Постановление суда № 140343751, 30.09.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1610/13-ц

Провадження № 6-197/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Рабчуна Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Редька Н.Н.,

представника заявника Шульги А.В. (на відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву представника ОСОБА_1 адвоката Шульги Андрія В`ячеславовича, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард", про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 адвокат Шульга Андрій В`ячеславович звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 24.06.2014 року у цивільній справі №372/1610/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Обґрунтовує свою заяву тим, що зобов`язання за договором іпотеки припинилися у 2016 році, після чого записи про іпотечні обтяження земельних ділянок були припинені. У 2017 році земельні ділянки перейшли у власність ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГІОНУ» без обтяжень. Зазначає, що попри припинення іпотеки у 2019 році ПАТ «МКБ» відступило ТОВ «ФК «РІКАРД» права вимоги за договором іпотеки, а у 2025 році останнє відкрило виконавче провадження на підставі виконавчого листа. Посилаючись на припинення зобов`язань та відсутність у ТОВ «ФК «РІКАРД» права іпотеки на земельні ділянки, просить визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 29.06.2026 року прийнято до свого провадження заяву представника ОСОБА_1 адвоката Шульги Андрія В`ячеславовича, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард", про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник заявника вимоги зазначені в заяві підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився, заяв, клопотань чи заперечень суду не подав.

Згідно з положеннями статті 432 частина третя ЦПК України неявка стягувача не є перешкодою для розгляду заяви.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26 вересня 2012 року між ПАТ «МКБ» та ОСОБА_1 був укладений Договір іпотеки № 879/980-ФО/І, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В. 26 вересня 2012 року за реєстровим № 13321, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку належне йому на праві власності наступне майно, а саме:

земельну ділянку площею 0,1791 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223155400:03:025:0036, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку площею 0,1292 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223155400:03:025:0037, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

земельну ділянку площею 0,1822 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223155400:03:025:0040, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03.10.2013 року у справі № 372/1610/13 позовні вимоги ПАТ «МКБ» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без задоволення.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24.06.2014 року в справі № 372/1610/13-ц Рішення Обухівського районного суду Київської області від 03.10.2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «МКБ» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено - звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме спірні Земельні ділянки; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки для його подальшої реалізації шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб?єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

09.07.2014 року Обухівським районним судом Київської області видано виконавчий лист на виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 24.06.2014 року.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18.09.2015 року видано дублікат виконавчого листа № 2-797/14 від 09.07.2014 року про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 24.06.2014 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 21.07.2015 року.

11.11.2015 року на виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 24.06.2014 року було видано дублікат виконавчого листа.

Після цього ПАТ «МКБ» зверталось до суду із заявою про зміну способу виконання вказаного вище рішення Апеляційного суду Київської області шляхом визнання за ПАТ «МКБ» права власності на спірні земельні ділянки, які є предметом іпотеки. Проте ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 28.04.2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14.07.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2016 року, заяву ПАТ «МКБ» про зміну способу виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 24.06.2014 року залишено без задоволення.

В подальшому відповідно до листа керівника, уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «МКБ» Оберемка Р. А. від 30 вересня 2016 року № 13874-Ф/І у зв?язку з виконанням зобов?язань за Договором іпотеки № 879/980-ФО/І, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Морозовою С. В. 26 вересня 2012 року за реєстровим № 13321, ПАТ «МКБ» попросило вилучити записи з Державного реєстру іпотек та зняти заборони на відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку ПАТ «МКБ» на підставі вищевказаного договору іпотеки та належить ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку площею 0,1791 гa, кадастровий номер: 3223155400:03:025:0036, земельну ділянку площею 0,1292 га, кадастровий номер: 3223155400:03:025:0037 1 земельну ділянку площею 0,1822 га, кадастровий номер: 3223155400:03:025:0040.

На підставі вказаної довідки 30 листопада 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Барської районної державної адміністрації Вінницької області Присяжним М. М. було внесено запис про припинення обтяження за Договором іпотеки на земельну ділянку площею 0,1791 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0036, рішення № 32634030. А 02 грудня 2016 року державним реєстратором КП «Спецжитлофонд» м. Києва Коровайко О. С. було внесено записи про припинення іпотечних обтяжень на земельну ділянку площею 0.1292 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0037, рішення № 32700658 та на земельну ділянку площею 0.1822 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0040, рішення № 32636113.

Отже, у 2016 році Договір іпотеки було припинено, а відповідні іпотечні обтяження земельних ділянок припинені у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З цього часу земельні ділянки були вільними від обтяжень на користь ПАТ «МКБ».

18.01.2017 року за актом приймання-передачі, посвідченим приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Базир Н.М., ОСОБА_1 передав, а ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГОНУ» прийняло як внесок до статутного капіталу спірні земельні ділянки. Відповідно 18.01.2017 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Базир Н.М. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГІОНУ» на вказані земельні ділянки.

Отже, ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГІОНУ» після ОСОБА_1 набуло у власність Земельні ділянки вільні від будь-яких обтяжень.

Незважаючи на припинення іпотеки у 2016 році, 30.09.2019 ПАТ «МКБ» уклало з ТОВ «ФК «РІКАРД» Договір відступлення прав вимоги та майнових прав, за яким відступило, зокрема, права вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки. У подальшому ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13.12.2019 року ТОВ «ФК «РІКАРД» замінено як правонаступника ПАТ «МКБ» у виконавчому провадженні. 27.05.2020 року судом видано дублікат виконавчого листа, на підставі якого ТОВ «ФК «РІКАРД» звернулося до органу державної виконавчої служби для примусового виконання рішення суду.

У подальшому виконавчий лист було повернуто стягувачу, після чого ТОВ «ФК «РІКАРД» звернулося до приватного виконавця Ляпіна Д. В., який 08.09.2025 року відкрив виконавче провадження № 79028036.

Заявник зазначає, що рішення Апеляційного суду Київської області від 24.06.2014 року фактично не виконано, а існування виконавчого провадження призвело до внесення ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників та порушує його права, оскільки іпотека припинена у 2016 році, він не є власником земельних ділянок, а ТОВ «ФК «РІКАРД» не має права іпотеки на них.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов?язок боржника відсутній повністю чи частково у зв?язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно з ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право і разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», статті 593 ЦК України іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсний знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Отже, аналіз вищевказаних положень законодавства свідчить, що припинення іпотеки з інших підстав ніж ті, що визначені в ст. 17 Закону України "Про іпотеку" та ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу, можливе лише у випадку, коли така підстава припинення чітко передбачена відповідним Законом України "Про іпотеку" або іншим Законом.

ОСОБА_1 (боржник у виконавчому провадженні) з 2017 року не є власником земельних ділянок, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконання боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу книги п`ятої ЦК.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань передання відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справ рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №61-1592cв17.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального у цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд в Постанові від 20 лютого 2019 року справа 2-4671/11 провадження 61-45337св18.

Крім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави якими заявник обґрунтовує свою заяву можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11.

Отже, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Стаття 432 ЦПК України не може використовуватись у такий спосіб, який приводить до перегляду обставин встановлених судом під час ухвалення рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист.

Найпоширенішою підставою припинення зобов`язання є його припинення внаслідок виконання, проведеного належним чином.

Постановою Київського апеляційного суду від 02.04.2026 року у справі № 372/4451/19 суд відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Рікард» та встановив обставини припинення іпотеки.

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12525/20, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у ТОВ «ФК «Рікард» права іпотеки земельних ділянок.

Київський апеляційного суду у постанові від 02.04.2026 року у справі № 372/4451/19 вказав наступне.

Відповідно до положень ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання.

У відповідності до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що знаходиться у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користування іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин) іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруда) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Як вже зазначалося вище, договір іпотеки було припинено, а іпотечні обтяження земельних ділянок було знято у 2016 році на підставі листа керівника, уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "МКБ" Оберемка Р.А. від 30.09.2016 № 13874-Ф/1 у зв`язку з виконанням зобов`язань за договором іпотеки.

При цьому, жодних доказів того, що вказаний лист є незаконним, матеріали справи не містять.

Натомість, законність вказаного листа підтверджується тим, що на його підставі державні реєстратори припинили іпотечні обтяження земельних ділянок.

Апеляційний суд виснував, що виходячи з вищенаведеного, можна дійти висновку, що у 2016 році договір іпотеки був припинений і до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесені відповідні записи про обтяження земельних ділянок.

Як вказує суд апеляційної інстанції, 30.09.2019 між ПАТ "МКБ" та ТОВ "ФК "Рікард" було укладено договір відступлення прав вимоги, згідно з яким до ТОВ "ФК "Рікард" перейшло право вимоги, серед іншого, за договором іпотеки.

Доказів того, що у період з 2016 по 2019 роки ПАТ "МКБ" звертався до суду з позовом про застосування наслідків нікчемності правочину щодо припинення іпотеки, матеріали справи не містять.

У свою чергу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також наступають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків, тому не може вважатись одностороннім правочином, адже він не є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків ані в банку, ані в іншої сторони правочину, віднесеного наказом до нікчемних. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку, спрямованим на збереження активів і документації банку та який діє у межах цієї юридичної особи.

Накази (рішення) про нікчемність правочинів не можуть установлювати обов`язки для третіх осіб, зокрема контрагентів банку. Тому сам факт видання наказу про нікчемність правочину не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів. Оскільки наказ банку є його внутрішнім документом, який не створює жодних обов`язків для контрагентів банку, не можна вважати порушеними права контрагентів унаслідок прийняття такого наказу. Права позивача не можуть бути порушені внаслідок видання внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи. У такій ситуації сторона правочину може вважати відповідні правочини чинними і не виконувати жодних дій з повернення майна чи грошових коштів банку. Повідомлення банку про виявлення ним нікчемних правочинів не підлягає примусовому виконанню. Якщо особа добровільно не погоджується з тим, що правочини є нікчемними, і не повертає активи, банк має право звернутися до суду з вимогою застосування наслідків нікчемності правочинів.

Вищевказані висновки є усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, аналогічна за змістом позиція відображена у постановах від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16 та інших.

Правовідносини - одна з основоположних категорій права, структуру якої складають: учасники або суб`єкти правовідносин (особи, які беруть участь у правовідносинах); об`єкти правовідносин (немайнове або майнове благо, стосовно якого виникає певний зв`язок між суб`єктами правовідносин); зміст правовідносин (суб`єктивні цивільні права та суб`єктивні цивільні обов`язки їх учасників). Існування правовідносин неможливе за відсутності одного (або декількох) зі складових елементів їх структури.

Договір є однією з підстав виникнення правовідносин. Договір установлює суб`єктний склад конкретних правовідносин, а також їх зміст. При цьому визначення предмета договору (об`єкта, з приводу якого такий договір укладається) у його змісті виступає обов`язковою умовою для породження обумовлених договором правових наслідків.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

У постанові Київського апеляційного суду у постанові від 02.04.2026 року у справі № 372/4451/19 зазначається, що оскільки у ПАТ "МКБ" в особі ФГВФО на час укладення Договору відступлення не було прав вимоги за Договором іпотеки (що підтверджується як виданою уповноваженою особою Фонду довідкою, так і даними Державного реєстру речових прав та нерухоме майно) та, як наслідок, такі права не могли перейти до ТОВ "ФК "Рікард", висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права іпотекодержателя за договором іпотеки № 879/980-ФОЛ від 26.09.2012 на спірні земельні ділянки є помилковим.

З наведеного слідує, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 24.06.2014 року по справі №372/1610/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки іпотека припинилася.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України, передбачає що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 258-261, 353-355, 432 ЦПК України, суд, Законами України «Про іпотеку», «;Про виконавче провадження», суд,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 24.06.2014 року у цивільній справі №372/1610/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Повний текст ухвали складено 06.10.2026 року.

Суддя Р.О. Рабчун