Решение № 140354298, 06.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

06.10.2026 р. справа №520/21953/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засіданням та без повідомленням (виклику) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 (далі за текстом - позивач, заявник)доГоловного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Немишлянського відділу у місті Харкові (далі за текстом - відповідач, суб`єкт владних повноважень, владний суб"єкт, адміністративний орган, орган публічної адміністрації)провизнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивачі у порядку адміністративного судочинства заявили вимоги про: 1) визнання протиправною відмову Немишлянського відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області у видачі ОСОБА_2 у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; 2) зобов`язання Немишлянський відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області оформити та видати ОСОБА_2 2009 року народження у зв`язку із досягненням нею 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних про дитину і про мене, її законного опікуна, до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.

Аргументуючи заявлені вимоги заявник зазначив, що дитина має право бути документованою паспортом громадянина України у формі книжечки, у чому відповідачем було протиправно відмовлено.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що під час звернення 03.10.2025 до Немишлянського відділу у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області щодо оформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року не було подано повного переліку необхідних документів, зокрема рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати такий паспорт. За таких обставин, відповідно до постанови КМУ №302 та Тимчасового порядку, затвердженого наказом МВС №456, правові підстави для оформлення паспорта були відсутні. Відповідач також зазначає, що позивачем не доведено порушення його прав, свобод чи законних інтересів, а після усунення недоліків ОСОБА_2 не позбавлений права повторно звернутися за оформленням паспорта.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник, ОСОБА_1 , на підставі розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 17.01.2013р. №64 є опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у межах спірних правовідносин 03.10.2025р. ОСОБА_1 подав письмову заяву довільної форми про видачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по досягненню ним 16 років паспорту громадянина України у формі книжечки (далі за текстом - Звернення).

Доказів подання у складі матеріалів Звернення будь-яких додатків, об"єктивно необхідних суб`єкту владних повноважень для вчинення управлінського волевиявлення з приводу оформлення паспорта громадянина України, зокрема свідоцтва про народження, фотокарток, довідки про реєстрацію, матеріали справи не містять, а перелік таких документів у заяві відсутній.

У відповідь на це звернення Немишлянським відділом у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області була вчинена відмова у видачі паспорта громадянина України, яка втілена у листі від 06.10.2025р. №6323.1-15-17/6323-25, оскільки заявником не подано повного переліку документів, необхідних для оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року.

У наданій заявнику відповіді від 06.10.2025 №6323.1-1517/6323-25 відповідач навів положення Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 №456, якими визначено перелік документів, що подаються особою, яка досягла 16-річного віку, або її законним представником, зокрема заяву, рішення суду, свідоцтво про народження, документи, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків, фотокартки, довідку про реєстрацію місця проживання, а в передбачених випадках відповідні документи внутрішньо переміщеної чи бездомної особи. За результатами розгляду звернення відповідач дійшов висновку про відсутність повного переліку документів, необхідних для оформлення паспорта, та, посилаючись на це, повідомив про відсутність правових підстав для його оформлення і видачі.

Стверджуючи про невідповідність закону вчиненої органом публічної адміністрації відмови, заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є субєктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Згідно з ст.21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до ст.28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

У силу застереження ст.32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Як то визначено ст.35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Зміст наведених норм Конституції України як норм права прямої дії дозволяє суду дійти до переконання про те, що поки прояви практичної реалізації свободи віросповідання конкретного громадянина не ставлять під загрозу саму суть верховенства права та не загрожують знищенням або Держави Україна, або існуючого у державі правопорядку, то пріоритет у вирішенні юридичних колізій слід надавати релігійним аспектам.

Статтею 5 Закону України від 18.001.2001р. №2235-ІІІ "Про громадянство України" визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до ст. 5 цього закону і було прийнято Положення про паспорт громадянина України (затверджено постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ; далі за текстом - Положення №2503-ХІІ).

На підставі Положення №2503-ХІІ (у редакції Постанови Верховної Ради України від 02.09.1993р. №3423-XII) Кабінет Міністрів України постановою від 04.06.1994 року №353 (далі - Постанова №353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки) згідно з додатком.

У подальшому суспільні відносини з приводу документування громадян України паспортами громадян України були унормовані також і приписами Закону України від 20.11.2012р. №5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі за текстом - Закон України №5492-VI).

Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

На подальший розвиток норм Закону України №5492-VI Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 25.03.2015р. №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі за текстом - Постанова КМУ № 302).

У подальшому пунктом 2 розділу II Закону України від 14.07.2016р. №1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі за текстом - Закон України №1474-VIII) було визначено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

Пунктом 7 розділу II Закону України №1474-VIII Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом було зобов`язано: подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

На подальший розвиток норм Закону України №1474-VIII Урядом України була прийнята постанова КМУ від 26.10.2016 №745 (далі за текстом - Постанова КМУ №745), якою внесені відповідні зміни до Постанови КМУ №302.

Постанова КМУ №745 набрала чинності з 01.11.2016р. і з цієї ж дати офіційно запровадила правило, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою №302.

На підставі Положення №2503-ХІІ (у редакції Постанови Верховної Ради України від 02.09.1993р. №3423-XII) Кабінет Міністрів України постановою від 04.06.1994 року №353 (далі - Постанова №353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки) згідно з додатком.

Постановою КМУ від 13.03.2013р. №185 «Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» постанову КМУ від 04.06.1994р. №353 було визнано такою, що втратила чинність.

Проте, постановою КМУ від 12.06.2013р. №415 Уряд України зупинив дію постанови КМУ від 13.03.2013р. №185, відновивши дію постанови КМУ від 04.06.1993р. №353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки) (зразка 1994 року).

Отже, на момент звернення заявника Положення №2503-ХІІ було чинним актом права.

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 названого Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, чинним на момент звернення заявника Положенням №2503-ХІІ було передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

При цьому, приписами пункту 13 Положення №2503-ХІІ установлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 3,5х4,5 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

З викладеного слідує, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства.

Поряд із цими актами права, суспільні відносини з приводу видачі особі паспорта громадянина України одночасно унормовувались і приписами Закону України від 20.11.2012р. №5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі за текстом - Закон України №5492-VI).

Так, згідно зі ст. 13 означеного закону документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 6 ст.14 Закону України №5492-VI документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Отже, вказаним Законом України №5492-VI також не виключена можливість видачі особі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки передбачена також і п. 3 постанови КМУ від 25.03.2015р. №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України".

За приписами ч. 7 ст. 16 Закону України №5492-VI уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Таким чином, перелік підстав для вчинення владним суб`єктом відмови у видачі приватній особі документа є вичерпним.

Перелік документів, які подаються із заявою про видачу паспорту, визначено Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (затверджений постановою КМУ №302 від 25.03.2015р.; далі за текстом - Порядок №302).

Так, відповідно до пунктів 13 і 35 Порядку №302 до переліку документів, які подаються для оформлення паспорту, зокрема, належать: свідоцтво про народження, 2 фотокартки розміром 35*45мм, оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України).

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з пунктом 13 глави ІІ "Порядок видачі, обміну паспорта і користування ним" Положення №2503-ХІІ, для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Суд також відмічає, що 03.04.2019р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015р. № 302», відповідно до якої пункт 3 Постанови № 302 доповнено абзацом такого змісту: «Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року».

Згідно із пунктами 1, 2 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України (затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019р. №456, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591; далі за текстом - Порядок №456), цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абз.5 п.3 постанови КМУ від 25.03.2015р. №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови КМУ від 03.04.2019р. №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-XII у редакції постанови Верховної Ради України від 23.02.2007р. №719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».

Отже, вказаним Тимчасовим порядком визначений порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

На виконання ч.5 ст.242 КАС України суд зважає на правовий висновок постанови Верховного Суду від 05.09.2018р. по справі №826/9727/16 з приводу застосування п.4 ч.2 ст.245 КАС України, де указано, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №2340/2921/18).

Приєднаними до справи доказами підтверджується, що 03.10.2025 заявником подано до відповідача лише письмову заяву довільної форми про видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки.

При цьому, до Звернення заявником не було долучено жодних документів, необхідних для оформлення та видачі паспорта.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів подання разом із Зверненням свідоцтва про народження, фотокарток, документів, що підтверджують громадянство України, та інших документів, передбачених законодавством, а саме Звернення не містить переліку доданих до неї документів.

Отже, на момент звернення саме заявником не було виконано встановлених законодавством умов для оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Таким чином, суд доходить до висновку, що за встановлених обставин викладена у листі від 06.10.2025 №6323.1-1517/6323-25 відмова відповідача обумовлена виключно неповнотою поданих документів та відповідає передбаченій законом підставі для відмови у видачі документа.

При цьому не спростованими у ході розгляду справи залишилися обставини існування у заявника релігійних переконань, які перешкоджають документуванню паспортом у формі картки.

Водночас зазначені обставини самі по собі не звільняють заявника від обов`язку подати усі документи, необхідні для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, передбачені Положенням №2503-ХІІ та Тимчасовим порядком №456.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб"єкт владних повноважень забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини спірних правовідносин з"ясував із достатньою повнотою, належну норму закону визначив вірно та зміст належної норми закону витлумачив правильно, адже на підставі самого лише Звернення не міг вчинити правомірного управлінського волевиявлення з приводу видачі зацікавленій особі паспорта громадянина України зразка 1994 року.

З огляду на викладене, позов заявника належить залишити без задоволення у зв"язку із відсутністю факту порушення права та доведеністю факту відповідності закону оскарженого реально вчиненого управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень.

Разом з тим суд зазначає, що заявник не позбавлений права повторно звернутися до відповідача із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки з поданням документів, необхідних для оформлення паспорта, визначених пунктом 13 глави ІІ Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, а також інших документів, подання яких є необхідним відповідно до законодавства з урахуванням конкретних обставин звернення.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко