Решение № 140343336, 01.10.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1093/26

Провадження № 2/293/933/2026

01 жовтня 2026 рокуселище ЧерняхівЧерняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договором позики

УСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №45884297 від 20.01.2026 в розмірі 21770,00 грн, з яких:

- 14000,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

- 315,00 грн заборгованість за процентами;

- 735,00 грн заборгованість за комісією;

- 6720,00 грн заборгованість за процентами за понадстрокове користування.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором кредиту №45884297 від 20.01.2026.

29.07.2026 суд, у порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України, сформував запит в ЄСІТС "Електронний суд" та отримав відповідь з ЄДДР № 3100034 від 29.07.2026 щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 03.08.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Розгляд справи по суті суд призначив на 27.08.2026.

Одночасно п.8 цієї ухвали, суд у порядку ст. 84 ЦПК України,витребував в AT «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, юридична адреса: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23) наступні документи/інформацію:

інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ;

виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в AT «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 20.01.2026 року до 23.01.2026 року.

17.08.2026 на виконання ухвали суду від АТ "Універсал Банк" надійшла відповідь за запитуваною інформацією.

Відповідно до довідки секретаря с/з Катерини Тишкевич розгляд справи №293/1097/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором 27.08.2026 о 10 год 30 хв не відбулося у зв`язку з перебування головуючої судді Лось Л.В. в нарадчій кімнаті по справі №293/297/26.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №45884297 від 20.01.2026 (далі договір, кредитний договір), укладеного між ТОВ "1Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 (відповідач).

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з повернення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 21770,00 грн, з яких: 14000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 315,00 грн заборгованість по відсоткам; 735,00 грн заборгованість за комісією; 6720,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою.

25.02.2026 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" укладено договір факторингу №25/02/26 за умовами якого ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №45884297 від 20.01.2026.

Отже позивач доводить, що наділений правом грошової вимоги до відповідача за договором кредиту №45884297 від 20.01.2026 в сумі 21770,00 грн.

Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та заборгованість за кредитом не погасив.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання сторони не з`явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Позивач повноважного представника у судове засідання не направив.

03.09.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання від 01.10.2026 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

24.08.2026 на адресу суду, в порядку ст. 178 ЦПК України , надійшов відзив на позовну заяву.

Не погоджуючись з доводами позивача, відповідач зазначає, що позовні вимоги є необгрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо незаконного нарахування відсотків за кредитним договором відповідач наголошує, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Національній Гвардії України у Військовій частині НОМЕР_3 з 16.09.2024 по теперішній час, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 . Отже, нарахування позивачем процентів за користування кредитом у розмірі 315,00 грн. та процентів за понадстрокове користування коштами у розмірі 6 720,00 грн. є протиправним та таким, що прямо суперечить вимогам чинного законодавства. Відповідач також додатково посилається на п.18 розділу «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України, яким передбачено, що на період дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за таке прострочення. Таким чином, вимога кредитора про стягнення з Відповідача відсотків за ст. 625 ЦК України в розмірі 6 720,00 грн. є неправомірною, у зв`язку із чим не підлягає стягненню.

Відповідач також заперечує правомірність нарахування комісії за видачу кредиту, наголошуючи, що за положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Таким чином, стягнення з Відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 735,00 грн. є неправомірним.

Щодо стягнення судових витрат на користь відповідача зазначає, що 10.08.2026 р. між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою Валерією Владиславівною було укладено договір про надання правової допомоги. На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу надає акт здачі прийняття наданих послуг від 17.08.2026 р. та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 17.08.2026 на суму 8 000,00 грн. та договір про надання правової допомоги.

Відповідач у судове засідання від 01.10.2026 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, у відзиві на позовну заяву розгляд справи просив проводити без участі відповідача та його представника.

28.08.2026 на адресу суду, у порядку ст. 179 ЦПК України, від позивача надійшла відповідь на відзив.

Заперечуючи проти дововід відповідача, позивач зазначає, що з копій документів, які долучені представником відповідача, не можливо встановити період проходження військової служби, зокрема в період нарахування процентів, а також не можливо встановити чи мобілізований відповідач, чи проходить військову службу за контрактом, а тому відповідачем недоведено свій статус військовослужбовця, а, отже, на думку позивача доводи представника відповідача враховуючи документи надані на даному етапі не заслуговують до уваги.

Щодо нарахування комісії, позивач наголошує, що нарахування комісії за надання кредиту встановлено п. 2.2.4. договору у розмірі 5,25% (735,00) від суми кредиту та вважає, що нарахування комісії за надання кредиту є правомірною та такою, що відповідає умовам укладеного договору.

Щодо витрат відповідача на правничу допомогу, позивач зазначає, що заплановані понесені витрати відповідача на правничу допомогу в розмірі 8000,00 є значно завищеними, окрім того, на думку позивача, складання відзиву на позовну заяву та усна консультація відповідача займає значно менше часу чим аналіз документів та складання позовної заяви представником позивача. Також, представником відповідача не надано жодної платіжної інструкції про сплату гонорару від відповідача на користь представника відповідача, а тому дана сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу, позивач вважає, що ним у повному обсязі доведено витрати на правничу допомогу, а тому підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Крім того, 28.08.2026 на адресу суду, від позивача, надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту у розмірі 15050,00 з яких: 14000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 315,00 грн. заборгованість за процентами; 735,00 грн заборгованість за комісією.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

З поданої позивачем заяви суд встановив, що позивач зменшив розмір позовних вимог, що не суперечить нормам ст. 49 ЦПК України.

За таких обставин суд приймає до розгляду заяву позивача від 27.08.2026 про зменшення розміру позовних вимог та вирішує спір в межах зменшених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

У судовому засіданні від 01.10.2026 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення суду.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

20.01.2026 між ТОВ "1Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії (надійний) №45884297 (а.с.12-19).

Відповідно до п. 2.1. договору, кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку кредиту, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту.

За умовами договору сума кредиту становить 14000,00 грн, строк кредитування/строк договору 15 днів. Процентна ставка/день 0,150% (фіксована). Комісія за надання кредиту 5,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 735,00). Дата поверненн кредиту (останній день)- 03.02.2026. Проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною), %день - 4,00%, пеня, % день 4,00%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка,% -558,97%. Орієнтовна загальна вартість кредиту, у грн 15050,00. Загальні витрати за кредитом, грн 1050,00. (п.п.2.2.1-2.2.5 п.2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору розрахунок денної процентної ставки, з урахуванням показників, визначених умовами Договору, здійснюється за наступною методикою: (загальні витрати за споживчим кредитом за весь строк дії Договору: 1050,00 грн.) / (Загальний розмір споживчого кредиту (Сума Кредиту): 14000,00 грн.) / (строк дії договору: 15 днів) ? 100% = 0,500% відсотків в день.

Згідно із п.6.1. договору за користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю Проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються на суму Кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування Кредитом, за кожен день (календарну дату) користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за Договором.

Відповідно до п.10.5. договору за порушення Кредитодавцем строків надання Позичальнику Кредиту, визначених Договором, Позичальник має право стягнути з Кредитодавця неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 відсотків від суми простроченого платежу. Кредитодавець не несе відповідальність за відмову у наданні Кредиту після підписання Договору з підстав, визначених п.п. 9.2.7 п. 9.2. Договору.

Відповідно до п.п.11.1.1., 11.1.2., п.11.1.3 п.11.1 підписанням цього договору позичальник підтверджує, що ознайомився на Сайті Кредитодавця https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативноправовими актами Національного банку України. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі Правила), а його зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що Договір уклався ним без нав`язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана Кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення. Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування процентної ставки зі знижкою.

Згідно із п.п.5.5 п. 5 договору сторони узгодили, що цей договір укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС, в результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір в електронній формі та його підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.

Договір між сторонами підписаний сторонами електронними підписами одноразовим ідектифікатором як кредитодавця так і позичальника.

Згідно із довідкою про ідентифікацію, виданої ТОВ "1Безпечне агентство необхідних кредитів " (первісний кредитор), товариство підтверджує ідентифікацію ОСОБА_1 при укладенні договору №45884297 від 20.01.2026 із зазначенням одноразового ідентифікатора/часу відправки ідентифікатора позичальнику/електронної пошти, на яку було відправлено ідентифікатор.

Згідно із довідкою про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи від 04.06.2026, копії платіжної інструкції від 04.06.2026, наданими позивачем, сума кредитних коштів у розмірі 14000,00 грн відповідачу перерахована 20.01.2026 на номер платіжної картки НОМЕР_2 .

Відповідно до отриманої судом інформації від АТ "Універсал Банк", на ім`я ОСОБА_1 випущено банківську платіжну картку НОМЕР_5 та на дану карту ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти в розмірі 14000,00 гривень, якими останній користувався.

Згідно із розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (первісний кредитор) заборгованість відповідача за кредитним договором №45884297 від 20.01.2026 станом на 25.05.2026 становить 21770,00грн, з яких: 14000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 315,00 грн заборгованість за відсотками; 735,00 грн заборгованість за комісією; 6720,00 грн заборгованість за пенею/неустойкою.

25.02.2026 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" укладений договір факторингу №25/02/26, за умовами якого ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №45884297 від 20.01.2026.

Про перехід та набуття таких прав вимоги заборгованості за кредитним договором до відповідача, окрім договору факторингу, позивач додає копію реєстру прав вимоги №8 від 20.05.2026, копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №850021654.1 від 26.05.2026 з оплати за договором факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 згідно з реєстром прав вимоги №8 від 20.05.2026.

Так відповідно до реєстру прав вимоги №8 від 20.05.2026 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 21770,00 гривень, з яких: з яких: 14000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 315,00 грн заборгованість за відсотками; 735,00 грн заборгованість за комісією; 6720,00 грн заборгованість за пенею/неустойкою.

Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного договору кредиту, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 21770,00 гривень, з урахуванням поданною позивачем заяви про зменшення позовних просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 15050,00 з яких: 14000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 315,00 грн заборгованість за процентами; 735,00 грн заборгованість за комісією.

Оскільки, відповідач добровільно не погасив існуючу заборгованість перед позивачем після набуття права вимоги останнім, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за договором позики, особою, яка набула таке право відповідно до договору факторингу.

Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі визнає та погоджується на запропоновані умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання договору про надання кредитних коштів №45884297 від 20.01.2026 свідчить про те, що ОСОБА_1 (відповідач) всі умови цілком зрозумів та своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні такого договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до умов договору про надання кредитних коштів № 45884297 від 20.01.2026 підписання договору відбувається з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п.п. 5.5 договору).

Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Отже, кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору кредиту був ознайомлений, підписав такий договір, однак умови договору виконував не належним чином.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем не спростований та станом на день вирішення спору в суді матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем право грошової вимоги заборгованості за договором кредиту № 45884297 від 20.01.2026 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (позивач).

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ТОВ "Фінпром Маркет" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14000,00 грн є обгрунтованими, заявленими відповідно до умов договору та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог в частині заборгованість за процентами, суд погоджується з доводами відповідача, приймає до уваги статус відповідача як військовослужбовця та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом в.о. Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII «Про часткову мобілізацію в Україні» в Україні оголошена мобілізація, у зв`язку з чим з 18.03.2014 настав особливий період.

Також, Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан, який діє і на даний час.

Відповідно до копії посвідчення Серія НОМЕР_4 від 10.08.2024 зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Національній гвардії України.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач ОСОБА_1 у зв`язку з перебуванням на військовій службі у складі Національної гвардії України, із введенням 24.02.2022 воєнного стану має право на звільнення від сплати пені, штрафних санкцій і процентів за користування кредитом, отриманим за кредитним договором, а товариство зобов`язане було припинити їх нарахування.

Таким чином суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача 315,00 грн відсотків за користування кредитом.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача комісії, суд також дійшов висновку про відмову у задоволені позову в цій частині зважаючи на таке.

Стягнення із відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості/надання кредиту, а саме за дії, які банк (фінансова установа) здійснює на власну користь (електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо), або за дії, які позичальник здійснює на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин, протирічить ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 363/1834/17 та не суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 496/3134/19, на яку посилаються сторони. Зокрема, у справі № 496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що "умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (п. 31.33).

Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в сумі 735,00 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14 000грн.

В решті вимог суд вімовляє у позові за безпідставністю вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 6 500 грн, суд зазначає про таке.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі строна зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).

Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору №11-05/26/ФП про надання правової допомоги від 11.05.2026, копію акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, що є додатком №1 до договору №11-05/26/ФП про надання правничої допомоги від 11.05.2026, копію витягу з акта від 21.10.2025 №2-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №25/08/25/ФП від 11.05.2026, що є додатком №2 до договору №11-05/26/ФП про надання правничої допомоги від 11.05.2026, копію акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, що є додатком до договору №11-05/26/ФП про надання правничої допомоги від 11.05.2026, копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 12.06.2026 з оплати згідно акту №2-ФП приймання наданої правничої допомоги від 12.06.2026 за договором №11-05/26/ФП про надання правничої допомоги від 11.05.2026.

Таким чином, у справі, що розглядається позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.

Як визначено нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «ЛАвентус проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача не відповідає критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви відповідача, заперечення позивача в контексті положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума в розмірір 6500,00 грн є необґрунтованою, є неспівмірною заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу з реальним обсягом такої допомоги у суді, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді), критерію реальності таких витрат.

Суд зазначає, що вказана справа є незначної складності і як наслідок не потребувала пошуку та вивчення адвокатом відповідача значної кількості судової практики, вивчення та глибинного аналізу документів. Отже, з огляду на викладене, з урахуванням викладених аргументів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з вілдповідача витрат на правову допомогу у розмірі 6500,00 грн не відповідають критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.

З огляду на зазначене у сукупності, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. В решті суд відмовляє у покладенні таких витрат на відповідача та покладає на сторону позивача.

Щодо витрат відповідача на правову допомогу у розмірі 8000 грн, суд зазначає про таке.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі строна зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).

Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору про надання правової допомоги від 10.08.2026, копію акта здачі-прийняття наданих послуг від 17.08.2026 до договору про надання правової допомоги від 10.08.2026, копію квитанції до прибуткового кассового ордера № б/н 17.08.2026, копія ордеру, копія свідоцтва про право на занняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, у справі, що розглядається позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.

Як визначено нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «ЛАвентус проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача не відповідає критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви відповідача, заперечення позивача в контексті положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума в розмірір 8000,00 грн є необґрунтованою, є неспівмірною заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу з реальним обсягом такої допомоги у суді, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді), критерію реальності таких витрат.

Суд зазначає, що вказана справа є незначної складності і як наслідок не потребувала пошуку та вивчення адвокатом відповідача значної кількості судової практики, вивчення та глибинного аналізу документів. Отже, з огляду на викладене, з урахуванням викладених аргументів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з вілдповідача витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн не відповідають критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.

З огляду на зазначене у сукупності, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. В решті суд відмовляє у покладенні таких витрат на відповідача та покладає на сторону позивача.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13,79,81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" адреса: (вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, 08205, код ЄДРПОУ 43311346, рахунок у форматі IBAN НОМЕР_6 в АТ «ПУМБ).

- 14 000,00 грн заборгованість за кредитом;

- 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;

- 1 712,15 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" адреса: (вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, 08205, код ЄДРПОУ 43311346, рахунок у форматі IBAN НОМЕР_6 в АТ «ПУМБ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ):

- 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" адреса: (вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, 08205, код ЄДРПОУ 43311346, рахунок у форматі IBAN НОМЕР_6 в АТ «ПУМБ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено 06.10.2026.

СуддяЛюдмила ЛОСЬ