Постановление суда № 140355180, 05.10.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Єдиний унікальний номер 243/2002/21

Номер провадження 1-кп/211/268/26

У Х В А Л А

05 жовтня 2026 року колегія суддів Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

за головуванням - судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області клопотання захисника ОСОБА_8 про звільнення ОСОБА_7 негайно з під варти ,

встановила:

19 вересня 2026 року до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - з вимогою про негайне звільнення обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_6 зазначає, що у провадженніДовгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2ст. 115 КК України.

Відповідно до обвинувального акта, 05.12.2020 року приблизно о 19 год. 30 хв.у дворі будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 замахувався

на заподіяння ОСОБА_9 смерті, але не довів свій умисел до кінця. З 06 грудня 2020 року ОСОБА_7 до теперішнього моменту безперервно перебуває під вартою. Отже, ОСОБА_7 утримується під вартою шість років, при цьому обвинувального вироку суду, яким його було б визнано винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, немає. ОСОБА_7 не набув у встановленому КПК України порядку статусу

підозрюваного.

Фактичні наслідки інкримінованого діяння без вручення ОСОБА_7 підозри та безумовний перехід у такому випадку на кваліфікацію за ч. 1 ст.

121 КК України.

Отож, ОСОБА_7 вже перебуває під вартою довше мінімальної межі передбаченого цією нормою покарання. Просить негайно звільнити його з під варти.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти заявленного клопотання, просив в його задоволенні відмовити..

Потерпілий ОСОБА_10 підтримав думку прокурора.

Коллегія суддів, заслухавши клопотання, думки учасників судового засідання, висновує таке.

Відповіднодо ст. 350 КПК України всі заявленні клопотання, усні чи письмові, повинні бути обговорені і вирішені безпосередньо в залі судового засідання. Будь-яке зволікання у вирішенні заявленого клопотання, відкладення судом вирішення клопотання, залишення його "відкритим", щоб вирішити його згодом, є неприпустимим, порушує вимоги об`єктивності та неупередженості судового розгляду і не створюючи всі необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 206 КПК України якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи.

За змістом ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Отже, положення ст. 206 КПК України запроваджують механізм невідкладного судового контролю, спрямований на якнайшвидше звільнення особи, яка тримається під вартою без належної правової підстави. Предметом з`ясування в цьому порядку є наявність чи відсутність правових підстав для позбавлення особи свободи на момент звернення до слідчого судді та вирішення ним відповідного питання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, по справі триває судовий розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У частині 2 ст.29 Конституції України, передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно з положенням ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

З матеріалів справи вбачається, що відомості про дане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050510002060 від 06 грудня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого у ч. 2 ст. 15, п.13 ч. 2 ст. 115 КК України.

На підставі ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 05 жовтня 2026 року ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 03 грудня 2026 року включно.

Водночас, з огляду на положення, зазначені у ч.5 ст.9 КПК України, а саме, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), колегія суддів бере до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів і відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.

На підставі положень, зазначеним у ч.1 ст.177 КПК України визначається, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Разом з цим, встановлені обставини в судовому засіданні, свідчать про наявність ризиків передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, існує, наявність небезпеки для суспільства, через те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також, той факт, що покарання за кримінальне правопорушення є більш суворим, ніж наслідки та ризик втечі для обвинуваченого ОСОБА_7 .

Проте колегія суддів наголошує, що лише цієї умови недостатньо для продовження строку запобіжного заходу і бере до уваги те, що у судовому засіданні прокурором доведене, що обґрунтовано існує ризик впливу ОСОБА_7 на свідків по зазначеному кримінальному провадженню.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Колегія суддів не встановила відомості, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Суд також бере до уваги, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Отже коллегія суддів, вважає, що клопотання захисника ОСОБА_6 не потрібно задовольняти.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. 77, 80, 81, 350,369-372 КПК України, колегія судді

постановила:

відмовити захиснику ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про негайне звільнення з під варти обвинуваченого ОСОБА_7 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали 05 жовтня 2026 року.

Колегія суддів ОСОБА_1

ОСОБА_2 ОСОБА_3