Решение № 140345671, 05.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4153/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши без участі (виклику) представників сторін заяву представника позивача (вх.суду №45728/26 від 18.09.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Приватного підприємства "Укрмехпроммаш"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 476 640 грн., пені у розмірі 69 571,46 грн., 3% річних у розмірі 5 252,45 грн., інфляційної складової у розмірі 27 521,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду перебувала справа за позовом Приватного підприємства "Укрмехпроммаш" до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 476 640 грн, пені у розмірі 69 571,46 грн, 3% річних у розмірі 5 252,45 грн, інфляційної складової у розмірі 27 521,19 грн.

16.09.2026 рішенням господарського суду позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Приватного підприємства "Укрмехпроммаш" суму основної заборгованості у розмірі 476 640 грн., пеню у розмірі 69 571,46 грн., 3% річних у розмірі 5 252,45 грн., інфляційну складову у розмірі 27 156,59 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 679,31 грн.

18.09.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх.суду №45728/26 від 18.09.2026) про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої просить суд: - стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Приватного підприємства "Укрмехпроммаш" понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

18.09.2026 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх.суду №45750/26 від 18.09.2026) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області №722 від 24.09.2026 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку із відрахуванням зі штату судді Ніколенко М.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2026 справу №904/4153/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В.

30.09.2026 ухвалою господарського суду прийнято справу №904/4153/26 до свого провадження для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення по справі без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

За змістом частини першої, третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Суд, розглянувши без виклику (повідомлення) сторін наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення заяви по суті, зазначає наступне.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як убачається, у позовній заяві позивач зазначив, зокрема, що понесе витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом цієї справи у розмірі орієнтовно 20 000,00 грн та повідомив, що на виконання положень частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України докази на підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу будуть подані після ухвалення рішення суду у даній справі.

Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як убачається, повне судове рішення у цій справі підписано 16.09.2026.

Отже, заява про ухвалення додаткового рішення подана позивачем у строк, встановлений нормами процесуального закону.

Згідно з частинами 1-2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, частинами 4-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що на підтвердження факту понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, позивачем надано:

- копію договору про надання правової допомоги №1906/26 від 19.06.2026;

- копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 18.09.2026;

- копію рахунку-фактури №СФ-0000060 від 19.06.2026 на суму 20 000,00 грн;

- копію платіжної інструкції №1322 від 23.06.2026 на суму 10 000,00 грн;

- копію платіжної інструкції №1324 від 24.06.2026 на суму 10 000,00 грн;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1974 від 22.04.2021;

- копію ордеру на надання правничої допомоги серії ВК № 1233636.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи убачається, що між позивачем - Приватним підприємством "Укрмехпроммаш", як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням Євгеній Стрижак та партнери укладено договір про надання правничої допомоги №1906/26 від 19.06.2026 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору визначено, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги щодо супроводження клієнта в суді першої інстанції у справі про стягнення заборгованості, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги в порядку, розмірі та у строки, які визначені умовами договору.

У разі необхідності клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання щодо представництва та захисту інтересів клієнта в господарських, адміністративних судах та судах загальної юрисдикції, в державних та недержавних складах, установах, організаціях, надає інші види правової допомоги. У цьому випадку розрахунок за послуги Адвокатського об`єднання здійснюється окремо, відповідно до акту виконаних робіт.

Відповідно до пункту 2.1 договору адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги, зокрема:

представляти клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстави або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв і скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскаржувати рішення, постанови та ухвали суду, одержувати рішення, ухвали, виконавчі листи, накази та пред`являти їх до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема, заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, заяви, звернення, повідомлення, докази та інше; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені клієнта за кошти клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі.

Пунктом 2.6 договору визначено, що для надання юридичної допомоги клієнту адвокатське об`єднання призначає адвоката: Ольховик-Красільнікову Любов Павлівну, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1974, виданого Радою адвокатів Рівненської області 22.01.2021, Стрижака Євгена Юрійовича, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3608, виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області 25.01.2018.

Юридичну допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, на поточний рахунок адвокатського об`єднання (пункт 3.1 договору).

Пунктом 4.2 договору визначено, що вартість правової допомоги становить:

2 500,00 грн/год роботи адвоката з підготовки та подання до суду процесуальних документів;

5 000,00 грн - участь адвоката в одному судовому засіданні.

За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги та її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським об`єднанням факсимільним зв`язком або поштою (в тому числі її електронною). На письмову вимогу клієнта, адвокатське об`єднання може надавати акти про надання юридичної допомоги у яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги з ідентифікацією (пункт 4.4 договору).

Відповідно до пункту 4.6 договору сума за надання правової допомоги є гонораром адвокатського об`єднання та поверненню не підлягає.

В акті, зазначеному в пункті 4.5, договору сторони можуть визначити інший порядок оплати та/або вартості юридичної допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акту.

Даний договір укладений на строк до 19.06.2027 та набирає чинності з моменту його підписання.

На виконання умов договору сторонами було складено акт виконаних робіт (наданих послуг) від 18.09.2026, відповідно до якої адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв відповідно до умов договору про надання правової допомоги №1906/26 від 19.06.2026 наступні юридичні послуги:

- підготовка та подання позовної заяви з додатками до суду першої інстанції; витрачено 8 годин; ціна за одиницю - 2 500,00 грн; ціна: 20 000,00 грн.

Клієнтом оплачені надані послуги в повному обсязі. Жодних претензій по якості, строкам та обсягу клієнт до адвокатського об`єднання не має.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Господарський суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи викладене, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення та документи, на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 20 000,00 грн, в той час, як:

- предметом спору у даній справі було стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 476 640,00 грн, пені у розмірі 69 571,46 грн, 3% річних у розмірі 5 252,45 грн та інфляційних втрат у розмірі 27 521,19 грн, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у час;

- справа є малозначною та не є складною по своїй суті та за обсягом документів; справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, який призначений для розгляду справ незначної складності;

- судові засідання у справі не призначалися;

- обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" унормовано види адвокатської діяльності, а саме серед іншого: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2026 позов задоволено частково, а відтак, в силу приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладають на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, процент задоволених позовних вимог складає 99,9525%, а саме:

578895,10 грн (сума заявлених позовних вимог) відповідає 100%

578620,00 грн (сума задоволених позовних вимог) відповідає x%

= (100% Ч 578 620,50) / 578 895,10 ? 99,9526%

20 000,00 грн (заявлено витрат на професійну правничу допомогу) х 99,9525% (% задоволених позовних вимог) = 19 990,50 грн.

Проте, з урахуванням викладеного вище, суд вважає, що обґрунтованою та співмірною вартістю витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі є сума 10 000,00 грн.

Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо того, що договір на правничу допомогу та платіжні інструкції, подані позивачем разом з заявою про ухвалення додаткового рішення, існували до ухвалення рішення у цій справі, та при цьому позивач не наводить поважних підстав їх неподання та вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до матеріалів справи, про понесення витрат на правничу допомогу позивачем заявлено у першій заяві по суті справи (позовна заява, а.с. 1-5), наголошено, що попередній розмір витрат на правничу допомогу становить 20 000 грн та повідомлено, що на виконання положень частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України докази на підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу будуть подані після ухвалення рішення суду у даній справі.

Як зазначено вище, заява про ухвалення додаткового рішення подана 18.09.2026, тобто на другий день після підписання повного рішення.

До заяви додано, окрім іншого, акт виконаних робіт (наданих послуг) датований 18.09.2026, тобто датою після ухвалення рішення у цій справі.

Отже, вказаний акт не міг бути поданий позивачем до ухвалення рішення суду, оскільки є документом, що підтверджує надання послуг за договором про надання правової допомоги, а тому приймається судом, як доказ понесення витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, суд вважає, що вказаний акт, що підтверджує понесені позивачем судові витрати з поважних причин (його відсутність, оскільки датою його складання є 18.09.2026) не міг бути поданий позивачем ухвалення судового рішення у справі та поданий разом з відповідною заявою протягом 5 днів після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Також суд звертає увагу, що наявний в матеріалах справи ордер на надання правничої допомоги серії ВК №1233636, що є підставою для представництва інтересів позивача у Господарському суді Дніпропетровської області адвокатом Ольховик-Красільнікова Л.П. містить посилання на договір про надання правничої допомоги від 19.06.2026 №1906/26, а отже, суд вважає за потрібне прийняти копію вказаного договору, поданого позивачем разом із заявою про ухвалення додатково рішення.

Щодо поданих позивачем копій рахунку-фактури від 19.06.2026 №СФ-0000060 та платіжних інструкцій №1322 від 23.06.2026, №1324 від 24.06.2026 суд зауважує, що відповідно до усталеної судової практики, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, господарський суд вважає, що 10000,00 грн є співмірним та пропорційним розміром витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Приватного підприємства "Укрмехпроммаш" про ухвалення додаткового рішення; а стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, що є співмірним складності справи, яка розглянута судом у спрощеному провадженні, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; та відповідає критерію реальності адвокатських витрат.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву Приватного підприємства "Укрмехпроммаш" (вх.суду №45728/26 від 18.09.2026) про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Орджонікідзе, будинок 1; ідентифікаційний код 24432974) на користь Приватного підприємства "Укрмехпроммаш" (53300, Дніпропетровська область, місто Покров, вулиця Північно-Промислова, будинок 38; ідентифікаційний код 37160444) 10 000,00 грн (десять тисяч гривень нуль копійок) - витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог за заявою - відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяТ.В. Іванова