Решение № 140349977, 05.10.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/5376/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 17.11.2020 № Ф-7472-55У.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 з 08.02.2007 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та 29.08.2022 провадження підприємницької діяльності позивачем було припинено.

ГУ ДПС у Волинській області сформувало вимогу від 17.11.2020 №Ф-7472-55У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) у сумі 35588,74 грн.

Позивач зазначає, що він хоч і був зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак підприємницькою діяльністю фактично не займався. При цьому, позивач вказує, що з 01.02.2017 по 13.04.2018 працював на посаді помічника механіка ТОВ «Волинь-зерно-продукт», що підтверджується записами №7 трудової книжки серії НОМЕР_1 . В період з 27.12.2018 по 01.03.2023 працював на посаді водія в ТОВ «Терра Просперіті», що підтверджується записами №8 трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Вказує на те, що в даному випадку у нього відсутній статус платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 2018 року по 2022 рік відповідно до оскаржуваної вимоги за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.

Також ОСОБА_1 зазначає, що про існування спірної вимоги він дізнався 17.04.2026 від державного виконавця під час надання документів щодо сплати аліментів, оскільки раніше зазначена вимога йому не вручалася. 20.04.2026 представник позивача звернувся до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Відтак, із змістом спірної вимоги та матеріалами виконавчого провадження позивач зміг ознайомитися лише 22.04.2026.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) (а.с.19).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.22-25) позовні вимоги заперечив. В обґрунтування своєї позиції вказав, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 08.02.2007, а 29.08.2022 підприємницьку діяльність позивачем було припинено. ОСОБА_1 , після припинення підприємницької діяльності не подав ліквідаційну звітність.

Відповідач наголошує, що позивачем не було надано до податкових органів жодних доказів щодо сплати ЄСВ за будь який період, як ним самим так і роботодавцем, яким в даному випадку є довідка «форми ОК-5». Заяв та документів про наявність у позивача групи інвалідності для отримання пільги до податкового органу не подавалось.

Оскільки, позивач не надав доказів сплати ЄСВ та не підтвердив наявності пільг, які б звільняли його від такого обов`язку, ГУ ДПС у Волинській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-7472-55У від 17.11.2020 на суму 35 588,74 грн.

З врахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 08.02.2007 зареєстрований як фізична особа-підприємець та 29.08.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичний осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

ГУ ДПС у Волинській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2020 № Ф-7472-55У зі сплати єдиного внеску в розмірі 35588,748 грн (а.с.9).

Відповідно до відомостей з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1

по коду пла тежу 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та особи які проводять не залежну професійну діяльність) за 2018-2022 роки відбулося нарахування єдиного внеску за такі періоди: 19.04.2018 в розмірі 1392,68 грн (за І квартал 2018 року), 19.07.2018 в розмірі 2457,18 грн (за ІІ квартал 2018 року), 19.10.2018 в розмірі 2457,18 грн (за ІІІ квартал 2018 року), 21.01.2019 в розмірі 2457,18 грн (за IV квартал 2018 року), 19.04.2019 в розмірі 2754,18 грн (за I квартал 2019 року), 19.07.2019 в розмірі 2754,18 грн (за II квартал 2019 року), 21.10.2019 в розмірі 2754,18 грн (за III квартал 2019 року), 20.01.2020 в розмірі 2754,18 грн (за IV квартал 2019 року), 21.04.2020 в розмірі 2078,12 грн (за I квартал 2020 року), 20.07.2020 в розмірі 1039,06 грн (за II квартал 2020 року), 19.10.2020 в розмірі 3178,12 грн (за III квартал 2020 року), 19.01.2021 в розмірі 2200,00 грн (за 2 місяці IV кварталу 2020 року) та 04.02.2022 в розмірі 8911,50 грн (а.с.29).

Постановою старшого державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 07.07.2022 ВП №69363907 відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача заборгованості згідно із вказаною вимогою (а.с.16).

Також з наявної у матеріалах справи трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.03.2008 вбачається, що в період з 01.02.2017 по 13.04.2018 ОСОБА_1 працював на посаді помічника механіка ТОВ «Волинь-зерно-продукт», що підтверджується записами №6-7, а в період з 27.12.2018 по 01.03.2023 працював на посаді водія в ТОВ «Терра Просперіті», що підтверджується записами №8-9 (а.с.10-11).

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України вбачається, що за періоди з 01.02.2017 по 13.04.2018 та з 27.12.2018 по 01.03.2023 позивачу роботодавцями нараховувалась та виплачувалась заробітна плата з якої сплачувався ЄСВ у розмірі не менше мінімального внеску (а.с.13-14).

Позивач, вважаючи вищезазначену вимогу протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із статтею 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками ЄСВ є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону №2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб-підприємців з 01.01.2017 виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

За визначенням, наведеним у пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Із врахуванням зазначеного мінімальний страховий внесок у 2018 році становив 819,06 грн на місяць (3723,00 грн х 22%, де 3723,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2018 року); мінімальний страховий внесок у 2019 році становив 918,06 грн на місяць (4173,00 грн х 22%, де 4173,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2019 року); мінімальний страховий внесок у 2020 році становив: з 01 січня 2020 року по 31 серпня 2020 року 1039,06 грн на місяць (4723,00 грн х 22%, де 4723,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року), з 01 вересня 2020 року по 31 грудня 2020 року 1100,00 грн на місяць (5000,00 грн х 22%, де 5000,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року); мінімальний страховий внесок у 2021 році становив: з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року 1320,00 грн на місяць (6000,00 грн х 22%, де 6000,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2021 року), з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року 1430,00 грн на місяць (6500,00 грн х 22%, де 6500,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2021 року).

Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 18.03.2020 у справі №140/1777/19, від 03.04.2020 у справі №140/642/19.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з абзацами першим, п`ятим, шостим, частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VІ, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449, в редакції, чинній на момент винесення спірних вимог).

Так, положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За правилами пункту 3 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Відповідно до пункту 5 розділу VI Інструкції №449 у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою. Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): пред`являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»; надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість зі сплати єдиного внеску нарахована позивачу за період 2018 2022 роки та становить 35588,74 грн.

Водночас судом встановлено, що у період з 01.02.2017 по 13.04.2018 позивач був офіційно працевлаштований на посаді помічника механіка ТОВ «Волинь-зерно-продукт». В період з 27.12.2018 по 01.03.2023 працював на посаді водія в ТОВ «Терра Просперіті». Вказане підтверджується записами №№6-9 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 03.03.2008 (а.с.10-11).

У вказані періоди позивач був застрахованою особою, якому нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, а єдиний внесок за нього, у розмірі не меншому мінімального внеску, сплачували як страхувальники роботодавці ТОВ «Волинь-зерно-продукт» та ТОВ «Терра Просперіті», що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (а.с.13-14).

Доказів безпосереднього здійснення позивачем підприємницької діяльності у періоди з 01.01.2018 по 13.04.2018 та з 27.12.2018 по 29.08.2022 (припинення позивачем підприємницької діяльності) та отримання доходів від такої діяльності, чи отримання інших доходів ніж від трудової діяльності як найманим працівником судом не встановлено та відповідачем суду не надано.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази щодо працевлаштування позивача в період з 14.04.2018 та з 26.12.2018, а в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) відсутні дані про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати та відсутні відомості про сплату ЄСВ як роботодавцем так і самим позивачем.

Оскільки в період нарахування податковим органом позивачу ЄСВ відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2020 № Ф-7472-55У з 01.01.2018 по 13.04.2018 та з 27.12.2018 по 29.08.2022 позивач перебував у трудових відносинах, а роботодавці сплачували за нього єдиний соціальний внесок у розмірі не менше мінімального внеску, то оскаржувана вимога ГУ ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) за період нарахування ЄСВ з 01.01.2018 по 13.04.2018 включно та з 27.12.2018 по 29.08.2022 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В порушення вимог статті 77 КАС України, контролюючий орган не надав суду належні, достовірні докази наявності правових підстав для нарахування позивачу, як найманому працівнику, єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, у зв`язку із чим було винесено оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Відповідно до частин першої-другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач у позовній заяві вказав на те, що про оскаржувану вимогу дізнався 17.04.2026 від державного виконавця під час надання документів щодо сплати аліментів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказані обставини не заперечив та не надав доказів надіслання оскаржуваної вимоги позивачу.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 про оскаржувану вимогу дізнався саме у квітні 2026 року та звернувся до суду з дотриманням строку, передбаченого статтею 122 КАС України.

Крім того, відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн, сплачений квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 23.04.2026 №1.632295735.1 (а.с. 5).

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області від 17.11.2020 №Ф-7472-55У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску за період нарахування єдиного внеску з 01 січня 2018 року по 13 квітня 2018 року включно та з 27 грудня 2018 року по 29 серпня 2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ 44106679).

Суддя Р.С. Денисюк