Решение № 140352671, 05.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17071/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №213050038203 від 04.05.2026 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, адреса: 84121, Україна, Донецька область, м. Слов?янськ, пл. Соборна, 3. Тимчасова адреса для листування: 28008, Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, 126А) про відмову у перерахунку призначеної пенсії за віком з урахуванням розміру заробітної плати, яку я отримував в період роботи з березня 1981 по грудень 1985, з січня 1986 по серпень 1987, згідно довідок від 26.07.2019 №891, №892, видані ПАБ "Завод імені І.А. Лихачева" (АМО ЗИЛ), м. москва;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, адреса: 84121, Україна, Донецька область, м. Слов?янськ, пл. Соборна, 3. Тимчасова адреса для листування: 28008, Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, 126А) повторно розглянути мою заяву про перерахунок пенсії від 28.04.2026, здійснити перерахунок та виплату призначеної мені пенсії за віком з урахуванням розміру заробітної плати, яку я отримував в період роботи з березня 1981 по грудень 1985, з січня 1986 по серпень 1987, згідно довідок від 26.07.2019 №891, №892, видані ПАБ "Завод імені І.А. Лихачева" (АМО ЗИЛ), м. москва, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про перерахунок пенсії, за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, за розглядом заяви прийняте рішення про відмову у перерахунку призначеної пенсії за віком з урахуванням розміру заробітної плати, яку я отримував в період роботи з березня 1981 по грудень 1985, з січня 1986 по серпень 1987. Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача звернулася до суду, оскільки вважає, що спірне рішення порушує соціальні гарантії - право на призначення пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із позовними вимогами не погодилось, надало до суду відзив на позовну заяву, яким мотивований тим, що Отже, за законодавством Російської Федерації для включення періоду роботи, яка виконувалася на її території, до страхового стажу для призначення пенсії необхідно щоб за цей період нараховувалися та сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації. Законом України від 01.12.2022 № 2783 IX Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року Україна зупинила дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94 ВР, у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь. Разом з тим Україна Законом України від 10.01.2002 № 2933-ІІІ Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (далі Конвенція 1961 року). Конвенція 1961 року застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечень проти їх приєднання до Конвенції 1961 року. Державами-учасницями Конвенції 1961 року є також Російська Федерація та Республіка Білорусь. Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції 1961 року єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Тобто, документи, видані на території Російської Федерації приймаються в Україні за умови проставлення апостиля компетентним органом. При опрацюванні звернення встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії довідки про заробітну плату від 26.07.2016 № 891, № 892, акт документальної перевірки заробітної плати від 20.09.2019 № 200 надано без перекладу українською мовою, засвідченим в установленому порядку. Тому правових підстав застосування заробітної плати до 01.07.2000 в обчисленні розміру пенсії немає. Отже, Головним управлінням правомірно прийнято рішення № 213050038203 від 04.05.2026 про відмову в проведенні вищезазначеного перерахунку.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне: - сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території; - після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10); - виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи. Головне управління, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення, в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Натомість, у частині позовних вимог щодо зобов`язання провести виплату ОСОБА_1 пенсії, належним відповідачем є Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. Аналогічна позиція викладена в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 440/05008/24 200.

До суду відповідачем подано клопотання на виконання ухвали від 15.06.2026 року та долучено до матеріалів справи, і враховано при розгляді справи.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

З лютого 2026 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, у зв`язку з чим перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області. Розмір моєї пенсії складає: лютий 2026 - 217.00 грн., березень 2026 - 3406.00 грн., квітень 2026 - 3623.00 грн., травень 2026 - 3406.00 грн.

28.04.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про перерахунок - зміну періоду 60 місяців до 01.07.2000 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058-IV).

До заяви були надані документи, зокрема згідно довідок від 26.07.2019 №891, №892, видані ПАБ "Завод імені І.А. Лихачева" (АМО ЗИЛ), м. москва; періоди роботи з березня 1981 по грудень 1985, з січня 1986 по серпень 1987.

За наслідками розгляду заяви про призначення пенсії за віком ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення №213050038203 від 04.05.2026 року про відмову у перерахунку пенсії. Підставою відмови Відповідач вказує, що "довідки про заробітну плату від 26.07.2019 №891, №892 подані без перекладу українською мовою, засвідченим в установленому порядку".

Позивач вважає відмову у перерахунку пенсії за віком протиправною, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до матеріалів справи період роботи з березня 1981 по грудень 1985, з січня 1986 по серпень 1987, згідно довідок від 26.07.2019 №891, №892, видані ПАБ "Завод імені І.А. Лихачева" (АМО ЗИЛ), м. москва.

Спірним є право позивача на зарахування цих періодів роботи до стажу, із урахуванням довідки про заробітну плату.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).

Згідно статтею 24-1 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004 зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, зокрема трудової книжки.

Питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей, згідно з статті 9 цієї Угоди, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.

Приписами пункту 2 і 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Відповідно до статті 11 Угоди від 13 березня 1992 року, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 за № 1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, прийнято рішення про вихід з цієї Угоди, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві; доручено Міністерству закордонних справ України в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з цієї Угоди.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України суд висновує, що денонсація Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993 означає, що вказані Угоди припинили породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цих Угод, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод.

Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2024 року у справі № 580/3576/22 вказав, що не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).

Водночас 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.05.2026 №213050038203, оскільки під час його прийняття пенсійним органом не було враховано усі обставини та положення законодавства, що мають значення для призначення пенсії Позивачу, як наслідок, допущено неналежний розгляд поданої заяви і документів та, відповідно, прийнято необґрунтоване рішення про відмову у перерахунку призначеної пенсії за віком з урахуванням розміру заробітної плати.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. (абзац другий частини четвертої статті 245 КАС України)

Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. № 28-2, відповідач є територіальними органами Пенсійного фонду України, а згідно із п. 4.3 цього Положення організовує роботу управлінь Фонду, зокрема щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій. Таким чином питання призначення (перерахунку) і виплати пенсій належить до виключної компетенції пенсійного органу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з березня 1981 по грудень 1985, з січня 1986 по серпень 1987 згідно довідок від 26.07.2019 №891, №892, видані ПАБ "Завод імені І.А. Лихачева" (АМО ЗИЛ), м. москва.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії шляхом врахування при обчисленні розміру пенсії згідно довідок від 26.07.2019 №891, №892, видані ПАБ "Завод імені І.А. Лихачева" (АМО ЗИЛ), м. москва, суд зазначає наступне.

У межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється призначення пенсії, а перевіряється виключно законність рішення органу пенсійного фонду про відмову в перерахунку пенсії, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов`язати вчинити певні дії.

Слід звернути увагу, що функції органів Пенсійного фонду України щодо обчислення страхового стажу особи та призначення пенсії за віком відносяться до виключної компетенції відповідача.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема, самостійно здійснювати розрахунок страхового стажу та призначення пенсії.

Однак, на переконання суду, наявні підстави для зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 1331,20 грн. судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1331,20 грн .

Керуючись Конституцією України, ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №213050038203 від 04.05.2026 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням розміру заробітної плати, яку отримував в період роботи з березня 1981 по грудень 1985, з січня 1986 по серпень 1987, згідно довідок від 26.07.2019 №891, №892, видані ПАБ "Завод імені І.А. Лихачева" (АМО ЗИЛ), м. москва.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу період роботи з березня 1981 по грудень 1985, з січня 1986 по серпень 1987, згідно довідок від 26.07.2019 №891, №892, видані ПАБ "Завод імені І.А. Лихачева" (АМО ЗИЛ), м. москва.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунку пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Н.А. Кузьменко