Решение № 140351401, 05.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7654/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії донарахованої на виконання рішення суду у справі № 280/1826/21, часткове погашення заборгованості за яким відбулося 24.02.2026 - у розмірі 103,00 грн.;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, донарахованої на виконання рішення суду у справі №280/850/19, часткове погашення заборгованості за яким відбулося: 23.03.2026 - у розмірі 101,00 грн, 20.04.2026 та 19.05.2026 - у розмірі 100,00 грн, 05.06.2026 - у розмірі 132,00 грн.;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо ненадання належного роз`яснення на запит від 18.06.2026 стосовно підстав проведення виплат (доплат), здійснених: 24.02.2026 - у розмірі 1 000,00 грн, 23.03.2026 - у розмірі 982,00 грн, 20.04.2026 - у розмірі 877,00 грн, 19.05.2026 - у розмірі 780,00 грн, 05.06.2026 - у розмірі 936,00 грн.;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення суду у справі № 280/1826/21, за період з місяця виникнення боргу по місяць, що передував його фактичному погашенню, виходячи з суми часткового погашення заборгованості в розмірі 103,00 грн, яке відбулося 24.02.2026, відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, донарахованої на виконання рішення суду у справі № 280/850/19, виходячи з сум часткового погашення заборгованості, що відбулися: 23.03.2026 - у розмірі 101,00 грн, 20.04.2026 та 19.05.2026 - у розмірі 100,00 грн, 05.06.2026 - у розмірі 132,00 грн, відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надати ОСОБА_1 письмове роз`яснення на запит від 18.06.2026 із зазначенням конкретних підстав, нормативно-правового обґрунтування та помісячного розрахунку проведених виплат (доплат), здійснених: 24.02.2026 - у розмірі 1 000,00 грн, 23.03.2026 - у розмірі 982,00 грн, 20.04.2026 - у розмірі 877,00 грн, 19.05.2026 - у розмірі 780,00 грн, 05.06.2026 - у розмірі 936,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18.06.2026 року звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просив надати роз`яснення: на виконання яких саме рішень судів (із зазначенням номерів справ) та за які періоди було здійснено зарахування коштів 24.02.26, 23.03.26, 20.04.26, 19.05.26, 05.06.26, надати детальні розрахунки щодо кожної із зазначених вище сум, провести розрахунок та забезпечити виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії (заборгованості) згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», надати письмовий розрахунок нарахованої компенсації по кожній виплаті. Вказує, що відповідь від 17.07.2026 № 32373-31581/П-02/8-0800/26 з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області отримав особисто. Стверджує, що у своєму листі Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області не надало конкретних роз`яснень на запит від 18.06.2026 із зазначенням конкретних підстав, нормативно-правового обґрунтування та помісячного розрахунку проведених виплат (доплат) щодо виплачених сум які були виплачені на виконання рішень судів, а саме: 24.02.2026 1000 грн., 23.03.2026 982 грн., 20.04.2026 877 грн., 19.05.2026 780 грн., 05.06.2026 936 грн. Вважає, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, а також на отримання повної, обґрунтованої та мотивованої відповіді на свій запит від 18.06.2026. З такою бездіяльністю та рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивач не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав. У письмовому відзиві від 14.08.2026 вх. № 46855 зазначив, що нормативно-правовий механізм використання бюджетних коштів, визначений Порядком використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157, обумовлює можливість їх спрямування на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку (підпункти 12, 13 пункту 4 зазначеного Порядку), що з урахуванням пункту 8 частини першої статті 2, статті 20 Бюджетного кодексу України належить до цільових обмежень бюджетних призначень. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив вх. № 47949 від 21.08.2026 позивач вказав, що згідно з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (постанови від 21.08.2023 у справі № 460/6767/20, від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 та від 29.04.2025 у справі №580/9536/23), виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим органом ПФУ добровільно чи на виконання судового рішення. Оскільки у період з лютого по червень 2026 року відповідач здійснив часткове погашення заборгованості з пенсії, яка сформувалася на виконання рішень судів у справах № 280/1826/21 та № 280/850/19 (тобто затримка склала декілька років), у позивача виникло безумовне право на отримання компенсації втрати частини доходів, обчисленої на виплачені суми боргу. Також вказує, що посилання відповідача на ст. 23 Бюджетного кодексу України та відсутність цільових бюджетних призначень як на підставу для невиплати компенсації є безпідставними. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 29.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/7654/26 без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-XII.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2021 по справі № 280/1826/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №513/с від 02.02.2021 про грошове забезпечення для нарахування пенсії, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Рішення набрало законної сили 02.05.2019.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі № 280/850/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (юридична адреса: 69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) здійснити з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з урахуванням листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.05.2018 № 232/ф про розмір грошового забезпечення по відповідній або рівнозначній посаді та довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.12.2018 року № ТЗ-64632/ИН 385, з включенням до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого призначається та перераховується пенсія всіх його складових, а саме: окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, індексації.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.07.2026 позивача повідомлено, що часткове погашення заборгованості у розмірі 103,00 грн. за рішенням суду у справі 280/1826/21 проведено 24.02.2026., а за рішенням суду у справі 280/850/19 виплати проведено у розмірі 101,00 грн. - 23.03.2026, по 100,00 грн. - 20.04.2026 і 19.05.2026 та 132,00 грн. - 05.06.2026, відповідно. Щодо виплати нарахованих доплат за рішеннями суду позивачу неодноразово надавались роз`яснення листами від 17.03.2021 №3199-1859/П-02/8-0800/25, від 29.12.2025 №27916-28607/П-02/8-0800/25, від 25.06.2026 №29594-28578/П-02/8-0800/26, від 01.05.2025 №20742-18819/П-02/8-0800/26, від 31.03.2026 №14703-12939/П-02/8- 0800/26. Крім того повідомлено, що зобов`язань щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати зазначеним рішенням суду на Головне управління не покладено, тому підстави для її нарахування відсутні.

Позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-III).

Згідно з ст.ст. 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).

Тобто, ст.2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й пенсію.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Своєю чергою, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до ст.3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зміст наведених норм права свідчить про те, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону №2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Порядок №159.

Пункти 1, 2 Порядку №159 дублюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Так, згідно із абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

При цьому, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (зокрема, щомісячного довічного грошового утримання); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Так, спірним у даній справі право позивача на компенсацію втрат частини доходів за несвоєчасну виплату заборгованості по пенсії, нарахованої на виконання судових рішень у справах №280/850/19 та № 280/1826/21.

Судом встановлено, що рішенням суду у справі №280/850/19 було зобов`язано провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з з 01.01.2018, а рішенням суду у справі № 280/1826/21 зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 .

При цьому, як зазначив позивач та підтвердив відповідач у листі від 17.07.2026, часткове погашення заборгованості у розмірі 103,00 грн. за рішенням суду у справі 280/1826/21 проведено 24.02.2026, а за рішенням суду у справі 280/850/19 виплати проведено у розмірі 101,00 грн. - 23.03.2026, по 100,00 грн. - 20.04.2026 і 19.05.2026 та 132,00 грн. - 05.06.2026, відповідно.

При цьому, компенсація за несвоєчасну виплату заборгованості по пенсії не здійснена.

Верховний Суд у постановах, зокрема від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином обов`язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.

Враховуючи, що несвоєчасне нарахування та виплату належних сум з вини відповідача, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо ненадання належного роз`яснення на запит та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надати ОСОБА_1 письмове роз`яснення на запит від 18.06.2026 із зазначенням конкретних підстав, нормативно-правового обґрунтування та помісячного розрахунку проведених виплат (доплат), суд зазначає наступне.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Законом України «Про звернення громадян» встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно частин 1 та 3 статті 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Згідно вимог статті 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно частини 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно частини 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як покликається позивач та вбачається з матеріалів справи, позивачем направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернення, у якому він просив: 1. Надати роз`яснення: на виконання яких саме рішень судів (із зазначенням номерів справ) та за які періоди було здійснено зарахування коштів 24.02.26, 23.03.26, 20.04.26, 19.05.26, 05.06.26. 2. Надати детальні розрахунки щодо кожної із зазначених вище сум. 3. Провести розрахунок та забезпечити виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії (заборгованості) згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». 4. Надати письмовий розрахунок нарахованої компенсації по кожній виплаті.

При цьому судом установлено, що 17.07.2026, тобто з дотриманням місячного строку, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області направлено позивачу лист у відповідь на його запит.

Суд звертає увагу, у вказаному листі відповідачем було здійснено фактичний розгляд поставлених у зверненні питань та зазначено відповіді на них, а саме: відомості щодо виконання рішень судів у справах 280/850/19, 280/1826/21, відомості щодо часткового погашення заборгованості за вказаними рішеннями 24.02.2026, 23.03.2026, 20.04.2026, 19.05.2026, 05.06.2026. Крім того, відповідач повідомив свою позицію щодо питання нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати зазначеним рішенням суду.

Таким чином, відповідачем фактично надано позивачам інформацію щодо питань, які були поставлені у запиті.

Посилання позивача на те, що відповідач не надав саме «конкретних роз`яснень» «щомісячного розрахунку», не може бути самостійною підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо надання відповіді на звернення.

Суд зауважує, що той факт, що відповідач не надав позивачу інформацію саме у бажаному позивачем викладенні та формі не свідчить про порушення його прав.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що надана відповідачем відповідь від 17.07.2026 за своїм змістом охоплює основні питання, поставлені позивачем. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовної заяви.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі у розмірі 5000 грн., суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що з метою надання правничої допомоги позивачем 18.06.2026 був укладений Договір про надання правової допомоги № 61/м з Адвокатським об`єднанням КОМПАНІЯ ДОВІРА, предметом якого є надання правової допомоги з юридичних питань.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

В межах розгляду даної справи представником позивача було надано інші види правової допомоги (складання процесуальних документів тощо).

Згідно Акту наданих послуг № 1 від 23.07.2026 адвокатом було надано послуги загальною вартістю 5000,00 грн.: надання консультації, підготовка та направлення заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, підготовка позовної заяви до ЗОАС.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 23.07.2026 позивач сплатив вартість послуг згідно договору № 61/1 у розмірі 5000 грн.

В свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу, покликаючись на відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу. Вказує, що надані документи не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правничої допомоги.

Суд враховує висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 23.12.2021 у справі №755/7943/20-ц про те, які документи можуть бути подані для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. Відповідно до викладеного у постанові висновку цей перелік не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.

Також, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Верховний Суд, зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, а також, КАС ВС у постанові від 17.12.2025 по справі № 560/2196/24 розглядаючи питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу зазначали, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При цьому, КАС ВС у постанові від 14.01.2026 у справі № 420/4892/25 зауважив, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність посилання на номер справи наданих документах, оскільки номер справи присвоюється вже після надходження позовної заяви до суду та не може бути відомий позивачу та адвокату на етапі укладання договору про надання правничої допомоги саме з метою складання такої позовної заяви.

Тому, перевіривши зміст наведених документів, суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу, з урахуванням критерію співмірності та часткового задоволення позовних вимог становить 2500,00 грн.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати сум пенсії, нарахованих і виплачених 24.02.2026 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі 280/1826/21 та нарахованих і виплачених 23.03.2026, 20.04.2026, 19.05.2026 та 05.06.2026 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі 280/850/19.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр-т Соборний,158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати сум пенсії, нарахованих і виплачених 24.02.2026 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі 280/1826/21 та нарахованих і виплачених 23.03.2026, 20.04.2026, 19.05.2026 та 05.06.2026 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі 280/850/19.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.10.2026.

Суддя Л.Я. Максименко