Решение № 140339043, 05.10.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/3881/26

Номер провадження № 2/521/8504/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року

Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі головуючого судді Поліщук І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2026 року КП «Теплопостачання міста Одеси» звернулося до Хаджибейського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за теплову енергію у розмірі 25429,4 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Представник позивача свої вимоги мотивував тим, що відповідач проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . В даний будинок теплопостачання забезпечує КП «Теплопостачання міста Одеси».

Представник позивача зазначає, що відповідач, отримуючи послуги з постачання опалення та гарячої води, свої зобов`язання щодо оплати за послуги не здійснює, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 25429,4 гривень, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Хаджибейського районного суду м. Одеси Поліщук І.О.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси Поліщук І.О. від 23.03.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі, у строки передбачені ст. 275 ЦПК України.

Визначено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала судді була направлена на адресу відповідача, за якою він зареєстрований, що підтверджується повідомленням про вручення ( неможливість вручення) поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.

Заочним рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 30.04.2026 року позов Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (юридична адреса: м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, р/р № НОМЕР_2 в Філія Одеське ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 328845, код ЄДРПОУ 34674102) заборгованість за теплову енергію у розмірі 25429 ( двадцять п`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять) грн. 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (юридична адреса: м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, р/р № НОМЕР_2 в Філія Одеське ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 328845, код ЄДРПОУ 34674102)витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328,00 грн..

28 травня 2026 року від представника ОСОБА_1 адвоката Боднар М.О. надійшла заява про перегляд заочного рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 30 квітня 2026 року.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 21 липня 2026 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2026 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Заочне рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 30 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано.

Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 12 серпня 2026 року на 13 годину 00 хвилин.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 12 серпня 2026 року витребувано у Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»: детальний розрахунок заборгованості за теплову енергію за квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , із зазначенням нарахувань, здійснених оплат та розміру заборгованості станом на 27 листопада 2015 року.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 04 вересня 2026 року задоволено клопотання представника позивача Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про залучення співвідповідача.

Залучено співвідповідача ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт: НОМЕР_4 , виданий 15.07.2004, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до участі у цивільній справі № 521/3881/26 за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

28 вересня 2026 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої КП «Теплопостачання міста Одеса» просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (код ЄДРПОУ: 34674102) заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 25 429 (двадцять п`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять) грн .. 40 коп.. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. ОО коп.

04.09.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Боднар М.О. надійшла заява про визнання позову в частині, застосування строку позовної давності та розстрочення виконання судового рішення. Представник відповідача ОСОБА_2 просить суд відмовити Комунальному підприємству «Теплопостачання міста Одеси» у задоволенні решти позовних вимог, нарахованих поза межами трирічного строку позовної давності, стягнувши з відповідача 16874, 54 гривень, розстрочити виконання рішення шляхом сплати відповідачем щомісячних платежів у розмірі 1500, 00 гривень.

05.10.2026 року від представника позивача «Теплопостачання міста Одеси» надійшли додаткові пояснення, в яких сторона позивача звертає увагу суду, що відповідно до матеріалів справи та наданого реєстру нарахувань і оплат, ОСОБА_1 надається адресна матеріальна допомога саме за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки така адресна допомога призначається та надається за місцем реального проживання, зазначені відомості станом на 2017 та 2022 роки підтверджують зв`язок ОСОБА_1 із цим житловим приміщенням та факт його постійного проживання за вказаною адресою. Оскільки теплова енергія споживалася у житловому приміщенні, де мешкає та зареєстрований ОСОБА_1 , він є належним відповідачем у справі.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник майна зобов`язаний його утримувати. ОСОБА_2 є власником квартири з 27.11.2015 р. на підставі договору дарування. Водночас ані новий власник ( ОСОБА_2 ), ані колишній власник ( ОСОБА_1 ), який зберіг реєстрацію та проживання, не повідомили підприємство про зміну власника у встановленому законом порядку (п. 11 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»), продовжуючи накопичувати борг за єдиним особовим рахунком № НОМЕР_5 . Згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України, після такого переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.

Також, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (під час дії карантину COVID-19) та п. 19 (під час дії воєнного стану) строки позовної давності були продовжені на строк дії таких станів. Враховуючи, що карантин тривав з березня 2020 року, а воєнний стан введений з 24.02.2022 і триває досі, строк позовної давності щодо вимог КП «ТМО» не сплив. При цьому, послуги з теплопостачання надаються безперервно, а правовідносини є триваючими. Систематичне невиконання обов`язку по оплаті є триваючим правопорушенням. Також, сторона позивача заперечує проти розстрочення виконання майбутнього рішення суду по 1 500 грн. щомісяця, оскільки, відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року, та враховуючи реальний стан розрахунків підприємства, розстрочення не повинно призводити до надмірного затягування погашення безперечно існуючого боргу в умовах критичного проходження опалювальних сезонів та гострої потреби підприємства у розрахунках за енергоносії.

Сторони подали заяви про розгляд справи у їхню відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та врегульовані положеннями ЦК України та ЖК України.

Судом встановлено, що КП «Теплопостачання м. Одеси» створено на підставі рішення ОМР від 27.06.2006 року № 101-V шляхом злиття КП «Одесатеплоенерго» та КП «Одестеплокомуненерго».

Згідно з п.2.1.1. Статуту підприємства, метою його створення є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією.

Рішенням Одеської міської ради № 1173-V від 05.04.2007 року «Про визнання виконавців житлово-комунальних послуг у м. Одеса» КП «Теплопостачання м. Одеси» визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії на опалення та гарячої води у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Відповідачі по справі є споживачами теплової енергії в квартирі АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки №Х1-67755-ю/о від 18.03.2926 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2 .

Відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_5 за яким обліковуються надані відповідачу послуги з теплопостачання.

Відповідно до відповіді №2499610 від 23.03.26 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до положень ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі).

Індивідуальний договір вважається укладеним зі споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Текст такого договору було розміщено 04.10.2021 року на офіційному сайті КП «Теплопостачання міста Одеси» www.teplo.od.ua.

Таким чином, станом на 05.11.2021 року типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів.

Відповідно до п. 1 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії - цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

За приписами ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно ст.ст. 68, 162 ЖК України та ст. 45 п. 5 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затв. пост. КМ України від 21.08.2019 р. N? 830, споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Під час розгляду справи з наданого представником відповідача договору дарування від 27.11.2015 року (реєстровий № 7645) судом встановлено, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 66, 67 ЖК України та ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг покладається на власника житлового приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Послуга з постачання теплової енергії надається на об`єкт нерухомого майна в цілому, є неподільною та споживається всіма особами, які зареєстровані та проживають у приміщенні.

Оскільки ОСОБА_2 є власником житла, а ОСОБА_1 є зареєстрованою особою та фактичним споживачем послуг, вони несуть солідарну відповідальність за оплату заборгованості з теплопостачання.

Незважаючи на відчуження майна у 2015 році, ОСОБА_1 зберіг фактичний та правовий зв`язок із даним житловим приміщенням.

Зокрема, ОСОБА_1 залишається зареєстрованим за цією адресою, фактично проживає у квартирі та користується наданими КП «ТМО» послугами з теплопостачання. Крім того, факт його постійного проживання підтверджується відомостями про отримання ним адресної матеріальної допомоги за вказаною адресою (станом на 30.06.2017 р. та 19.12.2022 р.).

Відповідно до ст. ст. 64, 68, 156 ЖК України, повнолітні члени сім`ї власника, які проживають разом з ним, несуть солідарну майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із користування житловим приміщенням та оплати комунальних послуг.

Відповідно до матеріалів справи та наданого реєстру нарахувань і оплат, ОСОБА_1 надається адресна матеріальна допомога саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки така адресна допомога призначається та надається за місцем реального проживання, зазначені відомості станом на 2017 та 2022 роки підтверджують зв`язок ОСОБА_1 із цим житловим приміщенням та факт його постійного проживання за вказаною адресою.

Згідно зі ст. 162 Житлового кодексу України (а також ст. ст. 64, 156 ЖК України, положеннями ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»), плата за житлово-комунальні послуги нараховується з урахуванням фактичного місця проживання та реєстрації. Повнолітні особи, які зареєстровані у житловому приміщенні та фактично користуються послугами з теплопостачання (опалення житлових приміщень), є споживачами цих послуг і зобов`язані брати участь у їх оплаті.

Оскільки теплова енергія споживалася у житловому приміщенні, де мешкає та зареєстрований ОСОБА_1 , він є належним відповідачем у справі.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник майна зобов`язаний його утримувати. ОСОБА_2 є власником квартири з 27.11.2015 р. на підставі договору дарування. Водночас ані новий власник ( ОСОБА_2 ), ані колишній власник ( ОСОБА_1 ), який зберіг реєстрацію та проживання, не повідомили підприємство про зміну власника у встановленому законом порядку (п. 11 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»), продовжуючи накопичувати борг за єдиним особовим рахунком № НОМЕР_5 .

Оскільки послуга з постачання теплової енергії є послугою, що безпосередньо спрямована на обігрів цілісного об`єкта нерухомості, обов`язок з її оплати лежить як на власнику майна (який відповідає за його утримання), так і на повнолітній особі, яка зареєстрована та фактично споживає послугу.

Власник та члени сім`ї (або колишні власники, що залишились мешкати) несуть солідарну відповідальність за спожиті житлово-комунальні послуги, якщо вони користуються єдиним житловим приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.

Згідно з доданим до матеріалів справи Реєстром нарахувань та оплат, відповідач протягом спірного періоду здійснював платежі (у тому числі за рахунок виплат адресної матеріальної допомоги), суми яких суттєво перевищували поточні щомісячні нарахування. Це свідчить про добровільне погашення накопиченої заборгованості за попередні періоди та безпосереднє визнання відповідачем загальної суми боргу. Оскільки отримана матеріальна допомога є цільовою (адресною) та спрямовувалася на погашення комунальних платежів за відповідною адресою, ОСОБА_1 свідомо вчиняв дії, спрямовані на закриття існуючого зобов`язання.

Щодо застосування позовної давності до вимог КП «Теплопостачання міста Одеса» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, заборгованість відповідачам за житлово-комунальні послуги в розмірі 25429,40 грн. нарахована за період з жовтня 2016 року по липень 2026 року. Тому, враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне застосувати позовну давність до суми боргу, яка виникла до 01.04.2017 року, розмір якої відповідно до розрахунку становить 3177,75 гривень.

При цьому, суд враховує, що з жовтня 2016 року по червень 2017 року відповідачі жодної оплати за надані послуги КП «Теплопостачання міста Одеси» не здійснили, а перша оплата у сумі 1200,00 гривень надійшла лише у червні 2017 року, тобто позовна давність у цей період ( з 10.2016 року по 05.2017 року) не переривалася.

Матеріали справи свідчать про те, що КП «Теплопостачання міста Одеси» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості, в тому числі поза межами строку позовної давності.

Враховуючи, що КП «Теплопостачання міста Одеси» звернулось з вказаним позовом 16.03.2026 року, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач має право на стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг, обов`язок сплати якої настав з 02 квітня 2017 року.

Враховуючи наведене вище, суд задовольняє вимоги частково на суму 22251 гривень 65 копійок.

Згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України, після такого переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.

Також, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (під час дії карантину COVID-19) та п. 19 (під час дії воєнного стану) строки позовної давності були продовжені на строк дії таких станів. Враховуючи, що карантин тривав з березня 2020 року, а воєнний стан введений з 24.02.2022 і триває досі, строк позовної давності щодо вимог КП «ТМО» не сплив.

Стосовно клопотання про розстрочення виконання майбутнього рішення суду, суд дійшов в наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно ч. 1, 3, 4ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, розстрочка, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З наведених норм вбачається, що суд може відстрочити чи розстрочити виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів існування таких обставин.

Судом не встановлено наявності виняткових обставин, передбачених ст. 435 ЦПК України, які можуть бути підставою для відстрочки виконання рішення суду, тому у задоволенні клопотання про розстрочення судового рішення слід відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року.

Таким чином, суд приймає до уваги, що доводи стосовно скрутного матеріального становища відповідачів є необґрунтованими та документально непідтвердженими.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову та відмову у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суд, суд враховує реальний стан розрахунків підприємства, розстрочення не повинно призводити до надмірного затягування погашення безперечно існуючого боргу в умовах критичного проходження опалювальних сезонів та гострої потреби підприємства у розрахунках за енергоносії.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду . Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328,00 грн., оскільки ця сума є мінімальною при пред`явлені позову майнового характеру, тому присуджується до стягнення в повному обсязі, незважаючи на часткове задоволення позову.

Позивачем при звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 3328 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 2344 від 05 березня 2026 року.

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ № 529809 є особою з інвалідністю І групи безстроково, тому звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

А тому, до стягнення з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3328 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (юридична адреса: м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, р/р № НОМЕР_2 в Філія Одеське ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 328845, код ЄДРПОУ 34674102) заборгованість за теплову енергію у розмірі суму 22251 (двадцять дві тисячі двісті п`ятдесят одна) гривень 65 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (юридична адреса: м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, р/р № НОМЕР_2 в Філія Одеське ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 328845, код ЄДРПОУ 34674102) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: Ірина Поліщук