Постановление суда № 140335024, 05.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026 Справа №607/6030/26 Провадження №2/607/4039/2026місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про закриття провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

18 березня 2026 року АТ КБ «Приватбанк» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 03 липня

2023 року в розмірі 55 928,95 грн.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня

2026 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 липня

2026 року прийнято заяву про зменшення позовних вимог у цивільній справі № 607/6030/26, вирішено у подальшому розглядати справу з урахуванням зменшених позовних вимог, а саме: про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за договором кредиту № б/н від 03 липня 2023 року у розмірі 24 728,95 грн.

04 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» позивач подав заяву про закриття провадження у справі № 607/6030/26 посилаючись на те, що відповідачем погашено суму боргу, а тому відсутній предмет спору. Крім того, у заяві висловлено прохання про повернення судового збору з державного бюджету.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною другою статті 247 ЦПК України визначено, що фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши заяву про закриття провадження, суд виходить з такого.

ІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з пунктами 3, 6 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року (справа № 456/48/19) вказав, що зміст спірних матеріальних правовідносин сторін становлять права та обов`язки, тому відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Отже, відсутність спірного матеріального правовідношення, тобто відсутність предмета судового розгляду, тягне за собою припинення провадження у справі. Підстави припинення матеріального правовідношення як цивільного зобов`язання визначені Цивільним кодексом України. І лише за відсутності спору сторін щодо відповідних прав та обов`язків і відсутності з боку жодної з сторін дій, які свідчать про наявність між ними неврегульованих спірних питань, може йтися про закриття провадження в справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Як встановлено судом, предметом спору у цивільній справі № 607/6030/26 є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 24 728,95 грн. Із дослідженої в судовому засіданні заяви про закриття провадження суд встановив, що сторони врегулювали питання, яке є предметом спору.

З огляду на встановлені судом обставини та засоби доказування, що їх підтверджують, суд встановив, що між сторонами цивільної справи № 607/6030/26 не залишилося неврегульованих питань, які потребують судового захисту.

У зв`язку з наведеним суд погоджується із позивачем, що матеріали цивільної справи свідчать про добровільне задоволення відповідачем вимог після подання позову та відкриття провадження у справі. За таких обставин є підстави для закриття провадження у справі відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Частиною другою статті 255 ЦПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

У заяві про закриття провадження у справі позивач просив повернути судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви.

За змістом частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У постанові від 05 серпня 2026 року (справа № 953/10140/25) Верховний Суд зазначив, що частина третя статті 142 ЦПК України є спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням відповідачем його вимог після пред`явлення позову. Таким чином, з урахуванням частини третьої статті 142 ЦПК України, оскільки позивач відмовився від позову у зв`язку із добровільною сплатою відповідачем заборгованості після пред`явлення позову, а предметом позову було саме стягнення заборгованості, наявні правові підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, зокрема, судового збору. Крім того, найвищий суд у системі судоустрою України у цій постанові констатував, що право позивача на відшкодування за рахунок відповідача понесених ним судових витрат виникає не лише у разі відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням відповідачем позовних вимог після пред`явлення позову, а й у випадку закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо така відсутність виникла внаслідок задоволення відповідачем позовних вимог. За таких обставин понесені позивачем судові витрати можуть бути відшкодовані за рахунок відповідача, тоді як підстави для повернення судового збору з державного бюджету відсутні. Схожа позиція Верховного Суду міститься у постанові

від 15 липня 2026 року (справа № 345/5838/25).

Судом встановлено, що після пред`явлення позову відповідач повністю задовольнив вимоги позивача, сплативши заборгованість, стягнення якої було предметом позову, що стало підставою для непідтримання позовних вимог унаслідок їх задоволення відповідачем.

Разом із тим, позивач не заявляв вимоги про стягнення понесених ним судових витрат з відповідача, а просив саме повернути сплачений судовий збір.

Ураховуючи диспозитивність цивільного судочинства та положення частини третьої

статті 142 ЦПК України, якою можливість присудження понесених позивачем судових витрат з відповідача пов`язана з наявністю відповідної заяви позивача, суд не вбачає підстав для вирішення з власної ініціативи питання про стягнення судового збору з відповідача. Крім того, суд зауважує, що неможливість самостійного покладення на відповідача обов`язку щодо відшкодування позивачу витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, зумовлена також тим, що у заяві про закриття провадження не деталізовано особливостей задоволення вимог сторони позивача.

Проте, оскільки клопотання позивача про закриття провадження зумовлене задоволенням відповідачем позовних вимог після пред`явлення позову, відсутні й правові підстави для повернення позивачу судового збору з державного бюджету.

ІІІ. Висновки суду

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У частині клопотання позивача про повернення судового збору суд доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки клопотання позивача про закриття провадження зумовлене добровільним задоволенням відповідачем позовних вимог після пред`явлення позову. За таких обставин понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України можуть бути відшкодовані шляхом їх стягнення з відповідача за заявою позивача, а не шляхом повернення судового збору з державного бюджету.

Оскільки АТ КБ «Приватбанк» не заявило вимоги про стягнення понесених судових витрат з відповідача, суд не вирішує це питання з власної ініціативи. Водночас позивач не позбавлений права звернутися до суду із відповідною заявою в порядку, передбаченому частиною третьою статті 142 ЦПК України.

Керуючись статтями 13, 43, 133, 223, 247, 255, 256, 258261, 273, 352355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про закриття провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити.

2. Провадження у цивільній справі № 607/6030/26 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 03 липня 2023 року в розмірі 24 728,95 гривень закрити.

3. Роз`яснити позивачу Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» наслідки закриття провадження у справі, а саме приписи частини другої статті 256 ЦПК України, відповідно до якої у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

4. У задоволенні клопотання Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про повернення судового збору відмовити.

5. Ухвала набирає законної сили після її підписання.

6. Копію ухвали негайно надіслати сторонам.

7. Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

8. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 05 жовтня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

СуддяТ. І. Якімець