Постановление суда № 140346813, 30.09.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 396/1000/26

Номер провадження по справі 1-кп/387/170/26

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

30 вересня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 захисника ( в режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_4 обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №62025050020000565 від 07.09.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харцизьк Донецької області, зареєстрований та проживаючий АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня спеціальна, одружений, маючий на утриманні малолітнього сина, проходить військову службу за мобілізацією в званні "солдат" на посаді заступника командира бойової машини навідника - оператора 2-го механізованого відділення бойової машини, 3-го механізованого взводу,1-ї механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимий

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.2 ст.307 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 11 травня 2026 року надійшов обвинувальний акт зареєстрований у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №62025050020000565 від 07.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20.05.2026 справи були об`єднанні в одне провадження.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики, які були підставою для його застосування, на даний час не зменшилися та продовжують існувати. Зокрема, прокурор зазначив, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити. Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою, посилаючись на відсутність належних та достатніх доказів існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначив, що прокурором не наведено конкретних обставин, які б свідчили про намір обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків чи вчинити інше кримінальне правопорушення, а доводи сторони обвинувачення фактично зводяться до посилання на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень.

Також захисник звернув увагу суду на те, що ОСОБА_5 раніше належно виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, своєчасно прибував за викликами до органу досудового розслідування та суду, не допускав порушень умов застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді застави, що, на думку захисника, свідчить про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. Крім того, захисник посилався на наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, зокрема постійного місця проживання та малолітньої дитини. Також захисник заявив клопотання про відкладення розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою на строк після 06 жовтня 2026 року, а саме на 07 жовтня 2026 року, мотивуючи це тим, що 06 жовтня 2026 року судом апеляційної інстанції призначено до розгляду апеляційну скаргу на чинну ухвалу суду про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. На думку захисника, розгляд судом першої інстанції клопотання прокурора до завершення апеляційного перегляду порушуватиме права обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника та просив змінити йому запобіжний захід на такий, що не пов`язаний із триманням під вартою. Зазначив, що, перебуваючи на волі, йому було відомо про осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, однак він не здійснював і не має наміру здійснювати на них будь-який вплив. Також вказав, що в іншому кримінальному провадженні щодо нього застосовувався запобіжний захід у вигляді застави, умови якого він належно виконував та дотримувався встановленої процесуальної поведінки.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на розгляді суду перебувають обвинувальні акти за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 407 та частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України (далі КК України).

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики, які були підставою для застосування цього запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання прокурора та заявив в тому числі клопотання про відкладення його розгляду до 07 жовтня 2026 року.

Вирішуючи клопотання захисника про відкладення розгляду клопотання прокурора, суд виходить із такого.

Згідно з частиною третьою статті 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до частини четвертої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до закінчення строку дії попередньої ухвали та має бути розглянуте судом до закінчення строку її дії.

Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2026 року щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 жовтня 2026 року.

Крім того, суд бере до уваги, що на 06 жовтня 2026 року судом апеляційної інстанції призначено до розгляду апеляційну скаргу на ухвалу щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Водночас оскарження попередньої ухвали та призначення її апеляційного перегляду самі по собі не позбавляють суд першої інстанції повноважень вирішити питання щодо подальшого застосування запобіжного заходу в порядку, передбаченому статтею 331 КПК України. Апеляційний перегляд раніше постановленої ухвали та вирішення питання про подальше застосування запобіжного заходу мають самостійне процесуальне значення.

Суд ураховує необхідність забезпечення обвинуваченому права на захист та права на апеляційний перегляд судового рішення. Разом із тим реалізація зазначених прав має відбуватися з дотриманням установлених законом строків судового контролю за триманням особи під вартою.

За таких обставин, зважаючи на те, що строк дії чинної ухвали про тримання обвинуваченого під вартою закінчується 08 жовтня 2026 року, а відкладення розгляду клопотання прокурора до 07 жовтня 2026 року істотно звужуватиме часові можливості для своєчасного вирішення питання про подальше застосування запобіжного заходу в разі виникнення обставин, які перешкоджатимуть проведенню судового засідання, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення клопотання захисника про відкладення розгляду клопотання прокурора.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою суд зазначає, щов ідповідно до частини першої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється або обвинувачується.

Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу та продовження строку його дії суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі в разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця проживання, репутацію, майновий стан, судимості, дотримання умов застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди, у завданні якої особа підозрюється або обвинувачується, та інші обставини, що характеризують особу.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою суд має перевірити не лише наявність обґрунтованого обвинувачення, а й те, чи продовжують існувати конкретні ризики, які виправдовують подальше обмеження свободи обвинуваченого, а також чи можна запобігти таким ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2026 року щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 жовтня 2026 року. Отже, з огляду на закінчення строку дії зазначеної ухвали питання про подальше застосування цього запобіжного заходу підлягає вирішенню судом у порядку, передбаченому статтею 331 КПК України.

Оцінюючи доводи прокурора та заперечення сторони захисту, суд ураховує характер і тяжкість інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, обставини, на які посилається сторона обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки, а також обставини, наведені захисником на обґрунтування можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 407 та частиною другою статті 307 КК України. Санкції зазначених норм передбачають покарання у вигляді позбавлення волі, що є обставиною, яка підлягає врахуванню під час оцінки ризику можливого ухилення від суду. Водночас сама по собі тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень не може бути достатньою підставою для продовження тримання під вартою без належної оцінки конкретних обставин, що свідчать про актуальність передбачених статтею 177 КПК України ризиків.

Суд також бере до уваги, що на розгляді іншого судді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України. Зазначена обставина враховується виключно як один із даних, що характеризують процесуальне становище обвинуваченого, і не розцінюється судом як доказ його винуватості у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Водночас суд ураховує дані про особу обвинуваченого: він раніше не судимий, характеризується посередньо, проходить військову службу за мобілізацією, має малолітню дитину та матір похилого віку, яка, за доводами сторони захисту, потребує стороннього догляду.

Зазначені обставини свідчать про наявність у ОСОБА_5 соціальних зв`язків та підлягають урахуванню на його користь. Разом із тим вони мають оцінюватися в сукупності з іншими встановленими обставинами та самі по собі не виключають можливості існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Оцінюючи ризик переховування обвинуваченого від суду, суд бере до уваги тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, характер можливих правових наслідків у разі постановлення обвинувального вироку та необхідність забезпечення подальшої участі обвинуваченого в судовому розгляді. При цьому зазначені обставини можуть свідчити про наявність такого ризику лише в сукупності з іншими конкретними даними, які підтверджують імовірність ухилення від суду.

Суд не залишає поза увагою доводи захисника про те, що ОСОБА_5 раніше прибував за викликами та належно виконував умови застави в іншому кримінальному провадженні. Такі відомості свідчать на користь обвинуваченого та мають бути враховані під час оцінки його процесуальної поведінки. Водночас виконання обов`язків в іншому кримінальному провадженні не є безумовною гарантією того, що застосування більш м`якого запобіжного заходу в цьому провадженні унеможливить реалізацію встановлених судом ризиків.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків суд бере до уваги, що допит свідків у судовому засіданні ще не завершено. За таких обставин суд має забезпечити можливість отримання їхніх показань без стороннього впливу. Водночас сам факт незавершеного допиту свідків, їхнього знайомства з обвинуваченим або проживання в одному населеному пункті без наявності інших конкретних даних не є достатнім для висновку про реальність такого ризику. Тому цей ризик підлягає оцінці з урахуванням конкретних відомостей, наведених прокурором та підтверджених матеріалами провадження.

Оцінюючи доводи сторони обвинувачення щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, суд бере до уваги, що предметом обвинувачення в цьому провадженні є, зокрема, шість епізодів кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307 КК України, та два епізоди кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 407 КК України. Водночас кількість інкримінованих епізодів сама по собі не доводить схильності особи до вчинення нових кримінальних правопорушень. Відповідний ризик може бути визнаний актуальним лише за наявності інших обставин, які в сукупності дають підстави для такого висновку, з дотриманням принципу презумпції невинуватості.

Суд зазначає, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки та не запобігатиме встановленим у цьому кримінальному провадженні ризикам. З огляду на їх актуальність і необхідність подальшого запобігання їм суд вважає, що продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою є необхідним та виправданим, оскільки застосування альтернативного запобіжного заходу не забезпечить належного виконання ним процесуальних обов`язків і досягнення мети запобіжного заходу.

Отже, статус військовослужбовця та обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.5 ст. 407 КК України, самі по собі не звільняють суд від обов`язку оцінити конкретні ризики та можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Водночас відповідно до абзацу восьмого частини четвертої статті 183 КПК України під час дії воєнного стану суд має право, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 і 178 цього Кодексу, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 407 КК України.

Оцінюючи доцільність подальшого тримання ОСОБА_5 під вартою без визначення застави, суд ураховує, що продовження строку дії цього запобіжного заходу зумовлене необхідністю забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання встановленим ризикам, які, за висновком суду, на цей час не втратили своєї актуальності. З огляду на стадію судового розгляду, незавершеність дослідження доказів та необхідність допиту свідків суд вважає, що зміна запобіжного заходу на більш м`який за встановлених обставин не забезпечить достатніх гарантій досягнення його процесуальної мети.

При цьому суд бере до уваги положення абзацу восьмого частини четвертої статті 183 КПК України, які за наявності передбачених законом умов допускають невизначення застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України. З урахуванням обставин цього кримінального провадження, характеру обвинувачення та встановлених ризиків суд доходить висновку про відсутність достатніх підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та вважає за необхідне продовжити тримання обвинуваченого під вартою без визначення її розміру.

Суд вважає, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме: переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення. Зазначені ризики, з огляду на встановлені обставини кримінального провадження та стадію судового розгляду, не втратили своєї актуальності й обумовлюють необхідність подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд наголошує, що продовження строку тримання під вартою без визначення застави не є висновком щодо винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Питання про винуватість особи підлягає вирішенню виключно за результатами судового розгляду з дотриманням принципу презумпції невинуватості.

З огляду на викладене, оцінивши в сукупності обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, доводи прокурора та заперечення сторони захисту, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою на визначений судом строк без визначення розміру застави на підставі абзацу восьмого частини четвертої статті 183 КПК України.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 16 години 00 хвилин 28 листопада 2026 року, без визначення розміру застави.

Строк дії цієї ухвали встановити до 16 години 00 хвилин 28 листопада 2026 року.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження на 14 годину 00 хвилин 07 жовтня 2026 року в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області.

Про дату, час та місце судового засідання повідомити учасників судового провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали складено 05 жовтня 2026 року о 08 годині 30 хвилин.

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1