Решение № 140333112, 05.10.2026, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 636/3459/26

Провадження № 2/621/2530/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Вельможна І. В.,

секретар судового засідання Сумцова С. О.,

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал",

представник позивача Усенко М. І.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши за відсутності учасників справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи в залі суду справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

09.04.2026 представник позивача ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", через підсистему "Електронний суд", звернулось до Чугуївського міського суду Харківської області із позовом до ОСОБА_2 в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 101895586 від 19.02.2024 у загальному розмірі 39 822 грн 00 коп., а також понесені витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн 00 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.02.2024 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_3 укладено Договір про споживчий кредит № 101895586 відповідно до умов якого відповідач отримала 12 000 грн 00 коп., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій.

Пункт 7.1. Кредитного договору № 101895586 від 19.02.2024 визначає, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Кредитний договір відповідач та кредитодавець уклали у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" та ст. 6, 7, 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Первісний кредитор свої зобов`язання за укладеним договором виконав в повному обсязі, разом з ти відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом на умовах та у строк встановлений договором.

25.06.2024 між Первісним кредитором та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладений Договір відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т від 25.06.2024.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України, позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 101895586 від 19.02.2024, що укладений між кредитодавцем та відповідачем.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань, заборгованість відповідача перед позивачем становить 39 822 грн 00 коп, а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту 12 000 грн 00 коп.; прострочена заборгованість за відсотками 26 982 грн 00 коп.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 840 грн 00 коп.

Невиконання відповідачем умов кредитних договорів стало підставою для пред`явлення позову.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 25.08.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 05.10.2026, задоволено клопотання представника відповідача та витребувано від АТ "Універсал Банк" інформацію по банківській картці ОСОБА_3

27.08.2026 до суду надійшла витребувана інформація (а. с. 55-56, 79-80).

31.08.2026 від відповідача ОСОБА_4 до канцелярії суду надійшов відзив, відповідно до якого остання просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю факту надання кредиту, а у разі якщо суд дійде висновку про доведеність факту передачі коштів, позовні вимоги задовольнити частково у розмірі тіла кредиту та відсотків за початковий (пільговий) період, витрати на професійну правничу допомогу просила зменшити з 8 000 грн 00 коп., до 500 грн 00 коп.

На обґрунтування відзиву зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання нею коштів за спірним кредитним договором, також не надано доказів, що саме вона підписала спірний договір. Також позивачем неправомірно, в період дії воєнного стану, нараховані штрафні санкції та 3 відсотки річних, так позивач не мав правових підстав нараховувати щоденну штрафну ставку у розмірі 2,30 відсотків поза межами початкового узгодженого строку. Також зазначила, що легітимною заборгованістю, яка може бути з неї стягнута є тіло кредиту та відсотки нараховані в пільговий період. Крім того, вважала витрати на правничу допомогу, які позивач просить з неї стягнути є штучно завищеними, неспівмірними та такими, що не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (а. с. 59-77).

17.09.2026 до суду від представника позивача ОСОБА_5 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої спростовуючи доводи відповідача останній просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що позивачем надані належні та допустимі докази, як укладення кредитного договору так і перерахування кредитних коштів відповідачу, а складові заборгованості нараховані відповідно до умов та в строки погоджені договором. Крім того, зазначив, що витрати на правничу допомогу є доведеними та відповідають критерію розумності та доведеності, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача (а. с. 86-94).

05.10.2026 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явились.

Представник позивача Усенко М. І. у відповіді на відзив просив проводити судовий розгляд за відсутності представника позивача, на задоволенні позову наполягав

Відповідач ОСОБА_4 разом з відзивом на позов подала заяву відповідно до якої просила проводити розгляд справи за її відсутності

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися, і це не перешкоджає розгляду справи по суті, судовий розгляд справи проведено за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Під час судового розгляду встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Даними копій договору про споживчий кредит № 101895586 (індивідуальна частина) від 19.02.2024, заявки на отримання кредиту № 101895586 від 19.02.2024, графіку платежів за договором про споживчий кредит № 101895586 від 19.02.2024, додаткових контактних даних позичальника для взаємодії за кредитним договором, довідки генерального директора ТОВ "МІЛОАН" ідентифікацію позичальника ОСОБА_3 та направлення їй одноразового ідентифікатора, анкети заяви на кредит № № 101895586 від 19.02.2024, прийняттям рішення по заяві 101895586 від 19.02.2024, платіжним дорученням № 83174866 від 19.02.0-2024, інформацією наданою АТ "Універсал Банк" на виконання ухвали суду від 25.08.2026 в частині витребування доказів, підтверджується, що 19.02.2024 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 101895586 на суму 12 000 грн 00 коп. на строк 105 днів з 19.02.2024 по 03.06.2024. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 05.03.2024. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 03.06.2024. Комісія за надання кредиту 840 грн 00 коп, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 14 982 грн 00 коп. Загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 27 822 грн 00 коп. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 39 822 грн 00 коп. Денна процентна ставка (за весь строк кредитування) складає: (27822 грн 00 коп. / 12 000 грн 00 коп.) / 105 днів * 100 % = 2.21 %. Договір та його складові містять підпис ОСОБА_3 в якості позичальника (а. с. 21-29, 55-56, 79).

Право вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 щодо повернення заборгованості за договором № 101895586 від 19.02.2024 підтверджується: договором відступлення права вимоги № 109-МЛ/Т від 25.06.2024, укладеного між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" та додатками до нього (а. с. 32-42).

02.03.2026 ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" на адресу відповідача ОСОБА_3 за вих. № 23695054/3755 направлено досудову вимогу за кредитним договором № 101895586 від 19.02.2024 (а. с. 43).

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення ТОВ "МІЛОАН" за договором № 101895586, виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 101895586 від 19.02.2024, за відповідачем ( ОСОБА_6 рахується заборгованість у розмірі 39 822 грн 00 коп., з яких: 12 000 грн 00 коп. - прострочене тіло; 26 982 грн 00 коп. - прострочені відсотки; 840 грн 00 коп. заборгованість за комісіями (а. с. 30-31).

Зазначений розрахунок містить відомості про порядок нарахування заборгованості, дати та суми нарахування відсотків та комісії за кредитом.

З копій Свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого 22.04.2020, серії НОМЕР_2 від 17.04.2024, Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 15.08.2017, паспорту громадянина України № НОМЕР_4 , виданого 24.04.2024, орган, що видав 6334, вбачається що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила прізвище на " ОСОБА_7 ", а ім`я на " ОСОБА_8 " (а. с. 70-73).

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції..

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Нормою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вказані договори підписані електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (РНОКПП,реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем до суду не надано, відомостей що правомірність укладеного договору оскаржувалася також суду не надано.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і вона мала можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надано.

Крім того, з інформації наданої АТ "Універсал Банк", на виконання ухвали суду від 25.08.2026 в частині витребування доказів, вбачається, що картка на яку первісним кредитором було здійснено зарахування грошових коштів за договором № 101895586 від 19.02.2024, емітована саме на ім`я відповідачки.

За таких обставин доводи відповідача про не підписання нею Кредитного договору та не зарахування на її рахунок кредитних коштів за укладеним договором суд відхиляє з огляду на вищевикладене.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 640 Цивільного кодексу України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно статті 642 Цивільного кодексу України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договорами не виконав, у передбачений в договорами строк, кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми кредиту за договором.

Відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку з укладанням 19.02.2024 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту № 101895586 та подальшим укладанням між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" договору факторингу № 109-МЛ/Т від 25.06.2024, у результаті чого ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 101895586 від 19.02.2024, та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань за цим договором.

Як вбачається з Договору про надання споживчого кредиту № 101895586 від 19.02.2024, сума кредиту склала - 12 000 грн 00 коп.; строк кредитування 105 днів з 19.02.2024 по 03.06.2024. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 05.03.2024. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 03.06.2024. Комісія за надання кредиту 840 грн 00 коп, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 39 822 грн 00 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 000 грн 00 коп., оскільки умовами договору та наявними доказами у справі підтверджено надання відповідачу кредитних коштів, та відповідачем не заперечується сума вказаної заборгованості, обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 26 982 грн 00 коп. та комісії у розмірі 840 грн 00 коп., які нараховані в межах строку кредитування та відповідно до умов кредитного договору, які були погоджені сторонами.

Щодо витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, акту № Д/19400 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 09.03.2026, детальний опис наданих послуг до акту № Д/19400 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а. с. 17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: "суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами".

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд взяв до уваги, що розглядувана справа, має незначну складність, не викликала суспільного інтересу під час її розгляду, результат вирішення цієї справи не має вплинути на репутацію сторін, спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, законодавство у цій категорії справ є сталим і судова практика має ознаку єдності.

Сторона відповідача заперечувала щодо оплати професійної правничої допомоги у розмірі 8 000 грн 00 коп. у зв`язку з тим, що зазначена сума є завищеною та необґрунтованою.

Суд частково погодився із запереченнями відповідача та, враховуючи конкретні обставини спору, визнання відповідачем позову, сталість судової практики щодо категорії справ, до якої відноситься цей спір, суму тіла кредиту та нарахованих відсотків, дійшов висновку, що вказана сума є завищеною щодо іншої сторони спору та підлягає зменшенню на 3 000 грн 00 коп.

На підставі викладеного, суд вбачає правові підстави для визначення вартості витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, в розмірі 5 000 грн 00 коп., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Таким чином відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 101895586 від 19 лютого 2024 року у розмірі 39 822 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот двадцять дві) грн 00 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. на відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 05.10.2026.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус, 4-й поверх, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Головуючий: