Решение № 140346789, 06.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р.Справа № 916/2161/26Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства "Комплексна Гарантія та Безпека" (65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 53; код ЄДРПОУ 34872224),

до відповідача: Концерну "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" (65012, м. Одеса, пров. Штабний, буд. 1а; код ЄДРПОУ 35123222),

про стягнення 149308,28 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Приватне підприємство "Комплексна Гарантія та Безпека" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Концерну "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" про стягнення суми основного боргу у розмірі 124200,00 грн, суми 3% річних у розмірі 1217,42 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 2034,65 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328,00 грн позивач просить суд стягнути з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 справу № 916/2161/26 передано на розгляду судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2026 позовну заяву Приватного підприємства "Комплексна Гарантія та Безпека" (вх. суду № 2210/26 від 28.05.2026) залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 916/2161/26 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

Частиною 11 ст. 242 ГПК України встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом до електронного кабінету сторін.

Зазначена ухвала суду отримана відповідачем у справі 17.06.2026, про що свідчить Довідка про доставку електронного документу (т. 1, а.с. 40).

Станом на 05.10.2026 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Також від сторін у справі жодних заяв про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених ГПК України не надходило.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 01 травня 2025 року між Концерном "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" (надалі замовник або відповідач) і Приватним підприємством "Комплексна Гарантія та Безпека" (надалі виконавець або позивач) був укладений договір про надання охоронних послуг № 25 (надалі - Договір).

Відповідно до умов цього договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання здійснювати протягом всього терміну дії Договору комплекс заходів, пов`язаних фізичної охорони Об`єкта (п. 1.1. Договору).

Виконавець зобов`язується: забезпечити збереження матеріальних цінностей Замовника, прийнятих під охорону виконавцем, а також дотримання встановленого пропускного режиму (п. 2.1.1. Договору), забезпечити охорону Об`єкту від несанкціонованого проникнення і протиправних посягав сторонніх осіб (п. 2.1.2. Договору).

Вартість послуг і порядок розрахунків визначено Додатком до цього Договору (п. 3.1. Договору).

Виконавець несе повну матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України за невиконання, або неналежне виконання умов цього Договору в порядку ч. 2 ст. 96 ЦК України (п. 4.1. Договору).

Договір вступає в силу з 01.05.2025 і діє до 01.05.2026 (п. 7.1. Договору).

01 травня 2025 року сторони оформили протокол погодження договірної вартості послуг, що надаються за Договором, відповідно до якого сторонами досягнуто згоди про розмір договірної вартості пропонованих виконавцем послуг за місяць згідно договору № 25 від 01.05.2025 в сумі 46000,00 (сорок шість тисяч) гривень.

Також погоджено, що оплату Замовник зобов`язується проводити щомісяця не пізніше ніж за 5 днів до початку наступного місяця на підставі наданих виконавцем рахунків і актів виконаних робіт.

30 вересня 2025 року між сторонами підписано та оформлено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5 про надання послуг охорони за вересень 2025 року вартістю 46000,00 грн з ПДВ.

31 жовтня 2025 року між сторонами підписано та оформлено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5 про надання послуг охорони за жовтень 2025 року вартістю 46000,00 грн з ПДВ.

30 листопада 2025 року між сторонами підписано та оформлено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5 про надання послуг охорони за листопад 2025 року вартістю 46000,00 грн з ПДВ.

30 листопада 2025 року між сторонами підписано та оформлено акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 124200 грн.

За доводами позивача, акти були отримані та підписані відповідачем, про що свідчать підпис належним чином уповноваженої особи та відбиток печатки.

Претензій по якості та своєчасності наданих послуг відповідачем у відповідності до Договору не заявлено, отже, акти виконаних робіт/наданих послуг були прийняти відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним виконані роботи, відповідачу надані рахунки та акти виконаних робіт, проте, відповідачем зобов`язання щодо оплаті вартості виконаних робіт не виконані.

Станом на листопад 2025 року за відповідачем рахується прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 124200,00 грн, про що свідчить проведена між сторонами звірка розрахунків та підписаний акт.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 1217,42 грн та інфляційних втрат у розмірі 2034,65 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "Комплексна Гарантія та Безпека" підлягають задоволенню, з таких підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як з`ясовано судом, правовідносини між Приватним підприємством Комплексна гарантія та безпека, як виконавцем, та Концерном Військторгсервіс в особі Південного регіонального управління Концерну Військторгсервіс, як замовником, виникли на підставі укладеного між ними 01.05.2025 Договору № 25 про надання охоронних послуг.

Матеріали справи містять Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 5 від 30.09.2025 на суму 46000,00 грн, Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 5 від 31.10.2025 на суму 46000,00 грн, Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 5 від 30.11.2025 на суму 46000,00 грн. Зазначені акти підписані та оформлені обома сторонами без будь-яких претензій та зауважень.

Дослідивши обставини справи, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 124200,00 грн є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Щодо нарахування 3% річних у розмірі 1217,42 грн та інфляційних втрат у розмірі 2034,65 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних втрат, вважає їх вірними, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми 3 % річних у розмірі 1217,42 грн та суми інфляційні втрати у розмірі 2034,65 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростували, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" (65012, м. Одеса, пров. Штабний, буд. 1а; код ЄДРПОУ 35123222) на користь Приватного підприємства "Комплексна Гарантія та Безпека" (65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 53; код ЄДРПОУ 34872224) суму основного боргу у розмірі 124200,00 грн, суму 3% річних у розмірі 1217,42 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 2034,65 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3328,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення підписано 06.10.2026.

Суддя Нікітенко С.В.