Постановление суда № 140346451, 05.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3002/26

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши заяву Малого приватного підприємства "В П К"

про забезпечення позову

у справі №911/3002/26

за позовом Малого приватного підприємства "В П К" (03022, місто Київ, вул. Здановської Юлії, будинок 33/43, код 30576937)

до: 1. Шпитьківського академічного ліцею "Скіф" Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (08122, Київська обл., Бучанський р-н, село Шпитьки, вул.Покровська, будинок 24, 24886681)

2. Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (08112, Київська обл., Бучанський р-н, село Дмитрівка, Дмитрівська ТГ, вул.Садова, будинок 2, код 04362125)

про визнання протиправним та скасувати повідомлення відповідачів з вимогою звільнення нежилих приміщень, а також визнати право користування зазначеним нежилим приміщенням.

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «В П К» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Шпитьківського академічного ліцею "Скіф" Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати повідомлення відповідачів з вимогою звільнити нежиле приміщення котельні площею 119,25 кв. м за адресою: вул. Покровська, 24, с. Шпитьки, Бучанський район, Київська область, а також визнати право користування зазначеним нежилим приміщенням.

Одночасно з позовною заявою МПП «В П К» подало заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити посадовим особам та працівникам Дмитрівської сільської ради, Шпитьківського академічного ліцею «СКІФ», Відділу освіти, культури, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання Дмитрівської сільської ради, а також будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо господарської діяльності МПП «В П К», пов`язаної з користуванням зазначеним орендованим приміщенням котельні.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що понад 10 років здійснює постачання теплової енергії Шпитьківському академічному ліцею «СКІФ» та користується приміщенням котельні на підставі договору оренди від 27.07.2015 № 1.

Заявник зазначає, що 21.08.2026 отримав від Ліцею лист від 20.08.2026 № 160 з вимогою звільнити приміщення, а 01.10.2026 - лист Дмитрівської сільської ради від 01.10.2026 № 2490 із аналогічною вимогою. При цьому підставами для звільнення приміщення відповідачі визначили закінчення строку дії договору оренди та необхідність використання приміщення для власних потреб Ліцею.

МПП «В П К» вважає такі вимоги необґрунтованими, посилаючись, зокрема, на положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 щодо продовження договорів оренди державного та комунального майна на період дії воєнного стану, а також зазначає, що зміни до цієї постанови, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2025 № 614, на його думку, не можуть мати зворотної дії та припиняти дію договору, який, як вважає заявник, був автоматично продовжений.

Також заявник посилається на те, що орендодавець продовжує виставляти акти надання послуг за договором, а МПП «В П К» продовжує здійснювати оплату за користування приміщенням.

Необхідність забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що відповідачами визначено дату 07.10.2026 для звільнення приміщення, у зв`язку з чим, на думку МПП «В П К», існує загроза припинення його господарської діяльності та зриву опалювального сезону у Ліцеї. Заявник зазначає, що котельня технічно готова до опалювального сезону 2026/2027 років, тоді як встановлення іншого опалювального обладнання та підготовка іншої теплопостачальної організації, на його думку, у такий короткий строк є неможливими.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до частин першої, другої статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

За змістом наведених норм процесуального закону забезпечення позову є заходом, спрямованим на гарантування реального виконання рішення суду або ефективного захисту чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача. При цьому необхідною умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення відповідних прав.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має встановити зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, співвіднести вид забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, а також з`ясувати, чи є такий захід адекватним та співмірним із позовними вимогами.

У даному випадку предметом спору є правомірність вимог відповідачів щодо звільнення МПП «В П К» орендованого приміщення котельні та наявність у позивача права користування цим приміщенням.

Разом з тим заявлений спосіб забезпечення позову полягає у забороні посадовим особам та працівникам визначених заявником органів і установ, а також «будь-яким іншим особам» вчиняти дії щодо господарської діяльності МПП «В П К», пов`язаної з користуванням орендованим приміщенням.

Суд зазначає, що сформульований заявником захід забезпечення позову не містить чіткого переліку конкретних дій, вчинення яких має бути заборонено, та фактично передбачає загальну заборону вчиняти будь-які дії щодо господарської діяльності позивача, пов`язаної з користуванням спірним приміщенням.

Такий спосіб забезпечення позову за своїм змістом є невизначеним та надмірно широким, оскільки не дає можливості однозначно встановити межі встановленої судом заборони, коло дій, які не можуть вчинятися відповідними особами, а також співвіднести таку заборону безпосередньо з предметом заявлених позовних вимог.

Крім того, наведені заявником обставини щодо можливого звільнення приміщення 07.10.2026 самі по собі не свідчать про те, що невжиття саме заявленого заходу забезпечення позову унеможливить або істотно ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову чи ефективне поновлення прав позивача.

Посилання заявника на можливе припинення його господарської діяльності, необхідність підготовки Ліцею до опалювального сезону, витрати на встановлення нового обладнання та можливий вплив відповідних обставин на освітній процес стосуються, передусім, обставин спірних правовідносин та правомірності вимог відповідачів щодо звільнення приміщення.

Натомість питання щодо строку дії договору оренди, правових підстав його продовження, дотримання відповідачами порядку повідомлення про непродовження договору, а також наявності чи відсутності у Ліцею правових підстав для використання приміщення для власних потреб підлягають з`ясуванню під час розгляду спору по суті та не можуть бути вирішені на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Саме по собі посилання заявника на те, що відповідачами планується звільнення приміщення, не є достатнім для висновку про наявність передбачених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України підстав для застосування заявленого заходу забезпечення позову.

При цьому забезпечення позову не може підміняти собою вирішення спору по суті або фактично встановлювати та продовжувати для позивача право користування спірним майном до ухвалення судом рішення за результатами розгляду позовних вимог.

Суд також враховує, що заявником не наведено достатніх конкретних обставин та не доведено належними доказами, що невжиття саме запропонованого ним заходу призведе до таких наслідків, за яких ефективний захист чи поновлення його прав у разі встановлення судом факту їх порушення у межах цього судового провадження стане неможливим або істотно ускладненим.

Таким чином, за результатами розгляду заяви судом не встановлено достатніх правових та фактичних підстав для застосування заходів забезпечення позову, передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин заява МПП «В П К» про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 136, 137, 234 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Малого приватного підприємства «В П К» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України.

Ухвали суду підлягають оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Ухвалу підписано 05.10.2026

Суддя А.Ф. Черногуз