Постановление суда № 140344460, 01.10.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4307/26

1-кс/569/7916/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, у рамках кримінального провадження № 62026240030002141 від 19.02.2026 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 Кримінального Кодексу України, звернувся до суду із вказаним клопотанням, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .

Своє клопотання обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 5 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» (далі за текстом - Закон) на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається обов`язок організації запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами.

Пунктом 22 статті 19 Закону на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань, покладається зокрема здійснення самостійно або разом із спеціально уповноваженими на те органами виконавчої влади і посадовими особами контролю у районах несення служби за збереженням природних ресурсів і підводної культурної та археологічної спадщини, додержанням правил промислової та іншої діяльності, охороною довкілля.

Відповідно до пункту 17 Положення про прикордонний режим затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 № 1147 (далі Положення), зокрема вирубування дерев і чагарників, та інші роботи на території яких Кабінетом Міністрів України запроваджено прикордонний режим проводяться з дозволу, наданого згідно з пунктом 40 цього Положення, та після інформування органу Державної прикордонної служби, у зоні відповідальності якого провадиться така діяльність, із зазначенням початку і строку її провадження, прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) осіб, що провадитимуть діяльність або організовуватимуть такі заходи, інформації про документи дозвільного характеру на провадження зазначеної в цьому пункті діяльності або масових заходів.

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 01 лютого 2025 року № 158-ос солдат ОСОБА_7 призначений на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії техніка (зв`язку) 3 групи інспектор прикордонної служби 3 відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , який приступив до виконання до посадових обов`язків за посадою.

Відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 49, 119 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 11, 16, 199 Статуту внутрішньої служби у Збройних Силах України, старший солдат ОСОБА_7 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; зобов`язаний постійно виконувати завдання з безпосередньої охорони Державного кордону, шляхом добування інформації про злочини та адміністративні правопорушення, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, запобігати таким злочинам, виявляти та затримувати до підрозділів винних у таких порушеннях.

Відповідно до посадової інструкції інспектора прикордонної служби 2 категорії техніка (зв`язку) 3 групи інспекторів прикордонної служби 3 відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженої наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 20.02.2023 №12-ОД, ОСОБА_7 , зобов`язаний знати Конституцію України, вимоги чинних нормативно-правових актів та інші розпорядчі документи, прикордонного загону. Він підпорядковується начальнику відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави, начальнику віддлення зв`язку начальнику зв`язку прикордонної застави.

Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення. Правоохоронними органами є органи охорони державного кордону. Відтак, інспектора прикордонної служби 2 категорії техніка (зв`язку) 3 групи інспектор прикордонної служби 3 відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 страший солдат ОСОБА_7 є службовою особою, яка за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Згідно ст. 69 Лісового Кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно.

Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.

Стаття 105 Лісового кодексу України визначає, що порушення лісового законодавства тягне за собою кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

У преамбулі Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зазначено, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

Статтею 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Відповідно п. «а» ч. 1 до ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» громадяни України зобов`язані берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Відповідно до «Положення про Нобельський національний природний парк», затвердженого наказом Мінекономіки 15 грудня 2025 року № 3155 на території заповідної зони забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню цієї зони або порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на її природні комплекси та об`єкти, а саме: усі види лісокористування, проведення рубок головного користування, усіх видів поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності; стоянка транспорту, проїзд і прохід стороні осіб.

Однак, всупереч вищевказаному законодавству, інспектор прикордонної служби вищої категорії заступника начальника 2 відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) НОМЕР_3 прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України штаб-сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем ДПС України за призовом під час мобілізації на особливий період, у невстановлений час, обставини та спосіб, не пізніше 19.02.2026, діючи на виконання кримінально-протиправного усного наказу вищого командування, незважаючи на обов`язок неухильно дотримуватися вимог законодавства, Конституції України, яка передбачає, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки та неухильно додержуватися Конституції України та законів України, знехтував такими вимогами, вступив у кримінально-протиправну змову з іншими військовослужбовцями ДПСУ, з метою подальшого проведення незаконної порубки дерев породи сосна (переважно сухостійний) на території кварталу 67 виділу 18 Мутвицького лісництва Висоцького надлісництва Філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України», що входить до складу земель природно-заповідного фонду - Нобельського національного природного парку, який знаходиться у с. Прикладники Вараського району Рівненської області.

Так, штаб-сержант ОСОБА_5 , не пізніше 19.02.2026, діючи за попередньою змовою групою осіб з старшим солдатом ОСОБА_7 та з іншими військовослужбовцями ДПСУ, перебуваючи на території лісового масиву, а саме 67 кварталі 18 виділі Мутвицького лісництва Висоцького надлісництва Філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України», який входить до складу земель природно-заповідного фонду Нобельського національного природного парку (с. Прикладники Вараського району Рівненської області), діючи умисно, всупереч вимогам ст.ст. 4, 24, 67, 69, 70 Лісового кодексу України, ст.5, 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Санітарних правил в лісах України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №555 від 27.07.1995 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1730 від 24.12.2025), «Правил поліпшення якісного складу лісів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №724 від 12.05.2007 (в редакції постанови №1730 від 24.12.2025) та «Порядку спеціального використання лісових ресурсів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007 (в редакції постанови №1730 від 24.12.2025), порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, незаконно, тобто не маючи спеціального дозволу, а саме ліміту на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду відповідно до вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд» або будь якого іншого дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, здійснили незаконну порубку 56 сухостійних дерев та 1 сироростучого дерева породи сосна різних діаметрів, шляхом відокремлення від кореня (спилювання від пня), розкряжовуючи стовбури на колоди й завантажуючи їх до службових транспортних засобів марки «КРАЗ» тип «6322», р.н. НОМЕР_4 та приєднаний до нього службовий причіп марки «СЗАП» тип «8527», р.н. НОМЕР_5 , а також причіп без ідентифікаційних ознак, де незаконної їх зберігали, з метою подальшого транспортування незаконно зрубаної сировини.

Відтак, внаслідок незаконної порубки вищевказаними особами 56 сухостійних дерев та 1 сироростучого дерева породи сосна з кварталу 67 виділу 18 Мутвицького лісництва Висоцького надлісництва Філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України», яка входить до складу земель природно-заповідного фонду - Нобельського національного природного парку, спричинено матеріальну шкоду державі у розмірі 1 976 999,40 гривень, що є тяжкими наслідками.

29.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, тобто у незаконній порубці дерев на територіях природно-заповідного фонду, зберіганні незаконно зрубаних дерев, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки.

29.09.2026 09 год 01 хв ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 615 КПК України.

Обґрунтованість підозри вказаних осіб до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, а саме: повідомленням про вчинене правопорушення, актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 19.02.2026, прогнозованим розрахунком розміру шкоди за результатами здійснення огляду лісової ділянки виданої Державною екологічною інспекцією Поліського округу, висновком експерта за результатом проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 13.08.2026 №1399/26-21, висновком службового розслідування по факту з`ясування обставин щодо незаконної порубки деревини військовослужбовцями 17 прикордонної застави НОМЕР_3 прикордонної комендатури з додатками; показаннями свідків військовослужбовців ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , та свідків працівників Мутвицького лісництва ОСОБА_20 та ОСОБА_21 та іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчий у клопотанні просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід тримання під вартою, покликаючись на наявність ризиків передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання вищевказаним ризикам, а тому до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід тримання під вартою.

Прокурор та слідчий в ході розгляду клопотання підтримали, просили його задоволити з викладених у ньому підстав.

Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні заперечили щодо клопотання слідчого та просили відмовити у його задоволенні покликаючись на відсутність заявлених ризиків. Просили застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою особисте зобов`язання. У разі задоволення клопотання слідчого, визначити мінімальний розмір застави.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В судовому засіданні встановлено, що слідчими третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026240030002141 від 19.02.2026 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 Кримінального Кодексу України

29.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ч. 4 ст. 246 КК України та того ж дня підозрюваного затримано в порядку ст. 615 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.

Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов`язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов`язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.

Вище наведені докази у їх сукупності, вказують на обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Окрім того, під час розгляду клопотання прокурором доведено наявність заявлених ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України,

Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення пов`язаного з організацією та здійсненням незаконної порубки 57 дерев на територіях природно-заповідного фонду, а також у незаконному зберіганні та спробі транспортування вказаної лісопродукції, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки. Сам характер інкримінованих дій прямо свідчить про попередню спрямованість поведінки особи на уникнення виконання обов`язків, покладених державою, а тому логічно вказує і на готовність такої особи в подальшому уникати участі у слідчих та судових процедурах.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що на даній стадії досудового розслідування ще не встановлено та не допитано повне коло осіб, які можуть бути обізнаними про обставини здійсненням незаконної порубки дерев на територіях природно-заповідного фонду, а також у незаконному зберіганні та спробі транспортування вказаної лісопродукції, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 , використовуючи свій авторитет, військове звання «старший солдат» та відносини службової субординації, має беззаперечну можливість здійснювати психологічний та службовий тиск на вказаних свідків. Його вплив може бути спрямований на схиляння підлеглих до зміни показань, відмови від свідчень або надання завідомо неправдивих відомостей суду з метою приховування його ролі як співучасника злочинної схеми.

Крім того, на цій стадії досудового розслідування не допитано велику кількість осіб, а тому перебування на волі підозрюваного дасть йому можливість спілкуватися з цими особами, а також іншими особами, які можуть бути причетні до вчинення такого та інших злочинів, що також може негативно вплинути на хід досудового розслідування у цілому і не буде відповідати завданням кримінального судочинства.

У такий спосіб, підозрюваний як особисто, такі і через інших осіб, будучи обізнаним із колом осіб, котрим відомо або може бути відомо згадані обставини, шляхом умовлянь, чиненням тиску, погрозами, підкупу та/або будь-яким іншим чином може вплинути на цих осіб з метою серед іншого зміни показань про обставини провадження, або взагалі відмови, як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду.

- ризик знищення, приховування або спотворення документів та інших речей, підтверджується тим, що предметом доказування у цьому провадженні є складний і заздалегідь продуманий механізм протиправної діяльності. Він включає не лише безпосередній факт зрізання дерев, а й процеси координації виїзду, протиправне використання матеріально-технічної бази Державної прикордонної служби України, підшукування та приховування знарядь злочину (бензопил), обставини отримання усної вказівки від керівництва, оформлення шляхових листів на використання військової службової техніки, а також маскування незаконно здобутої лісопродукції під виглядом логістичного забезпечення військових підрозділів з метою її подальшого зберігання та транспортування.

Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 , маючи статус військової службової особи та займаючи розпорядчу посаду заступника начальника 2 відділення інспекторів прикордонної служби 17 прикордонної застави, володіє повним доступом до службових приміщень, кабінетів, журналів обліку та внутрішньої документації підрозділу. Відтак, існує об`єктивна загроза того, що підозрюваний може особисто або через інших пов`язаних із ним осіб знищити, сховати або спотворити документи та речі, які стороні обвинувачення ще належить витребувати та дослідити (зокрема: оригінали нарядів-завдань, шляхових листів, книг обліку роботи техніки та мобільні телефони з електронним листуванням щодо координації виїзду групи на територію Мутвицького лісництва), які ще не відшукані на стадії досудового розслідування.

Відповідно, існує обґрунтований ризик, що, залишаючись на волі, він буде намагатися усунути або спотворити джерела доказування, щоб ускладнити доведення своєї причетності та причетності інших осіб. Цей ризик суттєво посилюється тим, що частина доказів (у тому числі знаряддя злочину та інші носії інформації) наразі перебуває у володінні або розпорядженні інших осіб, пов`язаних із підозрюваним, а також його безпосередніх службових підлеглих, на яких він може здійснювати тиск з метою приховування слідів правопорушення.

Сам факт того, що підозрюваний організував незаконну вирубку дерев у заповідній зоні, де будь-яка господарська діяльність суворо заборонена законом, розподілив обов`язки між учасниками групи та намагався таємно вивезти лісопродукцію на службовому транспорті, чітко вказує на наявність у нього не лише умислу на вчинення злочину, а й практичних навичок маніпулювання матеріальними цінностями та документами.

Таким чином, у сукупності з латентним характером приховування екологічних злочинів службовими особами правоохоронних органів, перебування ОСОБА_5 на волі створює критичні загрози для збереження речових доказів та документів, що робить неможливим обрання будь-якого іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що наявні підстави вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню і в інший спосіб. Зокрема, він може повідомляти іншим причетним особам відомості, які стали йому відомі у ході досудового розслідування, надавати їм можливість знищити або приховати докази, формувати між учасниками узгоджену неправдиву версію подій, штучно створювати собі алібі, звертатися до інших осіб з проханням здійснювати тиск на свідків або впливати на процес збирання доказів.

На даний час підозрюваний користується правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, та відмовляється від надання показань, під час виявлення факту їх протиправних дій та у подальшому, фігуранти кримінального провадження давали завідомо неправдиві показання, які не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, що свідчить про намір узгоджувати спільно всіх учасників неправдиву версію про обставини протиправних дій.

При цьому реалізація ОСОБА_5 права, передбаченого ст. 63 Конституції України, сама по собі не розцінюється як протиправна поведінка або як підстава для негативної оцінки його процесуальної позиції. Водночас відсутність зазначених відомостей у розпорядженні органу досудового розслідування, з урахуванням незавершеності досудового розслідування та необхідності встановлення повного кола осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, обумовлює необхідність запобігання можливому впливу підозрюваного на інших учасників подій, узгодженню між ними позицій, приховуванню речей і документів, які мають доказове значення, а також іншому перешкоджанню встановленню фактичних обставин незаконної порубки та подальшого використання незаконно заготовленої деревини.

Особливого значення зазначений ризик набуває з огляду на те, що на даний час не встановлено повного кола осіб, причетних до незаконної порубки дерев, не встановлено остаточно роль кожного з учасників подій та не відшукано і не вилучено всіх речей та документів, які можуть мати доказове значення. За таких обставин перебування підозрюваного на волі створює можливість для позапроцесуального контакту з потенційними свідками та іншими причетними особами, узгодження позицій між ними, впливу на процес збирання доказів, а також приховування чи знищення доказової інформації, що в сукупності створює реальний ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Також, підозрюваний вчинив цей злочин у складі групи осіб згідно з розподілом ролей, стосовно яких вирішується питання про повідомлення про підозру також. З урахуванням того, що наявні дані свідчать про те, що злочин, який інкримінуються підозрюваному, а також які досліджуються у цьому провадженні, вчинені у складі групи, з особливою зухвалістю та цинізмом, в умовах воєнного стану, із залученням великої кількості осіб, які здійснюють свою діяльність у різних сферах, орган досудового розслідування приходить до висновку про його схильність до вчинення злочинів у різноманітних сферах, наявності широкого кола знайомства серед осіб з числа співробітників правоохоронних та інших органів, які за проханням/вказівками підозрюваного можуть здійснювати тиск у різних формах на свідків або інших учасників провадження, що може призвести до невиконання завдань кримінального судочинства у разі перебування на волі підозрюваного.

Сукупність зазначених обставин свідчить про реальний ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що наявні обставини провадження вказують на те, що інкриміноване діяння не мало випадкового чи ситуативного характеру, а було результатом цілеспрямованої поведінки, навпаки, масштабність протиправних дій, що виразилась у незаконній рубці 57 дерев породи сосна (з яких 56 сухостійних та 1 сироростуче дерево) саме на території ПЗФ, яка підлягає під особливою охороною держави, та розмір заподіяної державі матеріальної шкоди на суму 1 976 999,40 гривень, чітко вказують на тривалий, спланований та системний характер злочинної поведінки підозрюваного.

Зазначена протиправна діяльність була організована як продумана система, що реалізовувалася в латентній формі та включала залучення значної кількості матеріально-технічних ресурсів і людського фактора. ОСОБА_5 , володіючи розпорядчими повноваженнями, залучив до реалізації злочинного умислу групу із підпорядкованих йому військовослужбовців 17 прикордонної застави, розподілив між ними обов`язки, заготовив знаряддя злочину (двох бензопил), використав службову військову техніку та контролював процес незаконної заготівлі й навантаження лісу на території об`єкта природно-заповідного фонду Нобельського національного природного парку.

Також, ОСОБА_5 перебуває у статусі обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12019180000000081 від 09.04.2019, у якому йому було повідомлено про підозру у вчиненні іншого умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за результатом якого вказану справу було скеровано до суду з обвинувальним актом та судовий розгляд якого зупинено у зв`язку з його мобілізацією, а отже останній на системній основі вчиняє кримінальні правопорушення.

Поряд з цим, згідно з матеріалами провадження вбачається, що підозрюваний протягувався до адміністративної відповідальність, а саме накладення штрафу, за який залишився не сплачений.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними, з огляду на докази, які вказують на обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкості кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, а отже стороною обвинувачення доведено існування заявлених ризиків.

Застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки не є достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Згідно п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до статей 3, 27 Конституції України, людина, її життя та здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід`ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного ст. ст. 3, 7 Конституції права людини на життя і здоров`я є беззастережне виконання судами вимог кримінально-процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від злочинів проти життя та здоров`я особи.

Слідчий, звертаючись із клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та прокурор при його розгляді довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого та гарантувати його належну процесуальну поведінку.

Даних, які б вказували на неможливість застосування щодо підозрюваного вказаного запобіжного заходу не встановлено.

З урахуванням наведеного, є необхідним застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 832 000 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання процесуальних обов`язків.

Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного суд не вбачає.

Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 367, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задоволити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід тримання під вартою, строком 60 днів, тобто до 27.11.2026.

Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.

Одночасно визначити застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 832 000 (вісімсот тридцять дві тисячі) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки:

- прибувати до слідчого чи прокурора із встановленою періодичністю;

- прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду;

-не відлучатися з місця військової служби ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора про зміну місця свого службового розпорядження (дислокації) та/або місця проживання;

- здати на зберігання у відповідний орган державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування із фігурантами провадження (підозрюваними та свідками, яких визначить слідчий), а також підозрюваним ОСОБА_7 .

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов`язків, у разі внесення застави встановити до 27.11.2026.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя