Решение № 140353229, 06.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12930/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач), в інтересах якого діє адвокат Семенцов Олександр Іванович, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи в Одеському обласному онкологічному диспансері на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії - з 01.01.2004 по 30.06.2009, в комунальній установі «Міська клінічна лікарня № 3» на посаді завідувача відділення інтенсивної терапії кардіологічного профілю, лікаря-анестезіолога - з 01.07.2009 по 01.08.2018 та на посаді лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії кардіологічного профілю - з 02.08.2018 по 15.02.2019, в комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради на посаді завідувача відділення інтенсивної терапії кардіологічного профілю, лікарем-анестезіологом з 02.09.2019 по 20.10.2020, в комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку інтенсивної терапії для надання допомоги при захворюванні на COVID-19 - з 21.10.2020 по 31.05.2021, на посаді завідувача блоком, лікаря-анестезіолога блоку цілодобового спостереження за хворими неврологічного профілю відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору - з 01.06.2021 по 17.10.2021, на посаді завідувача блоку, лікаря-анестезіолога блоку інтенсивної терапії для надання медичної допомоги при поодиноких та масових випадках захворювань на COVID-19 відділення для надання медичної допомоги пацієнтам, підозрілим або хворим на гостру респіраторну інфекцію (COVID-19) з 18.10.2021 по 24.02.2022, на посаді завідувача блоком, лікаря-анестезіолога блоку інтенсивної терапії кардіологічного профілю відділення анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу - з 25.02.2022 по 28.02.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі:

з дати призначення пенсії з 05.07.2022 - періоди роботи в Одеському обласному онкологічному диспансері на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії - з 01.01.2004 по 30.06.2009, в комунальній установі «Міська клінічна лікарня № 3» на посаді завідувача відділення інтенсивної терапії кардіологічного профілю, лікаря-анестезіолога - з 01.07.2009 по 01.08.2018 та на посаді лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії кардіологічного профілю - з 02.08.2018 по 15.02.2019, в комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради на посаді завідувача відділення інтенсивної терапії кардіологічного профілю, лікарем-анестезіологом з 02.09.2019 по 20.10.2020, в комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку інтенсивної терапії для надання допомоги при захворюванні на COVID-19 - з 21.10.2020 по 31.05.2021, на посаді завідувача блоком, лікаря-анестезіолога блоку цілодобового спостереження за хворими неврологічного профілю відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору - з 01.06.2021 по 17.10.2021, на посаді завідувача блоку, лікаря-анестезіолога блоку інтенсивної терапії для надання медичної допомоги при поодиноких та масових випадках захворювань на COVID-19 відділення для надання медичної допомоги пацієнтам, підозрілим або хворим на гостру респіраторну інфекцію (COVID-19) - з 18.10.2021 по 24.02.2022, на посаді завідувача блоком, лікаря-анестезіолога блоку інтенсивної терапії кардіологічного профілю відділення анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу - з 25.02.2022 по 31.07.2022;

з дати перерахунку пенсії з 01.04.2025 - період роботи в комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради на посаді завідувача блоком, лікаря-анестезіолога блоку інтенсивної терапії кардіологічного профілю відділення анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу - з 01.08.2022 по 28.02.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 05.07.2022 позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після призначення пенсії він продовжує працювати на посаді завідувача блоком, лікаря-анестезіолога блоку інтенсивної терапії кардіологічного профілю відділення анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради, у зв`язку з чим його пенсія періодично перераховується з урахуванням додатково набутого страхового стажу. Маючи сумніви щодо правильності обчислення страхового стажу, 08.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій, зокрема, просив зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі всі періоди роботи на посадах анестезіологічної служби. Листом від 23.04.2025 № 11495-10884/С-02/8-1500/25 відповідач повідомив, що страховий стаж до 01.01.2004 обчислюється з урахуванням статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а правових підстав для обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої робота у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі, є чинною, а положення статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовують та не зупиняють її дію. Зазначає, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.1997 № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії зі збереженням функціональних повноважень відділень реанімації, а тому робота у таких відділеннях підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі, що підтверджується роз`ясненнями Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України. На підтвердження своєї позиції посилається на постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі № 420/16928/23 та від 14.11.2024 у справі № 420/23319/24.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 01.05.2025 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду залишено без розгляду, оскільки строк звернення до суду позивачем не пропущено, та зобов`язано відповідача надати до суду засвідчені належним чином копії матеріалів, які містяться в пенсійній справі позивача.

12.05.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі, а стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягає застосуванню при обчисленні страхового стажу до 01.01.2004, тому проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав. Відповідач зазначає, що при перерахунку пенсії позивача з 01.04.2025 проведено перерозподіл наявного страхового та додаткового стажів, що не впливає на коефіцієнт стажу, а рішення про відмову в перерахунку пенсії на підставі заяви позивача не виносилось. Крім того, відповідач вказує, що Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії, а суд не може підміняти пенсійний орган та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, а також заперечує проти стягнення з нього судових витрат з посиланням на заборону використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

13.05.2025 представником позивача подано до суду письмові пояснення щодо відзиву, в яких він зазначає, що відповідач у відзиві не навів жодних заперечень щодо обставин і правових підстав позову, крім тих, що викладені в листі від 23.04.2025 № 11495-10884/С-02/8-1500/25, у спірних правовідносинах відповідач не наділений дискреційними повноваженнями, а стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень прямо передбачене процесуальним законом.

15.05.2025 на виконання ухвали суду від 01.05.2025 відповідачем надано до суду копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Згідно з частинами першою, третьою статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 05.07.2022 отримує пенсію по інвалідності (третя група, загальне захворювання) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 позивач:

15.02.1999 зарахований на посаду лікаря-анестезіолога-реаніматолога у відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії Одеського обласного онкологічного диспансеру (наказ від 17.02.1999 № 27); 02.12.2002 переведений на посаду лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії (наказ від 04.12.2002 № 253); 30.06.2009 звільнений з посади за власним бажанням (наказ від 23.06.2009 № 114);

01.07.2009 прийнятий на посаду завідувача відділення інтенсивної терапії кардіологічного профілю, лікаря-анестезіолога комунальної установи «Міська клінічна лікарня № 3» (наказ від 16.06.2009 № 89-К); 02.08.2018 переведений на посаду лікаря-анестезіолога у відділення інтенсивної терапії кардіологічного профілю (наказ від 01.08.2018 № 80-К); 15.02.2019 звільнений за власним бажанням (наказ від 01.02.2019 № 11-К);

02.09.2019 прийнятий на посаду завідувача відділення інтенсивної терапії кардіологічного профілю, лікаря-анестезіолога комунальної установи «Міська лікарня № 5» (наказ від 02.09.2019 № 206-к); 30.09.2019 звільнений з посади у зв`язку з переведенням до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради (наказ від 30.09.2019 № 250-к); 01.10.2019 прийнятий на посаду завідувача відділення інтенсивної терапії кардіологічного профілю, лікаря-анестезіолога за переведенням з комунальної установи «Міська лікарня № 5» (наказ від 01.10.2019 № 5-К); 20.10.2020 звільнений за власним бажанням (наказ від 20.10.2020 № 276-К);

21.10.2020 прийнятий у комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради на посаду лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку інтенсивної терапії для надання допомоги при захворюванні на COVID-19 (наказ від 20.10.2020 № 131-к); 01.06.2021 переведений на посаду завідувача блоком, лікаря-анестезіолога блоку цілодобового спостереження за хворими неврологічного профілю відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору (наказ від 31.05.2021 № 115-ос); 18.10.2021 переведений на посаду завідувача блоку, лікаря-анестезіолога блоку інтенсивної терапії для надання медичної допомоги при поодиноких та масових випадках захворювань на COVID-19 відділення для надання медичної допомоги пацієнтам, підозрілим або хворим на гостру респіраторну інфекцію (COVID-19) (наказ від 13.10.2021 № 215-ос); 25.02.2022 переведений на посаду завідувача блоком, лікаря-анестезіолога блоку інтенсивної терапії кардіологічного профілю відділення анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу (наказ від 25.02.2022 № 29-ос), де працює по теперішній час.

Згідно з довідкою комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради від 18.08.2022 № 18-22/99 позивач з 15.02.1999 працював на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії, був переведений на посаду лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії та звільнений з 30.06.2009; у відпустці без збереження заробітної плати та по догляду за дитиною до 4-х років не перебував. У довідці зазначено, що на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» весь трудовий стаж позивача у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії з 15.02.1999 по 30.06.2009 зараховується у подвійному розмірі.

Згідно з довідкою комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради від 22.08.2022 № 58-вк позивач, зокрема, 02.09.2019 прийнятий на посаду лікаря-анестезіолога, завідувача відділення інтенсивної терапії кардіологічного профілю (наказ від 02.09.2019 № 206-к) та 20.10.2020 звільнений з посади за власним бажанням (наказ від 20.10.2020 № 276-К). Рішенням Одеської міської ради від 30.01.2019 № 4248-VII комунальна установа «Міська клінічна лікарня № 3 імені професора Л.Й. Алейнікової» приєднана до комунальної установи «Міська лікарня № 5», а рішенням Одеської міської ради від 12.06.2019 № 4745-VII комунальна установа «Міська лікарня № 5» припинена шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради. У довідці зазначено, що за період роботи у відділенні інтенсивної терапії стаж нараховується у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з архівною довідкою комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради від 22.08.2022 № 1047 позивач з 21.10.2020 прийнятий на посаду лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку інтенсивної терапії для надання медичної допомоги при поодиноких та масових випадках захворювань на COVID-19 перепрофільованого відділення для надання медичної допомоги при поодиноких та масових випадках захворювань на COVID-19 (наказ від 20.10.2020 № 131-к), з 25.02.2022 переведений на посаду завідувача блоком, лікаря-анестезіолога блоку інтенсивної терапії кардіологічного профілю відділення анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу (наказ від 25.02.2022 № 29-ос) та працює по теперішній час.

З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що рішенням Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі від 18.08.2022 № 155250017796 позивачу з 05.07.2022 призначено пенсію по інвалідності при страховому стажі 40 років 0 місяців 27 днів, обчисленому в одинарному розмірі.

Відповідно до рішення про перерахунок пенсії від 15.09.2022 (вид перерахунку допризначення за додатковими документами) пенсію позивача з 05.07.2022 перераховано при страховому стажі 53 роки 0 місяців 6 днів. Згідно з розрахунком страхового стажу (форма РС-право) періоди роботи позивача до 01.01.2004 в закладах охорони здоров`я, зокрема період роботи з 15.02.1999 по 02.12.2002 та з 03.12.2002 по 31.12.2003 у відділенні анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії (анестезіології та інтенсивної терапії) Одеського обласного онкологічного диспансеру, зараховано до страхового стажу з кратністю 2 (з позначкою «Мед.заклад із ст.60»), тоді як усі періоди роботи позивача після 01.01.2004 зараховано до страхового стажу з кратністю 1.

З 01.04.2025 пенсію позивача перераховано відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без додаткового звернення з урахуванням страхового стажу по 28.02.2025, який становить 53 роки 0 місяців 10 днів (у тому числі до 01.01.2004 30 років 1 місяць 8 днів, після 01.01.2004 21 рік 2 місяці), а періоди роботи після 01.01.2004 також зараховано з кратністю 1.

08.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій, зокрема, просив перевірити пенсійну справу щодо правильності обчислення страхового стажу та зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі всі періоди роботи на посадах анестезіологічної служби.

Листом від 23.04.2025 № 11495-10884/С-02/8-1500/25 відповідач повідомив позивача, що відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі, страховий стаж до 1 січня 2004 року обчислюється з урахуванням норм статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 за період роботи в Одеському обласному онкологічному диспансері немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону.

Не погоджуючись із відмовою відповідача у зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи після 01.01.2004, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У пункті 5 рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту пенсійні правовідносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною третьою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу першого пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно зі статтею 60 Закону № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 87 Закону № 1788-XII суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Наказом Міністерства охорони здоров`я СРСР від 11.06.1986 № 841 «Про подальше вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню» було затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології-реанімації лікувально-профілактичного закладу, відповідно до якого у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували відділення (групи) анестезіології-реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.1997 № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» (далі Наказ № 303) проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології-реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії. Пунктом 3 Наказу № 303 визначено такими, що не застосовуються на території України, накази Міністерства охорони здоров`я СРСР від 28.12.1976 № 1188 та від 11.06.1986 № 841.

Наказом № 303 затверджено, зокрема, Рекомендації щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України та Положення про відділення анестезіології з ліжками та без ліжок для інтенсивної терапії, анестезіологічну групу, відділення інтенсивної терапії лікувально-профілактичних закладів, пунктами 1, 4 якого передбачено створення в лікувально-профілактичних закладах різних підрозділів служби анестезіології, у тому числі відділень анестезіології з ліжками та без ліжок для інтенсивної терапії, а також відділень інтенсивної терапії.

Таким чином, відповідно до Наказу № 303 відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих Всесвітньою організацією охорони здоров`я, зі збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.

Згідно з роз`ясненнями, наданими Міністерством охорони здоров`я України та Міністерством праці та соціальної політики України у листах від 28.05.2002 № 10.02.11/450 та від 21.06.2002 № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховується до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 02.02.2011 № 10.01.10/303, який Пенсійним фондом України направлено головним управлінням Пенсійного фонду України для використання в роботі листом від 17.06.2011 № 12393/02-20, Міністерство охорони здоров`я України, беручи до уваги, що основними завданнями відділення анестезіології, як і відділення анестезіології-реанімації, є здійснення комплексу заходів щодо підготовки і проведення загальної анестезії і регіонарної анестезії при операціях, пологах, діагностичних і лікувальних процедурах, здійснення комплексу заходів щодо відновлення, корекції і підтримання порушених функцій життєво важливих органів і систем, які виникли внаслідок захворювання, травми, оперативного втручання та інших причин, зазначило, що періоди роботи працівників в анестезіологічних відділеннях можна зараховувати згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Предметом спору у цій справі є правомірність дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періодів його роботи на посадах лікаря-анестезіолога (завідувача відділення, блоку лікаря-анестезіолога) у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії, відділеннях та блоках інтенсивної терапії закладів охорони здоров`я після 01.01.2004.

Як вбачається з листа від 23.04.2025 № 11495-10884/С-02/8-1500/25, протоколів призначення та перерахунку пенсії і розрахунків страхового стажу, а також зі змісту відзиву на позовну заяву, єдиною підставою для незарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу в подвійному розмірі слугувала позиція відповідача про те, що з 01.01.2004 стаття 60 Закону № 1788-XII не підлягає застосуванню, а страховий стаж відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV враховується лише в одинарному розмірі.

При цьому відповідач не заперечує ні факту роботи позивача у спірні періоди на зазначених посадах, ні віднесення підрозділів, в яких працював позивач, до реанімаційних відділень закладів охорони здоров`я у розумінні статті 60 Закону № 1788-XII. Більше того, період роботи позивача з 15.02.1999 по 31.12.2003 у тому самому відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Одеського обласного онкологічного диспансеру, в якому позивач безперервно продовжував працювати на посаді лікаря-анестезіолога до 30.06.2009, відповідач зарахував до страхового стажу в подвійному розмірі саме на підставі статті 60 Закону № 1788-XII.

Надаючи оцінку доводам відповідача, суд зазначає, що стаття 60 Закону № 1788-XII є чинною, Законом № 1058-IV її дію не скасовано та не зупинено. Частина третя статті 24 Закону № 1058-IV, встановлюючи загальне правило про врахування страхового стажу в одинарному розмірі, не містить заборони на застосування пільгового порядку обчислення стажу, передбаченого іншими законами, а пункт 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV прямо передбачає застосування законів України в частині, що не суперечить цьому Закону.

Питання щодо застосування статті 60 Закону № 1788-XII до періодів роботи після 01.01.2004 неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду, який сформував сталу правову позицію з цього питання.

Так, у постанові від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17 Верховний Суд, проаналізувавши положення частини четвертої статті 24 та пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, дійшов висновку, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за перерахунком пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій, а тому за правилами статті 60 Закону № 1788-XII та в силу приписів пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV період роботи у відповідному закладі охорони здоров`я з 01.01.2004 підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, у якій, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в зарахуванні у подвійному розмірі періоду роботи з 2010 по 2021 роки, зазначив, що висновки щодо зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII періодів роботи після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом № 1058-IV, узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі № 689/872/17 та від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17.

У постанові від 11.02.2025 у справі № 420/8637/24 Верховний Суд, розглядаючи спір за участю Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з тих самих підстав, скасував постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024, якою було відмовлено у зарахуванні до стажу роботи у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004, та залишив в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду про задоволення позову, зазначивши, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22 та від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17.

Ухвалою від 29.04.2026 у справі № 300/8329/24 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою пенсійного органу на судові рішення про зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону № 1788-XII періодів роботи з 01.01.2004 по 28.06.2024, зазначивши, що судами застосовано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, від 08.06.2022 у справі № 510/1593/16-а та від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, з урахуванням правозастосовчої практики, що склалася з приводу спорів цієї категорії.

Щодо роботи саме на посадах лікаря-анестезіолога у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії після 01.01.2004 суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, у якій Верховний Суд, з посиланням на Наказ № 303 та роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України, викладені у листах від 28.05.2002 № 10.02.11/450 та від 21.06.2002 № 02-886з-08, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що робота позивача з 26.10.1993 по 10.07.2016 у відділенні гіпербаричної оксигенації інтенсивної терапії на посаді лікаря-анестезіолога дає право на перерахунок пенсії із зарахуванням стажу роботи у подвійному розмірі. Верховний Суд зазначив, що такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою у постановах від 11.12.2018 у справі № 310/385/17(2-а/310/47/17), від 23.01.2019 у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 у справі № 689/872/17.

Вказаний підхід послідовно застосовується П`ятим апеляційним адміністративним судом у спорах цієї категорії за участю того самого відповідача.

Так, у постанові від 17.04.2025 у справі № 420/16928/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд, залишаючи без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду про зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи з 01.01.2004 по 28.02.2022 з дати призначення пенсії та з дат подальших перерахунків пенсії, зазначив, що стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час, а положення статті 24 Закону № 1058-IV не скасовують та не зупиняють її дію, з посиланням, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 щодо співвідношення Законів № 1058-IV та № 1788-XII.

У постанові від 23.03.2026 у справі № 420/37564/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд погодився з висновком суду першої інстанції про протиправність дій ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 16.08.2003 по 31.05.2007 на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення та з 01.06.2007 по 30.06.2025 на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення, зазначивши, що до стажу роботи у подвійному розмірі за нормами статті 60 Закону № 1788-XII зараховуються періоди роботи у реанімаційних відділеннях, а після перейменування відділень реанімації відповідно до Наказу № 303 у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії, групах анестезіології та інтенсивної терапії, відділеннях інтенсивної терапії, а посилання пенсійного органу на те, що стаж після 01.01.2004 не підлягає врахуванню в подвійному розмірі з підстав набрання чинності Законом № 1058-IV, є помилковими.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені норми права та правові висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд зазначає, що у спірні періоди позивач працював на посадах лікаря-анестезіолога (завідувача відділення, завідувача блоку лікаря-анестезіолога) у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Одеського обласного онкологічного диспансеру (з 01.01.2004 по 30.06.2009), у відділенні інтенсивної терапії кардіологічного профілю комунальної установи «Міська клінічна лікарня № 3» (з 01.07.2009 по 15.02.2019), у відділенні інтенсивної терапії кардіологічного профілю комунальної установи «Міська лікарня № 5», правонаступником якої є комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради (з 02.09.2019 по 20.10.2020), а також у блоках інтенсивної терапії та у складі відділення анестезіології та інтенсивної терапії комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради (з 21.10.2020 по 28.02.2025).

Робота позивача у вказані періоди на зазначених посадах підтверджується записами трудової книжки, яка відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а також довідками закладів охорони здоров`я від 18.08.2022 № 18-22/99, від 22.08.2022 № 58-вк та від 22.08.2022 № 1047, і не заперечується відповідачем. Вказані докази відповідачем не спростовані.

Відділення анестезіології та інтенсивної терапії та відділення інтенсивної терапії, в яких працював позивач, відповідно до Наказу № 303 є підрозділами служби анестезіології та інтенсивної терапії, що утворені замість відділень анестезіології-реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії зі збереженням їх функціональних повноважень, а тому робота у них є роботою у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я у розумінні статті 60 Закону № 1788-XII. Блоки інтенсивної терапії, в яких позивач працював у комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради, у тому числі блоки інтенсивної терапії для надання медичної допомоги хворим на COVID-19 та блок цілодобового спостереження за хворими неврологічного профілю відділення анестезіології та інтенсивної терапії, за своїм функціональним призначенням також є підрозділами служби анестезіології та інтенсивної терапії, а посади, які обіймав позивач, посадами лікаря-анестезіолога.

Суд також враховує, що відповідач, зарахувавши в подвійному розмірі період роботи позивача до 01.01.2004 у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Одеського обласного онкологічного диспансеру, фактично визнав, що робота позивача у вказаному відділенні є роботою, передбаченою статтею 60 Закону № 1788-XII. Характер роботи позивача у цьому ж відділенні після 01.01.2004 не змінився, а інших підстав для незарахування спірних періодів у подвійному розмірі, ніж набрання чинності Законом № 1058-IV, відповідачем не наведено.

З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що з 01.01.2004 відсутні правові підстави для обчислення стажу в подвійному розмірі, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону № 1058-IV, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та суперечать сталій правовій позиції Верховного Суду, а дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі спірних періодів роботи є протиправними.

Щодо доводів відповідача про те, що рішення про відмову в перерахунку пенсії на підставі заяви позивача не виносилось, суд зазначає, що відповідач, розглянувши заяву позивача від 08.04.2025 про зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи на посадах анестезіологічної служби, листом від 23.04.2025 № 11495-10884/С-02/8-1500/25 повідомив позивача про відсутність правових підстав для такого зарахування, тобто фактично відмовив у задоволенні заяви позивача. Предметом оскарження у цій справі є саме дії відповідача щодо незарахування спірних періодів до страхового стажу в подвійному розмірі, вчинені при призначенні та перерахунках пенсії позивача та підтверджені листом від 23.04.2025.

Щодо доводів відповідача про виключну компетенцію Пенсійного фонду України та неприпустимість втручання суду в його дискреційні повноваження, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Дискреційними є повноваження, які надають суб`єкту владних повноважень можливість обирати один з кількох юридично допустимих варіантів поведінки. Натомість стаття 60 Закону № 1788-XII імперативно встановлює, що робота у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, і не надає органу Пенсійного фонду України права на власний розсуд вирішувати питання про таке зарахування. За наявності встановлених законом умов пенсійний орган зобов`язаний вчинити відповідні дії. Позивач не просить суд самостійно обчислити його страховий стаж чи визначити розмір пенсії, а просить зобов`язати відповідача виконати покладений на нього законом обов`язок.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд враховує, що документи, які підтверджують роботу позивача у спірні періоди до 31.07.2022 (трудова книжка, довідки закладів охорони здоров`я від 18.08.2022 № 18-22/99, від 22.08.2022 № 58-вк та від 22.08.2022 № 1047), знаходилися в розпорядженні пенсійного органу на час призначення пенсії та її перерахунку, проведеного з 05.07.2022, а період роботи з 01.08.2022 по 28.02.2025 враховано відповідачем до страхового стажу при перерахунку пенсії з 01.04.2025. Отже, незарахування спірних періодів до страхового стажу в подвійному розмірі зумовлене неправильним застосуванням відповідачем норм матеріального права, тобто відбулося з вини органу, що призначає пенсію, що відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV та частини другої статті 87 Закону № 1788-XII зумовлює виплату недоотриманих сум пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком.

За таких обставин суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоди роботи з 01.01.2004 по 31.07.2022 з дати призначення пенсії, тобто з 05.07.2022, та період роботи з 01.08.2022 по 28.02.2025 з дати перерахунку пенсії з 01.04.2025.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами частини першої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи те, що відповідач не довів правомірності своїх дій та не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Доводи відповідача про те, що стягнення з нього судових витрат призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, суд відхиляє, оскільки обов`язок відшкодування судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень прямо встановлений процесуальним законом і не ставиться в залежність від джерел фінансування відповідача. При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн (платіжна інструкція від 25.04.2025 № 0.0.4334312373.1), який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи в Одеському обласному онкологічному диспансері на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 01.01.2004 по 30.06.2009, в комунальній установі «Міська клінічна лікарня № 3» на посаді завідувача відділення інтенсивної терапії кардіологічного профілю, лікаря-анестезіолога з 01.07.2009 по 01.08.2018 та на посаді лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії кардіологічного профілю з 02.08.2018 по 15.02.2019, в комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради на посаді завідувача відділення інтенсивної терапії кардіологічного профілю, лікаря-анестезіолога з 02.09.2019 по 20.10.2020, в комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку інтенсивної терапії для надання допомоги при захворюванні на COVID-19 з 21.10.2020 по 31.05.2021, на посаді завідувача блоком, лікаря-анестезіолога блоку цілодобового спостереження за хворими неврологічного профілю відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору з 01.06.2021 по 17.10.2021, на посаді завідувача блоку, лікаря-анестезіолога блоку інтенсивної терапії для надання медичної допомоги при поодиноких та масових випадках захворювань на COVID-19 відділення для надання медичної допомоги пацієнтам, підозрілим або хворим на гостру респіраторну інфекцію (COVID-19) з 18.10.2021 по 24.02.2022, на посаді завідувача блоком, лікаря-анестезіолога блоку інтенсивної терапії кардіологічного профілю відділення анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу з 25.02.2022 по 28.02.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до страхового стажу в подвійному розмірі з дати призначення пенсії з 05.07.2022 періоди роботи в Одеському обласному онкологічному диспансері на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 01.01.2004 по 30.06.2009, в комунальній установі «Міська клінічна лікарня № 3» на посаді завідувача відділення інтенсивної терапії кардіологічного профілю, лікаря-анестезіолога з 01.07.2009 по 01.08.2018 та на посаді лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії кардіологічного профілю з 02.08.2018 по 15.02.2019, в комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради на посаді завідувача відділення інтенсивної терапії кардіологічного профілю, лікаря-анестезіолога з 02.09.2019 по 20.10.2020, в комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку інтенсивної терапії для надання допомоги при захворюванні на COVID-19 з 21.10.2020 по 31.05.2021, на посаді завідувача блоком, лікаря-анестезіолога блоку цілодобового спостереження за хворими неврологічного профілю відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору з 01.06.2021 по 17.10.2021, на посаді завідувача блоку, лікаря-анестезіолога блоку інтенсивної терапії для надання медичної допомоги при поодиноких та масових випадках захворювань на COVID-19 відділення для надання медичної допомоги пацієнтам, підозрілим або хворим на гостру респіраторну інфекцію (COVID-19) з 18.10.2021 по 24.02.2022, на посаді завідувача блоком, лікаря-анестезіолога блоку інтенсивної терапії кардіологічного профілю відділення анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу з 25.02.2022 по 31.07.2022;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до страхового стажу в подвійному розмірі з дати перерахунку пенсії з 01.04.2025 період роботи в комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради на посаді завідувача блоком, лікаря-анестезіолога блоку інтенсивної терапії кардіологічного профілю відділення анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу з 01.08.2022 по 28.02.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний