Постановление суда № 140353457, 06.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

. 06 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/12084/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить:

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої на виконання судового рішення заборгованості з пенсійних виплат за період з 09.08.2024 по 31.07.2026 в сумі 83 809,78 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, 36011, м. Полтава, вул. Гоголя, 34) на користь ОСОБА_1 нараховану заборгованість з пенсійних виплат за період з 09.08.2024 по 31.07.2026 в сумі 83 809 (вісімдесят три тисячі вісімсот дев`ять) гривень 78 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 у справі № 300/8455/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 16.08.2024 № 164450004805, яким було відмовлено в призначенні пільгової пенсії. Зазначеним судовим актом пенсійний орган було зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.08.2024 та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 із врахуванням висновків суду. На виконання вказаних судових рішень, матеріали пенсійної справи за територіальним принципом було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, де ОСОБА_1 наразі перебуває на пенсійному обліку. Відповідач - ГУ ПФУ в Полтавській області - прийняв до виконання зазначені судові рішення, включив їх до матеріалів пенсійної справи та здійснив розрахунок і нарахування пенсійних коштів ОСОБА_1 за період з 09.08.2024 по 31.07.2026 у сумі 83 809,78 грн. (вісімдесят три тисячі вісімсот дев`ять гривень 78 копійок). Факт проведення нарахування та точний розмір утвореної заборгованості офіційно визнано та зафіксовано Відповідачем у його листі-відповіді від 31.07.2026 № 1600-0903-7/72048. З огляду на це, зазначена сума є безспірним грошовим зобов`язанням державного органу. Разом з тим, у цьому ж листі Відповідач фактично відмовив у перерахуванні та виплаті вказаних коштів, посилаючись на положення Бюджетного кодексу України, пункт 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та відсутність затвердженого Урядом порядку здійснення видатків через скасування Постанови КМУ № 821. Нараховані кошти Відповідач безпідставно залишив обліковуватись у внутрішніх реєстрах фонду без реального наміру їх виплати. Такі дії відповідача, позивач вважає протиправними.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

05.10.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив у їх задоволенні відмовити. На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 у справі N? 300/8455/24, що набрало законної сили 20.05.2026, ОСОБА_1 , здійснено нарахування пенсійних коштів в сумі 91259,78 грн, за період з 09.08.2024 по 30.09.2026, які обліковані в електронній пенсійній справі та Реєстрі судових рішень. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень. 4709,93 грн. У вересні 2026 року проведена виплата нарахованих пенсійних коштів в розмірі Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України від 05.06.2012 N?4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", плануються Пенсійним фондом України в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Передбачений пунктом 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду передбачає визначення відповідного порядку КМУ.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 у справі № 300/8455/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 16.08.2024 № 164450004805, яким було відмовлено позивачу в призначенні пільгової пенсії. Зазначеним судовим актом пенсійний орган було зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.08.2024 та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 із врахуванням висновків суду.

На виконання вказаних судових рішень, матеріали пенсійної справи за територіальним принципом було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, де ОСОБА_1 наразі перебуває на пенсійному обліку.

ГУ ПФУ в Полтавській області - прийняв до виконання зазначені судові рішення, включив їх до матеріалів пенсійної справи та здійснив розрахунок і нарахування пенсійних коштів ОСОБА_1 за період з 09.08.2024 по 31.07.2026 у сумі 83 809,78 грн. (вісімдесят три тисячі вісімсот дев`ять гривень 78 копійок).

Листом від 31.07.2026 № 1600-0903-7/72048 ГУ ПФУ в Полтавській області фактично відмовив у перерахуванні та виплаті вказаних коштів, посилаючись на положення Бюджетного кодексу України, пункт 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та відсутність затвердженого Урядом порядку здійснення видатків через скасування Постанови КМУ № 821. Нараховані кошти Відповідач залишив обліковуватись у внутрішніх реєстрах фонду без реального наміру їх виплати.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Дослідивши спірні правовідносини, суд зазначає таке.

За правилами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia»).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

У рішеннях Конституційного Суду України зроблено висновок про те, що забезпечення виконання судового рішення є безпосереднім обов`язком держави, яка через національні організаційно-правові та процесуальні механізми повинна не лише впроваджувати ефективну систему виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цієї системи у такий спосіб, щоб доступ до неї мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність; посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Так, пунктом 14 розділу Прикінцевих положень Закону №4695-IX установлено, що, починаючи з 1 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах урегульовані розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Також, з метою належного виконання судового рішення статтею 378 КАС України передбачено можливість зміни способу і порядку його виконання.

Отже, нормами КАС України, визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, які мають на меті забезпечення належного виконання судових рішень.

За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі №295/13613/16-а, від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а, наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 16.02.2019 у справі № 816/2016/17 та у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №320/19014/23, від 21.02.2024 у справі №140/17323/23 та від 19.09.2024 у справі №400/3650/24, від 30.11.2023 у справі №420/6135/22, від 21.02.2024 у справі №140/17323/23, від 28.01.2025 у справі №460/10443/24.

У постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 16.02.2019 у справі № 816/2016/17 та у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 320/19014/23, від 21.02.2024 у справі №140/17323/23 та від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.

У постановах від 18.01.2024 у справі №160/2888/23 та від 30.04.2025 у справі №440/10814/24 Верховний Суд констатував, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на позицію Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26 а саме, що у разі, якщо спір виник безпосередньо у зв`язку з виконанням суб`єктом владних повноважень уже ухваленого судового рішення, відповідні вимоги підлягають розгляду в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, а не шляхом пред`явлення нового адміністративного позову. При цьому визначальним для розмежування відповідних способів судового захисту є не саме по собі посилання суб`єкта владних повноважень на певні норми законодавства, а безпосередній зв`язок оскаржуваних дій чи рішень із виконанням судового рішення.

Отже, у разі невиконання судового рішення чи неналежного виконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених процесуальним законодавством та про виконавче провадження. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 06.08.2024 у справі №560/4755/20, від 14.08.2024 у справі №580/5660/22, від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.

За змісту позовної заяви вбачається, що позивач фактично просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо виплати перерахованої пенсії з урахуванням пункту 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4695-IX саме на виконання судового рішення Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026, по справі № 300/8455/24.

Разом з тим, при виконанні відповідачем рішення Івано- Франківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026, по справі № 300/8455/24 шляхом застосування вищенаведених норм, не виникає жодного нового спору.

Застосування відповідачем норм пункту 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону №4695-IX стосується виключно питання виконання такого судового рішення.

Відтак, в даному випадку між сторонами не виникло жодного нового спору; має місце питання щодо невиконання чи неналежного виконання судового рішення у справі № 300/8455/24, а тому вимоги позивача, заявлені ним в межах цієї справи, виключають можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Керуючись статтями 238, 241, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі № 440/12084/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя А.О. Чеснокова