Постановление суда № 140346280, 06.10.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1915/26

Провадження №: 1-кп/343/140/26

У Х В А Л А

про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

06 жовтня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження №1-кп/343/140/26, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України який здобув вищу освіту, тимчасово непрацюючого, одруженого, раніше неодноразово судимого, востаннє засуджений 01.06.2022 Долинським районним судом Івано-Франківської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4(чотири) роки, звільнений 30.01.2025 умовно-достроково на підставі ст. 81 КК України, на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 20 днів

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України,

з участю: прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Долинського районного суду Івано-Франківської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України.

Ухвалою про призначення судового розгляду Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27.08.2026 щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк дії ухвали про застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закінчується о 14:20 год. 27 жовтня 2026 року.

Судове засідання призначено на 06.10.2026 о 11.00год.

В судовому засіданні, прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

В обґрунтування клопотання зазначив , що 2.07.2026 ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області застосовано відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.08.2026 включно, із визначенням застави у розмірі 199680 гривень.

21.08.2026 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1202609116000007 від 09.01.2026 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 307 КК України скеровано до Долинського районного суду Івано-Франківської області для розгляду по суті.

Ухвалою Долинського районного суду від 27.08.2026 до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк дії ухвали про застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 , закінчується о 14:20 год. 27 жовтня 2026 року.

Беручи до уваги те, що на даний час ризики, які існували при обранні стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу під час досудового розслідування і надалі мають місце, а тому необхідно застосувати щодо останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1,3,5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки обвинувачений усвідомлює, що санкція статті передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі та до нього може бути застосовано такий вид покарання у разі доведення його вини у суді.

-п. 3 - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому в ході досудового розслідування стали відомі їх анкетні дані, а деякі з них є його знайомими і проживають в сусідніх населених пунктах.

- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки ОСОБА_3 не працює, джерело існування не відоме та з метою отримання коштів може знову вчиняти злочини, пов`язані зі збутом наркотичних засобів. Окрім цього, ОСОБА_3 є особою, яка раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, в останнє 01.06.2022 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, звільнений 30.01.2025 умовно-достроково на підставі ст. 81 КК України, на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 20 днів.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту неможливо, оскільки ОСОБА_3 не має постійного джерела прибутку, не має міцних соціальних зв`язків, обвинувачується у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі, усвідомлює неминучість покарання за них, що не виключатиме ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду та можливості незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їхні анкетні дані.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, особистого зобов`язання, а також застави, є не можливе, оскільки ОСОБА_3 не має постійного джерела прибутку, не має міцних соціальних зв`язків, тобто останній самостійно не матиме змоги внести значний розмір застави, а мінімальний розмір застави не забезпечить належної поведінки обвинуваченого та можливості вчинення нових злочинів, а порушення умов домашнього арешту має наслідком застосування грошового стягнення чи більш суворішого запобіжного заходу. Тому такий вид запобіжного заходу не виключатиме ризики впливу обвинуваченого на свідків у ході спілкування з останніми, спроби переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також з огляду на відсутність осіб, що заслуговують на довіру, які готові та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та забезпечити його явку до суду на першу проте вимогу.

У зв`язку із наведеним, є достатньо підстав вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому слід застосувати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід - тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні проведеному в режимі відеоконференції між Долинським районним судом Івано-Франківської області та ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» не заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник - адвокат ОСОБА_5 , яка брала участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, заперечили щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, вважає його необгрунтованим,Просила обрати запобіжний захід, з врахуванням стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, перевіривши наявні матеріали кримінального провадження, вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 , слід продовжити термін тримання під вартою з наступних підстав:

Згідно із ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч. 2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, тощо.

Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

В силу вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні поданого клопотання прокурора суд також враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, ст. 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" вказує, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Також судом враховується те, що ризик втечі повинен оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти росії»).

Суд погоджується з доводами прокурора стосовно продовження існування ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Судом встановлено, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , закінчується 27 жовтня 2026 року, однак судове провадження по кримінальному провадженню не закінчено і потребує часу для розгляду, тому строк тримання під вартою обвинуваченому необхідно продовжити, оскільки ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: що він може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення не зменшились.

Підставами вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, є те, що ОСОБА_3 усвідомлює характер та тяжкість висунутого йому обвинувачення, а також можливість призначення у разі визнання його винуватим покарання у виді позбавлення волі. Зазначені обставини у сукупності з даними про особу обвинуваченого можуть об`єктивно спонукати його до спроб уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування від суду.

При цьому суд враховує, що сама по собі тяжкість можливого покарання не може бути єдиною та достатньою підставою для висновку про існування ризику переховування.

У цьому кримінальному провадженні така обставина оцінюється судом у сукупності з характером пред`явленого обвинувачення, даними про особу обвинуваченого, його соціальними зв`язками, місцем проживання, сімейним та майновим станом, відсутністю офіційного працевлаштування, а також відомостями про його попередні судимості.

Підставами вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, є те, що йому відомі їх анкетні дані, окремі з яких проживають з ним в одному або сусідніх населених пунктах, що створює об`єктивну можливість контакту з ними та незаконного впливу на їхні показання.

Крім того, на час вирішення питання про продовження запобіжного заходу судовий розгляд кримінального провадження не завершено та свідки не допитані безпосередньо судом.

Відповідно до засади безпосередності дослідження показань суд отримує показання свідків безпосередньо під час судового розгляду. З огляду на положення частин першої, другої статті 23, частини четвертої статті 95, статей 352, 353 КПК України ризик незаконного впливу на свідків може зберігатися до моменту їх безпосереднього допиту судом та дослідження їхніх показань.

Тому суд дійшов висновку, що на цій стадії судового провадження ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків не відпав.

Підставами вважати, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, є те, що на час затримання він офіційно не працював, наявність у нього законного та стабільного джерела доходу не встановлена, а кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він обвинувачується, пов`язані з незаконним збутом наркотичних засобів.

Суд також бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений до покарання у виді позбавлення волі.

Наведені обставини суд оцінює виключно з точки зору наявності та ступеня ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а не як доказ винуватості ОСОБА_3 у кримінальних правопорушеннях, які є предметом цього судового розгляду.

У сукупності зазначені обставини дають суду достатні підстави вважати, що ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, на цей час також не відпав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч.1 статті 177 КПК України, продовжують існувати та не зменшилися до такого ступеня, який давав би підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який.

Суд також враховує тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, що саме по собі може спонукати останнього до ухилення від суду та перешкоджання кримінальному провадженню.

Обраний щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням тривалості його застосування та тяжкості пред`явленого обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку та відповідає вимогам співмірності.

Застосований запобіжний захід узгоджується із суспільним інтересом та метою застосування запобіжних заходів, визначеною КПК України, а саме - забезпеченням належної процесуальної поведінки обвинуваченого, недопущенням його переховування від суду, незаконного впливу на свідків, а також перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні.

Під час розгляду клопотання судом перевірено можливість застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів. Однак, оцінивши характер і ступінь встановлених ризиків, дані про особу обвинуваченого та обставини кримінального провадження у їх сукупності, суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний належним чином забезпечити виконання ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Зокрема, застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, на переконання суду, не забезпечить належного запобігання встановленим ризикам.

Суд враховує характер та тяжкість пред`явленого обвинувачення, можливість призначення у разі визнання винуватим покарання у виді позбавлення волі, відсутність у обвинуваченого офіційного працевлаштування та стабільного законного джерела доходу, дані про його попередні судимості, а також інші обставини, встановлені під час розгляду клопотання.

Наведені обставини у своїй сукупності дають підстави вважати, що перебування обвинуваченого за місцем проживання в умовах домашнього арешту не усуне ризику його переховування від суду.

Крім того, домашній арешт сам по собі не виключає можливості спілкування обвинуваченого з іншими особами за допомогою засобів зв`язку чи через третіх осіб, а тому не може повною мірою усунути ризик незаконного впливу на свідків, які ще не допитані судом безпосередньо.

За таких обставин суд дійшов висновку, що застосування до ОСОБА_3 цілодобового домашнього арешту або іншого більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам.

Стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що зазначені ризики перестали існувати, або зменшилися настільки, що інший запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти, а тому підстав для зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший не пов`язаний із позбавленням волі, суд не вбачає.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що обраний запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, а його продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, узгоджується з п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10.05.2011, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Жоден із інших альтернативних запобіжних заходів не в змозі забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, уникненню ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та виправдовують його подальше тримання під вартою.

Тому суд приходить до висновку, що є достатні підстави для того, щоб клопотання прокурора задоволити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під вартою на 60 днів.

Між тим, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_3 , вчинив тяжкі злочини та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України , а також особу обвинуваченого, його матеріальний та сімейний стан, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі, встановленому ст. 182 КПК України, зокрема: 199680,00 гривень, що становить 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2026 року в розмірі 3328,00грн, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, яка може бути ним внесена у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов`язки:

прибувати до суду за кожною вимогою;

не відлучатися із м. Долина Калуського району ІваноФранківської області без дозволу суду;

утримуватися від спілкування свідками;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Згідно ч.6 ст.194 КПК України зазначені обов`язки покладаються на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 29, 176-178, 197, 194, 199, 331, 372, 532, 534 КПК України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 задоволити.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 05 грудня 2026 року включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_3 обов`язків, визначених КПК України.

Визначити заставу у розмірі 199680 ( сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят ) гривень, що становить 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2026 року, в розмірі 3328,00 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такі реквізити: одержувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 05.12.2026.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

1)прибувати до суду за кожною вимогою;

2)не відлучатися із м. Долина Калуського району ІваноФранківської області без дозволу суду;

3)утримуватися від спілкування з свідками;

4)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці.

Роз`яснити обвинуваченому , що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265, одержувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12".

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 з-під варти та повідомити суддю Долинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 .

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання ухвали в частині продовження строку тримання під вартою доручити начальнику ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12".

Контроль за виконанням ухвали в частині продовження строку тримання під вартою покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору і направити начальнику Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» для виконання.

Суддя: