№ 140346771, 05.10.2026, Вільшанський районний суд Кіровоградської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 386/1286/26

№пр. 2-а/384/6/2026

05 жовтня 2026 року с-ще Вільшанка

Вільшанський районний суд

Кіровоградської області

в складі:

головуючого судді Сорокіної О.О.,

з участю секретаря судового засідання Сачко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Вільшанка за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом адвоката Ремського Євгена Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

в с т а н о в и в :

Адвокат Ремський Євген Вікторович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, посилаючись на те, що 03.07.2026 року поліцейським Голованівського районного відділу поліці про ГУНП Кіровоградській області сержантом поліції Тимощуком Вадимом Вікторовичем було винесено постанову серії ЕНА №7483747, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 03.07.2026 року о 12 год. 00 хв. у с-щі Голованівськ, вул. Соборна, 118, позивач керував транспортним засобом ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1 , що був переобладнаний без відповідного дозволу поліції, а саме: встановлено газобалонне обладнання, чим порушено п. 31.3 «а» Правил дорожнього руху України, та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. З вказаною постановою про притягнення до адміністративної відпов дальності позивач не згоден та вважає її незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням вимог ст.ст. 245, 251, 268, 278-280 КУпАП, без належного встановлення дійсних обставин справи, без наявності належних та допустимих доказів події та складу адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Зазначає, що фактичні обставини події істотно відрізняються від тих обставин, які формально зазначені у постанові. Перш за все, місце фактичної зупинки транспортного засобу не відповідає місцю, зазначеному в оскаржуваній постанові. У постанові вказано, що подія нібито мала місце у с-щі Голованівськ по вул. Соборна, 118, однак фактично транспортний засіб було зупинено значно далі від зазначеної адреси, вже за межами дорожнього знаку «Голованівськ», тобто фактично за межами населеного пункту. Вказана обставина має істотне значення, оскільки постанова про адміністративне правопорушення повинна містити правильне та конкретне зазначення місця вчинення правопорушення. Неправильне зазначення місця події свідчить про формальний підхід працівника поліції до встановлення фактичних обставин справи та ставить під сумнів правильність викладених у постанові обставин. Крім того, первинною підставою для зупинки транспортного засобу було не виявлення працівниками поліції ознак встановленого газобалонного обладнання, а їхнє припущення щодо можливої неналежної роботи покажчика повороту. Як вбачається зі слів Позивача, працівники поліції перебували неподалік та спостерігали за виїздом транспортного засобу з прилеглої території на головну вулицю Садова, після чого здійснили його зупинку, посилаючись на те, що, на їхню думку, покажчик повороту працював неналежним чином або його світловий сигнал був недостатньо помітним. У процесі спілкування працівник поліції проводив поверхневу перевірку, просив увімкнути покажчики повороту та аварійну сигналізацію. При цьому покажчик повороту фактично працював, однак, на суб`єктивну думку працівника поліції, ззаду його було погано видно або він світив недостатньо яскраво. Позивач пояснював, що покажчик повороту працює, а у разі необхідності він має можливість доїхати до станції технічного обслуговування для заміни лампи або усунення недоліку, якщо такий дійсно має місце. Працівник поліції фактично обмежився усним попередженням щодо цього питання, однак у подальшому почав шукати іншу формальну підставу для складання постанови. На думку Позивача, дії працівників поліції мали формальний та упереджений характер, оскільки після зупинки транспортного засобу вони почали прискіпливо ставитися до водія, ставити різні питання, які не стосувалися суті первинної причини зупинки, а також фактично шукати будь-яку підставу для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності. У подальшому працівник поліції звернув увагу на наявність позаду транспортного засобу отвору (виводу - розетки), який, на його думку, є місцем для заправки газом, та лише на підставі цього зробив висновок про те, що на автомобілі нібито встановлено газобалонне обладнання. Разом з тим, такий висновок працівника поліції є помилковим, передчасним та не підтверджений належними і допустимими доказами. Фактично на момент складання оскаржуваної постанови газобалонне обладнання на транспортному засобі ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1 , встановлене не було. Автомобіль газом не використовувався, газовий балон відсутній, повноцінна система газобалонного обладнання відсутня, а наявність окремого отвору, виводу або залишкового елемента від попередньої підготовки до встановлення газового обладнання не свідчить про наявність встановленого та функціонуючого газобалонного обладнання. Позивач користується вказаним транспортним засобом близько одного року. Наскільки йому відомо, попередній власник автомобіля мав намір встановити газобалонне обладнання, однак фактично повноцінне ГБО на транспортний засіб встановлено не було. На автомобілі залишилася лише проводка до місця можливого розташування газового балона та вихід (отвір) на розетку для заправки, однак самого газобалонного обладнання як повної системи на автомобілі немає. Сам по собі отвір, розетка або залишковий елемент від можливої підготовки до встановлення газобалонного обладнання не може вважатися належним доказом переобладнання транспортного засобу у розумінні ст. 32 Закону України «Про дорожній рух», п. 31.3 «а» Правил дорожнього руху України та ч. 1 ст. 121 КУпАП.

3 оскаржуваної постанови не вбачається, чим саме працівник поліції встановив, що на автомобілі ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1 , фактично встановлене газобалонне обладнання. У постанові не зазначено, які саме складові ГБО були виявлені, де вони розташовані, чи був наявний газовий балон, чи були наявні газові магістралі, редуктор, форсунки, перемикач виду палива, чи підключене таке обладнання до паливної системи транспортного засобу та чи використовувався транспортний засіб на газовому паливі. Також у постанові не зазначено, яким саме стандартам, правилам або нормативам не відповідає транспортний засіб, яким чином наявність отвору або залишкового виводу для заправки газом впливає на безпеку дорожнього руху та чому така зовнішня ознака сама по собі є доказом переобладнання транспортного засобу. Працівник поліції фактично обмежився лише поверхневим візуальним оглядом зовнішнього отвору (виводу), який, на його думку, міг свідчити про наявність газобалонного обладнання. Водночас належної перевірки транспортного засобу для встановлення фактичної наявності ГБО як цілісної системи проведено не було, зокрема не перевірялося багажне відділення, підкапотний простір, місце можливого розташування газового балона, наявність газових магістралей, редуктора, форсунок, перемикача виду палива та інших складових газобалонного обладнання. За таких обставин висновок про встановлення ГБО та переобладнання транспортного засобу грунтується не на належному технічному з`ясуванні обставин, а на припущенні працівника поліції.

Вважаючи оскаржувану постанову серії ЕНА №7483747 від 03.07.2026 необґрунтованою, протиправною та винесеною всупереч вимогам законодавства, просить скасувати її.

Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судове засідання призначено на 18 вересня 2026 року.

14 вересня 2026 року від Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначила, що вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, поліцейський оцінив всі обставини справи установлюючи під час розгляду справи, докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Вважає, що стягнення застосоване без порушення в межах санкції частини 1 статті 121 КУпАП, за якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності, постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУНП в Кіровоградській області в повному обсязі.

18 вересня 2026 року розгляд справи було відкладено на 05 жовтня 2026 року у зв`язку з витребуванням доказів.

Позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність та відсутність позивача, позов підтримав повністю та просив його задовольнити.

Представник Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутність, просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно з ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколомпро вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.

Крім того, суд зазначає, що факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 р. у справі № 686/11314/17.

За змістом ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. В ході судового розгляду встановлено невідповідність оскаржуваного рішення зазначеним критеріям.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 31.3 «а» ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, зокрема, у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

За порушення цих вимог настає відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 32 Закону України «Про дорожній рух», визначено, що переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати встановленим правилам і нормативам.

Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.

Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вимогами ДСТУ 3649:2010 Національного стандарту України «Колісні транспортні засоби, вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», встановлено, що не дозволено вносити зміни у конструкцію КТЗ, а також застосовувати додаткове обладнання та експлуатаційні матеріали та рідини без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком.

Судом встановлено, що з оскаржуваної постанови серії ЕНА №7483747 від 03 липня 2026 року, складеної поліцейським Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області сержантом поліції Тимощуком Вадимом Вікторовичем, вбачається, що 03.07.2026 о 12 годині 00 хвилин в с-щі Голованівськ, вул. Соборна, 118, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 , що був переобладнаний без відповідного дозволу поліції, а саме встановлено газобалонне обладнання, чим порушив п. 31.3 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КУпАП. Вказаною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн (а.с.12).

Суд зауважує, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

Підпунктом «б» п. 32.2 ПДР установлено, що переобладнання транспортних засобів узгоджується з територіальними органами з надання сервісних послуг МВС.

Відповідно до ч. 4 ст.32 Закону № 3353-XII, переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 844 «Про затвердження зразків бланків і технічних описів бланків національного та міжнародного посвідчень водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тимчасового реєстраційного талона транспортного засобу та зразка розпізнавального автомобільного знака України та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», зокрема, затверджено графу - Тип палива або джерела енергії Р.3.

Так, переобладнанням транспортних засобів, серед іншого, є установка спеціального обладнання не передбаченого нормативно-технічною документацією, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива.

Таким чином, встановлення газобалонного обладнання на машину вважається переобладнанням і повинно бути узгоджено з сервісним центром МВС відповідно до встановленої процедури і така інформація має бути вписана у свідоцтво про реєстрацію автомобіля.

У п.7 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7483747 від 03 липня 2026 відносно ОСОБА_1 , у графі «До постанови додаються» не зазначено жодних даних.

Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2026 року було витребувано у Голованівському РВП ГУНП в Кіровоградській області належним чином завірену копію постанови серії ЕНА №7483747 від 03 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 про вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП, а також усі докази на підставі яких була прийнята вказана постанова.

Відповідно до листа Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області №121899-2026 від 11 вересня 2026 року, на виконання ухвали Вільшанського районного суду Кіровоградської області Голованівський РВП повідомляє, що надіслати на адресу суду копію DVD-диска із відеозаписом щодо фіксування правопорушення не представляється за можливе у зв`язку зі спливом строку зберігання.

З огляду на викладене, в судовому засіданні встановлено, що відеозапис з бодікамери не створювався і до постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не додавався, про що свідчить лист Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області № 121899-2026 від 11 вересня 2026 року.

Інших будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності свого рішення відповідачем не надано.

Норма статті КУпАП, а також норми ПДР України, порушення якої інкримінується позивачу, носять бланкетний характер, тому кваліфікація дій особи у даному випадку повинна відбуватися з посиланням на конкретну норму стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху, однак в оскаржуваній постанові не зазначено, який саме пункт ДСТУ 3649:2010 порушено позивачем, а відсутність конкретного порушення, визначеного чинним законодавством, не утворює в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Протилежне свідчило б про порушення принципу правової визначеності та принципу «Nulla poena sine lege».

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сам факт винесення поліцейським постанови не є належним доказом вини ОСОБА_1 , оскільки поняття доказів та критерії доказування у справах про адміністративне правопорушення визначені статтею 251 КУпАП, серед яких відсутній такий спосіб доказування, як пояснення посадової особи, яка винесла постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Отже, будь-які належні, достовірні та достатні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, у матеріалах справи відсутні.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою його об`єктивної сторони. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 року по справі № 161/5372/17.

Разом з тим, за відсутності відповідних доказів суд позбавлений можливості перевірити правильність встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог чинного законодавства у сфері безпеки дорожнього руху, а відтак оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 77, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов адвоката Ремського Євгена Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7483747 від 03 липня 2026 року, винесену поліцейським Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області сержантом поліції Тимощуком Вадимом Вікторовичем відносно ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 40108709, місцезнаходження: 25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 41.

Суддя О.О. Сорокіна