщенням, житлова площа якого перевищувала норму, визначену статтею 47 Житлового кодексу України, а отже оскаржуване рішення є таким, що винесено в межах чинного законодавства України.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що згідно з офіційним Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 122 від 04.03.2026 року, позивач офіційно зареєстрований та фактично проживає у зазначеному приміщенні разом з іншою сторонньою особою. Розрахунок забезпечення житлом здійснюється виходячи з кількості зареєстрованих осіб. Таким чином, на одну особу припадає лише 8,4 кв. м житлової площі (16,8 кв. м / 2 особи = 8,4 кв. м), що є суттєво меншим за встановлений законом мінімум у 13,65 кв. м., з огляду на наступне.

Позивачем не заперечується факт придбання ним квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 16,8 кв.м., житлова площа - 16,8 кв.м., що в свою чергу підтверджується матеріалами справи.

Проте позивач зазначає, що він зареєстрований та фактично проживає разом з іншою сторонньою особою в однокінатному житловому приміщенні без зручностей, загальною житловою площею 16,8 кв. м.

Суд критично ставиться до зазначеного посилання позивача на те, що він зареєстрований та фактично проживає разом з іншою сторонньою особою в приміщенні без зручностей, оскільки, по-перше, згідно договору купівлі продажу квартири від 26.01.2026 року позивач одноособово придбав у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 16,8 кв.м., житлова площа - 16,8 кв.м., а отже в разі реєстрації чи проживання за вказаною адресою сторонньої особи, позивач, як власник вказаного майна, не позбавлений можливості здійснити певні дії, спрямовані на позбавлення права реєстрації та проживання такої особи за вказаною адресою.

По-друге, в відповіді на відзив позивачем зазначено, що відповідач ігнорує факт проживання позивача в зазначеній вище квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 16,8 кв.м., житлова площа - 16,8 кв.м., «без зручностей», тобто відсутності водопостачання, водовідведення, санвузла та кухні, посилаючись на ст. 50 ЖК України, однак відповідно до пп. 1) п. 2 розділу IV. Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про основні засади житлової політики» який набрав чинності 13.01.2026 стаття 50 Житлового кодексу України втратила чинність, а інших доказів щодо обов`язку відповідача враховувати зазначене позивачем не надано.

Також суд не приймає посилання позивача на те, що позивач перебуває на офіційному квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, згідно рішення виконкому № 122 від 04.03.2026. Комісія відповідача не наділена правом переглядати або піддавати сумніву законність перебування особи на квартирному обліку. Відмовляючи у призначенні компенсації з формальних причин, Комісія відповідача вийшла за межі своїх повноважень.

Суд наголошує, що оскаржуване рішення Комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісті), померли, та осіб з інвалідністю про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 84 від 11.06.2026 року позивачу було відмовлено у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення на підставі пп. 9 п. 14 Порядку № 719, тобто у зв`язку з тим, що позивач на час розгляду даного питання вже володів на праві приватної власності житловим приміщенням, житлова площа якого перевищувала норму, визначену статтею 47 Житлового кодексу України.

Оскаржуваним рішенням відповідача не переглядалась та не піддавалась сумнівам, як зазначено позивачем, законність перебування його на квартирному обліку, вказане є лише суб`єктивною думкою позивача, а було, зокрема, враховано відповідачем при прийняття оскаржуваного рішення № 84 від 11.06.2026 року.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем Рішення Комісії Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 84 від 11.06.2026 року про відмову у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення є законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської районної державної адміністрації Харківської області(Григорівське шосе, буд. 52,м. Харків,61098, ЄДРПОУ 04058775) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.