Решение № 140346741, 23.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 Справа № 914/1042/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Грак, м.Львів

до відповідача: Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, с.Давидів

про: визнання незаконним і скасування рішення від 01.05.2025 №163-36/2025 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та рішення від 01.05.2025 №223-36/2025 Про укладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ Грак; скасування державної реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 4623682400:03:000:0194 площею 0,8859 га та 4623682400:03:000:0195, площею 0,9141га, утворені на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,8000 га із кадастровим номером 4623682400:03:000:0101; визнання укладеним договору оренди землі у запропонованій ТОВ Грак редакції зазначеній у позовній заяві

Суддя Ділай У.І.

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: В.В.Юрчак, А.В.Капко представник;

Від відповідача: М.Б. Марушечко-представник.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026, справу №914/1042/26 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 10.04.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

17.04.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 21.04.2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 12.05.2026.

У судовому засіданні від 12.05.2026 оголошено перерву до 09.06.2026.

Ухвалою від 09.06.2026 продовжено строк розгляду підготовчого провадження та підготовче засідання відкладено на 23.06.2026.

Ухвалою від 23.06.2026 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 22.07.2026.

У судових засіданнях від 22.07.2026 та від 03.09.2026 оголошено перерву.

Представники позивача в судовому засіданні від 23.09.2026 підтримали позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судовому засіданні 23.09.2026 представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

У процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Згідно з позовом, в 2008 році Товариство з обмеженою відповідальністю Грак (надалі - позивач) на підставі двох Договорів купівлі-продажу будівлі від 13.08.2008 (зареєстровані в реєстрі за №3376 та №3381, посвідчених нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О.Я.) придбало у Відкритого акціонерного товариства «Давидів» два нежитлових приміщення (пташник №6 та №7 відповідно, кожен площею по 1863,1 м кв.), які розташовані за адресою: вул. Львівська, буд. 2а, с. Давидів. В подальшому 28.08.2008 та 29.08.2008 було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності позивача на згадані вище пташники.

Після оформлення права власності на вказане нерухоме майно, товариство ініціювало питання передачі йому землі в оренду під приміщеннями пташників, оскільки земельна ділянка під ними перебувала у постійному користуванні попереднього власника пташників ВАТ «Давидів». У 2013 році ВАТ «Давидів» відмовилось від свого права постійного користування землею під приміщеннями пташників на користь позивача. На підтвердження подано лист до Пустомитівської районної державної адміністрації 12.09.2013 за вих. №63.

У 2015 році Головним управлінням Держземагентства у Львівській області видано наказ від 19.03.2015 № 13-243 5/16-15-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», згідно з яким вирішило:

-затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Грак» за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Давидівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району площею 1,8000 га для розміщення складських корпусів, код КВЦПЗ 01.13 (для іншого сільськогосподарського призначення);

-надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Грак» земельну ділянку в оренду терміном на 25 років для розміщення складських корпусів, код В на території Давидівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району площею 1,8000 га (кадастровий номер 4623682400:03:000:0101) (надалі земельна ділянка №101);

-встановити річну орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки;

-зобов`язати ТОВ «Грак»:

1)забезпечити у встановленому порядку розробку та затвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки;

2)укласти договір оренди земельної ділянки згідно чинного законодавства України;

3)приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації договору оренди у Державному реєстрі речових прав;

4)земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статті 96, 103 Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

14.08.2015 Головне управління Держземагентства у Львівській області прийняло наказ №1449/28-15, відповідно до якого внесло зміни у наказ від 19.03.2015 № 13-243 5/16-15-СГ в частині цільового призначення земельної ділянки, змінивши його з «код КВЦПЗ 01.13 (для іншого сільськогосподарського призначення)» на «код КВЦПЗ 01.12 (землі промисловості)».

У подальшому ГУ Держгеокадастру у Львівській області своїм наказом від 28.11.2017 №13-7002/16-17-СГ скасувало попередній наказ №1449/28-15 від 14.08.2015.

24.04.2018 ГУ Держгеокадастру у Львівській області направило позивачу клопотання про надання документів, які необхідні для здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. У відповідь позивач повідомив, що з огляду на неотримання від Пустомитівського державного кадастру витягу про земельну ділянку та нормативно-грошової оцінки - договір оренди землі не укладений.

У 2020 році на підставі п. 73 додатку до наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 69-ОТГ від 24.12.2020 земельна ділянка №101 перейшла у комунальну власність Давидівської сільської ради.

У 2021 році позивач звернувся до відповідача, як нового власника земельної ділянки №101 та просив укласти договір оренди цієї земельної ділянки. Однак, Давидівська сільська рада прийняла рішення № 330-9/2021 від 31.08.2021, згідно з яким відмовила в наданні дозволу на укладання договору оренди земельної ділянки №101, через «невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам «Генерального плану с. Давидів Пустомитівського району Львівської області»

Позивач оскаржив вказане рішення. Господарський суд Львівської області рішенням від 10.05.2022 у справі №914/4112/21 задовольнив позовні вимоги, скасував рішення Давидівської сільської ради № 330-9/2021 від 31.08.2021 й зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву ТОВ «Грак».

21.05.2023 позивач звернувся до відповідача із листом, в якому просив повторно розглянути заяву позивача про укладення договору оренди землі.

Відповідно до рішення №227-25/2023 від 02.11.2023 Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області вирішила (1) створити комісію з встановлення факту цільового використання земельної ділянки із кадастровим номером 4623682400:03:000:0101 та об`єктів нерухомого майна, які розташовані на ній, власником яких є ТзОВ «ГРАК» ЄДРПОУ: 02758149, у складі згідно з додатком; (2) комісії здійснити обстеження стану та фактичного використання земельної ділянки та об`єктів нерухомого майна на території Давидівської територіальної громади; (3) за результатами комісії скласти відповідний акт.

Згідно з рішенням №123-13/2022 від 15.06.2022 Давидівська сільська рада вирішила (1) розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,800 га, за кадастровим номером 4623682400:03:000:0101, яка розташована на території Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області; (2) погоджену у встановленому порядку технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки подати на розгляд та затвердження сесії Давидівської сільської ради.

В результаті земельна ділянка №101 була поділена на дві земельні ділянки із кадастровими номерами: 4623682400:03:000:0194 та 4623682400:03:000:0195 (надалі ділянка №194 та №195).

10.02.2025 позивач звернувся до відповідача із листом-пропозицією щодо укладення договору оренди землі №ГК-10022025, до якого долучив проєкт договору оренди земельної ділянки №101

Відповідно до листа №1147/03.01-05 від 09.04.2025 відповідач повідомив позивач про те, що обстеження стану та фактичного використання земельної ділянки №101 та об`єктів нерухомого майна, розташованих на ній в період за 2024-2025 роки не здійснювалося. Додатково зазначено, що пропозицію товариства від 10.02.2025 за №ГК-10022025 скеровано на розгляд постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування та екології.

01.05.2025 відбулась 36 сесія VIII демократичного скликання депутатів Давидівської сільської ради, на якій, зокрема, було прийнято два рішення №163-36/2025 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки» та №223-36/2025 «Про укладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Грак».

За змістом вказаного рішення від 01.05.2025 №163-36/2025 комісією сільської ради було проведено обстеження земельної ділянки №101 та встановлено, що орієнтовно 0,9141 га ніким не використовується та перебуває у занедбаному стані. На підставі цього було вирішено: (1) Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки Давидівської сільської ради, площею 1,8000 га, кадастровий номер 4623682400:03:000:0101; (2) Зареєструвати за Давидівською сільською радою право власності на земельні ділянки запасу, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки №101: - площею 0,8859 га, з кадастровим номером 4623682400:03:000:0194; - площею 0,9141 га з кадастровим номером 4623682400:03:000:0195. Разом з тим, враховуючи що саме на ділянці №194 розташоване нерухоме майно позивача постійна комісія з питань земельних відносин, природокористування та екології рекомендувала передати в оренду Товариства земельну ділянку №194. На підставі цього було вирішено: (1) передати в оренду ТзОВ «ГРАК» земельну ділянку, площею 0,8859 га, кадастровий номер 4623682400:03:000:0194; (2) Встановити річну орендну плату в розмірі 12% та встановити строк дії договору оренди терміном на 4 роки; (3) Доручити сільському голові укласти з ТзОВ «ГРАК» договір оренди земельної ділянки.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно не укладає договір оренди земельної ділянки №101, внаслідок чого порушує право «правомірного очікування» товариства. Також, за твердженням позивача, Давидівська сільська рада допустила суперечливу поведінку яка суперечить принципу venire contra factum proprium, внаслідок чого ухилилась від виконання остаточного судового рішення та поділила земельну ділянку на яку претендує позивач.

Стосовно «права правомірного очікування» позивач повідомив, що це право виникло за ст. 120 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) тобто після набуття у власність нерухомості, яка розташована на земельній ділянці №101. Також це право об`єктивувалось після прийняття наказу у 2015 році про передачу земельної ділянки №101 в оренду й підтвердилось у рішенні господарського суду у справі №914/4112/21.

Як зазначило ТОВ «Грак», коли позивач купляв приміщення пташників земельна ділянка №101 не була повністю об`єктивована, їй не був присвоєний кадастровий номер, натомість вона перебувала у постійному користуванні попереднього власника пташників. Товариство не могло внаслідок придбання приміщень пташників автоматично набути за ст. 120 ЗК України право постійного користування такою землею, оскільки воно не належить до переліку осіб, які згідно ч. 2 ст. 92 ЗК України можуть набути землю у постійне користування. Не отримавши право постійного користування, у позивача, натомість, виникло право «правомірного» очікування отримати таку землю в користування на інших умовах (зокрема на умовах оренди).

За твердженням позивача, внаслідок прийняття наказу Держгеокадастру 2015 року право правомірного очікування товариства отримати у користування землю під належним йому нерухомим майном об`єктивувалося: земельна ділянка сформувалась, отримала чіткі межі та окремий кадастровий номер; а вказаний наказ став підставою для подальшого укладення договору оренди земельної ділянки. Як наголосив позивач, цей же законний інтерес товариства отримати землю у користування підтвердив господарський суд у своєму остаточному рішенні.

На думку позивача, передача земельної ділянки №101 з державної власності у комунальну зумовила перехід обов`язку укласти договір оренди землі із ГУ Держгеокадастру у Львівській області до Давидівської сільської ради. Проте, відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на укладення договору оренди землі: ні в 2021, ні в 2023, ані в 2025 році. Натомість, сільська рада поділила земельну ділянку №101 на дві менші ділянки №194 і №195.

Позивач зазначив, що Давидівська сільська рада не вчинила жодних дій, спрямованих на укладення договору оренди землі: ні в 2021, ні в 2023, ані в 2025 році. Відтак, позивач вважає, що такі діяння відповідача свідчать про те, що він не визнає взагалі «правомірні очікування» товариства набути в користування конкретну земельну ділянку під власною нерухомістю. За таких обставин товариство переконане, що належним та ефективним способом захисту порушеного права буде визнання укладеним договору оренди земельної ділянки в редакції, яка запропонована в позові.

Щодо суперечливості поведінки органу місцевого самоврядування позивач зазначив таке.

Давидівська сільська рада стала правонаступником ГУ Держгеокадастру у Львівській області стосовно права власності на земельну ділянку №101. До відповідача перейшли не тільки права, але й обов`язки стосовно такої земельної ділянки. Отже, до відповідача як до правонаступника перейшов обов`язок виконати Наказ 2015 року й укласти договір оренди земельної ділянки, оскільки попередній власник земельної ділянки в особі ГУ Держгеокадастру у Львівській області (ГУ Держземагенства), вчинив дію, яка свідчить про готовність передати земельну ділянку №101 в оренду.

Натомість Давидівська сільська рада вчинила дії, які суперечать первинним діям попереднього власника землі. При цьому, позивач зауважив, що господарський суд в рішенні від 10.05.2022 у справі №914/4112/21 визнав, що у відповідача не існує більше ніяких правомірних варіантів поведінки, окрім як укласти із позивачем договір оренди землі. Так, суд зобов`язав Давидівську сільську раду повторно розглянути заяву позивача, та вчинити дії, спрямовані на оформлення договірних відносин.

Замість цього Давидівська сільська рада вчинила дії, внаслідок яких земельна ділянка №101 була поділена на дві менші земельні ділянки, а товариство отримало в оренду земельну ділянку меншого розміру. Оскаржуване Рішення №163 є завершенням розпочатої у 2022 році процедури поділу земельної ділянки №101. На підставі цього Рішення №163 Давидівська сільська рада зможе зареєструвати право комунальної власності на земельні ділянки №194 та №195 й розпоряджатися ними, в тому числі й на шкоду інтересам позивача.

На думку позивача, Давидівська сільська рада вчинила дії, які не перший погляд можна розцінювати як виконання судового рішення: вона розглянула заяву позивача і прийняла рішення про укладення договору оренди землі. Втім, внаслідок цих дій позивач отримав в оренду зовсім іншу земельну ділянку, меншого розміру та на менш вигідних для нього умовах. Фактично, наказ Держземагентства 2015 року був нівельований, а висновки суду у справі №914/4112/21 втратили свою актуальність. Попри те, що такі дії Давидівської сільської ради не суперечать напряму приписам законодавства, однак позивач вбачає зловживанням правом, оскільки товариство позбавляється земельної ділянки на яку небезпідставно розраховувала протягом всіх цих років.

За міркуваннями позивача, оскаржуване Рішення №223 вступає в суперечність із Наказом Держгеокадастру 2015 року в частині площі земельної ділянки, та строку оренди: на підставі оскаржуваного рішення товариство може отримати в оренду земельну ділянку у вдвічі меншому розмірі (0,8859 га проти 1,8000 га) та на значно менший строк (4 роки проти 25 років). Відтак, позивач вважає, що, передавши в оренду земельну ділянку №194, відповідач знехтував вказівками суду у справі №914/4112/21 й вирішив передати в оренду зовсім іншу земельну ділянку.

Позивач звернув увагу, що оскаржувані рішення відповідача №163 та №223 суперечать ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», оскільки нескасований Наказ Держгеокадастру 2015 року є підставою для передачі саме ділянки №101 в оренду й укладення договору оренди саме ділянки №101. Внаслідок цих дій відповідача, позивач не може розраховувати на те, що саме ділянка №101 в своїх межах та розмірах перебуватиме у користуванні саме товариства. Дії відповідача позивач розцінює як суперечливу поведінку та ухилення від виконання остаточного судового рішення. Поділ земельної ділянки №101 позбавляє товариства його об`єктивованого права «правомірного очікування» й нівелює будь-яку можливість виконання, як і саме значення остаточного судового рішення у справі №914/4112/21.

Позивач долучив до матеріалів справи лист ГУ ДПС у Львівській області від 15.06.2026 за вих. №27879/6/13-01-04-06 (адресований ТОВ «Грак»), в якому зазначено, що з 27.04.2023 по 01.06.2026 обліковується сплата орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 5098,24грн на Давидівську ТГ. Нарахування орендної плати за землю з юридичних осіб на Давидівську ТГ не проводиться у зв`язку з відсутністю декларацій по платі за землю та договору оренди з Давидівської ТГ.

Під час розгляду справи керівник товариства усно повідомив, що планує подати звернення про зміну цільового використання спірної земельної ділянки, а саме на сферу логістики.

Подаючи позов, позивач просить:

1)Визнати незаконним і скасувати Рішення Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області від 01.05.2025 №163-36/2025 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки»;

2)Визнати незаконним і скасувати Рішення Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області від 01.05.2025 №223-36/2025 «Про укладення договору оренди земельної ділянки з ТзОВ «ГРАК»;

3)Скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 4623682400:03:000:0194 площею 0,8859 га. та 4623682400:03:000:0195, площею 0,9141 га., що знаходяться у с. Давидів, Львівського району Львівської області, утворені на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,8000 га. із кадастровим номером 4623682400:03:000:0101, з виключенням відомостей щодо кадастрових номерів 4623682400:03:000:0194, 4623682400:03:000:0195 з Державного земельного кадастру шляхом закриття Поземельних книг із скасуванням вказаних кадастрових номерів.

4)Визнати укладеним договір оренди землі між Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області (вул. Незалежності, буд. 1а, с. Давидів, Львівський р-н, Львівська обл., 81151;Код ЄДРПОУ: 04372313) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Г Р А К» (вул. Городоцька, буд. 243-А, м. Львів, 79022; Код ЄДРПОУ 02758149) щодо земельної ділянки за кадастровим номером 4623682400:03:000:0101, площею 1,8000 га. у наступній редакції, долученій до позовної заяви.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши таке.

Давидівська сільська рада не заперечує існування наказу ГУ Держземагентства у Львівській області від 19.03.2015 № 13-243 5/16-15-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та вирішено питання передачі ділянки №101 в оренду товариству. Разом з тим, відповідач звернув увагу на те, що Наказ 2015 року є актом органу державної виконавчої влади ГУ Держземагентства, а не Давидівської сільської ради, яка на той момент не була власником ділянки та не є правонаступником цього органу в частині зобов`язань за вказаним наказом.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.05.2022 у справі №914/4112/21 зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на укладення договору оренди. Вказане рішення не зобов`язувало Давидівську сільську раду укласти договір оренди в безумовному порядку, а лише вимагало повторного розгляду заяви позивача з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення суду у справі №914/4112/21 відповідач вчинив наступні дії: скерував заяву позивача на розгляд постійної комісії з питань земельних відносин; провів обстеження стану та фактичного використання ділянки №101; прийняв рішення №163-36/2025 від 01.05.2025 та №223-36/2025 від 01.05.2025.

Рішення Давидівської сільської ради №123-13/2022 від 15.06.2022 про розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та подальше Рішення №163-36/2025 від 01.05.2025 про затвердження такої документації прийнято відповідно до ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України, яка відносить до повноважень сільських рад розпорядження землями комунальної власності.

Рішенням №223-36/2025 Давидівська сільська рада вирішила передати в оренду ТОВ «Грак» земельну ділянку №194, площею 0,8859 га, на якій безпосередньо розташоване нерухоме майно позивача.

Згідно з поясненнями відповідача, поділ ділянки №101 на дві ділянки №194 (0,8859 га) та №195 (0,9141 га) здійснений у зв`язку з тим, що за результатами обстеження комісії сільської ради було встановлено, що частина ділянки площею близько 0,9141 га ніким не використовується та перебуває у занедбаному стані. Таке обстеження є обов`язковою передумовою раціонального розпорядження комунальними землями та відповідає інтересам територіальної громади. Обстеженням підтверджено, що на ділянці №194 розташоване нерухоме майно позивача пташники №6 та №7. Поділ ділянки здійснений відповідно до повноважень відповідача як власника комунального майна.

Відповідач звернув увагу, що жодним чинним судовим рішенням Давидівській сільській раді не заборонено здійснювати поділ земельних ділянок комунальної власності. Рішенням у справі №914/4112/21 зобов`язано сільську раду повторно розглянути заяву позивача і такий розгляд відбувся, за результатами якого прийнято Рішення №223-36/2025 про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,8859 га, на якій безпосередньо розташоване нерухоме майно позивача. Відповідач вважає, що твердження позивача про те, що виконанням рішення суду могла бути лише передача земельної ділянки площею 1,8 га є юридично безпідставними. У справі №914/4112/21 суд зобов`язав повторно розглянути заяву, а не передати конкретну ділянку конкретного розміру. Розгляд відбувся, рішення прийнято обов`язок виконано.

Разом з тим, відповідач наголосив, що Наказ ГУ Держземагентства від 19.03.2015 № 13-2435/16-15-СГ не є чинним договором оренди та не породжує безумовного обов`язку укласти договір на будь-яких умовах, що диктує позивач. Цей наказ визначав первісні умови відведення земельної ділянки, однак не набув чинності у вигляді договору оренди, і з того часу правовідносини суттєво змінились: земля перейшла у комунальну власність, ухвалено рішення суду, проведено обстеження. Також відповідач зазначив, що правонаступництво у правовідносинах власності на земельну ділянку не означає автоматичного правонаступництва у зобов`язаннях попереднього розпорядника щодо умов оренди. Зобов`язальні відносини виникають з договору або закону, а не лише з факту передачі права власності. Жодного договору оренди між позивачем та будь-яким попереднім власником ділянки укладено не було.

Відповідач заперечує поділ ділянки №101 як «суперечливу поведінку» та «ухилення від виконання судового рішення». Відповідно до пояснень сільської ради поділ земельної ділянки є законним правом власника відповідно до ст. 79-1 ЗК України та Давидівська сільська рада як власник ділянки №101 має право здійснювати поділ такої ділянки відповідно до вимог законодавства. При цьому, відповідач зазначив, що в рішенні суду у справі №914/4112/21 немає заборони на здійснення поділу ділянки. Натомість Рішення №163-36/2025 та №223-36/2025 від 01.05.2025 є результатом виконання відповідачем рішення суду у справі №914/4112/21. Тобто позивачу запропоновано отримати в оренду ділянку №194 (0,8859 га), на якій знаходиться його нерухоме майно, умови оренди (12% орендної плати на 4 роки) визначено з урахуванням змін законодавства, що відбулися з 2015 року, а також поточного стану землі та потреб позивача. Як зазначив відповідач поділ ділянки здійснено в інтересах територіальної громади, а не з метою завдати шкоди позивачеві.

Водночас, за твердженням відповідач, позивач не має правомірних очікувань щодо площі ділянки 1,8000 га, оскільки: (а) частина ділянки площею 0,9141 га не зайнята нерухомим майном позивача та не використовується ним; (б) обстеження комісії підтвердило, що ця частина перебуває у занедбаному стані; (в) передача в оренду земель, які не використовуються орендарем, суперечила б принципу раціонального використання земель.

Під час розгляду справи відповідач повідомив, що позивач здає в оренду нелажне йому нерухоме майно. На підтвердження до матеріалів справи долучено копію оренди № ГК-0102/16-02 від 01.02.2016, укладеного між позивачем та ФОП Саган М.М., та фотографії приміщення.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

За приписами статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (стаття 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній станом на дату прийняття Радою оскаржуваних рішень) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частки в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з пунктом 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (статті 21 Цивільного кодексу України).

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

За змістом частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

При цьому, за приписами частини 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Такими випадками згідно з частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України є, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. У такому разі земельні ділянки державної чи комунальної власності (або права на них) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

За обставинами цієї справи, підставою позову позивач зазначає перехід до нього права користування на земельну ділянку загальною площею 1,8000 га у зв`язку з розташуванням на ній нерухомого майна - два нежитлових приміщення (пташник №6 та №7 відповідно, кожен площею по 1863,1 м кв.), які розташовані за адресою: вул. Львівська, буд. 2а, с. Давидів. Правова підстава позову - стаття 377 Цивільного кодексу України та стаття 120 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття ТОВ «Грак» права власності на об`єкт нерухомості), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України України (в редакції, чинній на момент набуття ТОВ «Грак» права власності на об`єкт нерухомості), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Частина 2 статті 134 Земельного кодексу України прямо пов`язує надання земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме з розташуванням на цій ділянці певної будівлі чи споруди. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі №915/182/17.

Перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування; розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16.

Предметом розгляду у цій справі не є встановлення наявності у позивача права на отримання земельної ділянки в оренду, визначення площі земельної ділянки, яка може бути передана йому у користування, чи перевірка достатності поданих ним документів для прийняття позитивного рішення. Такі питання належать до компетенції сільської ради при вирішенні заяви по суті.

У межах даного спору підлягає перевірці виключно факт виконання відповідачем обов`язку щодо розгляду поданої заяви та прийняття відповідного рішення у встановленому законом порядку.

Отже, в момент переходу до ТОВ «Грак» права власності на нежитлові будівлі та споруди, які розташовані по вул. вул. Львівська, буд. 2а, с. Давидів Львівської області, до нього перейшло право отримати у користування на позаконкурентних засадах саме ту частину земельної ділянки, на якій розміщені (розташовані) ці нежитлові будівлі та споруди, а також частину, яка необхідна для їх обслуговування.

ВАТ «Давидів» у своєму листі до Пустомитівської районної державної адміністрації 12.09.2013 за вих. №63 відмовилось від свого права постійного користування землею під приміщеннями пташників на користь відповідача.

У 2015 році Головне управління Держземагентства у Львівській області своїм наказом від 19.03.2015 № 13-243 5/16-15-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» (надалі Наказ Держгеокадастру 2015 року) вирішило:

-затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Грак» за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Давидівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району площею 1,8000 га для розміщення складських корпусів, код КВЦПЗ 01.13 (для іншого сільськогосподарського призначення);

-надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Грак» земельну ділянку в оренду терміном на 25 років для розміщення складських корпусів, код В на території Давидівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району площею 1,8000 га (кадастровий номер 4623682400:03:000:0101) (надалі також земельна ділянка №101);

-встановити річну орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки;

-зобов`язати ТОВ «Грак»:

1)забезпечити у встановленому порядку розробку та затвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки;

2)укласти договір оренди земельної ділянки згідно чинного законодавства України;

3)приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації договору оренди у Державному реєстрі речових прав;

4)земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статті 96, 103 Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

У 2021 році Товариство звернулося до відповідача, як нового власника земельної ділянки №101, в якому просило укласти договір оренди цієї земельної ділянки. Однак Давидівська сільська рада прийняла рішення № 330-9/2021 від 31.08.2021, в якому відмовила в наданні дозволу на укладання договору оренди земельної ділянки №101, через «невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам «Генерального плану с. Давидів Пустомитівського району Львівської області»). Товариство оскаржило це рішення. Господарський суд Львівської області своїм рішенням від 10.05.2022 у справі №914/4112/21 задовольнив позовні вимоги і скасував рішення Давидівської сільської ради № 330-9/2021 від 31.08.2021 й зобов`язав її повторно розглянути заяву ТОВ «Грак».

21.05.2023 позивач звернувся до відповідача із листом за вих. № ГК-260523-1, в якому просило повторно розглянути заяву позивача про укладення договору оренди землі.

01.05.2025 відбулась 36 сесія VIII демократичного скликання депутатів Давидівської сільської ради, на якій, зокрема, було прийнято два рішення №163-36/2025 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки» та №223-36/2025 «Про укладення договору оренди земельної ділянки з ТзОВ «ГРАК».

За змістом рішення Давидівської сільської ради від 01.05.2025 №163-36/2025 вбачається, що комісією сільської ради було проведено обстеження земельної ділянки [№101], внаслідок чого було встановлено, що орієнтовно 0,9141 га ніким не використовується та перебуває у занедбаному стані. На підставі цього було вирішено: (1) Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки Давидівської сільської ради, площею 1,8000 га, кадастровий номер 4623682400:03:000:0101; (2) Зареєструвати за Давидівською сільською радою право власності на земельні ділянки запасу, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки [№101]: - площею 0,8859 га., з кадастровим номером 4623682400:03:000:0194; - площею 0,9141 га. з кадастровим номером 4623682400:03:000:0195.

За змістом рішення Давидівської сільської ради від 01.05.2025 №223-36/2025 вбачається, що Рада заслухала службову записку, в якій на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2022 у справі №914/4112/21, враховуючи виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки №101 на дві ділянки: №194 та №195, враховуючи що саме на ділянці №194 розташоване нерухоме майно Товариства постійна комісія з питань земельних відносин, природокористування та екології рекомендувала передати в оренду Товариства земельну ділянку №194. На підставі цього було вирішено: (1) передати в оренду ТзОВ «ГРАК» земельну ділянку, площею 0,8859 га, кадастровий номер 4623682400:03:000:0194; (2) Встановити річну орендну плату в розмірі 12% та встановити строк дії договору оренди терміном на 4 роки; (3) Доручити сільському голові укласти з ТзОВ «ГРАК» договір оренди земельної ділянки.

Таким чином, орган місцевого самоврядування передбачив передачу в оренду позивачу земельну ділянку, на якій і розташовані будівлі ТОВ «Грак», тобто такі, що відповідають його фактичному користуванню, а щодо надання в оренду другої частини земельної ділянки, то зі сторони позивача не надійшло підтвердження, що саме ця земельна ділянка потрібні йому для обслуговування будівель.

Господарський суд не заперечує тієї обставини, що позивач, як власник об`єкта нерухомості, набув права користування на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Однак, слід зазначити, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19.

Так, у Державі діють певні Державні будівельні норми та Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, зокрема:

1. з 17.04.1992 Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**», затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 за №44.

2. з 24.07.1996 Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року №173, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 року за №379/1404;

3. з 01.12.2019 Державні будівельні норми В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.03.2019 №87.

Заразом, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, зазначила, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

У постанові ж від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. З`ясування в такому випадку дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна, забезпечує розумний баланс між індивідуальними та колективними інтересами, що зумовлює пропорційність втручання.

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається, зокрема, але не виключно, шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи, з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил, зокрема, чинних Державних будівельних норм (постанова Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 922/1110/22).

При цьому у спірному випадку саме на позивача покладено обов`язок доведення розміру земельних ділянок, потрібних товариству для обслуговування належних йому будівель та споруд, у тому числі, але не виключно, шляхом проведення експертизи.

Однак позивач, звертаючись до Ради з клопотаннями про укладення договору оренди земельної ділянки №101, належними, допустимими, достовірними та вірогідними у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами не довів, що саме площа земельної ділянки під старим кадастровим номером (4623682400:03:000:0101) відповідає його потребам в оренді, тобто що саме з метою, пов`язаною із розташуванням відповідного належного йому на праві власності об`єкту нерухомого майна та в межах, які необхідні для обслуговування такого майна, існує реальна потреба у користуванні окрім тієї, що рішенням Давидівської сільської ради від 01.05.2025 №223-36/2025 вирішено передати в оренду (площею 0,8859 га, кадастровий номер 4623682400:03:000:0194).

Водночас суд звертає увагу, що, земельна ділянка площею 0,9141 га з кадастровим номером 4623682400:03:000:0195 вільна від забудови.

Таким чином, Господарський суд Львівської області не вбачає підстав для визнання протиправними та скасування оспорюваних рішень Ради №163-36/2025 та №223-36/2025 від 01.05.2025, адже останні прийняті Давидівською сільською радою у межах наданих їй законом повноважень та з огляду на недоведеність позивачем належними та допустимими доказами наявності в нього права на отримання у користування усіх земельних ділянок, що були утворені в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:03:000:0101.

Щодо визнання укладеним договору оренди на запропонованих позивачем умовах та редакції слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Проект договору, зміст якого викладений у позовній заяві, разом з додатками надсилався для підписання відповідачу, проте сільська рада зазначений договір не підписала.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За приписами статті 14 Закону України «Про оренду землі» типовий договір оренди землі та типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог вищевказаної норми постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004 (зі змінами) затверджено Типовий договір оренди землі.

Типові умови договору в силу їх імперативності є обов`язковими для майбутніх сторін господарських договірних зобов`язань і не підлягають зміні ними. Сторони можуть тільки конкретизувати такі умови без відступу від змісту типового договору.

Здійснивши аналіз поданого позивачем проекту договору про оренду землі, судом встановлено, що зміст зазначеного договору визначений на основі типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 (зі змінами).

Разом з тим, за змістом наданого проекту, він містить строк дії договору - 25 років, що не відповідає строку (4 роки), встановленому рішенням відповідача від 01.05.2025 № 223-36/2025. Також проектом договору передбачено, орендна плата становить 4% нормативної грошової оцінки, що не відповідає розміру (12%), встановленому рішенням відповідача від 01.05.2025 № 223-36/2025.

Зважаючи на зазначене, господарський суд також констатує, що між сторонами спору не погоджені істотні умови договору, а саме орендна плата та строк договору.

Господарський суд враховує пояснення відповідача про відсутність ознак використання належного позивачу об`єкту нерухомості для діяльності у сфері сільськогосподарського призначення, що є недобросовісною поведінкою ТОВ «Грак». Доказів щодо використання об`єкта нерухомості позивача за прямим призначенням, зокрема, сільськогосподарського призначення для розміщення складських корпусів, код КВЦПЗ 01.13 (для іншого сільськогосподарського призначення) ТОВ «Грак» не надало.

Щодо посилань позивача на правомірні очікування на договору оренди, слід зазначити таке.

У 2015 році Головне управління Держземагентства у Львівській області своїм наказом від 19.03.2015 № 13-243 5/16-15-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» (надалі Наказ Держгеокадастру 2015 року) вирішило, зокрема: надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Грак» земельну ділянку в оренду терміном на 25 років для розміщення складських корпусів, код В на території Давидівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району площею 1,8000 га (кадастровий номер 4623682400:03:000:0101); встановити річну орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки; укласти договір оренди земельної ділянки згідно чинного законодавства України; приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації договору оренди у Державному реєстрі речових прав.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «»Грак» оформило за собою право оренди земельною ділянкою площею 1,8000 га (кадастровий номер 4623682400:03:000:0101), під належною йому нерухомістю до переходу земельної ділянки №101 у комунальну власність Давидівської сільської ради.

Ураховуючи зазначене та беручи до уваги принцип "розумної обачності", Господарський суд Львівської області вважає, що починаючи з березня 2015 року до грудня 2020 року, позивач не вичинив всіх своєчасних заходів для завершення процедури укладення договору оренди, на умовах, які визначені наказом ГУ Держземагентства у Львівській області від 19.03.2015 № 13-243 5/16-15-СГ.

Легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм; не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування законодавства; обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).

Правовим підґрунтям для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норми права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі приписів щодо певного права, яке однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права. (п.п. 78-79 постанови Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №580/1300/22).

Отже, добросовісність поведінки ТОВ «Грак» не може визначатися виключно фактом наявності наказу ГУ Держземагентства у Львівській області від 19.03.2015 № 13-243 5/16-15-СГ, а має оцінюватися з урахуванням усієї сукупності обставин справи. Наразі, з огляду на обставини справи можна дійти висновку, що у позивача були відсутні підстави на «правомірне очікування» на укладення договору оренди землі в поданій редакції у зв`язку з тим, що останній був обізнаний про нецільове використання земельної ділянки та невідповідність виду цільового призначення земельної ділянки виду її використання. Також позивач не сплачував за фактичне користування податку на землю з 2015 по 2023 рік за всі 1,8000га, згідно з листом ГУ ДПС у Львівській області від 15.06.2026 за вих. №27879/6/13-01-04-06 (адресований ТОВ «Грак») та не мав господарських витрат на обслуговування земельної ділянки площею 1,8000 га (кадастровий номер 4623682400:03:000:0101).

За таких обставин суд доходить висновку, що у позивача не виникло легітимного очікування на безумовне збереження можливості отримання в оренду спірної земельної ділянки площею 1,8000 га (кадастровий номер 4623682400:03:000:0101).

Разом з тим, слід зазначити, що суд не наділений повноваженнями підміняти орган місцевого самоврядування у вирішенні питань, віднесених законом до його компетенції, або створювати речове право на землю всупереч установленому законом порядку його набуття.

З огляду на встановлені судом обставини правомірності прийняття Радою рішень №163-36/2025 та №223-36/2025 від 01.05.2025, вимога позивача про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки з кадастровими номерами 4623682400:03:000:0101, площею 1,8000 га також не підлягає задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу, що в разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб`єктом владних повноважень) ненормативного акта, який застосовується одноразово, після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення від 01.05.2025 №163-36/2025 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Стосовно рішення сільської ради №223-36/2025 від 01.05.2025, в частині строку дії договору оренди терміном на 4 роки слід зазначити таке.

Суд зобов`язаний оцінити законність рішення органу влади.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Проте, прийняте рішення ради в цій частині (оренда терміном на 4 роки) суперечить вказаній нормі.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи вказане, господарський суд доходить висновку визнати недійсним рішення Давидівської сільської ради №223-36/2025 від 01.05.2025 «Про укладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Грак» в частині п.2 рішення щодо строку укладення договору.

Отже, з огляду на викладене у сукупності, позовні вимоги ТОВ «Грак» задоволенню підлягають частково, зокрема в частині п.2 рішення щодо строку укладення договору 4 роки. В задоволенні решти вимог у Господарського суду Львівської області відсутні правові підстави для задоволення позову.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати недійсним рішення Давидівської сільської ради №223-36/2025 від 01.05.2025 «Про укладення договору оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Грак» в частині п.2 рішення щодо строку укладення договору.

3.У задоволенні позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Давидівської сільської ради (81151, Львівська область, Львівський район, село Давидів, вулиця Незалежності, 1-А, ідентифікаційний код 04372313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Грак» (79022, Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, 243-А, ідентифікаційний код 02758149) 1331,00грн судового збору.

5.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 05.10.2026.

Суддя Уляна ДІЛАЙ