Постановление суда № 140353291, 06.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7446/22

УХВАЛА

06 жовтня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в письмовому провадженні заяву адвоката Глазової Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення №420/7446/22 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Глазової Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення, яке виніс Одеський окружний адміністративний суд від 20.07.2022 у справі №420/7446/22 із зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.04.2019 перерахувати та виплачувати пенсію на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» №33/36-5202 від 07.02.2022 виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 виплати по пенсійній заборгованості з 01.04.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 44262,04 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням, яке ухвалив Одеський окружний адміністративний суд від 20.07.2022 у справі №420/7446/22 адміністративний позов ОСОБА_1 частково задоволено та, зокрема, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зобов`язано з 01.04.2019 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» №33/36-5202 від 07.02.2022 виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 у справі №420/7446/22 набрало законної сили.

З дати набрання законної сили по теперішній час, відповідачем рішення суду не було виконано в повному обсязі.

На виконання рішення суду було лише розраховано суму доплати за період 01.04.2019 по 31.11.2022 у сумі 45 360,09 грн, проте вона не було виплачена.

Отже, станом на дату звернення позивача до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 по справі №420/7446/22 відповідачем не виконано та позивачу не виплачено доплати до пенсії в сумі 45 360,09 грн.

Відповідно до листа ГУ ПФУ №1500-0203-8/118562 від 22.07.2026 з жовтня 2025 року по червень 2026 року позивачу було зараховано лише 1098,05 грн в рахунок погашення нарахованої доплати по справі №420/7446/22.

Таким чином, невиплаченою залишається нарахована відкладена заборгованість у розмірі 44 262,04 грн.

З посиланням на статтю 378 КАС України заявник просив задовольнити вказану заяву та розглянути її в письмовому провадженні.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2026 призначено до розгляду в порядку письмового провадження заяву адвоката Глазової Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення №420/7446/22 та запропоновано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області в строк до 29 вересня 2026 року надати письмові пояснення з приводу заяви адвоката Глазової Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення №420/7446/22.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області через підсистему «Електронний суд» надіслано заяву в обґрунтування якої зазначив, що станом на день подання даної заяви до суду заборгованість, яка утворилась після виконання рішення суду по справі №420/7446/22 становить 44105,71 грн, оскільки у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 позивачу було частково виплачено заборгованість в загальному розмірі 1254,38 грн (100 грн + 187,35 грн + 187,35 грн + 132 грн + 187,35 грн + 101 грн + 103 грн + 100 грн+156,33 грн).

У зв`язку з чим просив врахувати викладене та розглянути заяву в письмовому провадженні.

Розглядаючи подану заявником заяву, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 у справі №420/7446/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» №33/36-5202 від 07.02.2022 виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.04.2019 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» №33/36-5202 від 07.02.2022 виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,80 грн. згідно квитанції №ПН9721С1 від 24.05.2022.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/7446/22 набрало законної сили 22.08.2022.

На адвокатський запит, який надійшов до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 16.07.2026, в інтересах ОСОБА_1 , відповідачем надано відповідь від 22.07.2026 №1500-0203-8/118562, в якому вказано, що після проведення Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 по справ №420/7446/22, яке набрало законної сили 22.08.2026, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 і сума доплати пенсії з 01.04.2019 по 30.11.2022 з урахуванням фактично виплачених сум склала 45 360,09 грн, включена до реєстру судових рішень та поставлена у відповідну чергу станом на 22.07.2026 за №296644. Частина нарахованої доплати пенсії по рішенню суду №420/7446/22 в сумі 1098,08 грн з жовтня 2025 року по червень 2026 року зарахована на картковий рахунок ОСОБА_1 за рахунок виділених асигнувань додатковими відомостями.

Станом на 28.09.2026 на виконання судового рішення відповідачем було повідомлено, що заборгованість, яка утворилась після виконання рішення суду по справі №420/7446/22 становить 44105,71 грн, оскільки у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 позивачу було частково виплачено заборгованість в загальному розмірі 1254,38 грн (100 грн + 187,35 грн + 187,35 грн + 132 грн + 187,35 грн + 101 грн + 103 грн + 100 грн+156,33 грн).

Вказані обставини підтверджуються наданими боржником розрахунками.

Розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання рішення у справі, дослідивши матеріали справи, суд виходить з такого.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Також, засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Також суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, відповідно до змісту частин першої третьої статті 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни "зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплату за перерахованою пенсією" на "стягнення коштів із державного органу боржника".

Тобто, законодавцем визначено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат існування обставин невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Як вже встановлено судом з наданих боржником доказів, станом на 28.09.2026 заборгованість, яка утворилась після виконання рішення суду по справі №420/7446/22 становить 44105,71 грн, оскільки у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 позивачу було частково виплачено заборгованість в загальному розмірі 1254,38 грн (100 грн + 187,35 грн + 187,35 грн + 132 грн + 187,35 грн + 101 грн + 103 грн + 100 грн+156,33 грн).

Отже, з огляду на положення частини третьої статті 378 КАС України, а також враховуючи те, що з моменту набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року по справі № 420/7446/22 та по день подання до суду даної заяви про зміну способу виконання рішення пройшов значний час, а рішення суду не є виконаним у повному обсязі, зокрема, щодо виплати позивачу заборгованості, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви позивача про зміну способу виконання рішення відповідно до статті 378 КАС України шляхом стягнення з відповідача нарахованої заборгованості по пенсійним виплатам.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Глазової Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення №420/7446/22 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 у справі №420/7446/22 в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.04.2019 виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» №33/36-5202 від 07.02.2022 виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, на стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсійним виплатам у розмірі 44105 (сорок чотири тисячі сто п`ять) гривень 71 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Cуддя Н.М. Басова